Рішення

від 20.06.2013 по справі 915/698/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. Справа № 915/698/13

за позовом: Пересадівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Жовтневої районної ради Миколаївської області / 57220, Миколаївська обл., Жовтневий район, с. Пересадівка, вул. Шевченка, 160/

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1 /

про стягнення 110893,94 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Томас В.І. (директор), Мазур Ю.В. (довіреність б/н від 17.05.2013 р.)

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність №40 від 04.05.2013 р.)

СУТЬ СПОРУ: Пересадівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Жовтневої районної ради Миколаївської області звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 112820,18 грн., з яких: 109086,25 грн. основного боргу за договором про спільну діяльність від 03.01.2012р., 461,34 грн. індексу інфляції та 3272,59 грн. трьох відсотків річних.

13.05.2013р. позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 110983,94 грн., з яких: 109086,25 грн. основного боргу, 168,17 грн. індексу інфляції та 1639,52 грн. трьох відсотків річних.

Підставою позовних вимог Пересадівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Жовтневої районної ради Миколаївської області є неналежне виконання ФОП ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором про спільну діяльність від 03.01.2012р. в частині сплати позивачу коштів від спільної діяльності.

Відповідач позовні вимоги позивача не визнав та просить суд відмовити у задоволенні позову з посиланням на відсутність належних доказів виконання сторонами умов договору про спільну діяльність від 03.01.2012р., фактичне не отримання ним земельної ділянки у користування та не підписання сторонами акту її приймання-передачі, що на думку відповідача свідчить про те, що спільна діяльність за договором від 03.01.2012р. не велась. Окрім того, відповідач стверджує про нікчемність укладеного між сторонами договору в частині звільнення позивача від участі у відшкодуванні спільних витрат та збитків, пов'язаних з спільною діяльністю, а також позбавлення відповідача права на частину прибутку від спільної діяльності. Також відповідач вказує на наявність обставин непереборної сили - засуху, яка унеможливила виконання умов договору про спільну діяльність від 03.01.2012р., що за доводами відповідача є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірного зобов'язання в частині сплати позивачу обумовлених договором коштів. Водночас відповідач наголошує на неправомірному визначенню позивачем розміру суми, яка підлягає сплаті відповідачем, з огляду на неправомірний розрахунок розміру 3% від вартості земельної ділянки.

Ухвалою суду від 15.04.2013р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 16.05.2013р. о 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 16.05.2013р. розгляд справи був відкладений на 03.06.2013р. о 14 год. 00 хв. у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін та неподанням позивачем витребуваних судом доказів.

Ухвалою суду від 03.06.2013р. задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду спору та продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

У судовому засіданні 03.06.2013р. оголошувалась перерва до 20.06.2013р. о 10 год. 40 хв.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012р. між Пересадівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Жовтневої районної ради Миколаївської області (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) був укладений договір про сумісну діяльність, за яким сторони зобов'язались шляхом об'єднання майна і зусиль спільно діяти в сфері сільського господарства для досягнення наступних спільних господарських цілей: вирощування та реалізація сільськогосподарської продукції.

Відповідно до п.3.1 договору позивач зобов'язався надати відповідачу земельну ділянку площею 216,63 гектари, яка належить йому на праві користування згідно державного акту на право постійного користування землею серія 1-МК №001417 від 27.06.2002р.

Згідно з п.п. 4.1, 4.3, 4.4 договору відповідач зобов'язався: після підписання договору приступити до виконання умов договору в встановлені договором строки; забезпечити організацію робіт по вирощуванню, обробітку, збиранню та наступній реалізації сільськогосподарської продукції; використовувати надану позивачем земельну ділянку за цільовим призначенням з дотриманням всіх санітарних норм, своєчасно сплачувати передбачені п.7.3 цього договору кошти за сумісну діяльність.

За п.п. 5.1, 5.3 договору ведення спільних справ за договором здійснюються сторонами за їх спільною згодою. Керівництво сумісною діяльністю за договором, а також ведення спільних справ, доручається відповідачу.

Пунктами 6.1, 6.3 договору передбачено, що грошові та майнові внески сторін, а також майно, створене або придбане сторонами в результаті сумісної діяльності, складає їх спільну часткову власність, за винятком земельної ділянки, зазначеної в п.3.1. договору. Сторони мають право вносити майнові та грошові внески в сумісну діяльність для досягнення мети.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 договору продукція, що є результатом сумісної діяльності, буде реалізовуватись самостійно відповідачем. Всі доходи, що отримуються у результаті сумісної діяльності, використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних витрат відповідача.

Згідно з п. 7.3 договору позивач отримує від сумісної діяльності незалежно від розміру прибутку 109086 гривень 25 копійок (сто дев'ять тисяч вісімдесят шість гривен двадцять п'ять копійок) за 216,63 га наданої земельної ділянки, що становить 3% від вартості земельної ділянки.

За п. 7.4 договору отримання коштів здійснюється шляхом перерахування відповідної частки на загальну суму, зазначену в п. 7.3 договору, відповідачем позивачу у наступні строки: 25000 гривень (двадцять п'ять тисяч гривень) - до 01.08.2012р., решта - 84086 грн. 25 коп. (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят шість гривень двадцять п'ять копійок) - до 01.11.2012р. Порядок і строк розподілу продукції здійснюється сторонами у відповідності до окремих угод.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що спільні витрати та збитки сторін покриваються за рахунок відповідача.

Пунктами 9.1, 9.2 договору встановлено, що строк дії договору вираховується з моменту підписання до 28.12.2012р. Договір вважається пролонгованим (продовженим) за взаємною згодою на встановлений строк у випадку відсутності письмового повідомлення про розірвання договору жодної зі сторін договору, але не пізніше ніж за 30 днів до завершення строку дії договору.

Відповідно до п.10.1 договору сторони за договором несуть відповідальність в порядку, передбаченому чинним законодавством України за неналежне виконання умов договору тощо.

Згідно з п.п. 13.1, 13.2 договору сторона звільняється від відповідальності за невиконання умов договору, якщо таке є наслідком обставин непереборної сили, які настали після укладення договору, незалежно від волі сторони (далі - форс-мажор). Форс-мажорними є обставини, які навіть сумлінна сторона не могла передбачити і запобігти (наприклад: воєнні дії, техногенні катастрофи, землетруси, повені, пожежі, інші стихійні лиха або події надзвичайного характеру). Сторона, що постраждала від таких обставин, повинна негайно (до 5 днів) повідомити іншу сторону про виникнення, характер і можливий строк дії таких обставин. Форс-мажорні обставини підтверджуються довідкою Торгово-промислової палати України (її регіональними відділеннями).

В матеріалах справи наявний Державний акт на право постійного користування землею серії І-МК №001417 від 27.06.2002р. (копія - а.с. 16-18), відповідно до якого Пересадівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Жовтневої районної ради Миколаївської області надано у постійне користування земельну ділянку площею 216,63 га для ведення підсобного сільського господарства.

Матеріали справи свідчать про те, що у 2011 році між сторонами вже укладався договір про сумісну діяльність від 03.01.2011р. з аналогічними умовами, зобов'язання за яким були виконані сторонами у повному обсязі, що у судовому засіданні 20.06.2013р. також підтвердили і представники обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що дана земельна ділянка, площею 216,63 га, що надавалась відповідачу за умовами договору про сумісну діяльність від 03.01.2012р., у 2012 році була оброблена та засіяна соняшником, про що свідчать лист Управління агропромислового розвитку Жовтневої райдержадміністрації від 11.06.2013р. №12/345, акт обстеження земельної ділянки від 23.07.2012р., письмові пояснення осіб, які використовують сусідні земельні ділянки.

Відповіді Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області, Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, Головного управління статистики у Миколаївської області, подані суду відповідачем, даної обставини не спростовують.

Також, в матеріалах справи наявний лист Миколаївського обласного центру з гідрометеорології від 14.11.2012р. №32-657/5 (копія - а.с. 41), в якому вказано, що: утримання жаркої із суховійними явищами та дефіцитом опадів погоди в більшості днів з останньої п'ятиденки квітня і до кінця першої декади серпня 2012 року обумовило погіршення умов вегетації та формування врожаю всіх сільськогосподарських культур, зокрема соняшнику; ґрунтова засуха охопила всю території області; спостерігались пошкодження сільгоспкультур від засухи: відмічалось в'янення рослин та погіршення стану посівів.

14.08.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 (копія - а.с. 13, докази надсилання - а.с. 11-12), в якій вказав про порушення відповідачем зобов'язань за договором про сумісну діяльність від 03.01.2012р. в частині сплати до 01.08.2012р. 25000 грн. та просив погасити наявний борг у розмірі 25000 грн. до 01.10.2012р.

07.11.2012р. позивачем було вручено відповідачу (проти чого останній не заперечує) претензію №2 (копія - а.с. 14), в якій позивач вказав відповідачу на несплату останнім окрім 25000 грн., які відповідач повинен був сплатити в строк до 01.08.2012р., також 84086,25 грн. в строк до 01.11.2012р., що разом складає 109086,25 грн.

Окрім того, 07.11.2012р. позивачем було вручено особисто ОСОБА_1 лист №38 (копія - а.с. 15), в якому позивач повідомив відповідача про відмову від подальшої пролонгації договору про сумісну діяльність від 03.01.2012р., а також вказав про порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині сплати 109086,25 грн.

Вищевказані претензії Пересадівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Жовтневої районної ради Миколаївської області були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором про сумісну діяльність від 03.01.2012р., а також нарахованих на суму основного боргу індексу інфляції за період з серпня 2012 року по березень 2013 року у сумі 168,17 грн. та 3% річних за період з 01.08.2012р. по 11.04.2013р. у сумі 1639,52 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Положеннями ст. 1132, ч.1 ст. 1133 ЦК України передбачено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

За ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Господарським судом встановлено укладення між сторонами договору про спільну діяльність, за яким позивачем було передано відповідачу для спільних сільськогосподарських цілей земельну ділянку площею 216,63 гектари, яка належить йому на праві постійного користування згідно з державним актом серія 1-МК №001417 від 27.06.2002р.

Умовами договору про спільну діяльність від 03.01.2012р. не передбачено необхідності підписання сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки позивачем відповідачу.

Натомість, з наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності вбачається, що відповідач у 2012 році використовував передану позивачем за договором про сумісну діяльність від 03.01.2012р. земельну ділянку в цілях, передбачених вказаним договором.

Так, як вже було зазначено вище, в матеріалах справи наявний договір про сумісну діяльність від 03.01.2011р., умови якого аналогічні умовам договору про сумісну діяльність від 03.01.2012р. Умовами договору про сумісну діяльність від 03.01.2011р. також не було передбачено необхідності підписання сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки позивачем відповідачу, разом з тим, на запитання суду у судовому засіданні 20.06.2013р. представник відповідача пояснив, що та ж сама земельна ділянка фактично була отримана відповідачем у 2011 році, використовувалась останнім в цілях спільної діяльності, в результаті чого відповідачем було перераховано позивачу обумовлену в п. 7.3 договору від 03.01.2011р. суму коштів - 56652 грн. Також представник відповідача пояснив суду, що у відповідача відсутні докази повернення ним позивачу земельної ділянки після закінчення строку дії договору від 03.01.2011р., що сплив 31.12.2011р.

Вищевказані обставини, а також наявні в матеріалах справи докази оброблення та засіяння соняшником наданої відповідачу за умовами договору про сумісну діяльність від 03.01.2012р. земельної ділянки, зокрема, лист Управління агропромислового розвитку Жовтневої райдержадміністрації від 11.06.2013р. №12/345, акт обстеження земельної ділянки від 23.07.2012р., письмові пояснення осіб, які використовують сусідні земельні ділянки, дозволяють дійти висновку про виконання з боку позивача умов договору про сумісну діяльність від 03.01.2012р.

За таких обставин, з огляду на встановлення факту укладання та виконання сторонами договору про сумісну діяльність від 03.01.2012р., у відповідача на підставі п.п. 7.3, 7.4 зазначеного договору виник обов'язок сплатити позивачу 109086,25 грн. за передбаченим договором графіком: 25000 грн. - в строк до 01.08.2012р., 84086,25 грн. - в строк до 01.11.2012р., що відповідачем зроблено не було, а отже позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за договором про спільну діяльність від 03.01.2012р. є правомірними та обґрунтованими.

При цьому, господарський суд не приймає до уваги заперечень відповідача на неправомірне визначення позивачем розміру суми, яка підлягає сплаті відповідачем, з огляду на розрахунок розміру 3% від вартості земельної ділянки, оскільки матеріалами справи, зокрема, листом Відділу держкомзему у Жовтневому районі Миколаївської області від 14.02.2012р. №599, підтверджується вірне обрахування позивачем розміру 3% від вартості земельної ділянки, іншого відповідачем суду не доведено. При цьому, посилання відповідача на витяг позивача з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.02.2012р. №595 (копія - а.с. 72) не приймаються судом до уваги з огляду на те, що у вказаному витягу взагалі вказана інша площа земельної ділянки. Поряд цим, сторонами у договорі про спільну діяльність від 03.01.12р. чітко визначена сума коштів, яка підлягає сплаті відповідачем позивачу від спільної діяльності, і позивач, при заявленні даного позову, керувався саме даною сумою.

Посилання відповідача на наявність обставин непереборної сили, які настали після укладання договору про спільну діяльність від 03.01.2012р., на підставі чого відповідач на його думку повинен бути звільнений від відповідальності за порушення договірного зобов'язання в частині сплати позивачу обумовлених договором коштів, також є безпідставними та не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Як вже було зазначено вище, п. 13.2 укладеного між сторонами договору встановлено, що сторона, що постраждала від таких обставин, повинна негайно (до 5 днів) повідомити іншу сторону про виникнення, характер і можливий строк дії таких обставин. Форс-мажорні обставини підтверджуються довідкою Торгово-промислової палати України (її регіональними відділеннями).

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України не доведено належними доказами факту настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які могли бути підставою для невиконання умов договору про спільну діяльність від 03.01.2012р., а саме: не надано до суду відповідну довідку Торгово-промислової палати України або її регіональних відділень. При цьому, з вищевказаних підстав не може вважатися належним доказом наданий відповідачем лист Миколаївського обласного центру з гідрометеорології від 14.11.2012р. №32-657/5.

Окрім того, відповідачем в порушення умов укладеного між сторонами договору не було повідомлено позивача на протязі 5 днів про виникнення, характер і можливий строк дії обставин непереборної сили, на які посилається відповідач, що є окремою підставою для відхилення судом доводів відповідача.

Не приймаються судом до уваги в якості підстави для звільнення відповідача від встановленого п.7.3 договору обов'язку сплатити позивачу грошові кошти і доводи відповідача про нікчемність укладеного між сторонами договору в частині звільнення позивача від участі у відшкодуванні спільних витрат та збитків, пов'язаних зі спільною діяльністю, а також позбавлення відповідача права на частину прибутку від спільної діяльності, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача обумовлених договором про спільну діяльність від 03.01.2012р. коштів від спільної діяльності. При цьому, між сторонами відсутній спір з приводу відшкодування витрат і збитків, пов'язаних зі спільною діяльністю сторін, так само як відсутній і спір з приводу розподілення між сторонами прибутку, одержаного в результаті спільної діяльності.

Більше того, п. 7.2 договору передбачає, що всі доходи, що отримуються у результаті спільної діяльності, використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних витрат відповідача.

Крім того, відповідно до ст. 204, 217 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За цих підстав, господарський суд вважає, що доводи відповідача про нікчемність окремих пунктів договору про спільну діяльність від 03.01.12р. жодним чином не впливають на необхідність виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 109086,25 грн. підлягають повному задоволенню господарським судом.

Щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та трьох відсотків річних слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача індекс інфляції за період з серпня 2012 року по березень 2013 року в сумі 168,17 грн. та 3% річних за період з 01.08.2012р. по 11.04.2013р. в сумі 1639,52 грн. При цьому, при заявленні до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних позивачем було помилково визначено суму 3% річних як пеню, про що на вимогу суду в подальшому надано відповідні письмові пояснення, а також розрахунок розміру заявлених інфляції та річних.

За встановлених обставин, господарський суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо його арифметичної вірності, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача індексу інфляції за період з серпня 2012 року по березень 2013 року у сумі 168,17 грн. та 3% річних за період з 01.08.2012р. по 11.04.2013р. у сумі 1639,52 грн. також підлягає задоволенню господарським судом.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1) на користь Пересадівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Жовтневої районної ради Миколаївської області (57220, Миколаївська обл., Жовтневий район, с. Пересадівка, вул. Шевченка, 160, код 26086878) 109086 (сто дев'ять тисяч вісімдесят шість) грн. 25 коп. основного боргу, 1639 (одна тисяча шістсот тридцять дев'ять) грн. 52 коп. 3% річних, 168 (сто шістдесят вісім) грн. 17 коп. інфляційних нарахувань та 2217 (дві тисячі двісті сімнадцять) грн. 88 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 25 червня 2013 року.

Суддя Д.О. Бездоля