Постанова

від 26.06.2013 по справі 826/3228/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2013 року № 826/3228/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Струменево-нишова технологія» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва ДПС третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Функціонал Груп» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2012 № 0002682305,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Струменево-нишова технологія» з позовом до ДПІ у Деснянському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2012 № 0002682305, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 80 195 грн. за основним платежем та на 40 098 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що основним видом його діяльності є впровадження у промисловий сектор економіки струменево-нишової технології спалювання газоподібного палива в основному шляхом технічного переоснащення існуючого у замовника обладнання та зниження внаслідок такого переоснащення сумарної питомої витрати газу в процесі вироблення тепла. В контексті наведеного з третьою особою були укладені відповідні угоди.

У той же час, як зазначає позивач, висновки ДПІ ґрунтуються на матеріалах перевірки контрагента позивача за спірними операціями (третьої особи), відповідно до якої контрагент не декларував доходи від продажу, відсутні основні засоби та трудові ресурси. У цьому ж акті містить посилання на відносини третьої особи з іншою особою (ТОВ «Комплект Маркет)», з якою позивач не вступав у відносини, щодо якої також складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки. Відносно останнього зазначено, що його діяльність здійснюється за межами правового поля, а відтак угоди між ТОВ «Комплект Маркет» та покупцями є фіктивними. Виходячи з цього встановлено неможливість здійснення контрагентом господарських операцій, відсутність необхідних умов у цього підприємства для здійснення діяльності, відсутність об'єктів оподаткування, відсутність цього підприємства за місцем реєстрації.

У той же час, як зазначає позивач, контрагентом позивача (третьою особою) були оскаржені наказ про проведення його перевірки та дії по проведенню перевірки, а також дії по складанню акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Окрім того, як зазначає позивач, ще під час проведення перевірки позивача податковому органу надавалися всі первинні та інші документи, які супроводжували виконання спірних операцій, проте вони були проігноровані та лише виходячи з актів, складених відносно контрагента та особи, з якою позивач не вступав у відносини, було прийнято оскаржуване рішення.

Проте, як вважає позивач, спірні операції фактично виконані та документально оформлені, сукупність наявних первинних документів надавала позивачу підстави для формування спірних сум податкових вигод.

Враховуючи наведене позивач вважає доводи ДПІ безпідставними та просить скасувати оскаржуване рішення.

Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законним та обґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити.

Направлені третій особі поштові відправлення з процесуальними документами про виклик до суду та надання документів на підтвердження взаємовідносин сторін отримані третьою особою за адресою м. Київ, вул. Костянтинівська 64, офіс 315. Проте, третя особа в судові засідання не з'являлася, доказів поважності причин неприбуття у судові засідання не подавала.

У той же час, представником позивача подано клопотання від 21.06.2013 р. про розгляд справи у письмовому провадженні.

Враховуючи вищенаведене у сукупності та виходячи з положень ч. 6 ст. 128 КАС України у судовому засіданні 26.06.2013 р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представника сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Деснянському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Струменево-нишова технологія» (код з ЄДР 35221866; адреса з ЄДР: 08600, Київська обл., місто Васильків, вул. Шевченко, 15; адреса для листування: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе 53) з питань дотримання податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Функціонал Груп» (код з ЄДР 37176027; адреса: 04080, м. Київ, Подільський район, вул. Костянтинівська, 64, офіс 315) за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 25.10.2012 р. № 4120/22-50/35221866 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до Акту перевірки у період, за який проводилась перевірка, позивач був платником ПДВ та є платником ПДВ на день підписання Акту.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за серпень 2011 року на 80 195 грн. ПДВ.

В контексті наведеного зазначається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Функціонал Груп» (Постачальник) укладено договір № 71-08-2011 р. від 08.08.2011 р.

Згідно з умовами цього договору контрагент зобов'язався виготовити та передати позивачу продукцію відповідно до специфікації. Продукція виробляється з матеріалу замовника.

Пунктом 4.3. договору передбачено транспортування продукції до складу замовника постачальником .

До договору підписані специфікація на поставку пальникового модуля СНТ-56 по ціні 345 450 грн. з ПДВ - 57575 грн.

Окрім того, позивачем також укладено договір від 12.11.2010 р. № 37-11-2010 р., аналогічного змісту згідно з додатком до якого підлягав поставці товар «Пальниковий модуль СНТ-33» в кількості 3 шт. по ціні 37700 грн. без ПДВ.

За договором сторонами складено видаткові накладні: № 81005 від 10.08.2011 р. на поставку «Пальниковий модуль СНТ-33» в кількості 3 шт. по ціні 37 700 грн. без ПДВ, на суму 113 100 грн. без ПДВ, ПДВ - 22620 грн., вартість поставки з ПДВ 135 720 грн.; № 81903 від 19.08.2011 р. на поставку «Пальниковий модуль СНТ-56» в кількості 1 шт. по ціні 287 875 грн. без ПДВ, ПДВ - 57 575 грн., з ПДВ - 345 450 грн. Усього оформлено поставки на суму 481 170 грн. з ПДВ, ПДВ - 80 195 грн.

Позивачу виписано податкові накладні: № 48 від 10.08.2011 р. на суму 135 720 грн. з ПДВ - 22 620 грн. (до договору б/н від 10.08.2011 р. ); № 53 від 15.08.2011 р. на суму 90 000 грн. з ПДВ - 15 000 грн.; № 69 від 19.08.2011 р. на суму 255 450 грн. з ПДВ - 42 575 грн.

Як вбачається з наданих до справи банківських виписок, за договором № 71-08-2011 р. від 08.08.2011 р. оплата проведена: 15.08.2011 р. у сумі 90 000 грн., 22.08.2011 р. у сумі 62600 грн., 25.08.2011 р. у сумі 19782 грн., 26.08.2011 р. - 9860 грн., 02.09.2011 р. - 36 000 грн., 14.10.2011 р. - 127178 грн.

За договором № 37-11-2010 р. від 12.11.2010 р. оплата проведена 17.10.2011 р. у сумі 66 000 грн., 18.11.2011 р. на суму 69720 грн.

Зазначено, що перевірку проведено з урахуванням акту перевірки ТОВ «Функціонал Груп» від 15.08.2012 р. № 304/22-205/37176027 . В цьому акті зазначено, що на підставі аналізу податкової звітності та реєстраційних документів встановлено, що у період, зокрема, серпня 2011 р., підприємство не декларувало доходів, отриманих від продажу, відсутні основні засоби та трудові ресурси. Зазначається, що ТОВ «Функціонал Груп» здійснювало придбання товарів у ТОВ «Комплект Маркет». Відносно останнього, як зазначається в Акті перевірки, складено акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 14.06.2012 р. № 371/22-1/37502002 про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки на запит ДПІ зазначеним товариством не надано відповіді, то, як зазначається ДПІ, операції ТОВ «Комплект Маркет» не підтверджуються, фінансово-господарські відносини між цим товариством та контрагентами-покупцями є фіктивними правочинами.

Надалі зазначається про неможливість здійснення контрагентом позивача господарської діяльності, про відсутність у нього відповідних ресурсів та умов для здійснення діяльності, відсутність об'єктів оподаткування. Враховуючи наведене, як приходить до висновку ДПІ, усі операції не спричиняють реального настання наслідків. Зазначається, що остання декларація з ПДВ подана за квітень 2012 року. Відсутні трудові ресурси.

Виходячи з того, що контрагент не мав відповідних ресурсів для виконання спірних операцій, ДПІ приходить до висновку про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6., п. 200.1., п. 201.6. ПК України в результаті чого завищено податковий кредит на 80 195 грн. за серпень 2011 р.

На підставі наведених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»)

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування», яким є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Недоведеність зазначених обставин та підстав, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків витрат та податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій/ оформлення «безтоварних» операцій), вказує на юридичну дефектність складених за такими операціями первинних документів, позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача (про їх невиконання), про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які, внаслідок наведеного, не мають юридичної значимості для цілей бухгалтерського та податкового обліку, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування спірних податкового кредиту з ПДВ.

Такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Так, в даному випадку, як зазначено вище, за спірними операціями контрагент позивача зобов'язувався виготовити та передати позивачу продукцію (модулі). При цьому, перевезення здійснюється контрагентом на склад позивача.

Враховуючи наведене та специфіку обумовлених операцій, наведене передбачає наявність у контрагента виробничих площ, обладнання, технічного персоналу, машин та механізмів для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, власних або замовлених транспортних засобів для перевезення продукції (виходячи з того, що обумовлена згідно калькуляції вага матеріалів досягала 306,2 кг. 37,5 кг., 19,8 кг., 100 кг., 58,4 кг., 60,9 кг., 26,5 кг.) та, відносно перевезення, оформлення ТТН та подорожніх листів відповідно до правил перевезення.

У той же час, під час розгляду справи не надано доказів та не встановлено наявності у контрагента власних або орендованих виробничих, обслуговуючих приміщень та складських приміщень, власного або орендованого обладнання, машин та механізмів, власного або залученого на умовах підряду технічного/інженерного персоналу, які є об'єктивно необхідними для виготовлення продукції, як і не встановлено наявності у контрагента власних або залучених транспортних засобів, які є об'єктивно необхідними для перевезення позивачу продукції. В контексті наведеного під час розгляду справи не надано доказів наявності у контрагента зазначених ресурсів. Як вбачається з акту перевірки зазначеного підприємства на підставі аналізу податкової звітності встановлено відсутність основних засобів та трудових ресурсів.

З наданого сертифікату відповідності при цьому вбачається, що виробником продукції є саме позивач.

Під час розгляду справи не надано і доказів перевезення продукції, яке супроводжується складанням та оформленням ТТН та подорожніх листів, як-то передбачено правилами перевезення.

При цьому, під час розгляду справи не надано і доказів здійснення контрагентом замовлення виготовлення продукції у інших осіб (на умовах субпідряду).

Наведені відомості, у т.ч. щодо адреси виробництва, складу, наявності у контрагента персоналу та щодо наявності у нього інших ресурсів, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою.

З наведеного вбачається відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та, зокрема, спірних операцій, що відповідно зумовлює висновок про неможливість їх виконання (їх невиконання) контрагентом позивача.

В даному випадку, як приходить до висновку суд виходячи з вищенаведеного, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи (без фактичного виконання спірних операцій) з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи, у т.ч. надані копії судових рішень, не спростовують наведеного та не доводять зворотного. Напроти, з копії ухвали КААС від 24.04.2013 р. по справі № 2а-15946/12/2670, вбачається, що за твердженням позивача загалом у серпні 2011 р позивач отримав 4 модулі СМТ-56 і лише один з них - у ТОВ «Комплект Маркет» за іншим договором від 02.08.2011 р., тобто за іншим договором, ніж згадувані по даній справі. Слід зазначити, що надані позивачем матеріали щодо подальшого продажу продукції, не є підтвердженням того, що обладнання до цього було виготовлено контрагентом та поставлено позивачу саме контрагентом (третьою особою).

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Струменево-нишова технологія» (код з ЄДР 35221866; адреса з ЄДР: 08600, Київська обл., місто Васильків, вул. Шевченко, 15; адреса для листування: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе 53) - відмовити повністю .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін