Постанова

від 25.06.2013 по справі 826/8240/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2013 року 15:52 № 826/8240/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Павлюху Б.Я. (довіреність від 08.06.2013 р.)

від відповідача: Дрозд І.С. (довіреність 03.06.2013 р. № 1516/9/10-214)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз - ТМ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у прийнятті податкової декларації,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Алмаз - ТМ» з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування рішень «Про відмову у прийнятті податкової декларації» від 21.01.2013 № 685/10/18.4-18 та від 19.02.2013 № 2523/10/18.4-18.

Позивач зазначає, що 06.02.2013 р. отримав рішення ДПІ про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 р. Причиною наведеного, як зазначає позивач, є те, що на думку ДПІ в реквізитах свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ вказані недостовірні відомості, а саме: позивача виключено з реєстру платників ПДВ 18.10.2010 р.

Окрім того, як зазначає позивач, 20.03.2013 р. на адресу позивача надійшло друге оскаржуване рішення від 19.02.2013 р. про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за січень 2013 року із зазначенням тих самих причин.

У взаємозв'язку з наведеним позивач також зазначає, що відповідачем 18.10.2010 р. було складено акт № 1093 про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Алмаз-ТМ».

Однак, як зазначає позивач, згідно з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2010 р. по справі 2а-16414/10/2670 визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, яке оформлено актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 1093 від 18.10.2010 р. Зазначене судове рішення, як зазначає позивач, залишено без змін згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 р.

Враховуючи те, що зазначене рішення набрало законної сили і було скасовано протиправне рішення про позбавлення позивача статусу платника ПДВ, беручи до уваги приписи п. 6.2. розділу 5 Положення про реєстрацію платників на додану вартість, затверджене наказом ДПА України від 22.12.2012 р. № 978, відповідно до якого підставою для внесення до реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулось за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, позивач вважає, що у повній мірі володіє статусом платника ПДВ, має право та зобов'язаний подавати звітність з ПДВ, а відтак, вважає спірні рішення, які прийняті з тих підстав, що він не є платником ПДВ, протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в оскаржуваних рішеннях та запереченнях, просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алмаз-ТМ» зареєстроване у статусі юридичної особи 07.11.2006 р. Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією із присвоєнням коду 34695096. Зареєстрована заява позивача: 03062, м. Київ, Шевченківський район, вул. Академіка Туполєва, 12-А.

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

21.01.2013 р. за № 685/10/18.4-18 ДПІ прийнято рішення у формі повідомлення «Про відмову у прийнятті податкової декларації», в якому повідомлено позивача, що відповідно до п. 48.1. ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5. ПК України та чинного на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

У наведеному рішенні ДПІ зазначено, що позивачем до ДПІ 16.01.2013 р. було надіслано поштою податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 р., яка складена з порушенням норм п. 48.3., п. 49.8. ПК України, а саме: в обов'язкових реквізитах «номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ» (№ 100230855) вказані недостовірні дані.

З реєстру платників ПДВ, як зазначено в оскаржуваному рішенні, ТОВ «Алмаз-ТМ» виключене 18.10.2010 р.

У зв'язку з вищенаведеним та з посиланням на п. 48.7. ПК України позивачу повідомлено, що вказана податкова звітність не вважається податковою декларацією.

Окрім того, 19.02.2013 р. за № 2523/10/18.4-18 відповідачем прийнято аналогічне оскаржуване рішення відносно надісланої позивачем 13.02.2013 р. податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 р., яке мотивовано тим самим - 18.10.2010 р. позивача виключено з реєстру платників ПДВ.

Відповідно до п/п. 49.12.2. ПК України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу. Відповідно до п. 56.1. ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Відтак, позивач вправі оскаржити до суду рішення про відмову у прийнятті податкової звітності, оформлені у формі вищезгаданих повідомлень.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, під час розгляду справи встановлено наступне.

Згідно з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2010 р. по справі № 2а-16414/10/2670 задоволено позов ТОВ «Алмаз-ТМ» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, яке оформлено актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 1093 від 18.10.2010 р.

Згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 р., яка прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги ДПІ у відкритому судовому засіданні, вищезгадана постанова суду залишена без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно із ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Виходячи з наведеного, станом на 15.03.2011 р. постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2010 р. по справі № 2а-16414/10/2670 набрала законної сили та відповідно до положень ч. 5 ст. 124 Конституції України та ст. 255 КАС України є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України . На час розгляду даної справи з боку ДПІ не надано рішення ВАС України про зупинення виконання вищезгаданих судових рішень або їх скасування.

Відповідно, внаслідок набрання законної сили зазначеною постановою суду рішення ДПІ про анулювання реєстрації позивача платником ПДВ не породжує жодних правових наслідків, а позивач у повній мірі володіє статутом платника податку на додану вартість відповідно до свідоцтва 100230855.

В контексті наведеного суд враховує, що згідно з п. 6.2. розділу 5 Положення про реєстрацію платників на додану вартість, затверджене наказом ДПА України від 22.12.2012 р. № 978, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1400/18695 та який був чинний на час набрання законної сили вищезгаданою постановою суду, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

Проте, як вбачається з відомостей, розміщених на офіційному сайті Міндоходів України, які у документальному виразі залучені до матеріалів справи, до цього часу статус позивача як платника ПДВ не поновлений.

В контексті наведених вище норм Конституції України (щодо обов'язковості судових рішень), Конституційний Суду України у мотивувальній частині Рішення від 30.06.2009 р. № 16-рп/2009 зазначив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової .

В даному випадку суд констатує, що має місце невиконання податковим органом рішення суду про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ, невжиття заходів по відновленню у реєстрі відомостей щодо статусу позивача як платника ПДВ, що є свідченням прямого порушення норм Конституції України та порушення однієї із засад судочинства, гарантованих державою , - обов'язковості рішення суду та, відповідно, прав позивача у наведеному аспекті.

У той же час, як приходить до висновку суд, зазначене жодним чином не обмежує дію наданого позивачу свідоцтва платника ПДВ та статусу позивача як платника ПДВ.

У взаємозв'язку з наведеним, суд зазначає,що відповідно до п. 46.1. ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 46.5. ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до п. 48.1. ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до п. 48.2. ПК України обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Як встановлено положеннями п. 48.3. ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

При цьому, згідно з п. 48.4. ПК України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період .

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи та зазначено вище, ДПІ вказує у спірних рішеннях, що в обов'язкових реквізитах «номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ» (№ 100230855) вказані недостовірні дані. З реєстру платників ПДВ, як зазначено в оскаржуваних рішеннях, ТОВ «Алмаз-ТМ» виключене 18.10.2010 р., що однак, не враховує скасування судом рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 1093 від 18.10.2010 р., статусу позивача як діючого платника ПДВ, зазначення у деклараціях реквізитів юридично значимого свідоцтва платника ПДВ, а відтак спірні рішення не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не враховують фактичних обставин щодо відновлення статусу позивача як платника ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, ДПІ не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень про відмову у прийнятті податкових декларацій позивача, що у свою чергу зумовлює висновок суду про протиправність оскаржуваних рішень та наявність підстав для їх скасування з моменту прийняття. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз-ТМ» (код з ЄДР 34695096; адреса: 03062, м. Київ, Шевченківський район, вул. Академіка Туполєва, 12-А) задовольнити повністю .

Визнати протиправними та скасувати з моменту прийняття рішенні ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, викладені у формі повідомлень «Про відмову у прийнятті податкової декларації»: від 21.01.2013 р. № 685/10/18.4-18 та від 19.02.2013 р. № 2523/10/18.4-18.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 26.06.2013 р.