Ухвала

від 27.06.2013 по справі 2а-1670/1834/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2013 р. м. Київ К/800/14706/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Васильченко Н.В., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу дочірнього підприємства «Геспія» товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Геспія» товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2012 року дочірнє підприємство «Геспія» товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» (далі ДП «Геспія») пред'явило позов до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави (далі - УПФ) про визнання бездіяльності відповідача протиправною та стягнення з відповідача на його користь помилково сплачені страхові внески на загальну суму 15 835,16 грн..

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з УПФ на користь ДП «Геспія» помилково сплачені страхові внески в сумі 15 835,16 грн.. В інший частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року апеляційну скаргу УПФ задоволено.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року скасовано в частині стягнення з УПФ на користь ДП «Геспія» помилково сплачених страхових внесків в сумі 15 835,16 грн. та прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ДП «Геспія».

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ДП «Геспія», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Встановлено, що ДП «Геспія» взято на облік УПФ 27 листопада 2009 року. Згідно свідоцтва № 1601019512 від 01 січня 2010 року позивач є платником єдиного податку.

В 2010 році позивач, перебуваючи на обліку ДПІ м. Полтави як платник податків, сплачував єдиний податок, що підтверджується платіжними дорученнями та реєстром даних щодо розмежування сум єдиного податку за 2010 рік, отриманим УПФ від органу Державного казначейства.

Також в цей період ДП «Геспія» здійснювало відрахування УПФ в розмірі 33,2 % на фонд оплати праці за найманих працівників.

10 жовтня 2011 року ДП «Геспія» звернулося до начальника УПФ із заявою, в якій просило повернути надлишково перераховані кошти у сумі 19 471,62 грн. переплати по сплаті 33,2% відрахувань на фонд оплати праці за найманих працівників, що виникла за період з 2009 року.

Листом № 8777/03-13 від 14 листопада 2011 року УПФ надало відповідь на вказану вище заяву, в якій повідомило, що ДП «Геспія» перебуває на обліку з 27 листопада 2009 року, в період з листопада по грудень 2009 року підприємство не здійснювало нарахування на фонд оплати праці найманих працівників та перерахування коштів до Пенсійного фонду.

27 грудня 2011 року ДП «Геспія» звернулося до начальника УПФ із заявою, в якій просило повернути надлишково перераховані кошти у сумі 15 835,16 грн. переплати по сплаті 33,2% відрахувань на фонд оплати праці за найманих працівників, що виникла за 2010 року.

Відповіді на дану заяву позивач не отримав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що в період з 27 листопада 2009 року по 30 вересня 2010 року позивач перебував на обліку в УПФ та сплачував страхові внески, в складі єдиного податку, тому зайво сплачені страхові внески в сумі 15835,16 грн. підлягають поверненню.

Оскільки відповідно до додатку 4А до акту № 305 від 09 листопада 2011 року про результати позапланової перевірки ДП «Геспія» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, єдиного соціального внеску та інших платежів за період з 27 листопада 2009 року по 30 вересня 2011 року, складеного УПФ, обчислено відхилення на користь позивача в сумі 15835,16 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції зазначив, що частка єдиного податку, яка надходить до бюджету Пенсійного фонду після розподілу органами Державного казначейства України, не являється страховим внеском і не може регулюватися нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та Постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходжень платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів» від 19 січня 2002 року № 2-4.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з УПФ помилково сплачених страхових внесків підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із правовою позицією суду апеляційної інстанції із огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно із частиною 3 статті 15 зазначеного Закону страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Пунктом 6 частини 2 статті 17 цього Закону передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до частини 13 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

Таке ж положення міститься і у пункті 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Пунктом 7 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів» від 19 січня 2002 року № 2-4 встановлено, що облік сум переплати за платежами, які на певну дату надійшли понад зобов'язання, визначені як безпосередньо у звітності платника, так і за іншими документами, здійснюється органом Пенсійного фонду України в особових рахунках платників у графі «Переплата». Повернення платнику зайво або помилково внесених сум платежів до Пенсійного фонду України або зарахування переплат у рахунок сплати інших платежів в особових рахунках платників проводиться органом Пенсійного фонду України на підставі заяви платника. Надміру сплачені суми платежів, що обліковуються в особових рахунках платників більше 1095 днів без руху (відсутні нарахування або зменшення та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення зараховуються до бюджету відповідного органу Пенсійного фонду України. Зарахування здійснюється на підставі висновку, складеного органом Пенсійного фонду України.

Згідно пункту 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Встановлено, що одночасно зі сплатою єдиного податку позивач сплачував до Пенсійного фонду України страхові внески (33,2 %) на фонд оплати праці за найманих працівників.

Це підтверджується результатами позапланової перевірки (Акт № 305 від 09 листопад 2011 року), проведеної відповідачем, та карткою особового рахунку позивача, де зазначена переплата в розмірі позовних вимог.

Однак суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку, що у позивача переплата сплачених страхових внесків виникла за рахунок сум відрахувань 42% з єдиного податку.

Також висновок суду апеляційної інстанції, що внески у розмірі 42 % від єдиного податку, сплачені позивачем і перераховані Державним казначейством в подальшому на рахунок Пенсійного фонду, не є страховими внесками, не стосується предмету спору, оскільки джерелом виникнення переплати у позивача були зайві відрахування 33,2% на фонд оплати праці, а не 42 % як частина єдиного податку.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що відрахування 33,2% на фонд оплати праці підлягають поверненню позивачу відповідно до частини 13 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як суми помилково сплачених страхових внесків.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з УПФ на користь ДП «Геспія» помилково сплачених страхових внесків в сумі 15 835,16 грн., проте судом апеляційної інстанції помилково було скасовано рішення суду першої інстанції в цій частині та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності УПФ суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що позивач не довів в чому полягає протиправна бездіяльність відповідача.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями ст. ст. 220, 222, 226, 230, 232 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства «Геспія» товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: