Постанова

від 27.06.2013 по справі 916/190/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2013 р.Справа № 916/190/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Кокоріна Н.В. (довіреність № 207/13 від 16.04.2013 року)

від відповідача: Косторкін О.Г. (довіреність № б/н від 21.05.213 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Алвоко Груп"

на рішення господарського суду Одеської області від „08" квітня 2013 року

по справі № 916/190/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Алвоко Груп", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юпітер", м. Одеса

про стягнення 54 955,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

22.01.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Алвоко Груп" далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальність „Юпітер" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 54 955,00 грн., з яких: основна заборгованість складає 47 068,30 грн.; 4 123 грн. загальна сума інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 3 764 грн.

Позовні вимоги ТОВ „Алвоко Груп" обґрунтувало посиланням на умови договору морського агентування від 17.11.2009 року за № 112/11-70, який відповідач отримав завдяки факсу. Так, відповідач в порушенні умов зазначеного вище договору та ст.118 кодексу торгового мореплавства України свої зобов'язання в частині сплати за виконані роботи по обслуговуванню т/х „Верещагіно" не виконав, залишивши непогашеною суму основного боргу у розмірі 47 068,30 грн., інфляційні нарахування за весь час прострочення в сумі 4 123,00 грн. та 3% річних у розмірі 3 764,00 грн.

08.04.2013 року ТОВ „Алвоко Груп" в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України подало до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої, просить стягнути з відповідача суму у розмірі 53 972,00 грн.(т.2 а.с.121).

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.04.2013 року по справі № 916/190/13-г (суддя Брагіна Я.В.) позовні вимоги ТОВ „Алвоко Груп" задоволені частково. Стягнуто з ТОВ „Юпітер" суму основного боргу у розмірі 15 093,62 грн. та 481,15 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем не доведені належними та допустимими доказами позовні вимоги. Так, позивач при наданні агентських послуг по обслуговуванню т/х „Верещагіно" зазнав збитків, про що свідчать відповідні рахунки та платіжні доручення які містяться в матеріалах справи. Проте, відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, строк позовної давності сплинув, і це є підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог пов'язані з наданням агентських послуг в листопаді 2009 року в сумі 3 810,70 грн., в частині стягнення пені у розмірі 116,00 грн., яка була нарахована позивачу від ДП „ОМТП" та витрат по сплаті судового збору в сумі 745,20 грн. Крім того, відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення додаткової винагороди у розмірі 26 965,00 грн., оскільки сторонами не було погоджено вартість додаткової винагороди. Стягнення інфляційних витрат у сумі 3 924,00 грн. та 3% у розмірі 3 317,70 грн. задоволенню не підлягають, оскільки неможливо встановити у який строк відповідач повинен був сплатити понесені позивачем витрати на загальну суму 15 093,62 грн.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Алвоко Груп"" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково в частині відмови позовних вимог позивача та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ „Юпітер" на користь ТОВ „Алвоко Груп": 166,80 грн.; 3 268,49 грн. вартість (агентських) послуг; 375,41 грн. банківські витрати та 4 659,94 грн. додаткової агентської винагороди - задовольнити. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що господарський суд помилково дійшов висновку відносно того, що:

- сплинув строк позовної давності для подачі позову, і це є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог які пов'язані з наданням агентських послуг ТОВ „Юпітер" по обслуговуванню судна „Верещагіно";

- не відповідає матеріалам справи те, що між стотонами не була погоджена вартість додаткової винагороди, оскільки частина цієї суми, а саме 4 659,94 грн. була погоджена, що підтверджується рахунком № 420 від 22.10.2009 року.

Відповідачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ „Юпітер" на користь ТОВ „Алвоко Груп" 3 826,48 грн. причального збору за період з 19.11.2009 року по 14.04.2010 року, а також 313,14 грн. причального збору за період з 15.04.2010 року по 27.04.2010 року. В решті позивних вимог відмовити, вважаючи їх неправомірним, не обґрунтованим та не відповідаючим матеріалам справи.

Проте, зазначений вище відзив до уваги судовою колегією не приймається, оскільки відзив на апеляційну скаргу ТОВ „Алвоко Груп" поданий представником відповідача з порушенням норм ст.ст.93, 94 ГПК України та як вбачається зі змісту самого відзиву, представник ТОВ „Юпітер" намагається змінити рішення місцевого господарського суду шляхом подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ „Алвоко Груп" до Одеського апеляційного господарського суду з порушенням норм чинного законодавства та уникнути тим самим сплати судового збору без надання клопотання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

ТОВ „Алвоко Груп" подало до суду апеляційної інстанції письмові пояснення по справі, відповідно до яких просило не брати до уваги доводи представника відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу у зв'язку з тим, що вони базуються на припущеннях та помилковому застосуванні норм права.

Крім того, ТОВ „Юпітер" подало до Одеського апеляційного господарського суду пояснення по справі, відповідно до яких просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів з ТОВ „Юпітер".

В судовому засіданні від 06.06.2013 року представником ТОВ „Алвоко Груп" було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 916/190/13-г до розгляду господарським судом Одеської області справи 916/607/13-г за заявою ТОВ „Алвоко Груп" про перегляд рішення суду від 15.05.2013 року по вищеназваній справі за нововиявленими обставинами.

Між тим, клопотання представника ТОВ „Алвоко Груп" судовою колегією відхилено, оскільки доказів того, що за заява ТОВ „Алвоко Груп" про перегляд рішення суду від 15.05.2013 року по справі № 916/607/13-г за нововиявленими обставинами прийнята господарським судом Одеської області - відсутні. Крім того, представник позивача в судовому засіданні 27.06.2013 року відмовився від даного клопотання.

27.06.2013 року через канцелярію суду надійшло клопотання від ТОВ „Юпітер" про витребування доказів. Судовою колегією зазначене вище клопотання в судовому засіданні 27.06.2013 року відхилено, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в місцевому господарському суді клопотання представника ТОВ „Юпітер" про витребування доказів подано не було та в судовому засіданні представник не обґрунтував неможливість його подання до господарського суду першої інстанції.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, пояснення по справі, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 22.10.2009 року ТОВ „Алвоко Груп" надіслало факсом ТОВ „Юпітер" лист № 419 та рахунок № 420 від 22.10.2009 року, відповідно до якого позивач може надати агентські послуги по обслуговуванню теплохода „Верещагіно" в Одеському морському торгівельному порту (т.1 а.с.14-15).

17.11.2009 року ТОВ „Юпітер" надіслав факсом ТОВ „Алвоко Груп" лист №112/11-70, відповідно до якого останній погоджується з тим, щоб ТОВ „Алвоко Груп" надав агентські послуги по судноплавству теплохода „Верещагіно" (т.1 а.с.13).

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограми тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Так, відповідно до ст.207 ЦК України на ч.1 ст.181 ГК України, 17.11.2009 року між ТОВ „Юпітер" (замовник) та ТОВ „Алвоко Груп" (виконавець) укладено у спрощеній формі договір морського агентування.

Відповідно до ст.116 кодексу торговельного мореплавства України, передбачено, що у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. Плата за послуги агентських організацій всіх форм власності встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку. При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона його на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

Положення статті 117 КТМ України передбачають права та обов'язки морського агента. Так, морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні. Морський агент зобов'язаний:

- здійснювати добросовісно свою діяльність відповідно до інтересів судновласника або іншого довірителя і звичайної практики морського агентування;

- діяти в межах своїх повноважень;

- не передавати здійснення своїх функцій іншій особі (суб'єкту), якщо тільки він не був уповноважений на це своїм довірителем.

Договір морського агентування, укладений на визначений термін, припиняється після його закінчення, якщо умовами договору не передбачено інше. Якщо договір морського агентування укладено на невизначений термін, то кожна із сторін вправі розірвати договір за наявності серйозних причин, які підтверджують його невиконання, сповістивши другу сторону про це не пізніше ніж за три місяці з часу, коли їй стало відомо про такі причини (стаття 119 КТМ України).

Так, за твердженням ТОВ „Алвоко Груп" на виконання умов договору від 17.11.2009 року №12/11-70 по обслуговуванню теплохода „Верещагіно " зазнав збитки на загальну суму 53 972,00 грн., а саме (т.2 а.с.2-7):

- 166,80 грн. по обслуговуванню теплохода, відповідно до рахунку № ОД-02526 за надані послуги від 31.11.2009 року (т.1 а.с.73);

- 99,42 грн. за внутрішньопортове лоцманське проведення судна „Верещагіно" , відповідно до рахунку № ОД-00838 за надані послуги від 30.04.2010 року (т.1 а.с.70);

- 99,42 грн. за внутрішньопортове лоцманське проведення судна „Верещагіно" , відповідно до рахунку № ОД-00884 за надані послуги від 06.05.2010 року (т.1 а.с.67);

- 3 268,49 грн. агентська винагорода за послуги по обслуговуванню судна „Верещагіно" за період з 19.11.2009 року по 23.11.2009 року;

- 26 965,00 грн. додаткова агентська винагорода за послуги по обслуговуванню судна „Верещагіно" за період з 19.11.2009 року по 03.05.2010 року;

- 375,41 грн. банківські витрати із здійсненням банківських операцій по обслуговуванню судна „Верещагіно";

- 9 273,18 грн. понесення збитків по обслуговуванню судна, відповідно до дисбурсментсько рахунку від ДП „Одеський морський торговельний порт" № 750185 від 20.04.2010 року, який був сплачений позивачем, про що свідчить платіжне доручення № 286 від 28.05.2010 року (т.1 а.с.42);

- 524,00 грн. причальний збір за період з 15.04.2010 року по 03.05.2010 року (т.2 а.с.27);

- 116,00 грн. пеня, яка була нарахована за суму причального збору, відповідно до рахунку № 800131 від 01.09.2011 року;

- 5 097,60 грн. плата за буксирний збір, відповідно до дисбурсментсько рахунку № 750185/1 від 18.05.2010 року;

- 745,20 грн. витрати по сплаті судового збору, відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2012 року по справі № 5017/551/2012;

- 3 924,00 грн. інфляційні нарахування за період з 01.06.2010 року по 31.12.2012 року;

- 3 317,70 грн. 3 % річних які нараховані за період з 04.05.2010 року по 31.12.2013 року.

Проте, як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в ході апеляційного провадження, позовні вимоги в частині стягнення витрат у розмірі 166,80 грн. по обслуговуванню теплохода; 3 268,49 грн. агентської винагороди; 375,41 грн. банківських витрат із здійсненням банківських операцій по обслуговуванню судна; 116,00 грн. пені, розмір якої було нараховано Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт" за суму причального збору, відповідно до рахунку № 800131 від 01.09.2011 року; 745,20 грн. витрат по сплаті судового збору та 26 965,00 грн. додаткової винагороди - задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

3 квітня 2013 року за вхідним номером 10799/2013 до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю „Юпітер" надійшла заява про застосування до позовних вимог строків позовної давності (т.2 а.с. 80).

Позивач звернувся до господарського суду Одеської області лише 22.01.2013 року, а в 2009 році ТОВ „Алвоко Груп" були виставлені дисбурсментські рахунки №420 від 22.10.2009 року та № ОД-02526 від 30.11.2009 року Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт" позивачу, таким чином позивач пропустив 3-х річний строк позовної давності

Позовні вимоги в частині стягнення агентської винагороди у листопаді 2009 року на суму 3 268,49 грн. та витрати у розмірі 745,20 по сплаті судового збору, відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2012 року по справі № 5017/551/2012 також задоволенню не підлягають, оскільки позивачем теж був пропущен строк позовної давності.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність застосовується в один рік, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, нарахування пені у сумі 116,00 грн. задоволенню не підлягає, оскільки строк позовної давності позивачем пропущений.

Також з матеріалів справи вбачається, що сторонами не було погоджено вартість додаткової винагороди у сумі 26 965,00 грн.

Задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення витрат які пов'язанні з наданням агентських послуг по обслуговуванню судна „Верещагено" за період з 14.04.2010 року по 03.05.2010 року на загальну суму 15 093,62 грн., з яких:

- 99,42 грн. за внутрішньопортове лоцманське проведення судна „Верещагіно" , відповідно до рахунку № ОД-00838 за надані послуги від 30.04.2010 року;

- 99,42 грн. за внутрішньопортове лоцманське проведення судна „Верещагіно" , відповідно до рахунку № ОД-00884 за надані послуги від 06.05.2010 року;

- 9 273,18 грн. понесення збитків по обслуговуванню судна;

- 524,00 грн. причальний збір за період з 15.04.2010 року по 03.05.2010 року;

- 5 097,60 грн. плата за буксирний збір, відповідно до дисбурсментсько рахунку № 750185/1 від 18.05.2010 року.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку відносно відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення індексу інфляції у сумі 3 924,00 грн. та 3% річних у розмірі 3 317,70 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні докази відносно строку понесення відповідачем витрат на загальну 15 093,62 грн. для нарахування індексу інфляції і 3% річних.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ТОВ „Алвоко Груп" та вважає, що його доводи, заперечення і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором .Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із нормами чинного законодавства, між сторонами - ТОВ „Алвоко Груп", як виконавцем, та ТОВ „Юпітер", як замовником, склалися правовідносини пов'язані з наданням агентських послуг по обслуговуванню теплохода „Верещагіно", про що 17.11.2009 року було укладено у спрощеній формі договір морського агентування № 112/11-70.

Так, Договір морського агентування від 17.11.2009 року за №112/11-70 є підставою для виникнення у сторін (ТОВ „Алвоко Груп" та ТОВ „Юпітер") за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Згідно із платіжних доручень, рахунків на оплату, відносно обслуговування та надання агентських послуг судна „Верещагіно", відповідно до договору морського агентування, позивач зазнав втрати на загальну суму 53 972,00 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ „Алвоко Груп" просить стягнути з відповідача відповідно до зазначеного вище договору витрати на загальну суму 8 470,64 грн., з яких: 116,80 грн. по обслуговуванню судна, 3 268,49 грн. вартість агентських послуг, 375,41 грн. банківські витрати та 4 659,94 грн. вартість додаткової агентської винагороди.

В обґрунтуванні своїх вимог в частині стягнення з відповідача зазначених вище витрат скаржник посилається на те, що ТОВ „Алвоко Груп" у 2009 року не знало про порушення його права.

Проте, доводи скаржника є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки законодавством встановлений строк позовної давності із зверненням з позовом до суду для захисту свої порушених прав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського місцевого суду лише 22.01.2013 року, а відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Посилання позивача на те, що сторонами було погоджено вартість додаткової агентської винагороди саме у розмірі 4 659,94 грн. відповідно до рахунку № 420 від 22.10.2009 року задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В матеріалах справи відсутні докази які містять те, що між сторонами була погоджена вартість агентської винагороди, а посилання позивача на рахунок № 420 від 22.10.2009 року є безпідставним, оскільки не містить доказів погодження ціни з ТОВ „Юпитер".

Зазначений вище рахунок скріплений печаткою та підписом тільки ТОВ „Алвоко Груп", тобто належним чином не оформлений та не погоджений між сторонами

У зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ „Алвоко Груп", так як ним не доведено певними засобами доказування позовні вимоги щодо понесення витрат та те, що між сторонами була погоджена вартість послуг по обслуговуванню судна „Верещагіно" за договором морського агентування від 17.11.2009 року за № 112/11-70, а тому такі позовні вимоги, не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами.

Судова колегія також вважає, що всі доводи, заперечення та вимоги ТОВ „Алвоко Груп" викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ТОВ „Алвоко Груп" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ „Алвоко Груп".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської від 08.04.2013 року по справі № 916/190/13-г відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ „Алвоко Груп" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Алвоко Груп" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „08" квітня 2013 року по справі № 916/190/13-г залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „27" червня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров