Ухвала

від 11.06.2013 по справі 2а-986/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р. Справа № 180136/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.

з участю секретаря судового засідання Сердюк О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано - Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року по справі №2а - 986/12/0970 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніплит» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано - Франківської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано - Франківській області, за участю прокуратури Івано - Франківської області, якою подано заяву про приєднання до апеляційної скарги, про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення та стягнення податку на додану вартість, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Уніплит» звернулося до суду з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано - Франківської області Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України в Івано - Франківській області і просило: визнати нечинним податкове повідомлення - рішення №0000042200/0 від 20 березня 2008 року та стягнути з державного бюджету податок на додану вартість в розмірі 998 598 гривень.

В ході розгляду справи позивач відповідно до ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України змінив позовні вимоги в частині визнання нечинним податкового повідомлення - рішення і просив визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 27 квітня 2010 року за №0000062320/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем здійснено додаткову невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за квітень 2008 року, червень 2008 року, травень 2009 року, червень 2009 року, вересень 2009 року у зв'язку із наявністю від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось до відшкодування. За результатами перевірки 20 квітня 2010 року складено акт перевірки за №772/234/30905968, на підставі якого 27 квітня 2010 року податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення. У вказаному акті перевірки податковим органом зазначено, що попередніми позаплановими документальними перевірками правильності визначення сум бюджетного відшкодування перевірено правильність задекларованих позивачем до відшкодування сум податку на додану вартість за вищевказані періоди. Проте, податковим органом були надіслані запити до державних податкових інспекцій за місцем реєстрації відповідних контрагентів позивача по ланцюгу до виробника. Згідно надісланих запитів були отримані відповіді про ненадання контрагентами документів, про вилучення документів та про не встановлення місцезнаходження суб'єктів господарювання. Оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням було зменшено суму бюджетного відшкодування: за квітень 2008 року - на суму 186 112 гривень, за червень 2008 року - на суму 242 173 гривні, за травень 2009 року - на суму 136 911 гривень, за червень 2009 року - на суму 300 173 гривні, за вересень 2009 року - на суму 133 229 гривень. При цьому, з метою реалізації права на одержання бюджетного відшкодування, позивачем було подано податковому органу податкові декларації, а податковий орган відповідно провів перевірки та підтвердив відповідні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Зокрема, позивачем заявлено до відшкодування податку на додану вартість: по декларації за квітень 2008 року - на суму 222 880 гривень і за результатами перевірки порушень не встановлено, що зазначено у акті №1205/234/30905968 від 04 липня 2008 року та перевіркою підтверджено заявлену суму до бюджетного відшкодування і відшкодовано 36 768 гривень; по декларації за червень 2008 року - на суму 756 766 гривень і за результатами перевірки зменшено суму бюджетного відшкодування на 133 717 гривень, що зазначено у акті № 1663/234/30905968 від 19 вересня 2008 року та в ході перевірки підтверджено до бюджетного відшкодування 623 049 гривень, а відшкодовано - 380 876 гривень; по декларації за травень 2009 року - на суму 509 441 гривень і за результатами перевірки порушень не встановлено, що зазначено у акті № 1877/234/30905968 від 22 липня 2009 року, а також перевіркою підтверджено заявлену суму до бюджетного відшкодування, проте відшкодовано 372 530 гривень; по декларації за червень 2009 року - на суму 835 081 гривня і за результатами перевірки зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 48 616 гривень, про що зазначено в акті за № 2035/234/30905968 від 20 серпня 2009 року і перевіркою підтверджено заявлену суму до бюджетного відшкодування, проте відшкодовано 441 276 гривень; по декларації за вересень 2009 року - на суму 132 229 гривень і за результатами перевірки порушень не встановлено, про що зазначено в акті перевірки за №4293/234/30905968 від 07 грудня 2009 року, а також перевіркою підтверджено заявлену суму до бюджетного відшкодування. Всього, на думку позивача, безпідставно не відшкодовано податку на додану вартість в сумі 998 598 гривень.

При цьому, позивач вважає, що дотримався вимог, передбачених підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та має право на відшкодування податку на додану вартість в загальній сумі 998 598 гривень згідно поданих декларацій з податку на додану вартість та враховуючи розрахунок погашених сум. Вважає прийняте відповідачем рішення незаконним, оскільки жодною нормою чинного законодавства на платника податків не покладено повноважень чи обов'язку щодо контролю за справлянням податків його контрагентами.

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Уніплит» задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 27 квітня 2010 року за №0000062320/0 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 998 598 гривень бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Долинська об'єднана державна податкова інспекція Івано - Франківської області Державної податкової служби не погодилася з таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржила його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заступник прокурора Івано - Франківської області в порядку ст. 192 Кодексу адміністративного судочинства України подав заяву про приєднання до апеляційної скарги і підтримав викладені у апеляційній скарзі вимоги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач та заступник прокурора Івано - Франківської області посилаються на ті обставини, що Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням суми такого податку. Перевіркою по ланцюгу постачання до виробника (отримувача) встановлено, що позивач протягом тривалого часу придбавав продукцію у осіб, які самі або їх контрагенти систематично не сплачували до бюджету податок на додану вартість, не знаходилися за юридичною адресою, не звітували про свою діяльність. Якщо фактично господарські операції не були здійснені, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів. В свою чергу суд першої інстанції не врахував обставин щодо придбання позивачем товару, як підстави нарахування, сплати податку на додану вартість, суми якого включено до складу податкового кредиту і відповідно не врахував доводів податкового органу. Крім цього, на момент звернення позивача до суду, податковим органом не було порушено право позивача на отримання спірних сум бюджетного відшкодування, оскільки не настав термін надання податковим органом висновку на відшкодування і відповідно у органу державного казначейства не настав термін для відшкодування спірних сум бюджетного відшкодування. Тобто, у податкового органу та органу державного казначейства не момент звернення позивача до суду жодних обов'язків не виникло.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу та прокурор підтримали викладені у апеляційній скарзі доводи і просять задовольнити її на підставі наведених у ній обставин та викладених доводів.

Представник позивача не погодився з апеляційною скаргою, вважає постанову суду першої інстанції законною і обґрунтованою, а викладені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Головне управління Державної казначейської служби України в судове засідання представника не направило, хоча повідомлялося належним чином та у встановленому законом порядку по дату, час та місце судового розгляду справи. При цьому, судом не визнавалася обов'язковою участь представника вказаного відповідача в судовому засіданні, від якого надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. З урахуванням вищевикладеного, неявка представника відповідача в судове засідання відповідно до ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу та прокурора, представника позивача, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з поданих відповідачем в обґрунтування заперечень на адміністративний позов документальних доказів, не вбачається факту несплати до бюджету податку на додану вартість постачальниками продукції, а у контексті ст. 527 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (в спірному випадку сплата податку на додану вартість) покладається на боржника (постачальника). Позивачем сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, що не заперечувалось в судовому засіданні сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних. Твердження представника податкового органу про те, що позивачем порушено приписи Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із невстановленням включення до податкових зобов'язань та сплату підприємствами - постачальниками продукції у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету у зв'язку із неможливістю проведення зустрічних перевірок постачальника, не надання контрагентами документів, вилучення документів чи не встановлення місцезнаходження суб'єкта господарювання, на думку суду першої інстанції, не заслуговують на увагу, так як чинне законодавство не ставить в залежність відшкодування платнику податків з бюджету сум податку на додану вартість від факту сплати цього податку контрагентами зазначеного платника.

Також, законодавством України на сторону цивільно - правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому нести відповідальність за можливі будь - які неправомірні дії будь - кого з постачальників у ланцюгу постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування. В свою чергу, відповідач не навів доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій. Також, суд першої інстанції з урахуванням зазначених мотивів, а також того, що станом на день розгляду справи податок на додану вартість не був відшкодований позивачеві у строк, встановлений законодавством, прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 998 598 гривень, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Законом України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту Закону, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту статті Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Бюджетним відшкодуванням згідно із пп. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» є сума, що підлягає поверненню платникам податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, передбачених цим законом.

Підпунктом 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вставлено підпунктами 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню до бюджету.

Як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Уніплит» 07 травня 2000 року зареєстроване Долинською районною державною адміністрацією Івано - Франківської області, як суб'єкт підприємницької діяльності та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Вказані факти підтверджуються Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії АОО №366399 та Довідкою АБ №226168, виданою 29 січня 2010 року. Також, позивач є платником податку на додану вартість.

В актах позапланових документальних перевірок позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: за квітень 2008 року від 04 липня 2008 року за №1205/234/30905968; за червень 2008 року від 19 вересня 2008 року №1663/234/30905968; за травень 2009 року від 22 липня 2009 року №1877/234/30905968; за червень 2009 року від 20 серпня 2009 року №2035/234/30905968; за вересень 2009 року від 07 грудня 2009 року №4293/234/30905968 зазначено, що перевірками підтверджено заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які буде відшкодовано на розрахунковий рахунок платника при отриманні матеріалів зустрічних перевірок до виробника.

Також, Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано - Франківської області Державної податкової служби проведено додаткову невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за квітень 2008 року, червень 2008 року, травень 2009 року, червень 2009 року, вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось: із 01 березня по 30 червня 2008 року, із 01 квітня по 30 червня 2009 року та із 01 серпня по 30 вересня 2009 року. Згідно висновків перевірки позивачем допущено порушення вимог п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7, та п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 998 598 гривень по деклараціях за квітень 2008 року, червень 2008 року, травень 2009 року, червень 2009 року, вересень 2009 року, а саме:за квітень 2008 року - на суму 186 112 гривень, за червень 2008 року - на суму 242 173 гривні, за травень 2009 року - на суму 136 911 гривень, за червень 2009 року - на суму 300 173 гривні та за вересень 2009 року - на суму 133 229 гривень.

За результатами проведеної перевірки 20 квітня 2010 року податковим органом складено акт №772/234/30905968, на підставі якого 27 квітня 2010 року винесено податкове повідомлення - рішення за №0000062320/0, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 998 598 гривень.

З метою вирішення питання щодо обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість з бюджету, відповідачем у відповідності до п. п. 4.3, 4.5 наказу Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» направлено запити з питань включення сум податку на додану вартість до податкових зобов'язань, а саме: по проведеній перевірці за квітень 2008 року - до державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, щодо проведення зустрічних перевірок по ТзОВ «Март 2005», залученого до схеми постачання природного газу у третій ланці ланцюга і яке є безпосереднім постачальником TOB «Промгаз України», яке в свою чергу є другою ланкою у схемі постачання. Крім цього, ТзОВ «Март 2005» по проведеній перевірці позивача за квітень 2008 року є у п'ятій ланці ланцюга та є безпосереднім постачальником TOB «Укрземресурс». Згідно отриманих відповідей державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва за №10561/7/23 - 309 - 1 від 24 жовтня 2008 року, за №3170/7/23 - 309 - 1 від 02 березня 2009 року, за №3868/7/23 - 309 від 24 березня 2009 року, за №10253/7/23 - 309 від 11 вересня 2009 року, за № 2543/7/07 - 203 - 2 від 17 березня 2010 року, від 09 вересня 2009 року, № /7/23 - 309 - 3, від 08 грудня 2009 року №13238/7/23 - 309 - 3, від 17 березня 2010 №2543/7/07 - 203 - 2, немає можливості підтвердити факт поставки товару (природного газу). При цьому, ТзОВ «Март 2005» первинних документів для проведення зустрічних перевірок не надало, а відпрацюванням відомостей по платниках, які мали взаємовідносини із ТзОВ «Март 2005», відповідно до інформаційної бази даних Державної податкової адміністрації України, податковим органом встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, задіяні в ланцюгу постачання товарів відносяться до «сумнівних» платників, а саме: ТзОВ «ІНФОМАРКЕТ - ГРУП», стан 36 (основний платник до кінця року); ТзОВ «Агенство маркетинг і технологія», стан 7 (до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей); TOB «АЙ пі телеком», стан 16 - закрито у зв'язку з банкрутством; ТзОВ «БІАН Н», 11 стан (припинено діяльність).

В зв'язку з цим у податкового органу виник сумнів щодо джерела походження товару, його об'єму та обсягів поставки. Крім того, ТзОВ «Март 2005» відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» згідно автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість віднесені до другої категорії - виявлено розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів, внаслідок яких ТзОВ «Март 2005» задекларовано податкових зобов'язань менше, ніж податкового кредиту контрагентами. По проведеній перевірці за червень 2008 року було надіслано запити до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення зустрічної перевірки ПП «СВ - Промхімпоставка», залученого до схеми постачання природного газу у третій ланці ланцюга і яке є безпосереднім постачальником TOB «Промгаз України». Згідно отриманої відповіді від 26 жовтня 2009 року за №48612/7/23 - 38, державна податкова інспекція у Бабушкінському район м. Дніпропетровська повідомила, що згідно наданого листа №22104 від 22 жовтня 2009 року ПП «СВ - Промхімпоставка» повідомлено, що документи фінансово - господарської підприємства за період з моменту початку діяльності по вересень 2009 року були вилучені податковою міліцією Полтавської області. По проведених перевірках за травень 2009 року, червень 2009 року, вересень 2009 рок було надіслано запити до державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, щодо проведення зустрічних перевірок по ТзОВ «Март 2005», залученого до схеми постачання природного газу у другій ланці ланцюга і яке є безпосереднім постачальником ТзОВ «Енерго - Альянс - 2005». Згідно отриманих відповідей державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 10 березня 2010 року №/7/23 - 709 - 1 та від 16 квітня 2010 року № 4084/7/07 - 207 підтверджено взаємовідносини ТзОВ «Март 2005» та ТзОВ «Енерго - Альянс - 2005» за період 2009 року, а також зазначено що ТзОВ «Март 2005» є посередником у придбанні природного газу, яке було здійснено у TOB «Сістек Сервіс - Плюс», основним видом діяльності якого є - інші види оптової торгівлі. До державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська направлено запити за №191/7/23/04/11 17 березня 2010 року та за №312/7/23 - 04/3 від 19 квітня 2010 року.

Відпрацюванням відомостей по платниках, які мали взаємовідносини із TOB «Сістек - Сервіс - Плюс» відповідно до інформаційної бази даних Державної податкової адміністрації України, встановлено, що єдиним постачальником для даного підприємства за відповідні періоди 2009 року є ПП «МЕРСЕНАРІСС», у якого 10 стан (запит на встановлення місцезнаходження ), тобто підприємство з ознаками «сумнівності». По проведеній перевірці за червень 2009 року було надіслано запити до Ленінської МДПІ у м. Луганську за № 4614/7/23 - 04/3 від 14 травня 2009 року, № 6895/7/23 - 04/3 від 14 липня 2009 року, № 9024/7/23 - 04/3 від 07 вересня 2009 року щодо проведення зустрічних перевірок по ТОВ «ЛТК «Мега - Фарм», залученого до схеми постачання товарів у першій ланці ланцюга і яке є безпосереднім постачальником ТзОВ «Уніплит». Ленінська МДПІ у м. Луганську надала відповідь за №37805/23 - 722 від 08 жовтня 2009 року, згідно якої надіслано акт №2056/23 - 709/35844491 від 08 жовтня 2009 року про неможливість проведення перевірки контрагента TOB «ЛТК «Мега - Фарм» з питань підтвердження отриманих від платника податків (позивача по справі) у зв'язку з тим, що за юридичною адресою підприємства відповідно до п. 1,3 та п. 4 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» було направлено повідомлення про направлення документів для проведення невиїзної документальної перевірки. Ленінською МДПІ у м. Луганську отримано лист від 23 вересня 2009 року та копія протоколу обшуку від керівника підприємства ОСОБА_2, який повідомив, що тимчасово не має можливості підтвердити взаємовідносини у зв'язку з вилученням всієї документації органом досудового слідства.

Долинським відділенням податкової міліції Калуської об'єднаної державної податкової інспекції надано лист за №1588/7/26 - 3 від 20 квітня 2010 року про результати проведеної роботи, щодо перевірки законності формування податкового кредиту та сплати до бюджету України сум податку на додану вартість по всіх ланцюгах постачання позивача до виробника (імпортера), та встановлено, що вищевказані суб'єкти підприємницької діяльності, задіяні в ланцюгу постачання товарів, відносяться до «сумнівних» платників.

Суми податку на додану вартість позивача по проведених фінансово - господарських операціях з такими суб'єктами господарювання, що мають ознаки «сумнівності» по ланцюгу до виробника у зв'язку з відсутністю сплати до бюджету податок на додану вартість, становить 998 598 гривень.

З огляду на викладені сторонами на обґрунтування своїх позицій доводи, встановлені судом фактичні обставини справи, з урахуванням положень Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів приходить до висновку, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних.

При цьому, на покупця товару (отримувача послуг), як на сторону цивільно - правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків, а також така особа не може бути відповідальною за можливі неправомірні дії будь - кого з постачальників у ланцюгу постачання. Так само і відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників не може спричиняти певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

Тобто, висновки суду у цій частині є законними і обґрунтованими.

Оскільки в ході судового розгляду не встановлено факту узгодженості дій платника податків з постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності платника податків з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань, доводи апеляційної скарги з посиланням на вищевикладені обставини, як на підставу відмови в отриманні бюджетного відшкодування, не заслуговують на увагу.

Відповідачем не наведено жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, а викладені податковою інспекцією доводи не спростовують обставину фактичного здійснення позивачем господарських операцій, що в контексті змісту ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, про недоведеність відповідачем правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладені вище висновки, а також те, що податок на додану вартість не був відшкодований позивачеві у строк, встановлений законодавством, колегія судів апеляційного суду вважає обґрунтованим і законним висновок суду першої інстанції щодо вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 998 598 гривень бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи із змісту вищевказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи чи порушення судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано - Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року по справі №2а - 986/12/0970 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніплит» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано - Франківської області Державної податкової служби, Головного управління Державного казначейства України в Івано - Франківській області, за участю прокуратури Івано - Франківської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення та стягнення податку на додану вартість - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Т. В. Онишкевич

Я. С. Попко