Ухвала

від 20.06.2013 по справі 2а-5783/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5783/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Київський бронетанковий завод», Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Київський ремонтно-механічний завод» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000210/00 від 07 березня 2012 року.

Судом першої інстанції допущено заміну позивача у справі його правонаступником Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» на підставі ст. 55 КАС України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 0000210/00 від 07 березня 2012 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 176 344,48 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11 733,12 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 14 лютого 2012 року по 20 лютого 2012 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку Державного підприємства «Київський ремонтно-механічний завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за січень, квітень, липень, листопад, грудень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 1085/0700/14302667 від 20 лютого 2012 року, згідно з яким встановлено порушення позивачем пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.6 п. 201.8, абз. 8 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

07 березня 2012 року на підставі акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000210/00, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 563 562,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 21 431,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ПП «Агротехкомплект», ТОВ «Фірма «Олто», ТОВ «ТКФ Вартек» (під час оформлення податкової накладної № 31601 від 16 березня 2011 року), ПП «Фірма «Інтас», ТОВ «СКС-Ритм», ТОВ «Сімметрон-Україна», ТОВ «Рось-1», ТОВ «Снорідс» та ТОВ «Айрос» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

Як встановлено судом першої інстанції, свідоцтво платника ПДВ ПП «Агротехкомплект» № 100195097 анульоване 22 лютого 2012 року за власною ініціативою, тоді як податкові накладні на користь позивача видані у січні 2011 року, жовтні 2011 року, листопаді 2011 року, грудні 2011 року.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «СКС Ритм» № 100315828 анульоване 14 лютого 2012 року за ініціативою податкового органу, тоді як податкові накладні на користь позивача складені у жовтні 2011 року.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТКФ Вартек» № 100319446 анульоване 12 квітня 2012 року за ініціативою платника податків, тоді як податкову накладну на користь позивача складено у березні 2011 року.

Згідно з інформацією, розміщеною на сайті ДПС України, ТОВ «Фірма «Олто», ПП «Фірма «Інтас», ТОВ «Сімметрон - Україна», ТОВ «Рось-1» на момент розгляду справи перебувають у реєстрі платників ПДВ та зареєстровані як такі на момент складання податкових накладних - у липні, листопаді, грудні 2011 року.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Айрос» № 100239099 анульоване 27 травня 2011 року рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва № 189/15-2, тоді як податкові накладні на користь позивача видані у грудні 2010 року, березні та квітні 2011 року.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Снорідс» № 100157176 анульоване 16 червня 2011 року рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва № 194/155, тоді як податкові накладні на користь позивача видані зазначеним платником податку у грудні 2010 року та січні 2011 року.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних ПП «Агротехкомплект», ТОВ «Фірма «Олто», ПП «Фірма «Інтас», ТОВ «СКС-Ритм», ТОВ «Сімметрон-Україна», ТОВ «Рось-1», ТОВ «ТКФ Вартек», ТОВ «Снорідс» та ТОВ «Айрос» були зареєстровані як платники ПДВ та мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що факт виконання укладених між позивачем та його контрагентами договорів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, підтверджується відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-передачі, рахунками-фактур.

Отримані позивачем у відповідності з умовами укладених договорів товари призначались для використання у власній господарській діяльності позивача.

Так, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 13068660, до основних видів діяльності Державного підприємства «Київський ремонтно-механічний завод» належать: «дослідження і розробки в галузі технічних наук» (код КВЕД 73.10.2); «виробництво зброї та боєприпасів» (код КВЕД 29.60.0); «медична практика» (код КВЕД 85.12.0); «інша діяльність у сфері охорони здоров'я» (код КВЕД 85.14.0), «діяльність кафе» (код КВЕД 55.30.2), «діяльність їдалень» (код КВЕД 55.51.0).

Діяльність позивача з виробництва зброї та боєприпасів здійснюється на підставі Ліцензії на виготовлення, реалізацію, ремонт, модернізацію і утилізацію військової техніки і військової зброї Серії АВ №419977 від 23 грудня 2009 року.

У ході перевірки встановлено здійснення позивачем експортних операцій за договорами комісії з ДП «Укрспецекспорт», ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» з продажу військової техніки (танків Т-55 зі штатним комплектом індивідуального ЗІП та документацією); запасних частин (блоків, агрегатів) до танку Т-55, Т-72, БТР-3 зі штатним комплектом індивідуального ЗІП та документацією до Судану, Уганди, внаслідок чого виникло від'ємне значення ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що отриманий позивачем від наведених контрагентів товар у повному обсязі ним оплачений шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників, в тому числі, податку на додану вартість в ціні вказаного товару, про що свідчать банківські виписки.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що податкові накладні, видані ТОВ «Юроп Оіл», ТОВ «ТД Ізотрейд», ТОВ «ТБК «Оріон», ТОВ «ТКФ Вартек» (податкова накладна № 41405 від 14 квітня 2011 року), складені на користь позивача за результатами господарських операцій, здійснених після анулювання свідоцтв цих контрагентів як платників ПДВ.

ТОВ «Юроп Оіл» було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно зі свідоцтвом № 36454820 від 15 січня 2010 року, яке анульоване 27 жовтня 2010 року рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва № 7145, тоді як податкові накладні на користь позивача видані у квітні 2011 року.

ТОВ «ТД Ізотрейд» було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно зі свідоцтвом № 100111101 від 11 квітня 2008 року, яке анульоване 15 червня 2011 року рішенням ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 110, тоді як податкові накладні на користь позивача видані 24 червня 2011 та 22 липня 2011 року.

ТОВ «ТБК Оріон» було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно зі свідоцтвом № 38843123 від 14 квітня 2006 року, яке анульоване 05 серпня 2011 року рішенням ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 127, тоді як податкові накладні на користь позивача видані у листопаді 2011 року.

Також, свідоцтво № 100319446 платника податку на додану вартість ТОВ «ТКФ «Вартек» анульоване 12 квітня 2011 року, тоді як податкову накладну № 41405 від 14 квітня 2011 року на користь позивача видано 14 квітня 2011 року.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом.

Пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1 п. 7.5 цього Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірної суми податкового кредиту в розмірі 176 344,48 грн., а, отже, і правомірності відображення її у податковій звітності, що підтверджується наведеними законодавчими нормами та наявними в матеріалах справи документами.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Доводи апелянтів спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Державного підприємства «Київський бронетанковий завод», Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2012 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 25 червня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.