Постанова

від 10.06.2013 по справі 823/1533/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року справа № 823/1533/13-а

15 год. 41 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Коваленка В.І.,

за участю секретаря - Савости С.В.,

за участю представників:

позивача - директора ТОВ «Терапостаченерго» Антоненка О.О., Потапенка С.В. за договором,

відповідача - Левенець А.М. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» до державної податкової інспекції у місті Черкасах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Черкасах, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкасах № 0006482301 від 28.12.2012р. та № 0006492301 від 28.12.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підтвердження висновків в акті перевірки від 13.12.2012р. за № 368/22-21/35754906 відповідач не зазначив жодного доведеного факту, підтвердженого належними письмовими доказами, що договори між ним та його контрагентами: ТОВ «Грандторг», ТОВ «Леда-Ком», ТОВ «Блек Оіл», ТОВ «Спецагроресурс», ПП «Черкаситоргсфера», укладені без мети реального настання правових наслідків, а також, що вони були спрямовані на порушення публічного порядку. На думку позивача висновки акту перевірки є припущеннями та повністю спростовуються належним чином укладеними договорами, накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів в рахунок оплати вартості товарів, в тому числі і сплату податку на додану вартість в ціні товару, що повністю відповідає умовам договору купівлі-продажу, його відплатності і підтверджує направлення викладених у зазначених договорах правочинів на реальне настання правових наслідків. Як зазначає позивач, його контрагенти на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також як платники податку на додану вартість, їх свідоцтва судовими рішеннями не визнані недійсними, не анульовані у встановленому порядку. А тому позивач мав право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми коштів, сплачені контрагентам та суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами, незважаючи на відсутність у контрагентів робочого персоналу, та виробничих потужностей, складських приміщень та основних фондів. На підставі наведеного позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту позапланової невиїзної перевірки позивача від 13.12.2012р. № 368/22-21/35754906 з питань дотримання податкового законодавства з контрагентами-постачальниками ТОВ «Грандторг», ТОВ «Леда-Ком», ТОВ «Блек Оіл», ТОВ «Спецагроресурс», ПП «Черкаситоргсфера» та покупцем ТОВ «Торговий дім Хімтрейдгруп» за період з 01.04.2010р. по 31.10.2012р. Відповідач вказує, що в ході перевірки встановлено наявність господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Грандторг» поставки коксохіму та мазуту. Для перевірки позивачем надані податкові накладні та видаткові накладні. Проте в порушення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 в документах відсутні посади, прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а саме, згідно з вказаними документами, в накладних також відсутня інформація щодо номеру та довіреностей, на підставі яких отримувалися паливно-мастильні матеріали, не надано будь-яких первинних документів для підтвердження транспортування придбаних паливно-мастильних матеріалів, не надано договір, яким врегульовані господарські взаємовідносини з даним контрагентом, в податкових накладних не міститься посилання на договір, розрахунки за придбані паливно-мастильні матеріали на загальну суму 610 113,60 грн. проведені на суму 425 906,20 грн.

Відповідач також наводить у запереченнях аналогічні зауваження до первинних бухгалтерських документів, які надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій між ним та ТОВ «Леда-Ком», ТОВ «Блек ОІЛ», ТОВ «Спецагроресурс» та ПП «Черкаситоргсфера».

Крім того, як зазначає відповідач постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012р. встановлено, що вся офіційна діяльність ТОВ «Грандторг» зводилась до підготовки, заповнення та підписання первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та податкових звітних документів про проведення безтоварних операцій, перерахування безготівкових грошових засобів по таких операціях з наступним переведенням цих коштів у готівку. Також, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, у зв'язку з відсутністю ТОВ «Леда-Ком» за податковою адресою, також зазначено про порушення кримінальної справи № 2012532008008 за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України за фактом створення придбання ряду суб'єктів підприємницької діяльності.

З урахуванням наведеного, відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго», як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 35754906, зареєстроване 20.02.2008р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради, взято на облік в органах державної податкової служби 21.02.2008р., є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 29.11.2009р. № 100255879, індивідуальний податковий номер 357549023017.

Як встановлено судом, за результатами проведеної державною податковою інспекцією у місті Черкасах позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Грандторг», ТОВ «Леда-Ком», ТОВ «Блек Оіл», ТОВ «Спецагроресурс», ПП «Черкаситоргсфера» та покупцем ТОВ «Торговий дім Хімтрейдгруп» за період з 01.04.2010р. по 31.10.2012р., складено акт від 13.12.2012р. за № 368/22-21/35754906. Цим актом встановлено заниження позивачем податку на додану вартість у періоді, що перевірявся на суму 2 134 506 грн. та податку на прибуток на суму 2 046 303 грн. Згідно даних акту перевірки, таке порушення виникло внаслідок непідтвердження позивачем фактичного здійснення господарських операцій із контрагентами-постачальниками ТОВ «Грандторг», ТОВ «Леда-Ком», ТОВ «Блек Оіл», ТОВ «Спецагроресурс», ПП «Черкаситоргсфера». Так, дослідженням правильності складання видаткових накладних оформлених від імені ТОВ «Грандторг» на адресу позивача втановлено, що документи не містять посади, прізвища осіб, що отримали товарно-матеріальні цінності від імені позивача, відсутні номера та дати довіреностей, крім того позивачем не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи, договори купівлі-продажу які можуть підтвердити купівлю та транспортування коксохіму та мазуту. Крім того, в акті перевірки від 13.12.2012р. за № 368/22-21/35754906 відповідач посилається на акт перевірки ДПІ у м. Черкасах від 09.11.2012р. за № 945/22-21/37181024, згідно якого контролюючим органом встановлено відсутність ТОВ «Грандторг» за податковою адресою, відсутність у цього підприємства необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, а саме: управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, устаткування, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.

Згідно відомостей акту перевірки від 13.12.2012р. за № 368/22-21/35754906 видаткові накладні оформлені від імені ТОВ «Леда-Ком» на адресу позивача не містять посади, прізвища осіб, що отримали товарно-матеріальні цінності від імені позивача, відсутні номера та дати довіреностей, крім того позивачем не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи, які можуть підтвердити купівлю мазуту. Також, наданий на перевірку договір від 20.10.2011р. уладений між позивачем та ТОВ «Леда-Ком» містить умови, згідно яких зміна ціни продукції здійснються шляхом укладання додаткових угод, які сторонами не укладались, незважаючи на неодноразову зміну ціни товару.

Крім того, в акті перевірки від 13.12.2012р. за № 368/22-21/35754906 відповідач посилається на акт перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 06.09.2012р. за № 800/22-317/37740565, згідно якого контролюючим органом встановлено відсутність ТОВ «Грандторг» за податковою адресою, відсутність у цього підприємства необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, а саме: управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, устаткування, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.

Як вбачається з акту перевірки від 13.12.2012р. за № 368/22-21/35754906 аналогічні порушення описані щодо господарських операцій позивача із ТОВ «Блек Оіл», ТОВ «Спецагроресурс», ПП «Черкаситоргсфера».

В акті перевірки від 13.12.2012р. за № 368/22-21/35754906 відповідач робить висновки, про порушення позивачем: статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV, пунктів 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 2 134 506 грн. та податок на прибуток на загальну суму 2 046 303 грн.

На підставі згаданого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006482301 від 28.12.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, в розмірі 2 966 526 грн., в тому числі за основним платежем - 2 134 506 грн., за штрафними санкціями - 832 020 грн. Крім того, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006492301 від 28.12.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток, в розмірі 2 448 149 грн., в тому числі за основним платежем - 2 046 303 грн., за штрафними санкціями - 401 846 грн.

Вирішуючи питання про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010р. року № 2755-VI, який набрав чинності 1 січня 2011 року.

До набрання чинності Податковим кодексом України основоположними нормативно-правовими актами, якими регулювались зазначені правовідносини вважались Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР та Закон України «Про податок на додану вартість» 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» - особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» - платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

В розумінні підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу положень підпункту 7.2.3 п. 7.2 статті 7 наведеного закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

За змістом пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно положень підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 вказаного закону - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж норми Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні зазначеним вище нормам положення містяться і в Податковому кодексі України, що набрав чинності 01 січня 2011 року.

Так, згідно положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши первинні бухгалтерські документи, суд приходить до висновку про їх формальне складення та про непідтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою виникнення права на податковий кредит та права на врахування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Як встановлено судом, на момент проведення перевірки на підтведження здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «Грандторг» позивачем надано відповідачу копії податкових накладних № 1 від 10.09.10; № 2 від 15.09. 2010р.; № 3 від 22.09. 2010р.; №4 від 27.09. 2010р.; видаткових накладних № РН-0000001 від 10.09.2010р.; № РН-0000002 від 15.09. 2010р.; № РН-0000003 від 22.09. 2010р.; № РН-0000004 від 27.09. 2010р.; платіжних доручень № 161 від 01.10. 2010р.; № 162 від 01.10. 2010р.; № 166 від 15.10.2010р.; № 167 від 18.10.2010р.; № 168 від 20.10.2010р.; № 169 від 20.10.2010р.; № 170 від 22.10.2010р.; № 172 від 25.10.2010р.; № 183 від 26.10.2010р.; № 184 від 26.10.2010р.; № 185 від 28.10.2010р.; № 186 від 28.10.2010р.

При дослідженні письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що на момент проведення перевірки на підтведження здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «Леда-Ком» позивачем надано відповідачу копії: договору поставки від 20.10.2011р.р. № 20, укладеного в м. Кременчузі між ТОВ «Леда-Ком» та позивачем; видаткових накладних від 09.02.2012р. №09/02-1; від 06.02.2012р. №06/02-1; від 01.02.2012р. №01/02-1; від 29.01.2012р. №29/01-3; від 29.01.2012р. №29/01-2; від 29.01.2012р. №29/01-1; від 25.01.2012р. №25/01-2; від 25.01.2012р. №25/01-1; від 11.01.2012р. №20/01-1; від 11.01.2012р. №11/01-1; від 11.01.2012р. №11/01-2; від 31.12.2011р. №31/12-1; від 21.12.2011р. №21/12-5; від 21.12.2011р. №21/12-4; від 21.12.2011р. №21/12-3; від 21.12.2011р. №21/12-2; від 21.12.2011р. №21/12-1; від 20.12.2011р. №20/12-1; від 19.12.2011р. №19/12-1; від 18.12.2011р. №18/12-1; від 15.12.2011р. №15/12-2; від 11.12.2011р. №11/12-2; від 11.12.2011р. №11/12-1; від 06.12.2011р. №6/12-1; від 04.12.2011р. №4/12-1; від 23.11.2011р. №23/11-1; від 15.11.2011р. №15/11-1; від 14.11.2011р. №14/11-1; від 25.10.2011р. №108; податкових накладних від 09.02.2012р. №13; від 06.02.2012р. №8; від 01.02.2012р. №1; від 25.01.2012р. №32; від 29.01.2012р. №37; №36 від 29.01.2012р.; №31 від 25.01.2012р.; №35 від 29.01.2012р.; №23 від 20.01.2012р.; №2 від 11.01.2012р.; №3 від 11.01.2012р.; №3 0 від 31.12.2011р.; № 13 від 21.12.2011р.; № 12 від 21.12.2011р.; № 11 від 21.12.2011р.; №10 від 21.12.2011р.; №9 від 21.12.2011р.; №8 від 20.12.2011р.; №7 від 19.12.2011р.; №6 від 18.12.2011р.; №5 від 15.12.2011р.; №4 від 11.12.2011р.; №3 від 11.12.2011р.; №2 від 06.12.2011р.; № 1 від 04.12.2011р.; №5 від 23.11.2011р.; №3 від 15.11.2011р.; №2 від 14.11.2011р.; № 3 від 25.10.2011р.; платіжних доручень від 04.05.2012р. № 31; від 09.02.2012р. № 91; від 09.02.2012р. №89; від 09.02.2012р. №88; від 09.02.2012р. №87; від 09.02.2012р. №86; від 09.02.2012р. №85; від 03.02.2012р. №84; від 31.01.2012р. №79; від 17.01.2012р. №77; від 05.01.2012р. №72; від 29.12.2011р. №69; від 29.12.2011р. №71; від 27.12.2011р. №65; від 22.12.2011р. №64; від 22.12.2011р. №63; від 14.12.2011р. №55; від 08.12.2011р. №52; від 06.12.2011р. №50; від 24.11.2011р. №45; від 15.11.2011р. №42; від 02.11.2011р. №29.

Згідно відостей, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що на момент проведення перевірки на підтведження здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «Блек Оіл» позивачем надано відповідачу копії: договору перевезень №5 від 01.02.2011р.; договір купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 01.02.2011р.; договір перевезень №04/01 від 04.01.2011р.; договір перевезень №15/09 від 15.09.2010р.; договір постачання оптової партії товару від 27.01.2010р., що укладені між ТОВ «Блек Оіл» та позивачем; видаткових накладних від 18.04.2011р. № РН-0000027; від 28.04.2011р. № РН-0000028; від 05.07.2011р. № РН-0000048; від 31.03.2011р. № РН-0000018; від 11.07.2011р. № РН-0000050; від 13.07.2011р. № РН-0000051; від 15.07.2011р. № РН-0000052; від 01.03.2011р. № РН-0000007; від 06.03.2011р. № РН-0000021; від 12.03.2011р. № РН-0000020; від 15.03.2011р. № РН-0000019; від 26.03.2011р. № РН-0000022; від 27.03.2011р. № РН-0000023; від 30.03.2011р. № РН-0000013; від 30.03.2011р. № РН-0000014; від 30.03.2011р. № РН-0000015; від 31.03.2011р. № РН-0000016; від 31.03.2011р. № РН-0000017; від 08.07.2011р. № РН-0000049; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.04.2011р. №ОУ-0000015; від 05.07.2011р. №ОУ-0000038; від 08.07.2011р. №ОУ-0000039; від 11.07.2011р. №ОУ-0000040; від 13.07.2011р. №ОУ-0000041; від 15.07.2011р. №ОУ-0000042; від 01.03.2011р. №ОУ-0000012; від 06.03.2011р. №ОУ-0000010; від 12.03.2011р. №ОУ-0000009; від 15.03.2011р. №ОУ-0000008; від 26.03.2011р. №ОУ-0000011; від 27.03.2011р. №ОУ-0000013; від 30.03.2011р. №ОУ-0000002; від 30.03.2011р. №ОУ-0000003; від 30.03.2011р. №ОУ-0000004; від 31.03.2011р. №ОУ-0000005; від 31.03.2011р. №ОУ-0000006; від 31.03.2011р. №ОУ-0000007; податкових накладних від 18.04.2011р. №4; від 28.04.2011р. №5; від 31.03.2011р. №14; від 30.03.2011р. №13; від 27.03.2011р. №10; від 26.03.2011р. № 9; від 15.03.2011р. № 5; від 12.03.2011р. № 4; від 06.03.2011р. №2; від 01.03.2011р. №1; від 05.07.2011р. №1; від 08.07.2011р. №2; від 11.07.2011р. №3; від 13.07.2011р. №4; від 15.07.2011р. №5; товарно-транспортної накладної від 28.04.2011р.; платіжних доручень №291 від 04.03.2011р.; №290 від 04.03.2011р.; №300 від 29.03.2011р.; №301 від 29.03.2011р.; №302 від 29.03.2011р.; №303 від 29.03.2011р.; №304 від 29.03.2011р.; №312 від 30.03.2011р.; №5 від 04.07.2011р.; №6 від 12.07.2011р.; №7 від 15.07.2011р.; №8 від 15.07.2011р.; №9 від 19.07.2011р.; №11 від 20.07.2011р.; банківських виписок за 01.03.2011р., 04.03.2011р., 28.03.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент проведення перевірки на підтведження здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «Спецагроресурс» позивачем надано відповідачу копії: договору № 02/09/2012 від 18.09.2012р.; податкових накладних від 30.09.2012р. №93018; від 29.09.2012р. №92911; від 28.09.2012р. №92841; від 28.09.2012р. № 92833; від 25.09.2012р. № 92517; від 23.09.2012р. № 92312; від 21.09.2012р. № 92118; від 01.10.2012р. № 100116; від 01.10.2012р. № 100117; від 01.10.2012р. № 100116; від 02.10.2012р. № 100212; від 05.10.2012р. № 100514; від 07.10.2012р. № 100710; від 08.10.2012р. № 100814; від 09.10.2012р. № 100913; від 12.10.2012р. № 100218; від 12.10.2012р. № 101220; від 12.10.2012р. № 101221; від 12.10.2012р. № 101222; від 12.10.2012р. № 101223; від 16.10.2012р. № 101618; від 16.10.2012р. № 101630; від 16.10.2012р. № 101631; від 19.10.2012р. № 101912; від 19.10.2012р. № 101913; від 19.10.2012р. № 101914; від 20.10.2012р. № 102010; від 20.10.2012р. № 102011р.; від 20.10.2012р. № 102012р.; від 21.10.2012р. № 102110; від 21.10.2012р. № 102111; від 21.10.2012р. № 102112; від 24.10.2012р. № 102410; від 24.10.2012р. № 102411; від 24.10.2012р. № 102412; від 25.10.2012р. № 102510; від 25.10.2012р. № 102511; від 25.10.2012р. № 102512; від 26.10.2012р. № 102610; від 26.10.2012р. № 102611; від 26.10.2012р. № 102612; від 27.10.2012р. № 102710; від 27.10.2012р. № 102711; від 27.10.2012р. № 102712; від 28.10.2012р. № 102810; від 28.10.2012р. № 102811; від 28.10.2012р. № 102812; видаткових накладних від 30.09.2012р. № 3009; від 29.09.2012р. № 2909-4; від 28.09.2012р. № 2809-6; від 23.09.2012р. № 2309-4; від 25.09.2012р. № 2509-7; від 21.09.2012р. № 2109-6; від 01.10.2012р. № 0110; від 02.10.2012р. № 0210-4; від 05.10.2012р. № 0510-4; від 07.10.2012р. № 0710; від 08.10.2012р. № 0810; від 09.10.2012р. № 0910; від 12.10.2012р. № 1210-8; від 16.10.2012р. № 1610-4; від 19.10.2012р. № 1910-9; від 20.10.2012р. № 2010-11; від 21.10.2012р. № 2110-6; від 24.10.2012р. № 2410-4; від 25.10.2012р. № 2510-4; від 26.10.2012р. № 2610-23; від 27.10.2012р. № 2710-8; платіжних доручень від 26.09.2012р. №106; від 27.09.2012р. №114; від 28.09.2012р. №115; від 01.10.2012р. №116; від 04.10.2012р. №119; від 04.10.2012р. №118; від 09.10.2012р. №128; від 09.10.2012р. № 127; від 09.10.2012р. №126; від 17.10.2012р. №142; від 19.10.2012р. №144; від 19.10.2012р. №147; від 19.10.2012р. №146; від 19.10.2012р. №152; від 19.10.2012р. №154; від 19.10.2012р. №153; від 19.10.2012р. №145; від 19.10.2012р. №151; від 19.10.2012р. №155; від 19.10.2012р. №148; від 19.10.2012р. №150; 19.10.2012р. №149; 23.10.2012р. № 161; 23.10.2012р. №159; від 23.10.2012р. № 160; від 23.10.2012р. №163; від 23.10.2012р. №164; від 23.10.2012р. №162.

При дослідженні матеріалів справи суд встановив, що на момент проведення перевірки на підтведження здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ ПП «Черкаситоргсфера» позивачем надано відповідачу копії: договору купівлі-продажу від 04.02.2010р. № 29; видаткових накладних від 07.09.2010р. № РН-0000074; від 25.10.2010р. № РН-0000078; від 27.10.2010р. № РН-0000076; від 29.10.2010р. № РН-0000077; від 05.11.2010р. № 523; від 23.12.2010р. № 637; від 27.12.2010р. № 673; від 23.07.2010р. № РН-0000073; від 23.07.2010р. № РН-0000072; від 22.07.2010р. № РН-0000071; від 21.07.2010р. № РН-0000070; від 20.07.2010р. № РН-0000069; від 18.07.2010р. № РН-0000068; від 13.07.2010р. № РН-0000067; від 01.07.2010р. № РН-0000066; від 10.06.2010р. № РН-0000065; від 07.06.2010р. № РН-0000064; від 02.06.2010р. № РН-0000063; від 21.05.2010р. № РН-0000062; від 17.05.2010р. № РН-0000061; від 16.05.2010р. № РН-0000060; від 14.05.2010р. № РН-0000059; від 08.05.2010р. № РН-0000058; від 07.05.2010р. № РН-0000057; від 03.05.2010р. № РН-0000056; від 05.05.2010р. № РН-0000054; від 30.04.2010р. № РН-0000055; від 28.04.2010р. № РН-0000053; від 26.04.2010р. № РН-0000052; від 26.04.2010р. № РН-0000051; від 23.04.2010р. № РН-0000050; від 21.04.2010р. № РН-0000049; від 09.04.2010р. № РН-0000048; від 07.04.2010р. № РН-0000047; від 02.04.2010р. № РН-0000046; від 01.04.2010р. № РН-0000045; від 01.04.2010р. № РН-0000044; від 20.01.2011р. № РН-0000030; податкових накладних від 20.01.2011р. № 30; від 30.12.2010р. № 673; від 23.12.2010р. № 637; від 05.11.2010р. № 523; від 29.10.2010р. № 77; від 27.10.2010р. № 76; від 25.10.2010р. № 78; від 07.09.2010р. № 74; від 23.07.2010р. № 73; від 23.07.2010р. № 72; від 22.07.2010р. № 71; від 21.07.2010р. № 70; від 20.07.2010р. № 69; від 18.07.2010р. № 68; від 13.07.2010р. № 67; від 01.07.2010р. № 66; від 10.06.2010р. № 65; від 07.06.2010р. № 64; від 02.06.2010р. № 63; від 21.05.2010р. № 62; від 17.05.2010р. № 61; від 16.05.2010р. № 60; від 14.05.2010р. № 59; від 08.05.2010р. № 58; від 07.05.2010р. № 57; від 03.05.2010р. № 56; від 05.05.2010р. № 54; від 30.04.2010р. № 55; від 28.04.2010р. № 53; від 26.04.2010р. № 52; від 26.04.2010р. №51; від 23.04.2010р. № 50; від 21.04.2010р. № 49; від 09.04.2010р. № 48; від 07.04.2010р. № 47; від 02.04.2010р. № 46; від 01.04.2010р. № 45; від 01.04.2010р. № 44.

При цьому, в порушення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, на момент проведення перевірки накладні не містили посад, прізвищ осіб, які отримали товарно-матеріальні цінності від імені позивача, номерів та дат довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, крім того позивачем не надано в повній мірі документів, які можуть підтвердити транспортування куплених паливно-мастильних матеріалів.

Суд критично оцінює надання в судове засідання копій наведених документів із реквізитами, які на момент проведення перевірки були відсутні у цих документах. Крім того, позивачем надано додаткові первинні документи, зокрема товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, які не надавались контролюючому органу під час проведення перевірки, а тому суд вважає, що ці документи не є належними доказами у справі, оскільки оформлені позивачем після проведення перевірки. Суд звертає увагу, що позивач не навів обставин, які перешкоджали йому надати згадані документи у повній мірі контролюючому органу з метою виконання свого обов'язку щодо підтвердження фактів здійснення господарських операцій.

Зазначене свідчить про безтоварність господарських операцій та повну обізнаність позивача про ці обставини, а також про формальне виготовлення первинних документів бухгалтерського обліку.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що податкові накладні виписані контрагентом ТОВ «Грандторг» не містять посилання на договір № 02/09-2010 від 01.09.2010р., на підставі якого, за твердженням позивача, здійснювалась поставка мазуту та коксохіму. Договір № 01/09-10, складений із контрагентом ТОВ «Консервний завод Поповецький», який на думку позивача підтверджує використання куплених матеріалів у власній господарській діяльності не містить дату його укладення. Згідно пункту 2.1 даного договору при поставці кожної партії товару виписуються рахунки-фактури, товарно-транспортні та видаткові накладні, однак позивач не надав у судове засідання рахунків-фактур та товарно-транспортних накладних. Видаткові накладні виписані позивачем контрагенту ТОВ «Консервний завод Поповецький» не містять відомостей про особу, яка отримала мазут та не містять номерів і дат довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Аналогічні недоліки містять видаткові накладні виписані позивачем на адресу ТОВ «Торговий дім «Хімтрейдгруп».

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, договір № 24/10/2011/2 від 24.10.2011р. складений позивачем із контрагентом ТОВ «Хмільницька будівельна компанія» передбачає купівлю в останнього бітуму, в той час як видаткові накладні містять відомості про купівлю мазуту.

При дослідженні письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, встановлено, що договір поставки № 20 від 20.10.2011р., складений із контрагентом ТОВ «Леда-Ком» у пункті 4.2 містить вимогу, згідно якої перехід права власності на товар, що є предметом поставки за цим договором, засвідчується підписанням видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Але всупереч наведеним положенням договору видаткові накладні, які виписані позивачу контрагентом ТОВ «Леда-Ком», не містять відомостей про особу, яка їх підписала і відпустила мазут М-100, а товарно-транспортні накладні взагалі сторонами не складались. Також, видаткові накладні, які виписані позивачу за період 01.04.2010р. по 23.12.2010р. контрагентом ТОВ «Черкаситоргсфера», не містять відомостей про особу, яка їх підписала і відпустила мазут М-100.

Як вбачається з матеріалів справи, не містять відомостей про особу, яка отримала товарно-матеріальні цінності та не містять номерів і дат довіреностей на отримання зазначених товарно-матеріальних цінностей видаткові накладні складені позивачем на адресу покупця мазуту марки М-40 ТОВ «Торговий дім Юнівест» на підставі договору № 27/12/2011-2 від 27.12.2011р., а також мазуту марки М-100 на адресу покупця ТОВ «Укрпостснаб-ЧР» на підставі договорів поставки нафтопродуктів № Т-24/10-5 від 07.12.2011р., № Т-24/10-4 від 24.10.2011р., № 04-23/03 від 23.03.2011р., покупця ТОВ «Укропттрейд-ВС» на підставі договору № 1/07/2011 від 01.07.2011р., покупця ПП «Агрофірма «Агро-Юг» на підставі договору № 1 від 17 січня 2011р., покупця ТОВ «Західна паливна компанія» на підставі договору № 09/02-10 від 09.02.2010р., покупця ТОВ «Ентерпрайз-ОІЛ» на підставі договору № ОЕ-20/09-1 від 20.09.2012р., покупця ТОВ «Юнайтед Груп» на підставі договорів № 09/06/10-1 від 09.06.2010р. та № 27/12/2011 від 27.12.2011р., покупця ТОВ «Ятрань» на підставі договору № 28/09/2012 від 28.09.2012р., покупця ТОВ «Моноліт-Захід» на підставі договору № 27/08/09-1 від 27.08.2009р., покупця Квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси на підставі договорів № 1/01/2011 від 20.01.2011р. та № 1/01/2010 від 29.01.2010р., покупця Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів на підставі договору, який не містить номера та дати його укладення, покупця Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на підставі договору № 125 від 14.04.2010р.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги докази використання позивачем придбаних паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності, а саме подальший їх продаж.

Згідно відомостей, які містяться в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011р. року за № 742/11/13-11 судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, платник податків наділений правом на включення до складу податкового кредиту та до складу витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток витрати, понесені ним у зв'язку з фактичним придбанням товарів/послуг та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, суд наголошує, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо буде встановлено, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) не мали реального характеру.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ТОВ «Грандторг», ТОВ «Леда-Ком», ТОВ «Блек Оіл», ТОВ «Спецагроресурс», ПП «Черкаситоргсфера» не поставляли позивачу паливно-мастильні матеріали, а лише надали останньому бухгалтерські документи, податкові та видаткові накладні, з метою формування податкового кредиту та витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток. А тому, ці документи не можуть вважатися належними первинними документами, які підтверджують ведення податкового обліку.

Суд зауважує, що наявність оплати позивачем вартості паливно-мастильних матеріалів, само по собі не є підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій та самостійною підставою у спірних відносинах для формування спірних сум податкового кредиту та валових витрат, оскільки рух цих коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

При вирішенні спору по суті, суд приймає до уваги посилання представника відповідача стосовно підтвердження постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012р. у кримінальній справі № 1-586/11 тих обставин, що у процесі своєї роботи вся офіційна діяльність підприємства-постачальника ТОВ «Грандторг» (Код ЄДРПОУ 37181024) зводилась до фіктивного підприємництва, а саме: до підготовки, заповнення й підписання первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та податкових звітних документів про проведення безтоварних прибуткових і видаткових операцій, перерахуванню безготівкових грошових засобів по таких операціях з наступним переведенням цих коштів у готівку. Підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, свою вину у скоєному злочині визнали повністю, щиро розкаялись та заявили клопотання про закриття провадження у справі на підставі акту амністії. При цьому, прокурор та захисники не заперечували проти закриття провадження у справі. На підставі наведеного Соснівський районний суд міста Черкаси закрив провадження у вищезазначеній справі.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи ту обставину, що податковий орган довів правомірність прийнятих ним податкових повідомленнь-рішень, суд не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» до державної податкової інспекції у місті Черкасах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 17.06.2013р.