Ухвала

від 05.11.2013 по справі 823/1533/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1533/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В. І. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І. О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» до ДПІ у м. Черкасах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» до Державної податкової інспекції у місті Черкасах про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої вважає, що при прийнятті судом рішення були неповно з'ясовані обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, а відтак, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в м. Черкасах було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні господарських правовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ «Грандторг», ТОВ «Леда - Ком», ТОВ «Блек Оіл», ТОВ «Спецагроресурси», ПП «Черкаситоргсфера» та покупцем «Хімтрейдгруп» за період з 01.04.2010 р. по 31.10.2012 р.

За результатом проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 13.12.2012 р. за №368/22-21/35754906 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість суму 2 134 506 грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1. 9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 2 046 303 грн.

Згідно даних акту перевірки, таке порушення виникло внаслідок непідтвердження позивачем фактичного здійснення господарських операцій із контрагентами-постачальниками ТОВ «Грандторг», ТОВ «Леда-Ком», ТОВ «Блек Оіл», ТОВ «Спецагроресурс», ПП «Черкаситоргсфера».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що під час проведення перевірки позивача, відповідачем було використано акт ДПІ у м. Черкасах від 09.11.2012р. за № 945/22-21/37181024, відповідно до якого встановлено відсутність ТОВ «Грандторг» за податковою адресою, відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, а саме: управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, устаткування, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.

Також, в Акті перевірки від 13.12.2012р. за № 368/22-21/35754906 відповідач посилається на акт перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 06.09.2012р. за № 800/22-317/37740565, згідно якого контролюючим органом встановлено відсутність ТОВ «Грандторг» за податковою адресою, відсутність у цього підприємства необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, а саме: управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, устаткування, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.

Відповідачем, на підставі Акту перевірки, були прийняті податкові повідомлення - рішення від 28.12.2012 року :

- № 0006482301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, в розмірі 2 966 526 грн., в тому числі за основним платежем - 2 134 506 грн., за штрафними санкціями - 832 020 грн.;

- № 0006492301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток, в розмірі 2 448 149 грн., в тому числі за основним платежем - 2 046 303 грн., за штрафними санкціями - 401 846 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позову вказав на безтоварність господарських операцій вчинених позивачем та прийшов до висновку, що контрагенти позивача не поставляли останньому паливно - мастильні матеріали, а лише надали йому бухгалтерські документи, податкові та видаткові накладні, з метою формування податкового кредиту та витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Так, позивачем за період, що перевірявся, було укладено ряд договорів, зокрема з ТОВ «Грандторг», ТОВ «Леда-Ком», ТОВ «Блек Оіл», ТОВ «Спецагроресурс», ПП «Черкаситоргсфера».

В підтвердження виконання договору на поставку коксохіму та мазуту ТОВ «Грандторг» позивачем надані : податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.

В підтвердження виконання договору поставки з ТОВ «Леда - Ком» позивачем надані : договір поставки, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.

На підтвердження виконання господарських операцій з ТОВ «Блек Оіл» позивачем надано: договір перевезень №5 від 01.02.2011р.; договір купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 01.02.2011р.; договір перевезень №04/01 від 04.01.2011р.; договір перевезень №15/09 від 15.09.2010р.; договір постачання оптової партії товару від 27.01.2010р.; видаткові накладні, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг); податкові накладні; товарно - транспортні накладні; платіжні доручення; банківські виписки.

На підтвердження виконання господарських операцій з ТОВ «Спецагроресурс» позивачем надано: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.

В підтвердження виконання договору купівлі - продажу з ПП «Черкаситоргсфера» позивачем надано: договір купівлі - продажу, видаткові та податкові накладні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, з наведеного вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості , мають бути підписані уповноваженою особою, за наявності волі цієї особи, та в яких обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема, робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість.

Слід також додати, що будь - які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів перевірки вбачається, що вище вказані податкові накладні, як б мали підтверджувати реальність вчинених позивачем господарських операцій, на момент проведення перевірки не містили посад, прізвищ осіб, які отримали товарно-матеріальні цінності від імені позивача, номерів та дат довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

В той же час матеріалах справи відсутні інші документи, які зазвичай є супутніми при виконанні господарських операцій подібного роду зокрема, документів на транспортування паливно - мастильних матеріалів.

Колегія суддів звертає увагу, що до 01.01.2011 року основоположними нормативно - правовими актами, щодо визначення платників податку на додану вартість та податку на прибуток, об'єктів, баз та ставок оподаткування, звітування та внесення податку до бюджету тощо, були Закон України «Про податок на додану вартість» та, відповідно, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Так, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на так товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбаванням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на додатковий кредит вважається дата першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку, або дата отримання податкової н накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна, в розумінні пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вище вказаного Закону).

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3-5.8 цієї статті.

Не належить до складу валових витрат, будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вище вказаного Закону).

В свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг(п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України)

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

В контексті вище викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач приймаючи оспорювані податкові повідомлення - рішення, дійшов правомірного висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази у підтвердження використання останнім придбаних паливно - мастильних матеріалів у власній господарській діяльності не можуть братись до уваги, оскільки такі документи містять у собі ряд розбіжностей, не містять у собі обов'язкових реквізитів, а відтак не є первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень від 28.12.2012 року № 0006482301 та № 0006492301.

Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго», - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 р, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.