Ухвала

від 15.10.2014 по справі 2а-986/12/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року м. Київ К/800/35420/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В. , розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року

у справі № 2а-986/12/0970 (180136/12/9104)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Уніплит» (далі - позивач, ТОВ «Уніплит»)

до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - відповідач-1, Долинська ОДПІ)

та Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України в Івано-Франківській області)

за участю прокуратури Івано-Франківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Уніплит» звернулось у травні 2010 року до суду з адміністративним позовом до відповідачів, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача-1 від 27.04.2010 року № 0000062320/0 та стягнути з Державного бюджету України через відповідача-2 на свою користь бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 998 598,00 гривень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року, позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач заперечення на касаційну скаргу відповідача-1 не надав, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідач-2 та прокуратура Івано-Франківської області заяви про приєднання до касаційної скарги відповідача-1 або заперечень на касаційну скаргу не надали.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі було здійснено заміну відповідача-1 - Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби на її правонаступника - Долинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області. Також було здійснено заміну відповідача-2 - Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області на його правонаступника - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ТОВ «Уніплит» 07.05.2000 року зареєстроване Долинською РДА Івано-Франківської області, як суб'єкт підприємницької діяльності та включене до ЄДРПОУ, є платником податку на додану вартість, що підтверджуються Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії АОО № 366399 та Довідкою АБ № 226168, виданою 29.01.2010 року.

Також, встановлено, що відповідачем-1 проведено додаткову невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за квітень 2008 року, червень 2008 року, травень 2009 року, червень 2009 року, вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось з 01.03.2008 року по 30.06.2008 року, з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року та з 01.08.2009 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 20.04.2010 року № 772/234/30905968, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог п. 1.8 ст.1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 998 598,00 гривень по деклараціях за квітень 2008 року, червень 2008 року, травень 2009 року, червень 2009 року, вересень 2009 року.

На підставі зазначеного акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 27.04.2010 року № 0000062320/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 998 598,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту Закону, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту статті Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Бюджетним відшкодуванням згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» є сума, що підлягає поверненню платникам податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, передбачених цим законом.

Приписами пп. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.7.5, пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню до бюджету.

Судами попередніх інстанцій при дослідженні актів попередніх позапланових документальних перевірок позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: за квітень 2008 року від 04.07.2008 року № 1205/234/30905968; за червень 2008 року від 19.09.2008 року № 1663/234/30905968; за травень 2009 року від 22.07.2009 року № 1877/234/30905968; за червень 2009 року від 20.08.2009 року № 2035/234/30905968; за вересень 2009 року від 07.12.2009 року № 4293/234/30905968 встановлено, що перевірками підтверджено заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які буде відшкодовано на розрахунковий рахунок платника при отриманні матеріалів зустрічних перевірок до виробника.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, з метою вирішення питання щодо обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість з бюджету, відповідачем у відповідності до п. 4.3 та п. 4.5 наказу ДПА України від 18.08.2005 року № 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», направлено запити до державних податкових інспекцій, за місцем реєстрації відповідних контрагентів позивача по ланцюгу до виробника, з питань включення останніми сум податку на додану вартість до податкових зобов'язань.

Згідно надісланих запитів, відповідачем отримано відповіді про неможливість проведення зустрічних перевірок постачальника, ненадання контрагентами документів до перевірок, про вилучення документів та про не встановлення місцезнаходження суб'єктів господарювання. На підставі отриманої інформації відповідачем зроблено висновок, що суми податку на додану вартість позивача по проведених фінансово-господарських операціях з такими суб'єктами господарювання, що мають ознаки «сумнівності» по ланцюгу до виробника у зв'язку з відсутністю сплати до бюджету податку на додану вартість, становить 998 598,00 гривень.

З урахуванням положень Закону України «Про податок на додану вартість», встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних.

При цьому, на покупця товару (отримувача послуг), як на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків, а також така особа не може бути відповідальною за можливі неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання. Так само і відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників не може спричиняти певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг). Чинне законодавство України не ставить в залежність відшкодування платнику податків з бюджету сум податку на додану вартість від факту сплати цього податку контрагентами зазначеного платника.

Судами попередніх інстанцій не встановлено факту узгодженості дій платника податків з постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності платника податків з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань, чим спростовано доводи відповідача з посиланням на вищевикладені обставини, як на підставу відмови в отриманні позивачем бюджетного відшкодування.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій вірно дана оцінка обставинам справи, що позивачем дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» при нарахуванні суми бюджетного відшкодування та правомірно скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 998 598,00 гривень, оскільки податок на додану вартість не був відшкодований позивачеві у строк, встановлений законодавством.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - відхилити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року у справі № 2а-986/12/0970 (180136/12/9104) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько