Рішення

від 18.06.2013 по справі 910/8353/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8353/13 18.06.13

За позовом Дитячої клінічної лікарні № 6 Шевченківського району м. Києва

До Приватного підприємства «Аріадна»

Про стягнення 103 231,16 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Якобчук О.М. - по дов. № б/н від 20.05.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дитячої клінічної лікарні № 6 Шевченківського району м. Києва до Приватного підприємства «Аріадна» про стягнення 103 231,16 грн. заборгованості, яка складається з : 34 800,53 грн. боргу по орендній платі, 61 024,53 грн. боргу за комунальні послуги та оплати земельного податку, 7 406,10 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нежитлових приміщень № б/н від 26.01.2004.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2013 порушено провадження у справі № 910/8353/13 та призначено справу до розгляду на 23.05.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 справу № 910/8353/13 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку перебуванням судді Сівакової В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8353/13від 23.05.2013 (суддя Трофименко Т.Ю.) розгляд справи призначено на 18.06.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 справу № 910/8353/13 передано на розгляд судді Сіваковій В.В., у зв'язку з виходом судді з відпустки.

Позивач в судовому засіданні 18.06.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 18.06.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 30.04.2013 та ухвали від 23.05.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Горького, 91/14, кв. 115, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 22.05.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.06.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

26.01.2004 між Дитячою клінічною лікарнею № 6 Шевченківського району м. Києва (орендодавець) та Приватним підприємством «Аріадна» (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № б/н (далі - договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування нежитлові приміщення, що розташовані за адресою : м. Київ, вул. Володимирська, 43, загальною площею 156,6 кв. м.

Згідно з п. 2.1. договору приміщення надано : для адміністративного призначення та прийняття замовлень - 86,8 кв. м., для розміщення художньої майстерні - 69,8 кв. м.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 11.1. договору строк дії договору встановлено з 26.01.2004 по 01.05.2011.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що в разів припинення дії даного договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю приміщення в належному стані, не гіршому , ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального зносу.

На підставі акту приймання-передачі від 29.04.2011 орендар повернув, а орендодавець прийняв нежиле приміщення загальною площею 156,6 кв. м., що розташовано за адресою : м. Київ, вул. Володимирська, 43.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 4.1. договору орендна плата визначається на підставі рішення Київської міської ради № 377-7/1353 від 05.07.2001 «Про методику розрахунку і порядок використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, і становить з ПДВ за перший місяць оренди 3 691,25 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції встановлений Державним комітетом статистики України, за наступний місяць (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору орендар, крім орендної плати, за окремо наданими орендодавцем рахунками, сплачує за:

- комунальні послуги (електроенергію, теплопостачання, водопостачання);

- проведення дезінфекції та дератизації у приміщеннях, у тому числі вартість засобів для прибирання та дезінфекції;

- експлуатаційні видатки;

- відшкодування податку за землю;

- вивіз сміття;

- технічне обслуговування ліфтів,

згідно до площі, що займає орендар.

Відповідно до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.4. договору сторони дійшли згоди, що орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця до 10 числа поточного місяця, за який сплачується орендна плата. Інші платежі, вказані в п. 4.3. договору до 30 числа поточного місяця.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.3. договору відповідач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату та інші платежі.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати в повному обсязі за березень, квітень 2011 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 34 800,53 грн.

Також матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної сплати в повному обсязі за спожиті комунальні послуги та відшкодування податку на землю у період з грудня 2009 року по квітень 2011 року, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаними платежами в загальному розмірі 61 024,53 грн.

Наявний в матеріалах справи лист відповідача від 12.05.2011 підтверджує наявну перед позивачем заборгованість, яку відповідач гарантував сплатити повністю до 31.08.2011.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 34 800,53 грн., 61 024,53 грн. боргу за комунальні послуги та відшкодування податку на землю обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Умовами пункту 9.2. договору передбачено, що орендар за порушення строків перерахування орендної плати та інших платежів, вказаних в п. 4.3., несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але сума пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день затримки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені позивачем був обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих комунальних послуг, послуг оренди та земельного податку відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 9.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 7 406,10 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 7 406,10 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Дитячої клінічної лікарні № 6 Шевченківського району м. Києва обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Аріадна» (м. Київ, вул. Горького, 91/14, кв. 115, код ЄДРПОУ 32375580) на користь Дитячої клінічної лікарні № 6 Шевченківського району м. Києва (м. Київ, вул. Терещенківська, 23-25/10, код ЄДРПОУ 26387019) 34 800 (тридцять чотири тисячі вісімсот) грн. 53 коп. боргу по орендній платі, 61 024 (шістдесят одну тисячу двадцять чотири) грн. 53 коп. боргу за комунальні послуга та відшкодування податку на землю, 7 406 (сім тисяч чотириста шість) грн. 10 коп. пені, 2 064 (дві тисячі шістдесят чотири) грн. 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 25.06.2013.

Суддя В.В.Сівакова