Ухвала

від 28.01.2014 по справі 823/1533/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2014 р. м. Київ К/800/59460/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Рибченка А.О.

Цвіркуна Ю.І.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року

та постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року

по справі № 823/1533/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2012 року № 0006482301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2966526,00 грн., в тому числі за основним платежем 2134506,00 грн. та штрафні санкції 832020,00 грн.; № 0006492301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2448149,00 грн., в тому числі за основним платежем 2046303,00 грн. та штрафні санкції 401846,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у даній справі відмовлено в задоволенні позову з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Черкасах було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні господарських правовідносин з за період з 01.04.2010 року по 31.10.2012 року та зафіксовано порушення позивачем: п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість суму 2 134 506,00 грн.; п.138.2 ст.138, пп.139.1. 9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 2 046 303,00 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинах з його контрагентами є обґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Стаття 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно тлумачити ці норми.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Приймаючи рішення у даній справі судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки наявним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зокрема не зроблено аналіз господарських операцій, що є предметом розгляду даної справи, з посиланням на відповідні первинні документи, що підтверджують виконання цих операцій, чи навпаки спростовують такий факт. У даній справі судами не встановлено обставин, з якими Закон безпосередньо пов'язує право суб'єкта господарювання на віднесення до податкового кредиту відповідних сум податку та віднесення витрат до складу валових витрат платника податку.

При цьому, в процесі розгляду даної справи, судами не були дослідженні реальність здійснення господарських операцій, їх відповідність змісту договірних відносин, факти придбання та подальшого використання товару. Також залишено поза увагою необхідність встановлення у подібних випадках юридично значимих фактів, з метою підтвердження зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу платника податку, з урахуванням власне причинно-наслідкового зв'язку таких фактів.

Разом з тим, необхідно врахувати, що покупець сплачуючи суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

У той же час, судами, у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства, не досліджувався факт сплати позивачем ПДВ в ціні товару та не вмотивовано, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, висновки щодо протиправності віднесення платником витрат в межах спірних правовідносин до валових витрат.

Відповідно до приписів статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Разом з тим, судами не надано юридичної оцінки діям податкового органу, з посиланням на відповідні норми законодавчих актів щодо законності складання останнім актів, якими правочини, вчинені суб'єктом господарювання, визнаються нікчемними.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Покладаючи на позивача обов'язок доведення відсутності його вини у вчинених правопорушеннях, суди тим самим порушили норми процесуального права, а саме приписи наведеної вище статті КАС України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року та постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року по справі № 823/1533/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписРибченко А.О. підписЦвіркун Ю.І.

Ухвала складена у повному обсязі 31.01.2014р.