Ухвала

від 18.12.2014 по справі 910/8353/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/8353/13 18.12.14

За скаргою Дитячої клінічної лікарні № 6 Шевченківського району м. Києва

На дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління

юстиції у місті Києві

у справі за позовом Дитячої клінічної лікарні № 6 Шевченківського району м. Києва

До Приватного підприємства «Аріадна»

Про стягнення 103 231,16 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

від ДВС не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/8353/13 від 18.06.2013 повністю задоволені позовні вимоги та стягнуто з Приватного підприємства «Аріадна» на користь Дитячої клінічної лікарні № 6 Шевченківського району м. Києва 34 800,53 грн. боргу по орендній платі, 61 024,53 грн. боргу за комунальні послуга та відшкодування податку на землю, 7 406,10 грн. пені, 2 064,62 грн. витрат по сплаті судового збору.

08.07.2013 на виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/8353/13 було видано відповідний наказ.

02.12.2014 на адресу суду надійшла скарга позивача на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, в якій просить:

- скасувати постанову «Про повернення виконавчого документа стягувачеві» від 14.10.2014 винесену державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві;

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві відновити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу № 910/8353/13 від 08.07.2013 виданого Господарським судом міста Києва.

Скарга мотивована наступним. Постановою «Про повернення виконавчого документа стягувачеві» від 14.10.2014 державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ у м. Києві було повернуто стягувачеві, КП «Дитяча клінічна лікарня № 6 Шевченківського району м. Києва» виконавчий документ, а саме наказ № 910/8353/13 від 08.07.2013. Постанова була отримана 21.11.2014. Постанова мотивована тим, що майно, на яке може бути звернуто стягнення не розшукано і заходи по розшуку такого майна є безрезультатними. Однак, з такими мотивуванням скаржник не погоджується, оскільки на думку позивача, виконавець не вчинив всі можливі дії щодо розшуку, виявлення майна боржника. Боржник є юридичного особою і зареєстровано в установленому порядку в квартирі № 115, яка належить засновнику підприємства. Крім того, саме за місцем знаходження юридичної особи може знаходиться певне майно підприємства. Державним виконавцем не було вчинені заходи щодо розшуку майна в квартирі, тобто за місцем знаходження юридичної особи. Крім того, виконавчою службою не було перевірено чи не являється сама квартира чи її частина не є внеском до статутного фонду. Виносячи спірну постанову державний виконавець всупереч ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» не вчинив всі передбачені законом заходи по виявленню майна, чим порушив права стягувача, а тому спірна постанова є противоправною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 скаргу призначено до розгляду на 18.12.2014.

Позивач (скаржник) в судове засідання 18.12.2014 не з'явився.

Однак, скаржником 16.12.2014 до відділу діловодства суду подано заяву, в якій просить суд розглянути скаргу без участі представника скаржника, у зв'язку з неможливістю направити його в судове засідання.

Відповідач в судове засідання 18.12.2014 не з'явився.

Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві в судове засідання 18.12.2014 представника не направив, вимог ухвали від 05.12.2014 не виконав, а саме не подав письмові пояснення щодо фактів, які викладені у скарзі з наданням відповідних доказів.

ВДВС Голосіївського РУЮ у місті Києві належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення 10.12.2014 останньому ухвали суду від 05.12.2014.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника ВДВС Голосіївського РУЮ у місті Києві суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи також не надходило.

Згідно з ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, встановив:

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 п. 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 3 п. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів.

14.10.2014 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову ВП № 40151894 «Про повернення виконавчого документа стягувачеві».

З даної постанови вбачається, що державним виконавцем під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/8353/13 від 08.07.2013 встановлено, що майна на яке можливо звернути стягнення не розшукано і здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, в зв'язку з чим на підставі п. 2 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» наказ суду № 910/8353/13 від 08.07.2013 було повернуто стягувачу.

Частина 2 п. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Згідно статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Отже, враховуючи положення Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у разі виявлення відсутності у боржника грошових коштів мав здійснити заходи по виявленню належного боржникові майна та звернути стягнення на це майно.

Проте, доказів того, що під час виконання рішення у даній справі, державним виконавцем направлено запити з метою виявлення рахунків та майна, на яке можливо звернути стягнення з метою виконання рішення суду у даній справі не подано.

Крім цього, в силу Закону державний виконавець не позбавлений права звертатись до суду, який видав виконавчий документ з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення.

Доказів того, що державним виконавцем було вжито заходи щодо виконання рішення суду, зокрема шляхом накладення арешту на кошти та примусового їх списання на користь стягувача не подано.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві належних та допустимих доказів які б спростували обставини зазначені позивачем та встановлені судом, не подано.

З огляду на викладене суд приходить до висновку що дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 14.10.2014 ВП № 40151894 «Про повернення виконавчого документа стягувачеві» підлягають визнанню неправомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що скарга Дитячої клінічної лікарні № 6 Шевченківського району м. Києва є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Дитячої клінічної лікарні № 6 Шевченківського району м. Києва на дії Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві від 14.10.2014 ВП № 40151894 «Про повернення виконавчого документа стягувачеві».

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві відновити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 910/8353/13 від 08.07.2013.

СуддяВ.В. Сівакова