Постанова

від 28.11.2013 по справі 915/698/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Справа № 915/698/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г. (доповідач)., Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Мазур Ю.В. - дов. від 17.05.13, відповідача: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуПересадівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Жовтневої Районної ради Миколаївської області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 12.09.13 у справі№915/698/13 за позовомПересадівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Жовтневої Районної ради Миколаївської області доПриватного підприємця ОСОБА_5 простягнення 112820,18 грн. Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 06.11.13 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Гоголь Т.Г. Швеця В.О.

У судовому засіданні 21.11.13 оголошувалася перерва до 28.11.13.

Пересадівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Жовтневої Районної ради Миколаївської області звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням змін) про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_5 109086,25 грн. боргу, 168,17 грн. інфляційних втрат, 1639,52 грн. - 3% річних. В обґрунтування позову, позивач вказував на невиконання відповідачем умов договору про спільну діяльність від 03.01.12 в частині сплати прибутку від спільної діяльності.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.06.13 (суддя Бездоля Д.О.) позов задоволено. Місцевий господарський суд виходив з факту несплати відповідачем спірних коштів за договором про спільну діяльність від 03.01.12.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.13 (судді: Мацюра П.Ф., Разюк Г.П., Лисенко В.А.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. В позові відмовлено. Суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності факту передачі позивачем відповідачу земельних ділянок для ведення спільної діяльності згідно з умовами договору про спільну діяльність від 03.01.12, а відтак дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення спірних коштів за договором.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулася Пересадівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Жовтневої Районної ради Миколаївської області, яка просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаржник вказує на те, що відповідач використовував земельні ділянки для ведення спільної діяльності згідно з умовами договору про спільну діяльність від 03.01.12, проте відповідач кошти, отримані від спільної діяльності не сплатив. Водночас школа зазначає, що спірні земельні ділянки були передані відповідачу ще у 2011 році на виконання умов іншого договору про спільну діяльність від 03.01.11 та після закінчення дії останнього позивачу не поверталися. Крім того, скаржник стверджує, що пунктом 5.7 спірного договору передбачено можливість залучення відповідачем інших осіб до виконання зобов'язань за цим договором.

Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - відхилити. Також від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представників.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача , переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Пересадівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Жовтневої Районної ради Миколаївської області про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_5 109086,25 грн. боргу за договором про спільну діяльність від 03.01.12, 168,17 грн. інфляційних втрат, 1639,52 грн. - 3% річних. Ухвалюючи судове рішення у справі, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цих вимог. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, та скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд обмежився посиланням на непідтвердження належними і допустимим доказами факту передання земельної ділянки відповідачеві для ведення спільної діяльності, а відтак визнав необґрунтованими позовні вимоги. Проте, вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними через не з'ясування усіх обставини, що мають значення для справи. Взаємовідносини сторін (учасників) за договором про спільну діяльність регулюються Главою 77 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків з приводу здійснення ними спільної діяльності без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. При цьому під спільною діяльністю розуміється діяльність, спрямована на досягнення поставлених її учасниками цілей, що ґрунтується на співробітництві, спільному розподілі результатів і ризиків від її здійснення, та є об'єктом спільного контролю з боку її учасників. Договір про спільну діяльність є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди всіх його істотних умов. Згідно з приписами статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. Отже, у розумінні приписів наведеної норми сторони у договорі зазначають предмет і мету спільної діяльності, внески сторін, правовий статус майна, переданого сторонами для здійснення спільної діяльності та створеного в результаті спільної діяльності, розподіл прибутку, умови покриття ризиків тощо. При цьому, норми, які регулюють спільну діяльність, не передбачають передачі майна (в даному випадку земельної ділянки) за актом приймання-передачі. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Так, упродовж розгляду спору, позивач наголошував на тому, що спірний договір є укладеним, оскільки сторони досягли згоди щодо його істотних умов; що відповідач отримав земельну ділянку для ведення господарської діяльності з метою отримання прибутку від спільної діяльності за цим договором. Також позивач посилався і на те, що ця земельна ділянка була передана відповідачу ще у 2011 році за договором від 03.01.11 та не поверталася; що вона оброблялася відповідачем і це (за твердженням позивача) вбачається з акта обстеження земельної ділянки від 23.07.12, листа від 11.06.13 та інших доказів; що відповідач не вимагав надати йому земельну ділянку. В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував на те, що він за актом прийому-передачі не отримував спірну земельну ділянку, яку за умовами договору повинен надати позивач; не обробляв та не засіював її, та, відповідно, не отримував і прибутку за спірним договором. Водночас, підприємець зазначав, що не міг виконувати договірні зобов'язання (зокрема, вирощування і реалізація сільськогосподарської продукції) через настання обставин непереборної сили - ґрунтову засуху на землях території області. Проте, вказані доводи в повному обсязі судами не оцінювалися. Судами попередніх інстанцій, окрім того, не було надано оцінки і положенням спірного договору, якими визначені обов'язки обох сторін за цим договором, розмір та порядок розподілу прибутку від сумісної діяльності. Таким чином, судові для правильного вирішення даного спору необхідно встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. У мотивувальній частині рішення вказуються: обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін. Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Судові рішення у справі наведеним вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.13 у справі №915/698/13 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.06.13 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Касаційну скаргу Пересадівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Жовтневої Районної ради Миколаївської області задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

С у д д і Т.Гоголь

В.Швець