Рішення

від 11.06.2013 по справі 905/317/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.06.2013р. Справа № 905/317/13-г

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при помічнику судді Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-ЛІНІЯ» (49126, місто Дніпропетровськ, вулиця Космічна, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 32859713)

до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 43 579,67 гривень, -

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Шляєв І.В., який діє на підставі довіреності № 6 від 01.11.2012

від відповідача: Четверня Д.С., яка діє на підставі довіреності № 213/17 від 30.04.2013

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП-ЛІНІЯ» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» 32 685,17 гривень страхового відшкодування та 1 000,00 гривень вартості послуг оцінювача щодо здійснення огляду та складання протоколу огляду транспортного засобу, розрахунку калькуляції ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого транспортного засобу.

В обґрунтування своїх вимог позивач відзначає, що 07 серпня 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-ЛІНІЯ» ОСОБА_4 та автомобіля марки «ЗАЗ Форза», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1.

Постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 вересня 2012 року у справі № 403/11349/12 припинено провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Позивач вважає, що встановлення судом вини саме ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди й стало підставою для припинення провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_5

На думку позивача, відсутність постанови про адміністративне правопорушення стосовно водія автомобіля марки «ЗАЗ Форза» ОСОБА_1 не є підтвердженням відсутності вини вказаного водія у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку звіту № 16111215-А від 26 листопада 2012 року, матеріальний збиток, завданий власникові SKODA OCTAVIA A5, державний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, складає 32 685,17 гривень.

У свою чергу відповідачем відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що позивач не надав належних доказів вини ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, не надав постанови про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, якою б встановлювалась його вина.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 22, 29, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16 січня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 29 січня 2013 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного й повного вирішення спору господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1;

- витребувано з Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 403/11349/12 стосовно ОСОБА_4 за статтею 124 КУпАП (том 1, а.с. 1).

29 січня 2013 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в позові (том 1, а.с. 83-84).

Відзив вмотивовано тим, що судовими органами не було встановлено вину страхувальника (ОСОБА_1), а такі дії не входять до компетенції страхової компанії, тому у відповідача відсутні підстави визнати заявлену подію страховою. Твердження позивача про те, що підставою для припинення провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 є встановлення вини саме ОСОБА_1, відповідач вважає необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на припущеннях позивача.

29 січня 2013 року у судовому засіданні оголошено перерву до 14 лютого 2013 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14 лютого 2013 року розгляд справи відкладено на 05 березня 2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням третьою особою вимог ухвали суду від 16 січня 2013 року, ненадходженням з Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська витребуваних матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 за статтею 124 КУпАП (том 1, а.с. 111).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05 березня 2013 року розгляд справи відкладено на 13 березня 2013 року у зв'язку з неявкою представника позивача, невиконанням третьою особою вимог ухвали суду від 16 січня 2013 року, ненадходженням з Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська витребуваних матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 за статтею 124 КУпАП (том 1, а.с. 119).

12 березня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшли витребуванні матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 за статтею 124 КУпАП. Копії матеріалів справи долучено до матеріалів справи (том 1, а.с. 122-150).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13 березня 2013 року у цій справі призначено судову комплексну автотоварознавчу та автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (том 1, а.с. 153-157).

Іншою ухвалою суду від 13 березня 2013 року зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи (том 1, а.с. 158).

08 травня 2013 року через відділ діловодства суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 29 квітня 2013 року, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача 43 579,67 гривень страхового відшкодування та 5 287,68 гривень витрат за проведення судової експертизи (том 2, а.с. 53-55).

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28 травня 2013 року за клопотанням представника відповідача продовжено строк вирішення спору на 15 днів (до 13 червня 2013 року), поновлено провадження у справі та судове засідання призначено на 05 червня 2013 року (том 2, а.с. 87).

05 червня 2013 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в позові, заяву про збільшення розміру позовних вимог залишити без задоволення (том 2, а.с. 91).

Відзив вмотивовано тим, що згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/6609445 від 01 липня 2012 року в приватному акціонерному товаристві «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» було забезпечено транспортний засіб ЗАЗ Forza, державний номерний знак НОМЕР_2. Як випливає з постанови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 вересня 2012 року у справі № 403/11349/12, висновку судової автотехнічної експертизи № 858-13 від 19 квітня 2013 року, висновку судової автотоварознавчої експертизи № 857-13 від 15 квітня 2013 року, дорожньо-транспортна пригода сталася, в результаті зіткнення автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля марки «ЗАЗ Форза», державний номерний знак НОМЕР_3.

Відповідач просить відмовити в позові, посилаючись на те, що забезпеченим транспортним засобом, є саме автомобіль марки «ЗАЗ Форза», державний номерний знак НОМЕР_2.

11 червня 2013 року через відділ діловодства суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача 43 579,67 гривень страхового відшкодування та 5 287,68 гривень витрат за проведення судової експертизи.

Заява про збільшення розміру позовних вимог, аналогічна за змістом та вимогам заяві про збільшення розміру позовних вимог від 29 квітня 2013 року, проте підписана директором товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-ЛІНІЯ» Большаковим О.Д.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05 червня 2013 року розгляд справи відкладено на 11 червня 2013 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів (том 2, а.с. 94).

Представник позивача Шляєв І.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та запереченнях на відзив.

Представник відповідача Четверня Д.С. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзивах на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 16 січня 2013 року не надав господарському суду письмові пояснень щодо обставин справи.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

01 липня 2012 року між приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (далі по тексту - відповідач або страховик) та ОСОБА_1 (далі по тексту - страхувальник) укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АВ/6609445 (далі по тексту - Поліс), згідно умов якого відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник в результаті пошкодження, знищення або викрадення транспортного засобу марки «ЗАЗ Форза» (застрахований/забезпечений транспортний засіб), державний номерний знак НОМЕР_2 (том 1, а.с. 85).

Правовідносини за вказаним полісом регулюються спеціальним законом, яким є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається з матеріалів справи, 07 серпня 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля марки «ЗАЗ Форза», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, що призвела до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Факт перебування ОСОБА_4 в трудових відносинах з позивачем підтверджено наявною в матеріалах справи копією наказу про прийняття на роботу № 151-«К» від 28 травня 2007 року, копією трудової книжки (том 1, а.с. 101-103).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САЕ № 030943, власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1, є товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП-ЛІНІЯ» (том 1, а.с. 30).

Також факт закріплення автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 за водієм ОСОБА_4 підтверджено наявною в матеріалах справи копією наказу № 87 від 22 грудня 2009 року (том 1, а.с. 104).

На момент скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 виконував свої трудові обов'язки, про що свідчить подорожній лист службового легкового автомобіля серії ПЗС № 018370 від 07 серпня 2012 року (том 1, а.с. 105).

Строк дії Полісу визначений з 01 липня 2012 року до 30 червня 2013 року (пункт 3 Полісу).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди стосовно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 432883 від 07 серпня 2012 року (том 1, а.с. 123).

Постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 вересня 2012 року у справі № 403/11349/12 припинено провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (том 1, а.с. 146).

08 жовтня 2012 року на адресу відповідача від товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-ЛІНІЯ» - власника пошкодженого автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 надійшла заява про страхове відшкодування з вимогою щодо відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженому транспортному засобу (том 1, а.с. 31-34).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 позивачем замовлено проведення відповідно звіту.

Відповідно до висновку звіту про оцінку автомобіля № 16111215-А від 26 листопада 2012 року, проведеного суб'єктом оціночної діяльності СПД-фізичною особою ОСОБА_8 (свідоцтво № НОМЕР_4 від 26 жовтня 2007 року, дійсне до 29 жовтня 2013 року), матеріальний збиток, завданий власникові SKODA OCTAVIA A5, державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 32 685,17 гривень (том 1, а.с. 40-42).

Відповідач листом від 27 листопада 2012 року за № 3593-22/19 повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування з посиланням на відсутність доказів притягнення до адміністративної відповідальності водія автомобіля марки «ЗАЗ Форза», державний номерний знак НОМЕР_2 (том 1, а.с. 78).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач відмовляється виплатити страхове відшкодування за страховим випадком, який виник при пошкодженні автомобіля внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі , а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частин першої та другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, в силу частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, особа, якій завдано майнову шкоду повинна довести, факт правопорушення, в результаті якого завдана шкода, розмір шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між порушенням та розміром шкоди.

Вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини. Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, виходячи із системного аналізу змісту статей 22, 1192 ЦК України, передумовою для відшкодування реальних збитків є факти втрати (знищення, загибелі тощо) або пошкодження належного потерпілій особі майна та понесення реальних витрат на його відновлення.

З матеріалів справи вбачається, що шкода, завдана внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки: автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП-ЛІНІЯ», та автомобіля марки «ЗАЗ Форза», державний номерний знак НОМЕР_2.

В обґрунтування, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини ОСОБА_1, позивач посилається на постанову Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 вересня 2012 року у справі № 403/11349/12, відповідно до якої підставою для припинення провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_5 є встановлення вини ОСОБА_1 у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди.

На думку позивача, відсутність постанови про адміністративне правопорушення стосовно водія автомобіля марки «ЗАЗ Форза» ОСОБА_1, не є підтвердженням відсутності вини вказаного водія у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, частинами першою і другою якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, вина особи, що завдала шкоди, за правовідносинами, врегульованими статтею 1166 Цивільного кодексу України, є фактом, який вважається встановленим відповідно до закону; відповідна презумпція вини такої особи може бути спростована в загальному порядку.

Щодо відсутності в матеріалах справи доказів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, господарський суд зазначає наступне.

Зі змісту імперативних приписів статті 35 ГПК України вбачається, що на відміну від рішення господарського суду, рішення суду з цивільної справи чи вироку суду з кримінальної справи, які набрали законної сили, постановою суду в справі про адміністративне правопорушення не можуть встановлюватися факти, що мають преюдиціальне значення.

У пункті 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01 квітня 1994 року № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» зазначається, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.

Враховуючи наведене, господарський суд повинен обґрунтовувати рішення самостійним аналізом обставин, за яких заподіяно шкоду, а не постановою суду в справі про адміністративне правопорушення, яка не є обов'язковою для господарського суду, а є одним із доказів, який підлягає перевірці й оцінці у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13 березня 2013 року у справі призначено судову комплексну автотоварознавчу та автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення судової автотоварознавчої експертизи поставлено наступні питання:

1. Який розмір матеріальної шкоди з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданий власнику автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 ТОВ «ВІП-ЛІНІЯ», в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 07 серпня 2012 року на вулиці Донецькій в районі перехрестя з проспектом Правди в місті Дніпропетровську за участю автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля марки «ЗАЗ Форза», державний номерний знак НОМЕР_3?

2. Чи можливо провести ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого транспортного засобу автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1? Якщо можливо, то який обсяг, характер та вартість цих робіт станом на 26 листопада 2012 року (дату складання звіту про оцінку № 16111215-А)?

3. Висвітлити інші питання, які виникнуть у ході проведення експертизи.

30 квітня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшов висновок судової автотоварознавчої експертизи № 857-13, складений 15 квітня 2013 року, відповідно до якого встановлено, що розмір матеріальної шкоди з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданий власнику автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 ТОВ «ВІП-ЛІНІЯ», в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 07 серпня 2012 року на вулиці Донецькій в районі перехрестя з проспектом Правди в місті Дніпропетровську за участю автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля марки «ЗАЗ Форза», державний номерний знак НОМЕР_3, складає 36 051 (тридцять шість тисяч п'ятдесят одну) гривню 27 копійок. Ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого транспортного засобу автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 можливо провести. Для відновлення пошкодженого транспортного засобу автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 необхідно провести певний перелік робіт. Обсяг ремонтних робіт з відновлення автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1, складає 51,92 нормогодини. Вартість ремонтних робіт (Ср) з відновлення автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 станом на 26 листопада 2012 року (дата складання звіту про оцінку № 16111215-А), складає 7 528 (сім тисяч п'ятсот двадцять вісім) гривень 40 копійок (том 2, а.с. 12-25).

На вирішення судової автотехнічної експертизи поставити наступні питання:

1. Яким є механізм дорожньо-транспортної пригоди?

2. Чи є можливі з технічної точки зору пояснення водія автомобіля марки «ЗАЗ Форза», державний номерний знак НОМЕР_3, ОСОБА_1?

3. Яким чином відповідно до вимог ПДР України в дорожній ситуації, що склалась безпосередньо перед ДТП, повинен був діяти водій автомобіля марки «ЗАЗ Форза», державний номерний знак НОМЕР_3, ОСОБА_1?

4. Чи є в діях водія автомобіля марки «ЗАЗ Форза», державний номерний знак НОМЕР_3, ОСОБА_1 ознаки порушення ПДР України? Якщо є, то в чому вони виявляються та які пункти ПДР України були ним порушено?

5. Чи є можливі з технічної точки зору пояснення водія автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_4?

6. Яким чином відповідно до вимог ПДР України в дорожній ситуації, що склалась безпосередньо перед ДТП, повинен був діяти водій автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_4, щоб уникнути ДТП?

7. Чи є в діях водія автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_4 ознаки порушення ПДР України? Якщо є, то в чому вони виявляються та які пункти ПДР України були ним порушено?

8. Дії котрого з учасників ДТП знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з настанням ДТП, що сталася 07 серпня 2012 року на вулиці Донецькій в районі перехрестя з проспектом Правди в місті Дніпропетровську за участю автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля марки «ЗАЗ Форза», державний номерний знак НОМЕР_3?

9. Чи мав водій автомобіля марки «ЗАЗ Форза», державний номерний знак НОМЕР_3, ОСОБА_1 технічну можливість уникнути настання дорожньо-транспортної пригоди?

10. Чи мав водій автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_4 технічну можливість уникнути настання дорожньо-транспортної пригоди?

14 травня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшов висновок судової автотехнічної експертизи № 858-13, складений 19 квітня 2013 року, відповідно до якого встановлено, що з технічної точки зору, визначити експертним шляхом швидкість руху автомобіля «ЗАЗ Форза» перед зіткненням, не надається можливим. З технічної точки зору мало місце перехресне зіткнення автомобілів, при цьому автомобіль «ЗАЗ Форза» рухався перед зіткненням в напрямку вулиці Калиновій, в третій смузі, а автомобіль «Шкода Октавія» рухався справа наліво відносно напрямку руху автомобіля «ЗАЗ Форза». Після зіткнення автомобіль «Шкода Октавія» зафіксовано на проїзній частині перпендикулярно автомобілю «ЗАЗ Форза» під деяким кутом відносно автомобіля «ЗАЗ Форза» (кут між повздовжніми вісями автомобілів близький до 90°). Визначити експертним шляхом на який сигнал світлофора здійснювали виїзд на регульоване світловими об'єктами перехрестя вулиці Донецька з проспектом Г. Правда автомобіль «ЗАЗ Форза» та автомобіль «Шкода Октавія» не надається можливим, про що викладено в дослідницькій частині. Механізм зіткнення автомобілів «ЗАЗ Форза» та «Шкода Октавія» по поясненням водія автомобіля «Шкода Октавія» ОСОБА_4 на стадії зближення автомобілів в частині напрямку руху транспортних засобів до зіткнення - не суперечить технічному смислу. Пояснення водія «Шкода Октавія» ОСОБА_4 про те, що автомобіль «Шкода Октавія» виїхав на перехрестя на зелений сигнал світлофора, а автомобіль «ЗАЗ Форза» виїхав на перехрестя на червоний сигнал світлофора перевірити експертним шляхом не надається можливим, оскільки не надається можливим експертним шляхом визначити не який саме сигнал світлофора здійснювали виїзд на регульоване світловими об'єктами перехрестя вулиці Донецька з проспектом Г. Правда автомобіль «ЗАЗ Форза» та «Шкода Октавія». Механізм зіткнення автомобілів «ЗАЗ Форза» та «Шкода Октавія» на стадії зближення в частині напрямку руху даних транспортних засобів до зіткнення - не суперечать технічному смислу. На даному етапі дослідження перевірити експертним шляхом, чи спроможні пояснення водія автомобіля «ЗАЗ Форза» ОСОБА_1 в частині того, що швидкість руху автомобіля «ЗАЗ Форза» перед зіткненням склала приблизно 40 км/год, не надається можливим. Перевірити експертним дослідженням пояснення водія автомобіля «ЗАЗ Форза» ОСОБА_1 про те, що автомобіль «Шкода Октавія» виїхав на перехрестя на зелений миготливий сигнал світлофора не надається можливим, про що викладено в дослідницькій частині. Пояснення водія автомобіля «ЗАЗ Форза» ОСОБА_1 про те, що коли він знаходився приблизно на середині перехрестя, побачив, що праворуч від нього з вулиці Донецька наближався автомобіль «Шкода Октавія», після чого застосував гальмування - технічно неспроможні, про що викладено в дослідницькій частині. З технічної точки зору, пояснення водія «ЗАЗ Форза» ОСОБА_1 про механізм дорожньо-транспортної пригоди на стадії зближення автомобілів «ЗАЗ Форза» та «Шкода Октавія» до зіткнення технічно неспроможні. Оскільки дослідження за технічно неспроможними даними може привести до хибних висновків, то дослідження по вихідним даним та обставинами дорожньо-транспортної пригоди по свідченням водія автомобіля ЗАЗ Форза» ОСОБА_1 експертом не виконувались. Дослідження проводилося по механізму дорожньо-транспортної пригоди, який викладений по поясненням водія автомобіля «Шкода Октавія» ОСОБА_4, з урахуванням пояснень свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, пішохода ОСОБА_12, і не суперечать технічному смислу. В даній дорожньо-транспортній ситуації, за умов, якщо водій автомобіля «ЗАЗ Форза» ОСОБА_1 здійснював рух (виїзд на перехрестя) на червоний сигнал світлофору, то йому для забезпечення безпеки дорожнього руху необхідно було діяти згідно вимог пункту 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України. У даній дорожньо-транспортній ситуації, водію автомобіля «Шкода Октавія» ОСОБА_4 для забезпечення безпеки руху, необхідно було діяти згідно вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожньо-транспортній ситуації, водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортну пригоду шляхом виконання ним вимог пункту 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України. У даній дорожньо-транспортній ситуації, визначити експертним шляхом на даному етапі дослідження, чи мав водій автомобіля «Шкода Октавія» ОСОБА_4 технічну можливість запобігти зіткнення з автомобілем «ЗАЗ Форза», не надається можливим. Вирішити питання технічної можливості для водія автомобіля «Шкода Октавія» ОСОБА_4 запобігти зіткнення, можливо після надання на дослідження необхідних вихідних даних, які відсутні в матеріалах справи, а визначити їх експертним шляхом не надається можливим, про що викладено в дослідницькій частині. У даній дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля ЗАЗ Форза» ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам пункту 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України. Вирішити питання технічної можливості для водія автомобіля «Шкода Октавія» ОСОБА_4 запобігти зіткнення, можливо після надання на дослідження необхідних вихідних даних, про які викладено по питанню № 7 дослідження. Невідповідність дій водія автомобіля «ЗАЗ Форза» ОСОБА_1 вимогам пункту 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України, у даній дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з настанням технічного характеру дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткнення з автомобілем «Шкода Октавія». Питання, чи знаходяться дії водій автомобіля «Шкода Октавія» ОСОБА_4 в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, може бути вирішено після оцінки дій водій автомобіля ОСОБА_4 згідно до вимог Правил дорожнього руху України (том 2, а.с. 70-82).

Доречно зауважити, що Правила дорожнього руху, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306, у пунктах 1.1, 1.3, 1.4, 1.5 передбачають, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно з частиною другою статті 8, пункту 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Достеменно встановлено, що відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності або інших доказів встановлення вини ОСОБА_1, не звільняє господарський суд від обов'язку з'ясування, зокрема, вини учасників дорожньо-транспортної пригоди за сукупністю інших доказів.

Виходячи з висновку судової автотехнічної експертизи, спірна дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 пункту 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що сигнал світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два миготливих сигнали забороняють рух.

Правильно розподіливши обов'язок доказування істотних обставин справи, господарський суд, надавши оцінку висновку судової автотехнічної експертизи № 858-13, дійшов висновку про те, що він є достатнім, допустимим та належним доказом.

Висновок судової автотехнічної експертизи сторонами у справі не заперечується та під сумнів не ставиться.

Залишаючи поза увагою заперечення відповідача в частині необхідності вирахування із суми страхового відшкодування величини втрати товарної вартості, господарський суд вказує таке.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено порядок визначення розміру страхової виплати, яка дорівнює розміру шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу, та передбачено, вартість яких саме витрат, пов'язаних із відновленням транспортного засобу, включається до розміру страхової виплати. Страхова компанія (страховик), надаючи послуги зі страхування, у разі настання страхового випадку виплачує не відшкодування матеріальних збитків, які понесла застрахована особа, а страхову виплату, розмір якої визначається на підставі розміру матеріального збитку, розрахованого шляхом проведення відповідної експертизи.

Судова автотоварознавча експертиза проведена у відповідності до вимог чинних на момент настання страхового випадку нормативних актів (Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»; Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440; Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395), якими встановлено порядок визначення розміру матеріальної шкоди та оцінки пошкоджень транспортних засобів.

Як встановлено господарським судом, висновок судової автотоварознавчої експертизи № 857-13 від 15 квітня 2013 року, проведений Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, згідно якого розмір матеріальної шкоди з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданий власнику автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 ТОВ «ВІП-ЛІНІЯ», в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 07 серпня 2012 року на вулиці Донецькій в районі перехрестя з проспектом Правди в місті Дніпропетровську за участю автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля марки «ЗАЗ Форза», державний номерний знак НОМЕР_3, складає 36 051 (тридцять шість тисяч п'ятдесят одну) гривню 27 копійок. Вартість ремонтних робіт (Ср) з відновлення автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 станом на 26 листопада 2012 року (дата складання звіту про оцінку № 16111215-А), складає 7 528 (сім тисяч п'ятсот двадцять вісім) гривень 40 копійок.

Даний висновок складено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року (надалі - Методика).

Пунктом 7.38 Методики передбачено, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не

перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Враховуючи рік випуску (2009 року) транспортного засобу - автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1, який зазначений в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (том 1, а.с. 30), та з врахуванням десятого знаку VIN-коду, «А», якому відповідає 2010 модельний рік, строк експлуатації вказаного автомобіля, на час його пошкодження складає 2 роки 10 місяців (34 місяці) (менше 7 років), з врахуванням технічного стану КТЗ, Ез складає 0.

Частиною першою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Величина втрати товарної вартості (ВТВ) - умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Величина втрати товарної вартості пошкодженого КТЗ («Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1), розрахована експертом відповідно до пункту 8.6, підпунктів 8.6.2 Методики, та дорівнює 4 311,87 гривень.

Пунктами 8.3, 8.6 Методики передбачено, що вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини ВТВ. Величина ВТВ характеризує фізичний знос, який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, а також унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Таким чином, твердження відповідача в цій частині визнаються безпідставними, оскільки пунктом 8.6.2 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості не нараховується, якщо строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших КТЗ. Автомобіль марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1, 2009 року випуску, на момент дорожньо-транспортної пригоди мав строк експлуатації 2 роки 10 місяців.

Матеріальний збиток - це вартісний вираз реальних втрат з урахуванням зносу, що їх зазначає власник транспортного засобу в разі його пошкодження або розукомплектування.

За таких обставин, частина суми страхового відшкодування, що дорівнює величині втрати товарної вартості пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля покладається на відповідача.

Щодо доводів відповідача про необхідність вирахування із суми страхового відшкодування ПДВ, господарський суду зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу змісту норм законодавства всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ, в зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі, податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Водночас, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.

При цьому, сам по собі висновок судової автотоварознавчої експертизи не є підставою для виникнення податкових зобов'язань, пов'язаних з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов'язання не виникають.

Позивач стверджує, що ремонт транспортного засобу фактично не проведений.

З метою достовірного встановлення обґрунтованості та доведеності розміру позовних вимог, господарський суд передусім повинен з'ясувати, чи фактично проведений ремонт транспортного засобу позивача, чи є надавач послуг з ремонту автомобіля зареєстрований в якості платника ПДВ, а також чи сплачувався/заявлявся потерпілим (позивачем) ПДВ в складі вартості ремонтно-відновлювальних робіт.

Так, в силу приписів частини другої статті 14 ЦК України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Разом з тим, з матеріалів справи, в тому числі висновку автотоварознавчої експертизи не вбачається, господарським судом не встановлено та відповідачем не доведено включення експертом до складу визначеної матеріальної шкоди суми ПДВ. Калькуляція вартості відновлювальних робіт до висновку судового експерта, теж не містить включення такого податку.

Проте, щодо розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування слід зазначити наступне.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим (стаття 5 Закону України «Про страхування»).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні.

Договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (полісом № АВ/6609445) передбачено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 гривень, франшиза - 510,00 гривень.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Так, відповідно до приписів пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За правилами абзацу другого пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

Ні цим Законом, ні іншими законодавчими актами не передбачено для відповідача обов'язку здійснити виплату позивачу страхового відшкодування із сумою франшизи.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 25.11.2008 у справі № 11/406-07.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі, коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування;

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

За таких обставин, на вказаний страховий випадок в часовому вимірі поширюється дія чинного на той час полісу № АВ/6609445. Тобто дорожньо-транспортна пригода, що сталася 07 серпня 2012 року, є страховим випадком в рамках виконання зазначеного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 названого Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу , розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Отже, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ , усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну.

11 червня 2013 року через відділ діловодства суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача 43 579,67 гривень страхового відшкодування та 5 287,68 гривень витрат за проведення судової експертизи.

Розрахунок ціни позову складається з наступного:

- 36 051,27 гривень - розмір матеріальної шкоди з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу;

- 7 528,40 гривень - вартість ремонтних робіт з відновлення автомобіля.

Так, дійсно відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи, розмір матеріальної шкоди з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 36 051,27 гривень, вартість ремонтних робіт - 7 528,40 гривень.

Проте, позивачем не враховано того факту, що розмір матеріальної шкоди з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу включає у себе:

- 7 528,40 гривень - вартість ремонтно-відновлювальних робіт;

- 2 897,68 гривень - вартість необхідних для ремонту матеріалів;

- 21 313,32 гривень - вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту.

Тобто, позивачем фактично двічі заявлена до стягнення одна і таж сума.

Враховуючи вищевикладене у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7 528,40 гривень слід відмовити.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що відповідач є відповідальною особою за завдані забезпеченим автомобілем збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Отже, з огляду на вищенаведене, та з урахуванням норм діючого законодавства, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача становить 43 579,67 - 7 528,40 - 510,00 = 35 541,27 гривень , де:

- 43 579,67 гривень - ціна позову;

- 7 528,40 гривень - частина позовних вимог, яка не підлягає задоволенню;

- 510,00 гривень - безумнова франшиза (передбачена полісом відповідача).

На момент прийняття рішення у справі, матеріали справи не містять доказів сплати позивачу страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Щодо доводів відповідача про розбіжності у номерному знаку автомобіля марки «ЗАЗ Форза», господарський суду зазначає наступне.

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/6609445 від 01 липня 2012 року в приватному акціонерному товаристві «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» було забезпечено транспортний засіб ЗАЗ Forza, державний номерний знак НОМЕР_2.

Як слідує з матеріалів справи, у тому числі постанови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 вересня 2012 року у справі № 403/11349/12, висновку судової автотехнічної експертизи № 858-13 від 19 квітня 2013 року, висновку судової автотоварознавчої експертизи № 857-13 від 15 квітня 2013 року, дорожньо-транспортна пригода сталася, в результаті зіткнення автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля марки «ЗАЗ Форза», державний номерний знак НОМЕР_3 .

Відповідач просить відмовити в позові, посилаючись на те, що забезпеченим транспортним засобом, є саме автомобіль марки «ЗАЗ Форза», державний номерний знак НОМЕР_2.

Господарський суд вважає такі міркування відповідача хибними, оскільки з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що шкода, завдана внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки: автомобіля марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля марки «ЗАЗ Форза», державний номерний знак НОМЕР_2. Наявна у постанові Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 вересня 2012 року у справі № 403/11349/12, технічна описка у номерному знаку автомобіля «ЗАЗ Форза», яка надалі потягла зазначення в інших процесуальних документах, зокрема, ухвалі про признання експертизи, не може вважатися обставиною, що тягне за собою звільнення відповідача від відповідальності.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На виконання вимог ухвали суду від 13 березня 2013 року про призначення судової експертизи, позивач здійснив оплату вартості судової автотехнічної та автотоварознавчої експертиз у розмірі 5 287,68 гривень, що підтверджується актами здачі-приймання висновків, платіжним дорученням (том 2, а.с. 49, 60-62).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 гривень та 5 287,68 гривень витрат по оплаті вартості судових експертиз (платіжне доручення № 68 від 08 квітня 2013 року на суму 2 937,60 гривень, платіжне доручення № 69 від 08 квітня 2013 року на суму 2 350,08 гривень), відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог стосовно заявлених 43 579,67 гривень страхового відшкодування.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст. ст. 6, 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 7, 8, 9, 20, 26 Закону України «Про страхування», постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-ЛІНІЯ» (49126, місто Дніпропетровськ, вулиця Космічна, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 32859713, відомості про рахунки в установах банків відсутні) 35 541,27 гривень страхового відшкодування, 1 403,07 гривень судового збору, 4 312,10 гривень по оплаті вартості експертиз, а всього а всього 41 256 (сорок одна тисяча двісті п'ятдесят шість) гривень 44 копійки.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 11.06.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2013.

Суддя С.М. Фурсова