Постанова

від 20.06.2013 по справі 1570/5991/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 р.Справа № 1570/5991/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О, Косцової І.П.

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю « Елітстройпроект» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітстройпроект» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Державної податкової служби про визнання висновків зроблених в акті перевірки протиправними, визнанняпротиправним та скасування акту, скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітстройпроект» (надалі - ТОВ «Елітстройпроект») звернувся до суду до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) про визнання висновків зроблених в акті перевірки протиправними, визнання протиправним та скасування акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011052301 від 10.09.2012 р. щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 54 178, 00 грв., мотивуючи позовні вимоги тим, що перевірку проведено з порушенням норм Податкового Кодексу України без права на проведення такої перевірки, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм податкового законодавства, оскільки позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «САТЄРА» на підставі належно та відповідно чинному законодавству оформлених податкових накладних, документів первинного бухгалтерського обліку, та отриманий результат використано у власній господарській діяльності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року - в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, ТОВ «Елітстройпроект», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду -скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітстройпроект» не підтверджені належними доказами та не відповідають чинному законодавству України.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 222089 та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, видами діяльності ТОВ «Елітстройпроект» за КВЕД є: будівництво будівель, будівництво інших споруд, організація будівництва об'єктів нерухомості для здавання в оренду, купівля та продаж власного нерухомого майна, здавання в оренду власного нерухомого майна, інші спеціалізовані будівельні роботи.

Судом встановлено, що на підставі наказу начальника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 1165 від 03.08.2012 року згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 , пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 , п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року , співробітниками ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Елітстройпроект», код за ЄДРПОУ 34873867 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «САТЄРА», за період вересень - листопад 2010 року, за результатами якої складено акт № 1652/22-314/34873867/195 від 01.08.2012 року, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

10 вересня 2012 року, на підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011052301 від 10.09.2012 р. щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 54 178 грн. 00 коп.

Згідно із п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України обставиною для проведення документальної позапланової перевірки є наслідки перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації щодо виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В матеріалах справи наявне повідомлення № 18862 від 03.08.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та наказ про її проведення № 1165 від 03.08.2012 року, які були направлені позивачу поштою.

На думку представника відповідача, позивач не мав права формувати податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «САТЄРА» у вересні - листопаді 2010 року, тому як актом перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «САТЄРА» встановлено відсутність фактичного здійснення даним контрагентом послуг з надання комплексу будівельно-монтажних робіт та послуг передбачених переліком робіт в договірній ціні через відсутність трудових ресурсів, основних засобів, власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, транспортних засобів, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням та відповідно до актів перевірок контрагентів ТОВ «САТЄРА» по ланцюгам постачання згідно з частинами 1, 5 ст. 203 , пунктами 1, 2 ст. 215 , ст. 228 Цивільного Кодексу України угоди з контрагентами за період березень-листопад 2010 є нікчемними. Виходячи з викладеного, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит у періоді вересень - листопад 2010 року за рахунок сум податку на додану вартість, згідно податкових накладних отриманих від ТОВ «САТЄРА».

В судовому засіданні також встановлено, що згідно договору на виробництво будівельно-монтажних робіт № 1-01/09/10-ПР від 01.09.2010 року, укладеного між ТОВ «САТЄРА» (Підрядник) та ТОВ «Елітстройпроект» (Замовник), підрядник зобов'язується на власний ризик власними та залученими силами і засобами виконати на об'єкті Замовника «Торгово-офісна будівля» (будівельна площадка за адресою вул. Ак. Корольова, 33, м. Одеса) комплекс будівельно-монтажних робіт та послуг, згідно переліку робіт, вказаних в Договірній ціні, яка являється невід'ємною частиною даного договору; роботи по даному договору виконуються з 02.09.2010 року по 28.09.2010 року. Підрядник має право дострокового виконання робіт; виконані роботи приймаються Замовником по Актам. Підрядник подає Замовнику Акт приймання виконаних будівельно-монтажних робіт до 30 вересня 2010 року. Замовник протягом 5 робочих днів зобов'язаний прийняти дані роботи та підписати Акт або надати претензії; договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 01.11.2010 року, а в виконанні зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору; невід'ємною частиною договору є підписаний уповноваженими представниками сторін Додаток № 1 - Протокол узгодження Договірної ціни і строків виконання будівельно-монтажних робіт.

В матеріалах справи знаходиться довідка про вартість робіт (том 1 аркуші справи 28-29), які згідно актів приймання виконаних будівельних робіт № 1, № 2 від 19.11.2010 року за грудень 2010 року ТОВ «Елітстройпроект» прийнято від ТОВ «САТЄРА» (том 1 аркуші справи 30-38, 39-45)

Під час виконання робіт ТОВ «САТЄРА» надало позивачу податкові накладні № 4612 від 09.09.2010 року, № 4973 від 23.09.2010 року, № 5388 від 06.10.2010 року, № 5572 від 11.10.2010 року, № 6698 від 19.11.2010 року (том 1 аркуші справи 46-50).

Відповідно до податкових декларацій ТОВ «Елітстройпроект» з податку на додану вартість з відповідними додатками, поданих за період вересень - листопад 2010 року, позивачем, на підставі виписаних контрагентом податкових накладних, включених до Реєстру податкових накладних, задекларовано податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «САТЄРА» усього у сумі 54 178 грн. 20 коп., в тому числі по періодах: за вересень 2010 року - 9 447 грн. 20 коп.; за жовтень 2010 року - 15 833 грн. 30 коп.; за листопад 2010 року - 28 897 грн. 70 коп. (том 1 аркуші справи 51-86).

На підтвердження виконання зобов'язання по оплаті шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів за придбані ТОВ «Елітстройпроект» послуг в результаті виконаних ТОВ «САТЄРА» підрядних робіт надано банківську виписку (том 1 аркуші справи 24-27).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту № 579/23-5 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «САТЄРА» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень-листопад 2010 року» на підставі складених актів контрагентів по ланцюгам постачання згідно з частинами 1, 5 ст. 203 , пп. 1, 2 ст. 205 , ст. 228 Цивільного Кодексу України встановлено, що угоди з контрагентами за період березень-листопад 2010 року є нікчемними. Крім того, ТОВ «САТЄРА» подано податкові декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2010 року в яких задекларовано податкові зобов'язання по податку на додану вартість зокрема по взаємовідносинам з ТОВ «Елітстройпроект» на загальну суму 54 178 грн. 20 коп. зі статусом - Помилкові.

Відповідно до п. 3 укладеного договору підряду від 01.09.2010 року, встановлено що роботи по даному договору виконуються з 02.09.2010 року по 28.09.2010 року. Відповідно до пп. 6.2 п. 6 зазначеного договору підрядчик подає замовнику акт приймання виконаних робіт до 30.09.2010 року.

Однак, судом першої інстанцій не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України ) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України ). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом попередньої інстанцій фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та « САТЄРА» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203 , частини 1, 2 статті 215 , статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України , відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Все вищевикладене було зазначено позивачем в позовній заяві та апеляційній скарзі, однак зазначені норми матеріального права не були взагалі враховані судом під час прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...».

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями , а також «... у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами».

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт виконання ТОВ «САТЄРА» на користь позивача будівельних робіт та послуг, посилання суду першої інстанції на пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 та пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в обґрунтування своєї позиції є порушенням норм матеріального права.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судом, під час здійснення судочинства, було проігноровано вказану частину.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо правомірності прийняття ДПІ у Малиновському районі м. Одеси повідомлення - рішення від 10.09.2012 р. № 0011052301 не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи, що суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, але неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітстройпроект» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітстройпроект» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Державної податкової служби про визнання висновків зроблених в акті перевірки протиправними, визнання протиправним та скасування акту, скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітстройпроект» - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Державної податкової служби № 0011052301 від 10.09.2012 р. щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 54 178, 00 грв.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: