Ухвала

від 20.06.2013 по справі 12/667

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"20" червня 2013 р. Справа №12/667

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Чорної Л.В.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача-1: Кравець І.В.;

позивача-2: Кравець І.В.;

відповідача: не з'явились;

Золотухіна О.В.: Дубина В.І.;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Золотухіна Олександра Вікторовича

на рішення від 23.11.2006р.

та ухвалу від 02.03.2007р., винесені Господарським судом міста

Києва

у справі №12/667 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська

інноваційно-технічна група"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Натан-Глобал"

до Музичного фонду Спілки композиторів України

про визнання договору купівлі-продажу нежилого приміщення

укладеним, визнання договору купівлі-продажу нежилого

приміщення дійсним, визнання права власності на

нежиле приміщення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська інноваційно-технічна група" (далі - позивач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Натан-Глобал" (далі - позивач-2) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Музичного фонду Спілки композиторів України про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з відповідачем укладеним з 10.10.2006р. та дійсним, а також про визнання права власності позивачів у рівних частинах на нежитлове приміщення (мансардний поверх площею 637,00 кв. м. в буд.№16/16 по вул. Софіївській у м. Києві).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- відповідач є власником спірного нежитлового приміщення, яке з 01.01.2006р. юридично набуло статусу мансардного поверху відповідно до наказу Держкомітету України з будівництва та архітектури №80 від 18.05.2005р. та висновку експерта №301/06 від 08.08.2006р.;

- 25.09.2006р. між позивачами та відповідачем було укладено попередній договір, за умовами якого відповідач зобов'язався отримати всі документи, необхідні для укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (мансардного поверху) і сторони до 10.10.2006р. зобов'язались оформити договір купівлі-продажу, за яким позивачі виступають покупцями, а відповідач - продавцем нежитлового приміщення;

- позивачі перерахували відповідачу вартість нежитлового приміщення у загальній сумі 225 000,00 грн.;

- 09-10.10.2006р. сторонами було погоджено та підписано проект договору купівлі-продажу. Окрім того, сторони повинні з'явитись 10.10.2006р. до приватного нотаріуса Гнідюка О.Б. для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу;

- відповідач не з'явився до приватного нотаріуса для нотаріального посвідчення договору, чим порушив права позивачів та досягнуті сторонами домовленості щодо продажу приміщення, викладені у попередньому договорі (том справи - 1, аркуші справи - 2-5).

Відповідач проти позову не заперечував та підтвердив всі обставини, наведені в позовній заяві (том справи - 1, аркуш справи - 66).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2006р. у справі №12/667 (том справи - 1, аркуші справи - 114-120) позов було задоволено частково, а саме:

- визнано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 673,00 кв. м., який знаходиться в буд. №16/16 по вул. Софіївській у м. Києві, приміщення 46, укладеним між позивачами та відповідачем з моменту набрання чинності судового рішення на умовах, визначених судом;

- визнано за позивачами в рівних частинах право власності на нежитлове приміщення - мансардний поверх загальною площею 673,00 кв. м., який знаходиться в буд. №16/16 по вул. Софіївській у м. Києві, приміщення 46;

- присуджено до стягнення з відповідача на користь позивачів по 1 167,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2007р. у справі №12/667 було внесено виправлення в рішення від 23.11.2006р. у справі №12/667 (том справи - 1, аркуші справи - 117-118).

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та ухвалою суду, Золотухін О.В. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 23.11.2006р. та ухвалу від 02.03.2007р., прийняті Господарським судом міста Києва у справі №12/667, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог. Вимоги та доводи апеляційної скарги, зокрема, обґрунтовані наступним:

- Золотухін О.В. в розгляді справи участі не приймав, про існування судового рішення дізнався лише 17.02.2013р.;

- Золотухін О.В. орендує приміщення в багатоквартирному будинку №16/16 по вул. Софіївській у м. Києві на підставі договору оренди від 10.10.2006р.;

- внаслідок укладання договору купівлі-продажу з позивачами, апелянт, як мешканець багатоквартирного будинку №16/16 по вул. Софіївській у м. Києві, не має можливості користуватись допоміжними приміщеннями в цьому будинку;

- спірне приміщення є горищем і воно повинно перебувати у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.05.2013р.

16.04.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивачів надійшли заяви про відмову від позову.

В судове засідання 16.05.2013р. з'явилися лише представники позивачів та Золотухіна О.В. Представник відповідача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.06.2013р.

10.06.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивачів надійшли додаткові обґрунтування відмови від позову.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І.

В судове засідання 10.06.2013р. з'явилися лише представники позивачів та Золотухіна О.В. Представник відповідача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 20.06.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Чорної Л.В.

В судовому засіданні 20.06.2013р. представник Золотухіна О.В. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення від 23.11.2006р. та ухвалу від 02.03.2007р., прийняті Господарським судом міста Києва у справі №12/667, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 20.06.2013р. представник позивачів підтримав апеляційну скаргу Золотухіна О.В., а також просив суд задовольнити заяви про відмову від позову з урахуванням додаткового обґрунтування до цих заяв.

Представник відповідача в судове засідання 20.06.2013р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та Золотухіна О.В. в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін та Золотухіна О.В. про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивачів та Золотухіна О.В., дійшла висновку про те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Золотухіна О.В. підлягає припиненню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як уже зазначалось вище, предметом позову у справі №12/667 є спір про визнання дійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення, а саме: приміщення мансардного поверху загальною площею 673,00 кв. м., розташованого у м. Києві по вул. Софіївській, 16/16, приміщення 46, укладеного між позивачами та відповідачем, а також визнання права власності за позивачами на вказане приміщення.

Зі змісту апеляційної скарги Золотухіна О.В. вбачається, що остання подана особою, яка не приймала участі у розгляді справи №12/667, але вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2006р. у справі №12/667 стосується прав та інтересів апелянта, який орендує приміщення в багатоквартирному будинку №16/16 по вул. Софіївській у м. Києві.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В ст. 91 названого кодексу передбачено, що особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. ст. 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Тобто, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду. При чому, у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі (аналогічна правова позиція наведена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Оскільки згідно зі ст. 91 Господарського процесуального кодексу України право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду надано особам, які не брали участь у справі, лише у разі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, то в даному випадку підлягають дослідженню обставини про які існуючі права та обов'язки таких осіб суд першої інстанції вирішив питання.

В апеляційній скарзі Золотухін О.В. зазначав про те, що він є орендарем приміщень в багатоквартирному будинку №16/16 по вул. Софіївській у м. Києві. На підтвердження викладеного Золотухіним О.В. надано незасвідчену жодним чином копію договору найму (оренди) від 10.10.2006р. та Акту прийому-передачі об'єкту оренди від 16.10.2006р. (том справи - 1, аркуші справи - 146-148).

За умовами цього договору об'єктом найму (оренди) є Ѕ частини квартири №5 по вул. Софіївській, 16/16 у м. Києві .

Передусім необхідно зазначити про те, що вищевказаний договір від імені орендодавця (власника квартири) підписаний Білінчуком Леонідом Архиповичем на підставі довіреності від 05.01.2006р.

В ст. 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму.

Однак апелянтом не надано суду нотаріально посвідчену довіреність, видану власником орендованого приміщення, з якої б вбачався обсяг повноважень, наданих Білінчуку Л.А.

Окрім того, в тексті договору взагалі відсутня інформація про те, хто є власником приміщення, наданого в оренду. Доказів, які б свідчили про те, хто був власником орендованого приміщення на дату укладання договору з Золотухіним О.В. також не надано.

У відповідності до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Як вбачається з матеріалів справи, наданий Золотухіним О.В. договір найму (оренди) від 10.10.2006р. взагалі не містить умов щодо строку дії договору.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч.1 ст. 821 Цивільного кодексу України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.

Золотухіним О.В. не надано суду доказів на підтвердження укладання між сторонами додаткових угод або внесення змін до договору найму (оренди) від 10.10.2006р., в яких би було погоджено строк його дії.

Враховуючи дату укладання договору із Золотухіним О.В. (10.10.2006р.), в силу положень ч.1 ст. 821 Цивільного кодексу України, названий договір припинив свою дію 10.10.2011р.

Докази пролонгації дії договору найму (оренди) від 10.10.2006р. або укладання нового договору Золотухіним О.В. не надано. При цьому, в тексті апеляційної скарги чітко зазначено про те, що передумовою для подання апеляційної скарги є порушення прав Золотухіна О.В., як орендаря (наймача) за договором найму (оренди) від 10.10.2006р.

Золотухіним О.В. не наведено обставин, які б давали правові підстави вважати, що, з урахуванням вищезазначених норм права, він, як особа, що не брала участі у розгляді справи місцевим господарським судом, але звернулась із апеляційною скаргою, набула прав, передбачених вказаними нормами права.

Апеляційна скарга була подана Золотухіним О.В. 03.04.2013р., про що свідчить відбиток календарного штампу Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду на першому аркуші апеляційної скарги (том справи - 1, аркуш справи - 138).

Тобто, на дату подання апеляційної скарги Золотухін О.В. вже не був орендарем (наймачем) Ѕ квартири в будинку №16/16 по вул. Софіївській у м. Києві. Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного суду не надано.

В апеляційній скарзі відсутнє обґрунтування того, яким чином рішення від 23.11.2006р. та ухвала від 02.03.2007р., прийняті Господарським судом міста Києва у справі №12/667, впливає на права Золотухіна О.В., як особи, що не є орендарем (наймачем) житла в будинку №16/16 по вул. Софіївській у м. Києві, які саме права Золотухіна О.В. порушено і як скасування цього рішення зможе відновити ці права та/або інтереси.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Золотухіна О.В. також не надав жодних пояснень та доказів з вищенаведених обставин. Жодних заяв або клопотань з цього приводу до Київського апеляційного господарського суду не находило, у зв'язку з чим питання про можливість прийняття апеляційної скарги до розгляду вирішується за наявними у справі матеріалами.

Як уже зазначалось вище, відповідно до ч.1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

З наведеної правової норми випливає, що особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення що стосується їх прав і обов'язків, мають право оскаржувати судове рішення, якщо воно безпосередньо стосується їх прав та обов'язків. Суд має вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про нього у відповідних правовідносинах. При цьому, у мотивувальній частині рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки такої особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі в справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Золотухін О.В. не надав доказів наявності порушення свого суб'єктивного матеріального права та наявності підстав для його правового захисту, що є порушенням ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, оскільки право подання апеляційної скарги особою, яка не брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, існує лише в тому випадку, коли буде доведено існування самого порушення суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно не порушене, апеляційна скарга не підлягає розгляду.

Тобто, в даному конкретному випадку, не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Підсумовуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішенням від 23.11.2006р. та ухвалою від 02.03.2007р., прийнятими Господарським судом міста Києва у справі №12/667, права та інтереси Золотухіна О.В. порушені не були, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для здійснення апеляційного провадження і останнє підлягає припиненню, як помилково порушене (аналогічна позиція по застосуванню розділу XII Господарського процесуального кодексу України наведена в п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору, у зв'язку з чим сплачений Золотухіним О.В. за подання апеляційної скарги судовий збір не підлягає поверненню (аналогічну правову позицію по застосуванню ст.. 7 Закону України „Про судовий збір" наведено в п.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р.).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 77, 80, 86, 91 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Золотухіна Олександра Вікторовича на рішення від 23.11.2006р. та ухвалу від 02.03.2007р., прийняті Господарським судом міста Києва у справі №12/667.

2. Матеріали справи №12/667 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Чорна Л.В.

Мартюк А.І.