Рішення

від 20.06.2013 по справі 921/373/13-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2013 р.Справа № 921/373/13-г/17 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА", м. Київ

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль

про стягнення 61016,18 грн. гарантійного платежу

За зустрічним позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА", м. Київ

про стягнення 217863,83 грн. нарахованих санкцій.

За участю представників:

позивача за первісним позовом: не з'явився;

відповідача за первісним позовом : ОСОБА_2, уповноважена, довіреність № 205/2013 від 20.05.13р.;

ОСОБА_3, уповноважений, довіреність № 205/2013 від 20.05.13р.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81 1 ГПК України.

Судом в порядку ст. 81 1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмового клопотання.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА", м. Київ, звернувся 08.04.2013р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль, про повернення 61016,18 грн. гарантійного платежу згідно договору оренди №09-11-12/ЕП від 01.09.2011р. з підстав припинення орендних відносин та з посиланням на п.1.5.2 договору.

В обґрунтування позовних вимог позивачем долучено копію договору оренди №09-11-12/ЕП від 01.09.2011р.; копію додаткової угоди №5 від 31.08.2012р. до договору оренди №09-11-12/ЕП від 01.09.2011р.; копію листа відповідача №1320-01/ЕП від 06.12.2012р.; копію акту прийому-передачі приміщення від 15.10.2012р. до договору оренди №09-11-12/ЕП від 01.09.2011р.; копію акту щодо кошторису та обсягів ремонтних робіт від 08.11.2012р.; та додатково долучено копію протоколу №1 загальних зборів учасників товариства від 04.08.2011р.; копію наказу №1 від 17.08.2011р. про призначення ОСОБА_4 на посаду директора товариства; копію протоколу №3 загальних зборів учасників товариства від 08.10.2012р.; копію наказу №5 від 09.10.2012р. про призначення ОСОБА_5 на посаду директора товариства; копію свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1; копію свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 13.09.2011р., свідоцтво про право власності на об'єкт орендованого нерухомого майна, інші матеріали.

08 травня 2013 року до початку розгляду спору по суті Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 в порядку ст. 60 ГПК України подано зустрічну позовну заяву про стягнення з ТОВ "ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА" 217863,83 грн. заборгованості, з яких: 129763,00 грн. неустойки, нарахованої у зв'язку з достроковим розірванням договору оренди з ініціативи Товариства, 65366,58 грн. понесених збитків за проведення ремонтних та відновлювальних робіт та 22734,25 грн. штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату орендних платежів. Дані вимоги підтверджуються поданим розрахунком суми збитків, копіями платіжних документів.

На підтвердження фактично понесених підприємцем ОСОБА_1 витрат по ремонту приміщення, отриманого з оренди, підприємцем надано акт прийому-передачі приміщення в оренду від 01.09.2011р., договір підряду №23 від 17.10.2012р. з додатком №1 до нього та акт про прийняття-передачі виконаних робіт від 09.11.2012р.

Згідно ухвали господарського суду від 16.05.2013р. судом прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом та для надання можливості позивачу за первісним позовом подати обґрунтований відзив на зустрічний позов, розгляд справи відкладено на 30.05.2013р.

Крім того, згідно поданих в судовому засіданні 11.06.2013 року заперечень на зустрічну позовну заяву (вх. №10834 від 11.06.2013р.) та пояснень свого представника Товариство зазначає, що договір оренди від 01.09.2011р. №9-11-12/ЕП розірвано за згодою сторін. В порядку, передбаченому ст. 188 ГК України розірвання договору не відбулося, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для нарахування будь-яких санкцій. Крім того, звертає увагу суду на безпідставність нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 65366,58 грн. у зв'язку з недоведеністю порушення господарського зобов'язання другою стороною.

Стверджує, що з вини Орендодавця несвоєчасно та з порушенням п. 1.4.2. Договору надавалися Товариству рахунки на оплату орендних платежів, відтак, не доведено факту прострочення сплати орендних платежів за належно поданими рахунками, а тому вимоги зустрічного позову про стягнення 22734,25 грн. штрафних санкцій вважає неправомірними та безпідставними.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні надав суду копію рахунку-фактури № А-00000008 від 05.10.2011р. на сплату гарантійного платежу за договором оренди №09-11-12/ЕП від 01.09.2011р. та письмові пояснення щодо нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди, згідно яких зазначив, зокрема, що в період проведення ремонтних робіт (з 17.10.2012р. по 08.11.2012р.) Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не мав можливості укласти договір оренди приміщення з іншими Орендарями, оскільки потенційні орендарі не могли побачити належний стан та придатність об'єкту для використання.

На обґрунтування розірвання договору оренди з ініціативи Орендаря (позивача за первісним позовом) долучив акт надання послуг № 0000010 від 15.10.2012 року, письмові пояснення - повідомлення від 12.06.2013 року керуючого бізнес-центром "Європа-Плаза" ОСОБА_6 з приводу звільнення орендованого офісу ТОВ "Дубльгис-Україна", що розміщений по АДРЕСА_1. Просить зустрічний позов задоволити.

В ході розгляду справи позивачем було заявлено клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, котре судом відхилено за безпідставністю (ухвала від 30.05.2013 року).

Окрім того, 19.06.2013 року,згідно телеграми, позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду даної справи по причині участі представника ОСОБА_7 в іншому судовому процесі.

Дане клопотання судом відхиляється з огляду на закінчення строку вирішення даного спору, встановленого статтею 69 ГПК України та з урахуванням клопотання сторони про продовження цього строку на 15 днів в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України (ухвала суду від 30.05.2013 року) та беручи до уваги, що в силу приписів статті 28 ГПК України право на представлення інтересів в суді від імені юридичної особи мають також керівники підприємств в межах визначених законодавством та установчими документами, повноважень, а тому зайнятість представника, що діє на підставі довіреності, в іншому судовому процесі не позбавляє керівника Товариства чи іншу уповноважену особу взяти участь в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи та додатково подані документи, заслухавши доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку про наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наведене кореспондується з приписами статті 16 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, а також зазначеною статтею визначено шляхи захисту прав та законних інтересів.

Позивач за первісним позовом: товариство з обмеженою відповідальністю "ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА" є юридичною особою, включеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з присвоєнням ідентифікаційного коду 37819273, що підтверджується Довідкою № 861407 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.04.2013 р. та діє на підставі Статуту в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників товариства № 4 від 01.03.2013 р., зареєстрованому державним реєстратором 06.03.2013 року за № 10741050005040329, а тому користується правом на звернення до суду з позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідач за первісним позовом : Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, м. Тернопіль зареєстрований 13.09.2006 року Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією як підприємець з присвоєнням ідентифікаційного номеру НОМЕР_1 та перебуває в Єдиному державному реєстрі, що підтверджено копією свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_3, довідкою № 861408 від 19.04.2013 р., витягом з ЄДР № 859975 від 25.04.2013 року.

Предметом судового розгляду позивач визначив зобов'язання приватного підприємця ОСОБА_1 повернути борг в сумі 61016,18 грн., що становить суму внесеного гарантійного платежу (з вирахуванням вартості ремонтних робіт) внаслідок припинення дії договору оренди №09-11-12/ЕП від 01.09.2011р. за згодою сторін, про що свідчить акт прийому передачі приміщення від 15.10.2012 р.

Як встановлено судом, 01.09.2011 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як Орендодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА" як Орендарем, був укладений договір оренди № 09-11-12/ЕП (далі - Договір), предметом якого є зобов'язання Орендодавця передати, а Орендаря -прийняти в орендне користування нежитлове приміщення, загальною площею 120,3 м 2 АДРЕСА_1, що належить Орендодавцю на праві приватної власності згідно Свідоцтва про право власності, виданого 26.06.2006 року Київською міською державною адміністрацією за № 1225-С/НП з метою використання як офісу.

Термін дії договору за згодою сторін встановлено у п. 1.2. договору - до 01.09.2012р. включно та передбачено право подальшої пролонгації договору.

Як слідує з додаткової угоди № 5 від 31.08.2012 року, підписаної обома сторонами, договір оренди продовжено до 30.11.2012 року включно .

15.10.2012 року сторонами у справі підписано акт приймання передачі приміщення та повернуто нежитлове приміщення Орендодавцю у стані, вказаному безпосередньо в акті.

08.11.2012 року сторони також склали та підписали акт щодо кошторису та обсягів ремонтних робіт, згідно якого вартість ремонту нежитлового приміщення, що було об"єктом оренди, визначено в розмірі 25275 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, договір оренди достроково припинено за згодою сторін, а відтак, гарантійний платіж за умовами договору підлягає поверненню на протязі 30 днів після закінчення строку оренди, при умові виконання Орендарем вимог щодо погашення заборгованості по орендній платі; повернення приміщення з оренди; сплати інших можливих витрат по ремонту приміщення у разі погіршення стану приміщення за період оренди і якщо такий факт відображено в Акті приймання-передачі приміщення (п. 1.5.2 договору).

Спір виник внаслідок невиконання підприємцем зобов"язань по договору оренди в частині повернення гарантійного платежу в строк до 12.01.2013 року.

Правовими підставами вказаного позову є приписи статей 526, 610, 612, 640, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Необхідною умовою для повернення гарантійного платежу є з"ясування підстав припинення орендних відносин, адже саме від цієї обставини залежить правомірність пред"явлених сторонами взаємних грошових претензій.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що первісний позов з наведених позивачем підстав, не підлягає до задоволення з огляду на таке.

За своїм змістом і правовою природою , укладений між сторонами Договір є договором оренди і сторони в ньому досягли згоди по всіх істотних умовах (п. 14.1 договору) .

В силу положень ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Підстави припинення договору найму викладені в статті 781 цього кодексу, зокрема, договір припиняється у разі смерті фізичної особи-наймача, та у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Підстави розірвання договору найму встановлюються статтями 783 та 784 ЦК України, тобто за погодженням сторін, а в разі недосягнення згоди - за рішенням суду на вимогу однієї з сторін. Наймач (Товариство) має право вимагати розірвання договору лише з підстав, визначених статтею 784 ЦК України, а саме:

-у випадку передачі у користування речі неналежної якості та всупереч призначенню;

- наймодавець не виконує обов"язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно вимог статей 525, 651 Цивільного кодексу України, частин 1, 3 ст.291 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається . Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначено статтею 188 Господарського кодексу України, згідно з якою сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.12.2009р. №50/101-08, де зазначено, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Зібрані по справі докази та пояснення сторін в судовому засіданні свідчать про те, що позивач як Орендар не виявив бажання та не вжив жодних заходів з метою дострокового розірвання договору оренди з дотриманням порядку, передбаченого статтею 188 ГК України, як і не звертався до суду з вимогою про розірвання договору оренди, а тому твердження позивача щодо припинення дії договору оренди 15.10.2012 р. , тобто до закінчення строку дії за згодою сторін, не заслуговують на увагу суду, адже такої згоди відповідач не надавав, оскільки не було пропозиції зі Сторони наймача. Навпаки, відповідач за первісним позовом стверджує про те, що всупереч закону та умовам договору оренди, без попередження та письмового повідомлення про припинення дії договору, Товариство звільнило орендоване приміщення без відома Орендодавця як власника об"єкту, про що останньому стало відомо від працівників охорони офісного центру "Європа Плаза" в телефонному режимі і дані обставини підтверджуються письмовими поясненнями директора бізнес-центру ОСОБА_6 від 12.06.2013 р.

На односторонню відмову від договору вказує і застереження, котре викладено в акті надання послуг за № 0000010 від 15.10.2012 року, підписаному без заперечень представниками обох сторін, підписи яких скріплено печаткою юридичної особи, де зазначено, що договір оренди з 15.10.2012 року достроково розірвано з ініціативи Орендаря.

Порядок продовження дії договору, строк його дії та підстави розірвання передбачено також сторонами у розділах 8 та 14 договору оренди.

Так, пунктом 14.2 договору оренди від 01.09.2011 р. визначено, що дострокове припинення дії договору в односторонньому порядку не допускається за виключенням випадків, передбачених у п. 14.3 договору. Даний пункт договору дає право лише Орендодавцю розірвати договір в будь-який час до закінчення терміну його дії в односторонньому порядку шляхом відмови від договору у визначених договором випадках.

Натомість, як свідчать зібрані по справі докази, Орендарем з власної ініціативи та з порушенням наведених вище приписів закону, що регулюють орендні відносини й умов договору оренди від 01.09.2011 року, договір оренди було достроково припинено 15.10.2012 року .

Факт підписання акту приймання-передачі приміщення 15.10.2012 року між сторонами не вказує на припинення договору найму за згодою сторін, як стверджує позивача, а лише підтверджує припинення договору та виконання у зв"язку з цим, обов"язку наймачем щодо негайного повернення орендованого майна, що відповідає нормам ч.1 ст. 785 ЦК України, проте не може слугувати доказом розірвання договору за угодою сторін, оскільки такої сторони не укладали і даний факт не заперечується сторонами.

Окрім того, обов"язок по складанню акту приймання -передачі приміщення з оренди згідно п. 7.5 договору, покладався на Орендаря, відтак, можна зробити висновок, що Товариством свідомо не зазначено в акті щодо розірвання договору в односторонньому порядку.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт припинення договору у зв"язку з достроковим поверненням та прийняттям підприємцем приміщення, однак дана підстава розірвання договору не узгоджується із нормами чинного законодавства та не відповідає умовам договору оренди, у зв"язку з цим, суд вважає не переконливими та не доведеними документально доводи позивача з приводу підстав розірвання договору, а відтак й підстав повернення гарантійного платежу, тому, первісний позов до задоволення не підлягає.

Судовий збір, в силу приписів ст. 49 ГПК України, покладається на позивача.

Проаналізувавши обставини зустрічного позову про стягнення санкцій за неналежне виконання умов договору оренди, положення чинного законодавства, суд зазначає наступне.

В силу вимог ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами зобов'язання, а згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі в силу умов договору оренди № 09-11-12/ЕП від 01.09.2011 р., вимог статті 759 ЦК України, виникло зобов'язання, у відповідності до якого орендодавець (позивач у справі) передав орендарю (відповідачу у справі) нежитлове приміщення, загальною площею 120,3 кв.м., що належить йому на праві приватної власності і знаходиться на АДРЕСА_1 для використання під офісні приміщення у користування за плату на певний строк та на умовах, визначених договором оренди.

Відповідно до п. 2.1. Договору оренди та ст. 762 Цивільного кодексу України, обов'язок орендаря, зокрема, полягає у своєчасній та в повному обсязі сплаті орендної плати за користування майном.

Згідно п. 1.5.1 договору сторони домовилися про внесення орендарем на протязі трьох банківських днів з моменту підписання договору на підставі рахунків, наданих Орендодавцем, гарантійного платежу в розмірі двохмісячної орендної плати за цим договором, що складає 86 291,18 грн. Даний гарантійний платіж буде утримуватися Орендодавцем впродовж дії договору як гарантія проти несплати Орендарем орендної плати або невиконання інших обов"язків за цим договором. (п. 1.5.2. договору).

Разом з тим, пунктом 2.2. договору сторони передбачили, що всі платежі, визначені договором, сплачуються Орендарем незалежно від факту отримання рахунку від Орендодавця. У випадку неотримання рахунку на Орендаря покладається обов"язок самостійно розрахувати суму платежу, виходячи з умов договору та сплатити у встановлений договором строк кошти, тобто щомісячно авансом з першого по п"яте число розрахункового місяця (п.п.1.4.2. договору).

У зустрічному позові СПД ОСОБА_1 просить суд стягнути з ТОВ "Дубльгис Україна" кошти в сумі 217863,83 грн., з яких: 129763,00 грн. неустойки, нарахованої у зв'язку з достроковим розірванням договору оренди з ініціативи Товариства, 65366,58 грн. понесених збитків за проведення ремонтних та відновлювальних робіт та 22734,25 грн. штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату орендної плати.

Підставою позову визначено договір оренди від 01.09.2011 р. зі строком дії до 30.11.2012р. та норми статей 525, 526, 527, 530,549, 610-612, 625 ЦК України. Вважає, що у зв"язку з достроковим розірванням договору по ініціативі Товариства є підстави для застосування санкцій.

Розглядаючи вимоги щодо стягнення неустойки, нарахованої згідно п. 10.6. договору, то такі вимоги є правомірними і підлягають стягненню частково - в сумі 129436,77 грн., з урахуванням наступного.

Як зазначено у п. 10.6 договору у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи Орендаря, або у випадку дострокового розірвання цього договору внаслідок порушення Орендарем своїх зобов"язань, встановлених цією угодою, Орендар зобов"язується сплатити Орендодавцю неустойку в розмірі трьохмісячної орендної плати по цьому договору.

Щодо обставин дострокового розірвання договору по ініціативі Товариства, то такі досліджено судом при розгляді первісних позовних вимог і знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

При цьому, досліджуючи розмір заявленої до стягнення суми, суд враховує, що розмір орендної плати визначено сторонами у розмірі 45 доларів США за 1 кв.м., тобто 5413,5 дол. США, що згідно офіційного курсу гривні, визначеного Національним банком України, становить за перший календарний місяць 43 145,59 грн. (без ПДВ). Тому, провівши власні арифметичні розрахунки, суд вважає, що стягненню підлягає неустойка в розмірі 129436,77 гр

В задоволенні вимог щодо стягнення 326,23 грн. суд відмовляє за необґрунтованістю.

Щодо заявлених вимог в частині стягнення 22734,25 грн. штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату орендної плати, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 10.2. договору оренди у випадку неналежної або несвоєчасної сплати орендної плати, встановленої цим договором, Орендар зобов"язується сплатити Орендодавцю неустойку в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За розрахунками позивача та з огляду на банківські виписки по рахунку підприємця за весь період оренди Товариством було прострочено строк сплати орендних платежів на 38 днів. Виходячи із суми заборгованості, така неустойка розрахована із розміру 0,5% за кожний день прострочки, становить 8546,71 грн.

Як видно з поданого позивачем розрахунку суми неустойки (пені) останнім дана сума неустойки яка, несплачена станом на 01.04.2013 року, позивачем помножена на 166 днів прострочки (з 15.10.2012 р. по 01.04.2013 р.) складає 14187,54 грн.

Проте такий розрахунок неустойки не відповідає чинному законодавству, умовам договору оренди та є невірним, оскільки при такому підрахунку неустойки позивач нараховує санкції за прострочення сплати неустойки , утім неустойка нараховується за прострочення в оплаті орендних платежів .

Так, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано. За змістом п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України із вимогою про стягнення штрафних санкцій особа може звернутися до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов"язання (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 3-27 гс12).

Враховуючи те, що Відповідач порушив господарське зобов'язання в частині своєчасного внесення орендної плати, що випливає з матеріалів справи, а саме платіжних доручень на оплату, котрі подані сторонами, оскільки порушення строків внесення орендних платежів мали місце в грудні 2011 року (платіжне доручення № 116 від 08.12.2011 р.), січні 2012 року (платіжне доручення №16 від 23.01.2012 р.) та в період червень- жовтень 2012 року включно (платіжні доручення № 205 від 07.06.2012р., № 254 від 09.07.2012 р., № 307 від 06.08.2012 р., № 368 від 10.09.2012 р., № 410 від 08.10.2012р.), а договором оренди від 01.09.2011 р. встановлено стягнення неустойки за прострочку в оплаті за оренду приміщення, тому здійснивши власний арифметичний підрахунок, суд вважає такими, що відповідають вимогам ст. 258 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 10.2. договору, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3203,58 грн. неустойки за період з 06.05.2012 року по 06.11.2012 р.

В задоволенні вимог про стягнення 19530,67 грн. господарський суд відмовляє у зв'язку з тим, що вимоги в цій частині невірно розраховані позивачем.

Щодо заявлених вимог в частині стягнення 65 366,58 грн. понесених збитків за виконання всього комплексу ремонтних та відновлювальних робіт приміщення , з яких 25275,00 грн. становлять прямі збитки на проведення ремонтних робіт та 40091,58 грн. непрямих збитків (в тому числі 32091,58 грн. - упущена вигода через неможливість використання приміщення в період проведення ремонту та 8000,00 грн. - оплата праці робочих, прораба), то суд зазначає наступне.

Як випливає з матеріалів справи, а саме акту щодо кошторису та обсягу ремонтних робіт від 08.11.2012 року, котрий підписано сторонами по справі, сторонами погоджено необхідний обсяг та вартість робіт по відновленню орендованого приміщення, оскільки при передачі приміщення виявлено ряд пошкоджень майна, що зафіксовано в акті від 15.10.2012 року. Така вартість ремонтних робіт визначена в сумі 25 275 грн., тому оскільки позивач утримує суму гарантійного платежу і зазначена сума врахована Товариством при зверненні з позовною заявою про повернення гарантійного платежу, то позов в цій частині як безпідставний до задоволення не підлягає.

Розглядаючи вимогу про відшкодування оплати праці робочих та прораба в сумі 8000 грн. та упущеної вигоди на суму 32091,58грн. понесених збитків, дані вимоги судом залишаються без розгляду згідно приписів ч. 5 ст. 81 ГПК України, оскільки такі неможливо розглянути по суті з підстав неподання підприємцем належних підтверджуючих письмових доказів, незважаючи на їх витребовування судом. (ухвала від 30.05.2013 р.).

Надані суду пояснення щодо неможливості укладення договору оренди з потенційними орендарями по причині проведення ремонтних робіт приміщення, а відтак, показати їм належний стан приміщення суд оцінює критично, виходячи з такого.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Тобто відшкодування збитків має місце при наявності складу цивільного правопорушення, що, як і склад будь-якого іншого правопорушення, включає в себе: протиправну поведінку особи (дію чи бездіяльність), наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, а також вину особи, що заподіяла шкоду.

Відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе лише за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неотриманих доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Досліджуючи обставини даної справи, з якими позивач пов'язує факт заподіяння йому збитків , суд вважає, що останнім не доведено, а матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували можливість реального одержання доходів (упущеної вигоди) позивачем у справі відразу ж після звільнення приміщення відповідачем та за плату , встановлену договором оренди від 01.09.2011 року, як от: листи-переписки, письмові звернення до підприємця, листи-відповіді стосовно прийняття чи відхилення останнім пропозицій, попередні договори, тощо, які б свідчили про намір інших осіб орендувати нежитлове приміщення , котре звільнено Товариством 15.10.2012 року..

Також позивачем не наведено та не підтверджено наявності всіх елементів цивільного правопорушення, зокрема вини відповідача у завданні збитків та протиправної поведінки останнього у їх виникненні.

Досліджуючи представлені позивачем копії договору підряду № 23 від 17.10.2012 року з додатком до нього та акт приймання-передачі виконаних робіт від 09.11.2012 року, котрий укладено між фізичною особою СПД ОСОБА_1 як замовником та ремонтною бригадою "Верті" як Підрядчиком на підтвердження понесених витрат на оплату послуг прораба в сумі 8000 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що даний договір укладено не є юридичною особою, оскільки ремонтна бригада "Верті" не є суб"єктом господарювання, в силу приписів ст. 55 Господарського кодексу України, а тому такі докази не можуть братися судом до уваги, оскільки не мають доказової сили.

Окрім того, позивачем не надано платіжних документів, які б підтверджували проведення оплати праці прораба в заявленій сумі за роботи, виконані саме по ремонту приміщення, що є предметом договору оренди від 01.09.2011 року.

Згідно з приписами ст. 32 ГПК України доказами у справі є фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці докази оцінюються судом на основі всебічності, повноти й об'єктивності усіх обставин справи у своїй сукупності відповідно до положень ст. 43 ЦПК України.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, відповідно до наведених вище вимог процесуального закону суд вважає, що позивачем не доведено документально належними та допустимими доказами порушення його прав на суму 40 091,58 грн.

Доводи, наведені відповідачем щодо безпідставності застосування санкцій суд не приймає до уваги, оскільки вони є непереконливими та такими, що спростовуються наданими до матеріалів справи доказами та встановленими судом обставинами справи.

Заперечення Товариства щодо несвоєчасності вручення рахунків на оплату та у зв"язку з цим, недоведеність прострочки Орендаря, теж не заслуговують на увагу, оскільки строк сплати орендних платежів згідно п. 2.2. договору , не ставиться в залежність від виписки Орендодавцем рахунків. Строк оплати сторонами обумовлено в договорі.

Відповідно до вимог ст. 4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

За таких обставин справи, позовні вимоги по зустрічному позову підлягають до задоволення частково, в розмірі 132 640,35 грн.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються судом на сторони у справі, пропорційно до розміру задоволених вимог.

У судовому засіданні 20.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 525, 526, 759-762 ЦК України, ст. ст. 20, 55, 188, 193, 216-218, 230-232ГК України, ст.ст. 4 2 -4 7 , 22, 32-34, 43, 44, 47, 49, 81 1 , п. 5 ст. 81, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову - відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА", м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, офіс 609, ідент. код 37819273 - 132640,35 грн. неустойки та 2652,81 грн. судового збору на користь суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_1.

4. Позовні вимоги в частині стягнення 40 091,58 грн. збитків - залишити без розгляду.

5. В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „26" червня 2013 р., рішення через місцевий господарський суд.

Суддя Н.О. Андрусик