Рішення

від 14.05.2013 по справі 6/160

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Справа № 6/160.

За позовом Закритого акціонерного товариства "Трансмост", м. Чернівці

до відповідачів :

1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос", м. Ялта (відповідач-1)

2.Приватна виробничо-комерційної фірми "Монтел", м. Чернівці (відповідач-2)

про стягнення 3 494 341,75 грн. заборгованості та пені та за зустрічним позовом про розірвання договору підряду від 17.10.2006 № 17/10-06 та стягнення збитків в сумі 14 946 162,50 грн.

Суддя Паскарь А. Д.

представники:

від позивача - Барателі Д. Т., довіреність від 02.07.2012;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Закрите акціонерне товариство "Трансмост", м. Чернівці, звернулося в господарський суд Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос", м. Ялта, та Приватної виробничо-комерційної фірми "Монтел", м. Чернівці, про стягнення 3494187,99 грн. заборгованості та пені за неналежне виконання ТОВ "Санаторій Утьос" умов договору підряду від 17.10.2006 № 17/10-06, поручителем якого згідно договору поруки від 20.11.2006 є ПВКФ "Монтел".

Позов обґрунтовується тим, що між ЗАТ "Трансмост" та ТОВ "Санаторій Утьос" було укладено договір підряду від 17.10.2006 № 17/10-06, відповідно до якого ЗАТ "Трансмост" зобов'язалося виконати противозсувні роботи згідно проекту на об'єкті "Комплексний захист території будівництва Еллінг-центра з рятувальною станцією та пляжними спорудженнями в смт Гурзуф", а ТОВ "Санаторій Утьос" зобов'язалося прийняти і оплатити їх. Позивач виконав роботи на загальну суму 6649107,11 грн. які оплачені частково, лише в сумі 3321162,58 грн. Тому, крім заборгованості в сумі 3327944,53 грн., на підставі пункту 12.4 договору заявлено також і пеня в сумі 166397,22 грн. Сума позову підлягає стягненню солідарно з відповідачів на підставі укладеного між позивачем та ПВКФ "Монтел" договору поруки від 20.11.2006.

Перший відповідач - ТОВ "Санаторій Утьос" - позов не визнає з підстав, викладених у письмовому відзиві, посилаючись, зокрема, на те, що:

- за березень-травень 2007 року фактичний об'єм виконаних позивачем робіт склав 3321084 грн., а здійснене відповідачем авансування склало 2514440 грн., або 76 %, хоча, згідно з пунктом 4.1.3 Договору, щомісячне авансування повинно складати 30 %;

- з врахуванням фінансування робіт позивач повинен був виконати роботи вартістю 4050000 грн., однак фактично ним було виконано робіт лише на 3321081 грн. або на 728 949 грн. менше отриманих коштів;

- пунктом 5.1 Договору передбачено, що Замовник може відмовитись від прийняття закінчених робіт у випадку виявлення недоліків, які виникли з вини Підрядника та виключають можливість їх використання згідно мети, яка зазначена в проектній документації та Договорі. Роботи, пред'явлені для оплати, позивачем виконано неякісно, не у повному обсязі, без надання актів проміжного приймання відповідальних конструкцій, у зв'язку з чим Замовник обґрунтовано відмовився від їх прийняття;

- після задоволення претензій Замовника та усунення недоліків ТОВ "Санаторій Утьос" погоджується оплатити у повному об'ємі закінчені будівельні роботи;

- в порушення вимог ст. ст. 525, 654, 858 ЦК України, ст. 188 ГК України, пунктів 117, 118 Загальних умов висновку і виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, пункту 13.2 Договору ЗАТ "Трансмост" листом № 1129/32 від 09.08.2007 повідомило ТОВ "Санаторій Утьос", що з того ж дня договір підряду № 17/10-06 розірваний у односторонньому порядку;

- у позовній заяві Позивач просить стягнути з відповідачів основний борг в сумі 3327944,53 грн., тобто різницю між вартістю виконаних Позивачем робіт і сумою, яку оплатило ТОВ "Санаторій Утьос" (6 649 107,11 грн. - 3 321 162,58 грн. = 3327944,53 грн.), однак своїм листом № 1190/32 від 30.08.2007 Позивач повідомляв ТОВ "Санаторій Утьос", що згідно з підписаним 22.08.2007 актом контрольного обміру робіт ним було виконано робіт на 6 344 477,00 грн., а ТОВ "Санаторій Утьос" оплатив 3 258 921,15 грн., що свідчить про невизначеність остаточної суми, яка, на думку Позивача, повинна бути стягнута з відповідачів;

- про існування приватної виробничо-комерційної фірми "Монтел" ТОВ "Санаторій Утьос" ніколи не було відомо. Тому договір поруки, про який йдеться в позові, був укладений виключно з метою ініціації розгляду даного спору в господарському суді Чернівецької області у порядку, встановленого ч. 3 ст. 15 Господарсько-процесуального Кодексу України, та з порушенням вимог ст. ст. 202, 203, 528 ЦК України.

Ухвалою від 26.11.2008 у справі призначена судово-будівельна експертиза, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі було зупинено до закінчення експертизи.

Ухвалою від 14.10.2009, після надходження висновку експертизи, провадження у справі було поновлено. Розгляд справи неодноразово відкладався.

20 листопада 2009 року ЗАТ "Трансмост" заявило письмове клопотання про призначення у справі повторної судово-будівельної експертизи, провадження якої доручити Київському НДІСЕ. Необхідність призначення такої експертизи позивач обґрунтував тим, що при проведення первісної експертизи експерт Кримського НДІСЕ самовільно та невмотивовано змінила редакцію першого питання, поставленого судом на вирішення експертизи; при оцінці вартості робіт на об'єкті які, на думку експерта, не були виконані позивачем, експерт застосувала різні підходи, що свідчить про упередженість експерта; висновок експерта щодо застосування позивачем неналежної марки цементу спростовується висновком Державного НДІ будівельних конструкцій та інших компетентних установ та не містить власної позиції експерта, що, як вважає позивач, є підставою для сумнівів щодо компетентності експерта; у висновку експерт послалася на цілий ряд документів, які не надіслала суду, позбавивши тим самим сторін та суд можливості надання зазначеним документам належної оцінки.

В ході розгляду справи відповідач-1 звернувся до позивача із зустрічним позовом про розірвання договору підряду від 17.10.2006 № 17/10-06 та стягнення збитків в сумі 14946162,50 грн., в тому числі: вартість робіт по демонтажу встановлених позивачем неякісних анкерних ростверків та будування нових анкерних ростверків на об'єкті на суму 11 млн. грн.; вартість виконаних позивачем неякісних робіт на суму 321162,50 грн., які не можуть вважатися виконаними та прийнятими; пені за несвоєчасне виконання робіт на суму 625000 грн.

Ухвалою від 01.02.2010 зустрічний позов судом був прийнятий для сумісного розгляду з первісним.

Ухвалою від 24.02.2010 провадження у справі було зупинено та призначено повторну судово-будівельну експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Листом від 12.03.2012 № 2683/11-15, 2684/11-15, який надійшов до господарського суду 10.04.2012, Київський НДІ судових експертиз повернув матеріали справи та повідомив, що у зв'язку із ненаданням необхідних для дослідження і складання висновку експертизи даних лабораторних випробувань з визначення якості бетону збудованих об'єктів провести дослідження та надати висновки експертизи з поставлених питань не вбачається за можливе.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 17.04.2012 була призначена повторна судова будівельно-технічна експертизи, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Листами від 18.06.2012 №40/4782-4785/12-42 та 13.07.2012 № 8595-12, Київський НДІ судових експертиз повернув матеріали справи та повідомив, що визначити фактичний обсяг виконаних будівельних робіт, не вбачається можливим у зв'язку з тим, що переважна більшість будівельних робіт, фактично є прихованими роботами або роботами, перевірити які можливо лише в процесі їх виконання технічним наглядом. В лабораторії інженерно-технічних та економічних видів досліджень КНДІСЕ відсутнє відповідне обладнання з перевірки якості застосованих матеріалів, зокрема бетону, арматури тощо.

Ухвалою від 22.08.2012 за письмовим клопотанням позивача була призначена повторна судова будівельно-технічна експертиза, провадження якої доручено ТОВ "Київське бюро судових експертиз та досліджень "Константа".

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 07.03.2013 у зв'язку з надходженням висновку експертної установи провадження у справі було поновлено, а розгляд справи призначено на 29.03.2013.

Ухвалами господарського суду Чернівецької області від 29.03.2013 та 18.04.2013 розгляд у справі було відкладено відповідно на 18.04.2013 та 14.05.2013 у зв'язку з неприбуттям представників відповідачів у судове засідання.

Відповідач-2 явку свого представника в судовому засіданні жодного разу не забезпечив, відзиву на позов не надав.

01 квітня 2013 року від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через неможливість явки в судове засідання з поважних причин.

До початку судового засідання представник відповідача-1 вчергове телеграмою повідомив суд про неможливість прибуття у судове засідання у зв'язку з хворобою.

Враховуючи, що ТОВ «Санаторій Утьос» втретє не забезпечив явку свого представника в судовому засіданні, суд дійшов висновку про зловживання ним своїми процесуальними правами з метою затягування вирішення спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, тим більше, що з огляду на тривалість провадження у цій справі та гарантоване статтею 6 ратифікованою Україною Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року право позивача на вирішення справи впродовж розумного строку, подальше зволікання із вирішенням спору є неприпустимим.

В ході розгляду справи представник позивача надав усні пояснення, щодо арифметичної помилки в резолютивній частині позовної заяви, де вказано суму 3327790,77 грн. замість правильної 3327944,53 грн., копії свідоцтва про державну реєстрацію Товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост" та виписку із статуту названого товариства, з яких вбачається, що воно є правонаступником ЗАТ "Трансмост".

З урахуванням викладеного та відповідно до статті 25 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність заміни позивача його правонаступником -- ТДВ "Трансмост".

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з посиланням на те, що проведеною експертизою доведено суму вартості виконаних підрядних робіт, яка становить 3327944,53 грн., а проти зустрічного позову заперечував, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог та про безпідставність зустрічного позову з наступних підстав.

17 жовтня 2006 року ЗАТ "Трансмост", правонаступником якого є ТДВ «Трансмост» та ТОВ "Санаторій Утьос" уклали між собою договір підряду № 17/10-06 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати противозсувні роботи згідно проекту на об'єкті "Комплексний захист території будівництва Еллінг-центра з рятувальною станцією та пляжними спорудженнями в смт Гурзуф", а відповідач-1 зобов'язався прийняти закінчені будівельно-монтажні роботи та оплатити їх згідно умов даного договору.

Судом встановлено, що згідно форм №КБ-3 та № КБ-2в в березні 2007 року позивач виконав підрядних робіт на суму 717199,63 грн., в квітні 2007 року - на суму 1085737,18 грн. та в травні 2007 року - на суму 1518225,77 грн., які відповідачем-1 оплачені в повному обсязі. Решту робіт, виконаних підрядчиком та зафіксованих в формах №КБ-3 та № КБ-2в за липень 2007року на суму 3327944,53 грн., замовник не прийняв та не оплатив.

Відповідно до пунктів 4.1.4, 4.2 та 4.3 Договору, оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 робочих днів після підписання форм №№КБ-2в, КБ-3, але не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним. У разі не підписання замовником зазначених документів протягом 5-ти робочих днів та відсутності мотивованих претензій документи вважаються підписаними в редакції підрядника.

01 серпня 2007 року відповідач-1 отримав лист позивача №1098/32 від того ж числа з трьома примірниками актів форм №КБ-3 та № КБ-2в за липень 2007 року. Жодних письмових заперечень чи претензій відносно робіт згідно вказаних з боку цього відповідача не було заявлено. А відтак, в контексті пункту 4.3 Договору згадані документи вважаються підписаними в редакції позивача з 05.08.2007.

В зв'язку з тим, що відповідач-1 договірні зобов'язання в частині оплати робіт належним чином не виконав, позивач звертався до нього з листом-вимогою від 02.08.2007, які відповідач згідно напису отримав того ж дня.

Проте, відповідач-1 в установлені договором строки оплату виконаних робіт не здійснив. Як свідчать матеріали справи, станом на момент розгляду справи в суді його заборгованість перед позивачем становить 3327944,53 грн.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Пунктом 1 статті 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково.

З висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи ТОВ «Київське бюро судових експертиз та досліджень «Константа» № 17/02-01 від 27.02.2013, видно, що обсяг фактично виконаних будівельних робіт на об'єкті «Комплексний захист території будівництва Еллінг-центру з рятувальною станцією та пляжними спорудженнями в смт Гурзуф» роботам, у сукупності з:

- актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 за березень 2007 року типової форми КБ-2в та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2007 р. на суму 1518225,77 грн.;

- актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 за квітень 2007 року типової форми КБ-2в та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2007 року на суму 1085737,18 грн.;

- актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 за травень 2007 року типової форми КБ-2в та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2007 року на суму 717199,63 грн. відповідає зазначеним в акті № 2 виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та Довідці про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) від 30.07.2007 р. на суму 3327944,53 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому згідно ст. 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань в частині оплати підрядних робіт, виконаних позивачем згідно договору будівельного підряду від 17.10.2006, а тому позовні вимоги про стягнення 3327944,53 грн. основного боргу підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони і забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Згідно п. 12.4 Договору за порушення строків виконання фінансових зобов'язань за Договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,05% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен прострочений день, але не більше 5 % від суми невиконаних фінансових зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені судом перевірений та визнаний обґрунтованим, отже вимоги в частині стягнення пені в розмірі 166397,22 грн. грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

20 листопада 2006 року між позивачем та приватною виробничо-комерційною фірмою "Монтел" був укладений Договір поруки, згідно якого остання зобов'язується солідарно відповідати перед ЗАТ "Трансмост" за виконання обов'язків за Договором.

Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно за договором поруки поручитель відповідає за виконання зобов'язання перед кредитором в разі його невиконання боржником. При цьому згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням викладеного та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів наявності підстав, передбачених ст. 559 ЦК України для припинення поруки, суд, беручи до уваги положення ч. 1 ст. 543 ЦК України стосовно права кредитора вимагати виконання обов'язку від солідарних боржників разом, дійшов висновку про правомірність висування позовних вимог до відповідачів одночасно, відхиляючи заперечення щодо відсутності солідарної відповідальності у розглядуваному випадку як юридично безпідставні і такі, що не відповідають встановленим на підставі наданих доказів обставинам взаємовідносин сторін.

Щодо зустрічного позову про розірвання договору підряду від 17.10.2006 № 17/10-06 та стягнення збитків в сумі 14946162,50 грн., суд зазначає, що замовник з жодними повідомленнями про недоліки виконаних робіт, як того вимагають положення ст. 853 ЦК України, п. 4.2. Договору, до відповідача за зустрічним позовом не звертався.

Відповідно до акту засвідчення якості виконання робіт по влаштуванню противозсувних споруд на об'єкті будівництва "Комплексний захист території будівництва Еллінг-центра з рятувальною станцією та пляжними спорудженнями в смт Гурзуф" від 20.05.2008, виконані позивачем роботи відповідають вимогам діючих нормативних документів і проекту. Матеріалами справи достеменно підтверджено виконання підрядчиком робіт зафіксованих в формах №КБ-3 та № КБ-2в за липень 2007 на суму 3327944,53 грн., які замовник не прийняв та не оплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи положення ст. 224 ГК України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

Разом з тим, у спірних відносинах господарський суд не вбачає складу господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення законодавства, необґрунтовані зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому суд підкреслює, що позовні вимоги сторін у справі є взаємовиключними, тобто задоволення первісного позову автоматично виключає задоволення зустрічного позову і навпаки - задоволення зустрічного позову унеможливлює задоволення первісного позову. Саме тому первісний позов підлягає задоволенню з вищеназваних підстав, які покладені в основу відмови у задоволенні зустрічного позову, а усі судові витрати у справі належить покласти солідарно на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 25, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд

В И Р І Ш И В :

1. Закрите акціонерне товариство «Трансмост» (вул. Гагаріна, 4, м. Чернівці), замінити його правонаступником - Товариством з додатковою відповідальністю «Трансмост» (вул. Гагаріна, 4, м. Чернівці).

2. Первісний позов задовольнити.

3. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос", (м. Ялта, вул. Гоголя, 4/9, код ЄДРПОУ 33386001) та приватної виробничо-комерційної фірми "Монтел" (м. Чернівці, вул. Ентузіастів, 14/29, код ЄДРПОУ 21415981) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Трансмост» (м. Чернівці, вул. Гагаріна, 4, код ЄДРПОУ 14262749) заборгованість у сумі 3327944,53 грн., пеню у сумі 166397,22 грн., витрати на проведення експертизи у сумі 45000,00 грн., державне мито у сумі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Повне рішення складено 17.05.2013.

Суддя А. Паскарь