Ухвала

від 22.08.2013 по справі 905/317/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду

22.08.2013р. Справа № 905/317/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді: Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду заяву приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997) про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2013 у справі № 905/317/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-ЛІНІЯ» (49126, місто Дніпропетровськ, вулиця Космічна, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 32859713)

до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Рускевича Сергія Михайловича (52800, Дніпропетровська область, місто Першотравенськ, вулиця Чайковського, будинок № 1, квартира № 10)

про стягнення 43 579,67 гривень, -

від позивача: не з'явився

від відповідача: Стіфєєва А.Ф. (довіреність № 246/17 від 22.07.2013

від третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Донецької області від 11 червня 2013 року позовні вимоги у справі № 905/317/13-г за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-ЛІНІЯ» до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» задоволено частково.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-ЛІНІЯ» 35 541,27 гривень страхового відшкодування, 1 403,07 гривень судового збору, 4 312,10 гривень по оплаті вартості експертиз, а всього 41 256 (сорок одна тисяча двісті п'ятдесят шість) гривень 44 копійки.

У відповідності з вимогами статті 116 Господарського процесуального кодексу України 01 липня 2013 року був виданий наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 11 червня 2013 року.

23 липня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла заява приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2013 у справі № 905/317/13-г до винесення Донецьким апеляційним господарським судом постанови у справі № 905/317/13-г.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 липня 2013 року відкладено вирішення питання про прийняття вищевказаної заяви, до повернення матеріалів справи № 905/317/13-г, із суду вищої інстанції.

13 серпня 2013 року матеріали справи надійшли на адресу господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16 серпня 2013 року прийнято до розгляду заяву приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2013 у справі № 905/317/13-г, та її розгляд призначено на 22 серпня 2013 року.

Представник заявника Стіфєєва А.Ф. в судовому засіданні підтримала заяву про відстрочку виконання рішення, надала пояснення, аналогічні викладеним у заяві.

Стягувач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду заяви був повідомлений своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив; не надав пояснень щодо заяви про надання відстрочки виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника заявника, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, пункту 1 частини 3 статті 129 Конституції України, суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції України).

Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України (стаття 45 Господарського процесуального кодексу України).

Так, в силу статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».

В свою чергу, відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим , за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Вказаною нормою визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

За змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо) і залежно від обставин справи.

З правового аналізу статті 121 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення надається лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом. При цьому господарський суд повинен враховувати реально можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача.

В той же час наведені заявником підстави для відстрочки виконання судового рішення не є такими обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання судового рішення.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено вимог до змісту заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання. Проте зі змісту зазначеної статті вбачається, що заява повинна містити, зокрема, викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання у зв'язку з чим господарський суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

В контексті зазначеного, господарський суд, оцінюючи вимоги заявника наголошує на наступному.

За приписами статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, саме на відповідача покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав для відстрочки виконання рішення, тоді як позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази, у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Доводи заявника щодо необхідності відстрочки виконання рішення полягає в порушенні апеляційного провадження по даній справі.

Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» просить відстрочити виконання рішення суду з підстав подання ним апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2013 у справі № 905/317/13-г, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено.

Так, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2013 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2013 у справі № 905/317/13-г розглянуто та залишено без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2013 у справі № 905/317/13-г залишено без змін, а отже відсутні підстави, що зумовили боржника подати заяву про відстрочку виконання рішення суду до вирішення справи по суті Донецьким апеляційним господарським судом.

Окрім того, у відповідності до частини п'ятої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Тобто рішення набирає законної сили після винесення апеляційною інстанцією постанови про залишення його без змін.

На запитання, чи вважається рішення господарського суду таким, що набрало законної сили, якщо апеляційну скаргу подано після встановленого законом строку на апеляційне оскарження, Вищий господарський суд України у пункті 15 інформаційного листа від 11 квітня 2005 року № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» дав таку відповідь. Якщо апеляційну скаргу на судове рішення не подано у строк, передбачений частиною першою статті 93 ГПК, відповідне рішення вважається таким, що набрало законної сили.

У резолютивній частині рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2013 у справі № 905/317/13-г повідомлено дату складення та підписання повного тексту рішення - 14.06.2013. Так, з дня зазначеної дати обчислюється десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення, який закінчується 24.06.2013. По закінченню зазначеного строку, господарським судом Донецької області у справі № 905/317/13-г виданий відповідний наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2013.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи апеляційної скарги, датою її складення зазначено 05.07.2013, тобто з пропущенням десятиденного строку. Окрім того, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2013 відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження у справі № 905/317/13-г. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2013 рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2013 у справі № 905/317/13-г залишено без змін.

При цьому господарський суд враховує, що відповідно до частини першої статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР ). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт перший статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду» .

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…» , а у системному розумінні цієї норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто відкладення виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на то мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, в судових актах повинні бути наведені мотиви задоволення такої заяви про відстрочку з посиланням на відповідні документи. Посилання в судових актах лише на норми статті 121 Господарського процесуального кодексу України не може слугувати обґрунтуванням вимоги.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наяву загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 ЦПК і статті 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Із встановленого судом не вбачається достатніх підстав для висновку про винятковість обставин, неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

За таких обставин, враховуючи міжнародно-правові норми захисту порушених прав та вимоги національного законодавства, господарський суд відмовляє в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У Х В А Л И В :

Заяву приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2013 у справі № 905/317/13-г залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили 22 серпня 2013 року та може бути оскаржена через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом п'яти днів з дня її винесення.

Суддя С.М. Фурсова