Ухвала

від 12.06.2013 по справі 2а-5366/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року Справа № 61950/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А. та Коваль Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року у справі № 2а- 5366/11 1370 за позовом Приватного підприємства «АРГ» (далі- ПП «АРГ») до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова (далі- ДПІ у Залізничному районі м.Львова ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ПП «АРГ»звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Залізничному районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.02.2011 року за №0000552302/0/7216.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки органу державної податкової служби є безпідставні та необгрунтовані, базуються на висновках , що викладенні в Акті перевірки, з якого вбачається, що заниження податкових зобов'язань є наслідком формування податкового кредиту з ПДВ за первинними документами та податковими накладними виписаними та виданими за наслідками здійснення господарських операцій з ПП «БФ «Віалекс», ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ « Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфртгруп-К», ПП «Вілмат-Електрик», ТзОВ «Іртас». Висновки органу державної податкової служби ґрунтуються на доводах про нікчемність господарських операцій вчинених позивачем із вказаними контрагентами без посилання на будь-яке судове рішення, яке б підтверджувало таку нікчемність.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року у справі № 2а- 5366/11 1370 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із винесеною судом постановою, її оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт просить звернути увагу колегії суддів на наступні обставини: актом податкової перевірки встановлено, що контрагенти позивача ПП «БФ «Віалекс», ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ « Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфртгруп-К», ПП «Вілмат-Електрик», ТзОВ «Іртас» за інформацією податкової міліції та опрацьованих протоколів допиту директорів вказаних підприємств, реальної господарської діяльності не здійснювало, наявність виробничих, трудових, майнових потужностей для виконання господарських операцій не доведено. Викладена в акті перевірки інформація свідчить про штучне формування ПП «АРГ» податкового кредиту за відповідний період за рахунок придбання товарів, послуг у платників податків, по яким неможливо проведення перевірок з питань правових відносин з контрагентами та підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу постачання до виробника чи імпортера.

Здійснюючи перевірку правильності застосування норм матеріального права та обставинам справи, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції правильним та обґрунтованим, здійсненим з належною перевіркою обставин справи та перевіркою представлених сторонами доказів.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПП «АРГ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова складено акт за №12/234/19333164 від 11.02.2011 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.02.2011 року за №0000552302/0/7216, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 532 060 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 425 648 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції 106412 грн. 00 коп.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення ч.2 ст.228, ст.216 ЦК України, підп.7.2.1 п.7.2, підп.7.4.1, підп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, занижено чисту суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року на суму 425 648 грн. 66 коп..

В результаті укладення ряду господарських договорів позивача, перелік яких встановлено судом першої інстанції, у позивача виникло зобов'язання щодо формування складу податку на додану вартість за наслідками проведених операцій.

Як встановив суд першої інстанції, про реальність вчинених господарських операцій свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних робіт, прибуткові накладні, накладні, податкові накладні, результати наданих послуг «Облаштування готельного комплексу інженерними системами з виводом на єдиний диспетчерський пульт», «Основні засади організації спостерігання за станом техногенної безпеки потенційно небезпечних об'єктів на території», «Система електроустаткування силового та внутрішнього електроосвітлення на підприємстві по виробництву молочних продуктів», «Система охоронної сигналізації, вибір типу, кількості та місць встановлення обладнання системи охоронної сигналізації приміщення торгово-розважального комплексу-ескізний проект», «Система відео спостереження, вибір типу, кількості та місць встановлення обладнання системи відео спостереження в приміщеннях торгово-розважального центру-ескізний проект», «Система контролю доступу, вибір типу, кількості та місць встановлення обладнання системи контролю доступу в приміщеннях торгово-розважального комплексу-ескізний проект», «Автоматична протипожежна система-ескізний проект», «Система газового пожежогасіння для сушильних камер вологого зерна-ескізний проект», «Система зовнішнього протипожежного водопроводу для сушарно-складського комплексу хлібоприймального підприємства- ескізний проект», «Методика виконання проектних робіт за вимогами ISO 9001:2009», «Локальна комп'ютерна мережа для передачі технологічних сигналів від територіально розподілених об'єктів на пульти централізованого спостереження - ескізний проект», «Технічний опис системи», «Технічний опис системи», «Система протипожежної безпеки, відео спостереження, димовидалення в підземній автостоянці на 200 машиномісць- ескізний проект», «Методика виконання монтажних робіт за вимогами ISO 9001:2009», «Система інтерактивного телебачення для готельного комплексу- ескізний проект», «Система охорони периметра на нафтобазі з контролем заїзду на територію - ескізний проект», «Технічні завдання на створення сервера системної інтеграції та маршрутизації комп'ютеризованої системи моніторингу параметрів техногеннонебезпечних об'єктів з метою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації», «Система підрахунку відвідувачів для торгово-розважального комплексу-ескізний проект», «Контроль параметрів технологічного процесу зберігання меланжу- ескізний проект», «Програмне забезпечення для спільної роботи всіх компонентів системи передачі інформації від централізованих систем техногенного та пожежного нагляду до систем оперативно-диспетчерського управління-ескізний проект», «Створення сервера централізованого нагляду та формування тривожних сповіщень», «Програмне забезпечення для збору та обробки сигналів технологічного процесу утилізації боєприпасів на вільно-програмований промисловий контролер»та «Система контролю та управління доступом на базі обладнання «PW 5000»; подорожніми листами службового легкового автомобіля; первинними бухгалтерськими документами щодо використання товарів та послуг у власній господарській діяльності (накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, актами здачі-прийомки виконаних робіт).

Органом державної податкової служби було встановлено порушення ч.2 ст.228, ст.216 ЦК України, підп.7.2.1 п.7.2, підп.7.4.1, підп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями. При цьому, в своїх висновках орган державної податкової служби керувався актами зустрічних перевірок контрагентів позивача, які долучені до матеріалів справи.

Висновок суду першої інстанції про підстави для визнаня протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення базується на тому, що відповідно до п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи придбанняммитними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 1.3 ст.ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а", „в", „г", „д" п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 згаданого Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам податкового законодавства, чинного на момент виникнення правовідносин між сторонами, та зазначає наступне.

У листі ДПА України від 25.01.2011 р. за №1754/7/23-8017 «Щодо перевірок у рамках кримінальної справи» зазначається, що відповідно до вимог пп. 54.3.2, пп. 54.3.4 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених ПКУ або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

Згідно з вимогами п. 58.4 ст. 58 ПКУ у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених ПКУ.

Відповідно до вимог п. 86.9 ст. 86 ПКУ у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно яких та/ або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальновстановленому порядку (п. 58.1 ст. 58 ПКУ).

З врахуванням того, що висновки податкового органу базуються на матеріалах порушеної кримінальної справи відносно конкретних фізичних осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів ст.27 ч.3, 28 ч.2, 205 ч.2 Кримінального кодексу України з подальшим винесенням постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію», колегія суддів вважає безпідставним формування висновків стосовно наявності порушення податкового законодавства у формуванні бухгалтерського обліку ПП «АРГ» по правовідносинах з цими контрагентами.

Відповідно до ч.1 ст.234 Господарського кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які нею обумовлені, тому обов'язковою ознакою фіктивності угоди є відсутність у сторін угоди наміру створити правові наслідки, які передбачені цією угодою. У разі виконання своїх зобов'язань за договором хоча б однієї із сторін, фіктивність угоди не може вважатися встановленою.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скарг Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року у справі № 2а-5366/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді М.А. Пліш

Р.Й. Коваль