Рішення

від 19.06.2013 по справі 5017/757/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" червня 2013 р.Справа № 5017/757/2012

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватної фірми „Світлана-94"

Про визнання договору продовженим та зарахування коштів в рахунок орендної плати

та

За зустрічним позовом Приватної фірми „Світлана-94"

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про визнання договору оренди таким, що припинив свою дію з 30.04.2012р.

Колегія суддів господарського суду Одеської області у складі:

Головуючий Суддя Демешин О. А.

Суддя Щавинська Ю.М.

Суддя Панченко О.Л.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 - довіреність

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Саржан О.В. - довіреність

Суть спору : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „Світлана-94" про визнання права безперешкодного користування приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3; про зарахування надмірно сплачених грошових коштів (витрати на ІТЗ судового процесу, витрати на ремонтно-будівельні роботи в сумі 1414125,73грн., переплату за оренду в сумі 252000грн., упущену вигоду з 3 % річних в сумі 270975грн., моральну шкоду в сумі 10000грн. та витрати на юридичний супровід в розмірі 8000грн. - в якості орендної плати за користування вищевказаним приміщеннями.

Як встановлено судом, правильним найменуванням відповідача є Приватна фірма „Світлана-94 (далі - Відповідач)

В подальшому позивачем позовні вимоги неодноразово змінювались.

Остаточні змінені позовні вимоги позивача викладені в його уточненнях до позовної заяви, що надані суду 28.02.2013р. (вх.7018\2013).

У вказаній заяві позивач просить:

- визнати за ним право безперешкодного користування приміщенням площею 838кв.м. за адресою: АДРЕСА_3, строком на 35 місяців, починаючи з 30.04.2012р.

- усунути перешкоди в користуванні орендованим майном шляхом вселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у вищевказане приміщення;

- зарахувати в рахунок плати за користування майном в майбутньому позивачем, відповідно до умов договору від 01.06.2009р., сплачену авансом орендну плату в розмірі 139300грн.

Суд зазначає, що відповідно до другого речення частини четвертої статті 22 ГПК України - до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову.

У вищевказаній заяві позивачем змінено як предмет (додано нову позовну вимогу) так і підставу позовних вимог (виселення позивача відповідачем із орендованого приміщення) в частині заявленої вимоги про усунення перешкоди в користуванні орендованим майном шляхом вселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 приміщенням площею 838кв.м. за адресою: АДРЕСА_3.

За таких обставин вказана позовна вимога судом до розгляду не приймається.

В решті позовних вимог предмет і підстави не змінено, а лише в частині вимог про зарахування надмірно сплачених сум в рахунок орендної плати, позивачем до прийняття рішення по справі, у відповідності до вимог першого речення частини четвертої статті 22 ГПК України, зменшено розмір сум, які він просить зарахувати в рахунок орендної плати.

Таким чином, за первісним позовом судом розглядаються позовні вимоги про визнання за позивачем права безперешкодного користування приміщенням площею 838кв.м. за адресою: АДРЕСА_3, строком на 35 місяців, починаючи з 30.04.2012р. та про зарахування в рахунок плати за користування майном в майбутньому позивачем, відповідно до умов договору від 01.06.2009р., сплачену авансом орендну плату в розмірі 139300грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2013р. до спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов Приватної фірми „Світлана-94" до

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору оренди від 01.06.2009р., укладеного між позивачем та відповідачем, таким, що припинив дію з 30.04.2012р.

Позивач свій позов підтримує. Із зустрічним позовом не згоден, з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов.

Відповідач зустрічний позов підтримує. З первісним позовом не згоден, з підстав, викладених у зустрічному позові.

В С Т А Н О В И В :

01.06.2009р. між Приватною фірмою „Світлана-94" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір оренди нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач, в якості орендодавця, по Акту приймання-передачі від 01.06.2009р. передав позивачу (орендарю), а останній прийняв в оплатне користування на умовах оренди приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, площею 838кв.м.

Пунктом 1.2. Договору передбачався строк його дії - з 01.06.2009р. до 30.04.2012р.

Позивач, посилаючись на умови додаткової угоди від 02.06.2009р. до вищевказаного договору, вважає, що термін дії договору було автоматично продовжено на тих же умовах і на той же строк, однак не зважаючи на це, відповідач не визнає право позивача на оренду приміщення, оскільки стверджує, що термін дії договору закінчився і орендні правовідносини між сторонами припинилися.

Крім того, з огляду на оплату авансом грошових коштів в сумі 139300грн. по вищевказаному договору, позивач просить зарахувати ці кошти за користування в майбутньому орендованого приміщення.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що, укладений між сторонами, договір оренди від 01.06.2009р. припинив дію з 30.04.2012р., тобто - після закінчення строку, встановленого пунктом 1.2. договору, оскільки ніяких додаткових угод щодо продовження строку дії договору, як це було передбачено пунктом 7.3. договору - між сторонами не укладалось. Як на докази, що підтверджують відсутність наміру продовжувати термін дії договору, відповідач посилається на лист ПФ „Світлана-94" від 31.05.2010р., на лист Суворівського райвідділу міліції від 24.07.2010р. та на позовну заяву і справу № 20\17-272-2011, порушену господарським судом Одеської області по цій позовній заяві.

Що стосується вимог про зарахування 139000грн. в рахунок орендної плати на майбутнє, то відповідач вважає, що факт переплати такої суми позивачем не доведено, оскільки не надано будь-якого розрахунку цієї переплати та особа, яка підписувала прибуткові касові оренди, при одержанні орендних платежів, не мала повноважень на одержання цих коштів.

Зустрічні позовні вимоги відповідача до позивача про визнання договору оренди від 01.06.2009р., укладеного між позивачем та відповідачем, таким, що припинив дію з 30.04.2012р. ґрунтуються на тих же обставинах, що і заперечення на позов.

Тобто, ПФ „Світлана-94" вважає, що договір оренди припинив дію 30.04.2012р. - після закінченню терміну на якій цей договір було укладено, і на думку відповідача, цей факт безпідставно не визнається фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного :

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Строком договору, відповідно до ч.1ст.631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Як передбачено частиною 1 статті 763 ЦК України - договори найму укладається на строк, встановлений договором.

Вище зазначалось, що пунктом 1.2., укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна від 01.06.2009р., було встановлено строк його дії - з 01.06.2009р. до 30.04.2012р.

Додатковою угодою від 02.06.2009р. вищевказаний договір було доповнено пунктом 7.4. про те, що строк дії цього договору оренди автоматично продовжується на тих же умовах і на той же строк у разі, якщо ні одна із сторін договору за 60 календарних днів до закінчення строку його дії, зазначеного у пункті 1.2., не повідомить другу сторону про бажання припинити орендні відносини з 30.04.2012р.

У зв`язку з твердженням відповідача про те, що вказана додаткова угода не підписувалась повноваженим представником ПФ „Світлана-94", а печатка товариства на цій угоді не є печаткою ПФ „Світлана-94" - господарським судом Одеської області призначалася комплексна почеркознавча технічна експертиза.

Висновком експертів № 928 від 14.07.2012р. підтверджено, що підпис на додатковій угоді від 02.06.2009р. до договору оренди від 01.06.2009р. від імені директора ПФ „Світлана-94" ОСОБА_3, виконана самим ОСОБА_3, а відбиток печатки ідентичний відбиткам печатки, наданих відповідачем в якості вільних зразків.

Таким чином, виходячи з умов пункту 7.4. договору оренди та приймаючи до уваги, що протягом 60 днів відповідач не повідомив позивача про припинення орендних відносин, а також, не надав заперечень суд вважає, що термін дії договору був автоматично продовжений на тих же умовах ще на 35 місяців - з 01.05.2012р. по 30.03.2015р.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що в порушення пункту 7.3. договору оренди, про продовження строку дії цього договору відповідної додаткової угоди між сторонами не укладалось.

Суд вважає, що при вирішенні спору в цій частині слід керуватися умовами, викладеними в пункті 7.4., оскільки зазначений пункт був внесений до договору оренди відповідно до додаткової угоди від 02.06.2009р. Тобто, домовленість сторін щодо автоматичного продовження дії договору на той же строк і на тих же умовах (таке продовження не потребує укладення будь-яких додаткових угод) була досягнута пізніше, ніж домовленість про необхідність продовження дії договору шляхом укладення відповідної додаткової угоди, і має пріоритетну силу.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання.

Таким чином, обов`язковою умовою припинення дії договору оренди у зв`язку із закінченням строку на який цей договір був укладений - мало бути повідомлення про це позивача відповідачем за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору.

Відповідач, стверджує, що позивачу була відома відсутність наміру ПФ „Світлана-94" продовжувати договір оренди з листа, направленого на адресу позивача від 31.05.2010р. та з позовної заяви і з порушеної по ній господарським судом Одеської області справи №20\17-275-2011.

Зазначені доводи, відповідача, також, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне:

Листом від 31.05.2010р. ПФ „Світлана-94" повідомила ФОП ОСОБА_1 про розірвання в односторонньому порядку договору оренди з посиланням на порушення ФОП ОСОБА_1 договірних зобов`язань, передбачених пунктом 4.2.3. цього договору про здійснення орендарем будь-яких поліпшень орендованого приміщення, його реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення за письмовим погодженням з орендодавцем (відповідачем по справі). .

Однак, правовідносини щодо розірвання договору в односторонньому порядку у зв`язку з істотним порушення умов договору однією із сторін і правовідносини, якими регулюються питання припинення або продовження дії договору - носять різну правову природу.

Так, відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України - зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі, на підставах встановлених договором або законом.

Як встановлено абзацом першим частини 2 статті 291 ГК України - договір оренди припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Тому, невиконання відповідачем вимог, передбачених пунктом 7.4. договору призвело до автоматичного продовження дії договору оренди і зобов`язання ПФ „Світлана-94" щодо надання в оренду приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, площею 838кв.м. - не припинилося і договір оренди, також, не можна вважати припиненим.

Розірвання ж договору в односторонньому порядку, як передбачено ч.ч.1,2 ст.651 ЦК України, допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором і законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. .

На момент вирішення спору по цій справі в провадженні господарського суду Одеської області знаходиться на розгляді зупинена провадженням справа № 20\17-272-2011 за позовом Приватної фірми „Світлана-94" до ФОП ОСОБА_1 про розірвання, укладеного між сторонами, договору оренди від 01.06.2009р.

Тобто, договір оренди в судовому порядку не розірвано з підстав порушення ФОП ОСОБА_1 і до цього часу не встановлено факту наявності вини позивача в порушенні умов цього договору.

При цьому, існування спору про розірвання договору в той час, коли ще не настав, встановлений пунктом 1.2. цього договору строк його дії (30.04.2012р.) - ніяким чином не свідчить про виконання відповідачем, передбаченого пунктом 7.4. зобов`язання щодо повідомлення позивача про свій намір не продовжувати дію договору, оскільки в разі задоволення судом позову про розірвання договору оренди, цей договір вважався б розірваним з дати набрання судовим рішенням законної сили, а у разі відмови у задоволенні позову - договір продовжував би свою дію на тих же умовах, у т.ч. - на умовах можливості його автоматичного продовження в разі неповідомлення про однією стороною другої сторони за 60 календарних днів до закінчення строку його дії.

Пунктом 4.2.1. договору оренди від 01.06.2009р. передбачено, що орендар має право використовувати приміщення у відповідності до умов договору та за його призначенням.

Частиною 773 ЦК України встановлено, що наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Таким чином, до цього часу у позивача існує право користування приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, площею 838кв.м. , однак це право обмежено умовами договору оренди та цільовим призначенням нерухомого майна.

Абзацом першим частини 2 статті 20 ГК України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Відповідачем, як на момент надання позову, так і на час вирішення спору, оспорюється та не визнається право позивача на оренду вищевказаного приміщення.

Відповідно до ст.8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні правовідносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється і не визнається іншою особою.

Суд вважає, що право користування майно на умовах договору оренди, також може бути предметом захисту в судовому порядку, з огляду на оспорювання та невизнання цього права іншою особою, в даному випадку - Приватною фірмою „Світлана-24", відповідачем по справі.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги по первісному позову щодо визнання права позивача на безперешкодне користування приміщенням, але відповідно до умов договору оренди та цільового призначення орендованого майна.

Вищевикладене є, також, підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову відповідача до позивача про визнання договору оренди від 01.06.2009р., укладеного між позивачем та відповідачем, таким, що припинив дію з 30.04.2012р., оскільки дію цього договору було автоматично продовжено на тих же умовах і на той же строк - до 30.03.2015р.

Що стосується первісних позовних вимог про зарахування в рахунок плати за користування майном в майбутньому позивачем, відповідно до умов договору від 01.06.2009р., сплачену авансом орендну плату в розмірі 139300грн., то у задоволенні цих вимог слід відмовити, виходячи з наступного:

В матеріалах справи містяться копії платіжних квитанцій та квитанцій до прибуткових касових ордерів про здійснення ФОП ОСОБА_1 орендних платежів приватній фірмі „Світлана-94" на загальну суми 376800грн.

Позивач, посилаючись на те, що суму в розмірі 139300грн. з цих платежів була сплачена авансом, просить зарахувати її в рахунок орендних платежів на майбутнє.

Статтями 16 ЦК України та 20 ГК України встановлено способи захисту порушених прав осіб та суб`єктів господарювання.

Суд зазначає, що зарахування платежів в рахунок погашення того чи іншого боргу, а також, зарахування цих платежів в якості оплати за користування майном на умовах оренди - є виключною компетенцією особи, яка одержала такі платежі. Тобто, суду не надано права втручання у господарську діяльність суб`єктів господарювання шляхом виконання функцій, що відносяться до ведення бухгалтерського обліку підприємств.

Вищевказаними нормами чинного законодавства встановлено такий спосіб захисту, як зобов`язання до виконання певних дій. Між тим, позивачем не заявлено вимог про зобов`язання відповідача зарахувати авансові платежі в рахунок орендної плати на майбутнє.

На підставі викладеного, первісний позов підлягає частковому задоволенню з покладення на відповідача судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задовольнити частково

2. Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1) право безперешкодного користування приміщенням площею 838кв.м. за адресою: АДРЕСА_3, строком на 35 місяців, починаючи з 30.04.2012р., відповідно до умов Договору оренди нерухомого майна від 01.06.2009р. та цільового призначення вказаного нерухомого майна.

3. Стягнути з Приватної фірми „Світлана-94" (65053, м.Одеса, вул..Героїв Сталінграду, 30, код 20969465) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1) 1073гривні судового збору.

4. В решті первісного позову відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 21.06.2013р.

Головуючий Суддя Демешин О.А.

Суддя Щавинська Ю.М.

Суддя Панченко О.Л.