Рішення

від 18.06.2013 по справі 9/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2013 Справа № 9/110 Господарський суд Донецької області, у складі колегії суддів: головуючий суддя Огороднік Д.М., судді Харакоз К.С., Колесник Р.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро Клас Інжиніринг" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Восход" про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення 2343314,78грн. не з'явився не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Клас Інжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход" про стягнення заборгованості на загальну суму 1450544,12грн., у тому числі основного боргу у розмірі 1093547,55грн., пені у розмірі 297080,98грн., 3% річних у розмірі 59915,59грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №ОПТ 485 від 10.07.2008 в частині своєчасної та повної сплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 1093547,55грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору №ОПТ 485 від 10.07.2008; специфікації (додаток №1 від 10.07.2008) до договору №ОПТ 485 від 10.07.2008; протоколу розбіжностей від 10.07.2008 до договору №ОПТ 485 від 10.07.2008; гарантійного листа №124 від 06.02.2009; листів б/н від 06.02.2009, №730/1 від 11.01.2010, вих. №22 від 25.09.2008; руху коштів за інтервал дат по контрагентам; видаткової накладної №РН-0000027 від 03.10.2008; довіреності ЯПМ №257367 від 03.10.2008 на отримання товарно-матеріальних цінностей.

У зв'язку з оскарженням відповідачем ухвали суду від 04.08.2010 про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду, ухвалою суду від 09.08.2010 провадження у справі №9/110 було зупинено до повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 31.08.2010 справу №9/110 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Марченко О.А., судді Мартюхіна Н.О., Риженко Т.М.

Ухвалою суду від 31.08.2010 провадження у справі №9/110 поновлено та призначено розгляд справи на 23.09.2010.

У зв'язку з оскарженням відповідачем постанови Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2010 про залишення без змін ухвали господарського суду Донецької області від 04.08.2010 по справі №9/110, ухвалою суду від 13.09.2010 провадження у справі №9/110 було зупинено до повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 14.02.2011 провадження у справі №9/110 поновлено та призначено розгляд справи на 14.03.2011.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 10.03.2011 у зв'язку із знаходженням судді Марченко О.А. у відпустці змінено склад колегії суддів, а саме замінено головуючого суддю Марченко О.А. на головуючого суддю Морщагіну Н.С.

У зв'язку з оскарженням відповідачем ухвали суду від 13.09.2010 про зупинення провадження у справі №9/110, ухвалою суду від 10.03.2011 провадження у справі №9/110 було зупинено до повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 29.03.2011 у зв'язку з виходом із відпустки судді Марченко О.А. справу №9/110 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Марченко О.А., судді Мартюхіна Н.О., Риженко Т.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 14.10.2011 справу №9/110 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Морщагіна Н.С., судді Величко Н.В., Мальцев М.Ю.

Ухвалою суду від 14.10.2011 провадження у справі №9/110 поновлено та призначено розгляд справи на 25.10.2011.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 19.10.2011 у зв'язку із знаходженням судді Морщагіної Н.С. у відпустці змінено склад колегії суддів, а саме замінено головуючого суддю Морщагіну Н.С. на головуючого суддю Подколзіну Л.Д.

У зв'язку з оскарженням відповідачем ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2011 про залишення апеляційної скарги без розгляду, ухвалою суду від 19.10.2011 провадження у справі №9/110 було зупинено до повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 29.11.2011 у зв'язку з виходом із відпустки судді Морщагіної Н.С. змінено склад колегії суддів, а саме замінено головуючого суддю Подколзіну Л.Д. на головуючого суддю Морщагіну Н.С.

Ухвалою суду від 05.03.2012 провадження у справі №9/110 поновлено та призначено розгляд справи на 12.03.2012.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 12.03.2012 змінено склад колегії суддів, а саме замінено суддю Мальцева М.Ю. на суддю Макарову Ю.В.

У зв'язку з оскарженням відповідачем ухвали господарського суду Донецької області від 19.10.2011 про зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 19.03.2012 провадження у справі №9/110 було зупинено до повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 20.09.2012 змінено склад колегії суддів, а саме замінено суддю Макарову Ю.В. на суддю Говоруна О.В.

Ухвалою суду від 20.09.2012 провадження у справі №9/110 поновлено та призначено розгляд справи на 01.10.2012.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 28.09.2012 у зв'язку із знаходженням головуючого судді Морщагіної Н.С. у відпустці справу №9/110 передано на автоматичний розподіл.

Згідно автоматичного розподілу, справу №9/110 передано на розгляд судді Огороднік Д.М.

У зв'язку з оскарженням відповідачем ухвали господарського суду Донецької області від 19.03.2012 про зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 01.10.2012 провадження у справі №9/110 було зупинено до повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 24.10.2012 провадження у справі №9/110 поновлено та призначено розгляд справи на 28.11.2012.

У зв'язку з оскарженням відповідачем ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 08.10.2012 про залишення апеляційної скарги без розгляду, ухвалою суду від 26.10.2012 провадження у справі №9/110 було зупинено до повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 18.02.2013 провадження у справі №9/110 поновлено та призначено розгляд справи на 05.03.2013.

Ухвалою суду від 25.02.2013 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Клас Інжиніринг" про визнання видаткової накладної від 03.10.2008 №РН-0000027 недійсною повернуто без розгляду.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 02.04.2013 змінено склад колегії суддів, а саме замінено суддю Величко Н.В. на суддю Сажневу М.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 14.05.2013 змінено склад колегії суддів, а саме замінено суддю Говорун О.В. на суддю Харакоз К.С., суддю Сажневу М.В. на суддю Колесника Р.М.

Під час розгляду даної справи господарським судом Донецької області позовні вимоги позивача були неодноразово змінені та доповнені.

Так, згідно із заявою (уточнення до позовної заяви про стягнення заборгованості за поставлений товар) б/н від 21.09.2010 (т. 1 а.с. 84-104) позивач, просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 1093547,80грн., пеню у розмірі 349839,49грн., 3% річних у розмірі 53692,28грн., інфляційних втрат у розмірі 244054,69грн. Також, позивач просив суд в порядку забезпечення позову та відповідно до ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України до розгляду справи по суті винести ухвалу про забезпечення позову, якою накласти арешт на грошові кошти відповідача в сумі 1741134,26грн. Крім того, позивач подав заяву про відстрочку платежу по державному миту б/н від 20.09.2010, в якій просить відстрочку по оплаті державного мита у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.

В подальшому, згідно із заявою (уточнення до позовної заяви про стягнення заборгованості за поставлений товар) б/н від 15.03.2011 (т. 1 а.с. 134-152) позовні вимоги позивачем були збільшені та до стягнення з відповідача заявлено основний борг у розмірі 1093547,80грн., пеня у розмірі 479895,91грн., 3% річних у розмірі 77972,04грн., інфляційних втрат у розмірі 272266,93грн. Також, позивач просить суд зобов'язати відповідача підписати двосторонній акт введення обладнання в експлуатацію, датою 03.10.2008 року. Крім того, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти б/н від 14.03.2011, в якій позивач просив суд з метою забезпечення позову до розгляду справи по суті винести ухвалу про забезпечення позову, якою накласти арешт на грошові кошти відповідача в сумі 1923682,68грн.

12.03.2012 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог б/н від 12.03.2012, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 1093547,80грн., пеню у розмірі 639914,25грн., 3% річних у розмірі 111856,95грн., інфляційних втрат у розмірі 302886,21грн.; зобов'язати відповідача підписати двосторонній акт введення обладнання в експлуатацію, датою 03.10.2008 року. Також, позивач просить суд винести ухвалу, якою розстрочити сплату судового збору позивачу за збільшення позовних вимог у розмірі 4490,45грн. до ухвалення судового рішення у справі.

16.04.2013 позивач до прийняття рішення по справі подав заяву про збільшення позовних вимог б/н від 12.04.2013 в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просить зобов'язати відповідача підписати двосторонній акт введення обладнання в експлуатацію, датою 03.10.2008 року та до стягнення з відповідача заявлено борг за поставлений товар у сумі 1093547,80грн., пеня у сумі 802712,05грн., 3% річних у сумі 147449,57грн., інфляційні втрати у сумі 299605,36грн. Також, позивач просить суд винести ухвалу, якою розстрочити сплату судового збору позивачу за збільшення позовних вимог у розмірі 3902,20грн. до ухвалення судового рішення у справі.

Розглядаючи заяви позивача про збільшення позовних вимог суд виходить з наступного.

В п. 3.10, п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Дослідивши зміст первісних вимог у їх співвідношенні до вимог позивача заявлених у подальших заявах про збільшення позовних вимог, судом відмічається, що подавши заяву від 12.03.2011 позивач фактично не тільки збільшив майнові вимоги, а й доповнив ще однією вимогою, яка не була заявлена в первісних позовних вимогах, а саме про зобов'язання відповідача підписати акт приймання-передачі 03.10.2008. За таких обставин, заяви позивача в частині вимог про зобов'язання відповідача підписати акт приймання-передачі 03.10.2008, судом не приймаються, оскільки таке доповнення вимог не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України. Право позивача на збільшення майнових вимог може бути реалізовано аж до прийняття рішення по справі. Окрім того, судом враховані клопотання позивача про розстрочення сплати судового збору до прийняття рішення по справі, які судом задоволені.

Таким чином, спір вирішується в межах майнових вимог збільшених позивачем у відповідній заяві від 16.04.2013 про стягнення основного боргу у сумі 1093547,80грн., пені у сумі 802712,05грн., 3% річних у сумі 147449,57грн., інфляційні втрати у сумі 299605,36грн., всього на загальну суму 2343314,78 грн.

Також позивачем, разом із позовною заявою була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться на рахунках відповідача в сумі 1669672,54 грн. В подальшому, позивач разом із заявами про уточнення позовних вимог просив суд забезпечити позов аналогічним шляхом змінюючи при цьому суму, в межах якої просив накласти арешт на кошти відповідача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову подану разом із позовною заявою та разом із заявою від 15.03.2011, суд відмовляє у задоволенні останніх у зв'язку з необґрунтованістю та не доведеністю. В судовому засіданні 02.04.2013 був присутній представник позивача, який наполягав на заяві про забезпечення позову подану разом із заявою про збільшення позовних вимог до суду 12.03.2012, розглянувши яку суд відмовляє у її задоволенні.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів. Позивач явку своїх представників в судові засідання не забезпечував, позивачем неодноразово заявлялись клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника, яке було задоволено в судовому засіданні 18.06.2013

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду надсилались відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві та були отримані останнім. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу сторонами не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

10.07.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Клас Інжиніринг", як продавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Восход", як покупцем (відповідач) укладено договір №ОПТ 485 (з урахуванням протоколу розбіжностей від 10.07.2008 та специфікації (додаток №1) до договору №ОПТ 485 від 10.07.2008) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти та оплатити обладнання (далі - товар) в асортименті та кількості згідно додатку №1 (специфікація №1) від 10.07.2008, яка є невід'ємною частиною даного договору на суму 1293547,80грн., у тому числі 20% ПДВ на день оформлення договору та у відповідності з умовами даного договору.

Згідно п. 2.1. договору загальна сума договору складається з ціни обладнання 1077950,50грн., а також 20% ПДВ 215591,30грн. та становить 1293547,80грн.

Пунктом 3.1 договору оплата за обладнання здійснюється в національній валюті України таким чином:

- першу частину оплати, яка становить 388064,34грн., у тому числі ПДВ 20% - 64677,39грн., покупець перераховує на рахунок продавця протягом 5 банківських днів з дати підписання даного договору (п. 3.1.1 договору);

- другу частину оплати, яка становить 840806,07грн., у тому числі ПДВ 20% - 140134,34грн., покупець перераховує на рахунок продавця після отримання ним від продавця факсового повідомлення про прибуття обладнання вказаного у додатку №1 на склад продавця (п. 3.1.2 договору);

- третю частину оплати, яка становить 64677,39грн., у тому числі ПДВ 20% - 10779,57грн., покупець перераховує на рахунок продавця протягом 5 банківських днів, від дати підписання акту введення обладнання в експлуатацію (п. 3.1.3 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з дня підписання та діє до повного виконання умов договору.

Договір складений з протоколом розбіжностей від 08.07.2008р.

В матеріалах справи міститься протокол розбіжностей від 10.07.2008 до договору №ОПТ 485 від 10.07.2008.

Пунктом 1 протоколу розбіжностей від 10.07.2008 до договору сторони прийняли узгоджену сторонами редакцію до договору, а саме, сторонами погоджена інша редакція пунктів 1.1, 8.1, 8.2 договору, виключено п. 4.5 договору та додатково погоджені п.п. 2.4, 2.5, 8.3, 8.4, 10.4 договору.

Цей протокол розбіжностей є невід'ємною частиною договору №ОПТ 485 від 10.07.2008 та вступає в дію з моменту підписання його повноважними представниками сторін, скріпленого печатками сторін та діє протягом часу дії договору (п.п. 2, 3 протоколу розбіжностей від 10.07.2008 до договору).

Одночасно з підписанням договору було погоджено та підписано специфікацію (додаток №1) від 10.07.2008 до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язався здійснити поставку товару за найменуванням, у кількості, за ціною, зазначеними у цій специфікації.

Загальна сума специфікації (додаток №1) від 10.07.2008 до договору становить 1293547,80грн. з ПДВ 20%.

Договір, протокол розбіжностей від 10.07.2008 до договору та специфікація (додаток №1) від 10.07.2008 до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

На виконання умов п. 3.1.1 договору відповідачем 18.08.2008 була здійснена часткова передплата коштів у розмірі 200000,00грн., що підтверджується копією "Рух коштів за інтервал дат по контрагентам" з 01.08.2008 по 19.03.2009, яка надана позивачем до матеріалів справи. За таких обставин, заборгованість за першу частину оплати становить 188064,34грн.

Позивач, належним чином виконуючи взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов п.3.1.2 договору, 25.09.2008 надсилає факсове повідомлення відповідачу, в якому повідомляє останнього про надходження обладнання 29.09.2008 на митно-ліцензійний склад у м. Києві та просить відповідача перерахувати другу частину оплати, яка становить 840806,07грн. на розрахунковий рахунок позивача. Факсове повідомлення отримано відповідачем 25.09.2008, що підтверджується випискою з факсового журналу позивача за жовтень 2008 року, наданою позивачем до матеріалів справи. Відповідачем не надано жодних доказів в спростування факту отримання факсового повідомлення від позивача та дати його отримання. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за другу частину оплату становить 840806,07грн.

03.10.2008 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1293547,80грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000027 від 03.10.2008 на суму 1293547,80грн., яка надана позивачем та міститься в матеріалах справи.

Поставлений згідно вищезазначеної видаткової накладної товар на підставі довіреності ЯПМ №257367 від 03.10.2008 на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаній видатковій накладній.

З представленої видаткової накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, має посилання на договір №ОПТ 485 від 10.07.2008, містять всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така видаткова накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаної видаткової накладної здійснювалась на виконання договору №ОПТ 485 від 10.07.2008.

Як вбачається з п. 3.1.3 договору третю частину оплати у розмірі 64677,39грн. відповідач повинен оплатити позивачу протягом 5 банківських днів від дати підписання "Акту введення обладнання в експлуатацію".

Умови шеф-монтажу обладнання, погоджено сторонами в 6 розділі договору, відповідно до умов якого позивач зобов'язався з метою реалізації шеф-монтажу направити своїх спеціалістів на адресу відповідача для виконання шеф-монтаж робіт, відповідач зобов'язався отримати усю необхідну технічну документацію та виконати необхідні роботи для забезпечення монтажу поставленого обладнання, після чого між сторонами підписується двосторонній акт завершення робіт по монтажу та передачі обладнання в пробну експлуатацію (п. 6.6) та сторони складають акт приймання - передачі обладнання в експлуатацію (п. 6.7).

Як стверджує позивач, поставлене обладнання повністю введено в експлуатацію 03.10.2008. В підтвердження введення обладнання в експлуатаціюпозивач надав до матеріалів копії: "Акту введення обладнання в експлуатацію" від 03.10.2008, підписаного тільки з боку позивача, повідомлення про підписання акту від 07.03.2012, фіскального чеку поштової установи №0563 від 07.03.2012, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.03.2012. Відповідачем повідомлення про підписання акту від 07.03.2012 та "Акт введення обладнання в експлуатацію" від 03.10.2008 отримано 22.03.2012.

Проте, відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився, належним чином не довів та не спростував доводи позивача стосовно введення в експлуатацію поставленого обладнання згідно умов договору, що є порушенням вимог 33 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Згідно 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивачем на момент подачі позовної заяви до суду належних доказів звернення до відповідача з приводу підписання акту введення обладнання в експлуатацію від 03.10.2008 до матеріалів справи не надано, позивач лише 07.03.2012 звернувся до відповідача з повідомленням від 07.03.2012 про підписання акту введення обладнання в експлуатацію від 03.10.2008, яке отримано останнім 22.03.2012.

Відповідач у судові засідання не з`явився, правом на захист не скористався, проти доводів позивача не заперечив та заявлені вимоги не спростував.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначеної видаткової накладної, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у строки, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем була здійснена часткова оплата у розмірі 200000,00грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 1093547,80грн.

06.02.2009 відповідач звернувся до позивача з гарантійним листом №124 від 06.02.2012, в якому посилаючись на важке фінансове становище зобов'язався зробити оплату позивачу за поставлений товару за договором №ОПТ 485 у розмірі 1093547,80грн. наступними етапами: з 09.02.200- по 16.02.2009 буде оплачена сума у розмірі 50000,00грн., з 01.03.2009 по 31.03.2009 буде оплачена сума у розмірі 150000,00грн., з 01.04.2009 буде перераховуватися сума на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 50000,00грн. щомісяця до повного виконання зобов'язання.

Як зазначає позивач у своїх поясненнях, згоди на запропоновані відповідачем умови щодо порядку розрахунку, він не надавав, про що зазначив у листі від 11.02.2009, копію якого позивачем не додано.

Однак, оскільки умови щодо строків оплати обладнання повинні погоджуватись сторонами договору, а документів, які б підтверджували згоду усіх учасників правочину на зміну таких строків не надано, то суд виходить з погоджених умов в договорі №ОПТ485.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що матеріалами справи підтверджується поставка позивачем на виконання договору №ОПТ485 відповідачу обладнання на загальну суму 1293547,80 грн. та введення останнього в експлуатацію та часткова оплата його вартості відповідачем на суму 200000,00 грн. Інших доказів сторонами не надано.

За таких обставин, станом на момент звернення позивача до суду з позовом, заборгованість відповідача становить 1093547,80грн.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (ст. 693 Цивільного кодексу України).

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналізуючи умови щодо строків оплати вартості обладнання, суд виходить з того, що оплата обладнання сторонами погоджена поетапно, а саме перший етап - протягом 5 банківських днів після підписання договору; другий - після отримання факсового повідомлення про прибуття обладнання та третій- протягом 5 банківських днів від дати підписання акту введення обладнання в експлуатацію.

За таких обставин та враховуючи наявні матеріали справи, положення ч.1, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату вартості обладнання наступним шляхом: до17.07.2008 зобов'язаний перерахувати 388064,00 грн. (10.07.2008 - дата підписання договору + 5 банківських днів); 06.10.2008 зобов'язаний був перерахувати 840806,07 грн. (в матеріалах справи наявні докази про надіслання відповідачу листа № 22 від 25.09.2008 із застосуванням факсового пристрою тільки 06.10.2008); до 06.02.2009 зобов'язаний був перерахувати 64677,39 грн. (суд виходить з того, що строк оплати третього етапу залежить від дати підписання сторонами акту введення обладнання в експлуатацію, однак такий акт між сторонами підписаний не був. Під час розгляду справи, позивач надіслав 07.03.2012 складений власними силами акт введення в експлуатацію, однак згідно умов договору позивач не зобов'язаний був надсилати акт на адресу відповідача, сторони зобов'язані були разом його скласти. Згідно умов договору позивач зобов'язаний був направити тільки своїх співробітників для проведення шеф-монтажних робіт та передати технічну документацію, а решта робіт по введенню обладнання в експлуатацію повинен був зробити відповідач. Отже, суд враховуючи лист відповідача №124 від 06.02.2009, в якому відповідач гарантує оплату позивачу вартість отриманого обладнання по договору №ОПТ485 у розмірі 1093547,80 грн., приходить до висновку, що саме до 06.02.2009 обладнання було введено в експлуатацію і саме до цієї дати відповідач зобов'язаний був здійснити повний розрахунок).

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем оплачена частково, станом на теперішній час заборгованість становить 1093547,80грн., доказів зворотнього сторонами не надано.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 1093547,80грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 8.1 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 802712,05грн.:

- за першу частину оплати за період з 18.08.2008 по 12.04.2013 у розмірі 78711,34грн.;

- за другу частину оплати за період з 26.09.2008 по 12.04.2013 у розмірі 671619,75грн.;

- за третю частину оплати за період з 03.10.2008 по 12.04.2013 у розмірі 52380,96грн.

Відповідно до п. 8.1 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей від 10.07. до договору) в разі прострочення покупцем оплати згідно п.п. 3.1.2, 3.1.3, за винятком випадків, обумовлених у статті 7 ("Форс-мажор"), покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення платежу, за кожний день прострочення, від суми простроченого платежу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем невірно розраховано період прострочення грошового зобов'язання. Позивачем пеня нарахована за період з 18.08.2008 по 12.04.2013, тобто позивачем не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім того, позивач на підставі п. 8.1 договору нараховує пеню за першу частину оплати за період з 18.08.2008 по 12.04.2013 у розмірі 78711,34грн., проте п. 8.1 договору не передбачена відповідальність відповідача в разі прострочки оплати , вказаної у п. 3.1.1, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

За розрахунком суду розмір пені становить 108000,05рн.:

- за другу частину оплати за період з 07.10.2008 (дата визначена судом вище після отримання факсового повідомлення 06.10.2008) по 06.04.2009 (дата визначена судом, оскільки позивачем невірно розрахований шестимісячний період, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) розмір пені становить 100490,39 грн. (за період з 07.10.2008 по 31.12.2008 розмір пені становить 47415,95 грн. (840806,07 грн.*86*24%/366 (кількість днів у 2008 році), за період з 01.01.2009 по 06.04.2009 розмір пені становить 53074,44 грн. (840806,07 грн.*96*24%/365))

- за третю частину оплати за період з 07.02.2009 (дата визначена судом вище з наступного дня після підписання гарантійного листа) по 06.08.2009 (дата визначена судом оскільки позивачем невірно розрахований шестимісячний період, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) розмір пені становить 7509,66 грн. ( за період з 07.02.2009 по 14.06.2009 розмір пені становить 5443,53 грн. (64677,39 *128*24%/365); за період з 15.06.2009 по 06.08.2009 розмір пені становить 2066,13 грн. (64677,39 грн. *53*22%/365) кількість днів прострочення становить 182 (визначено судом) складає 7730,73грн. (за період

За таких обставин, вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню частково на суму 108000,05 грн.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 147449,57грн.:

- за першу частину оплати за період з 18.08.2008 по 12.04.2013 у розмірі 26001,58грн.;

- за другу частину оплати за період з 26.09.2008 по 12.04.2013 у розмірі 112645,05грн.;

- за третю частину оплати за період з 03.10.2008 по 12.04.2013 у розмірі 8802,94грн.;

та інфляційних втрат у розмірі 299605,36грн.:

- за першу частину оплати за період з 18.08.2008 по 12.04.2013 у розмірі 58675,90грн.;

- за другу частину оплати за період з 26.09.2008 по 12.04.2013 у розмірі 221396,73грн.;

- за третю частину оплати за період з 03.10.2008 по 12.04.2013 у розмірі 19532,73рн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його не вірним у зв'язку з невірним визначенням періоду нарахування та арифметичними помилками.

За розрахунком суду розмір 3% річних становить 145520,34 грн., а саме:

За першу частину оплати за період з 18.08.2008 (дата визначена позивачем) по 12.04.2013 на суму, на яку нараховує позивач, 188064,34 грн. з урахуванням фактичної кількості днів у 2008 та 2012 роках, розмір 3% річних становить 26240,82 грн.

- за другу частину оплати за період з 07.10.2008 (дата визначена судом вище після отримання факсового повідомлення 06.10.2008) по 12.04.2013 на суму боргу 840806,07 грн. з урахуванням фактичної кількості днів у 2008 та 2012 роках, розмір 3% річних становить 113872,66 грн.

- за третю частину оплати за період з 07.02.2009 (дата визначена судом вище з наступного дня після підписання гарантійного листа) по 12.04.2013 на суму боргу 64677,39 грн. з урахуванням фактичної кількості днів у 2008 та 2012 роках, розмір 3% річних становить 5406,86 грн.

- За таких обставин, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково на суму 145520,34 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд визнає його не вірним у зв'язку з невірним визначенням періоду нарахування на суму заборгованості, яка існувала менше місця та арифметичними помилками.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць , а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму заборгованості з терміном прострочення не менше як на один місяць .

Аналогічна позиція викладена у постановах Донецького апеляційного господарського суду № 905/389/13-г від 03.04.2013, № 905/381/13-г від 22.05.2013, постановах Вищого господарського суду України № 5002-13/561-2012 від 13.12.2012, №16/5025/1011/12 від 20.02.2013.

За розрахунком суду здійсненим по кожному етапу окремо, за повний місяць, з урахуванням періодів вказаних позивачем та визначених судом, розмір інфляційних втрат по першому етапу за період з вересня 2008 по березень 2013 становить 68393,25 грн., по другому етапу за період з листопада 2008 по березень 2013 становить 274342,76 грн., по третьому етапу за період з березня 2009 по березень 2013 становить 14575,71 грн., всього на загальну суму 357311,72 грн.

Однак суд не виходить за рамки позовних вимог, заяви такої не надходило, тому вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню на суму 299605,36грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 17500,00грн. грн. за договором про надання юридичних послуг адвоката від 12.05.2010.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Правовідносини між позивачем та адвокатом Семашко Дмитром Миколайовичем підтверджуються копіями договору про надання юридичних послуг адвоката від 12.05.2010, квитанції до прибуткового касового ордеру №12/05 від 12.05.2010; актів виконаних робіт та наданих послуг до договору про надання юридичних послуг адвоката від 12.05.2010 №06/08/2010 від 06.08.2010 та №07/03/2012 від 07.03.2012. Судом відмічається, що в матеріалах справи відсутня копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю адвоката Семашко ДМ., однак наявність його була встановлена судом в судовому засіданні 02.04.2013.

Відповідно до п.1.1 договору про надання юридичних послуг адвоката від 12.05.2010 позивач доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати послуги з юридичного супроводу договору №ОПТ 505 від 18.05.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Клас Інжиніринг" та Відкритим акціонерним товариством "Львівський холодокомбінат" та договору №ОПТ 485 від 10.07.2008 року, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Клас Інжиніринг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Восход" в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 2.1 договору про надання юридичних послуг адвоката від 12.05.2010 адвокат зобов'язався виконати наступні адвокатські роботи: підготовка, складання, подання до господарського суду та повний юридичний супровід судового розгляду позовної заяви в інтересах позивача про стягнення боргу за договором №ОПТ 485 від 10.07.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Клас Інжиніринг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Восход"; вжиття заходів по забезпеченню підготованого та поданого адвокатом позову про стягнення боргу за договором №ОПТ 485 від 10.07.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Клас Інжиніринг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Восход".

Судом враховано, що за договором від 12.05.2010, адвокат надає послуги по стягнення заборгованості по двум договорам, однак надані акти виконаних робіт та наданих послуг до договору про надання юридичних послуг адвоката від 12.05.2010 №06/08/2010 від 06.08.2010 та №07/03/2012 від 07.03.2012 свідчать про надання послуг та перерахування коштів саме в межах цієї справи.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року. При цьому до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката СемашкоД.М., повноваження якого та свідоцтво якого судом перевірені в судовому засіданні 02.04.2013 у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №9/110, а також акти виконаних робіт та наданих послуг до договору про надання юридичних послуг адвоката від 12.05.2010 №06/08/2010 від 06.08.2010 та №07/03/2012 від 07.03.2012, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в сумі 17500,00грн обґрунтованою.

Враховуючи частково задоволення позовних вимог, витрати на оплату послуг адвоката також покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату послуг адвоката у сумі 12297,45 грн.

Судом відзначається, що з 01.11.2011 набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, на підставі якого, в тому числі, було внесено зміни і до Господарського процесуального кодексу України в частині порядку, підстав та розміру справляння судових витрат.

Відповідно до ст.ст. 1, 2, 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду. Судовий збір справляється зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

Як зазначено у п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону України "Про судовий збір" повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; у цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач не відмовився від неї. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами статті 49 ГПК.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, за звернення до суду із даним позовом, яке мало місце ще до набрання чинності Законом України "Про судовий збір", позивачем було сплачено до державного бюджету державне мито в сумі 16696,72 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236,00грн. Здійснюючи в подальшому численні збільшення розміру позовних вимог, які за своєю правовою природою є майновими, позивачем лише на підставі заяви (уточнення до позовної заяви про стягнення заборгованості за поставлений товар) б/н від 15.03.2011 було сплачено до державного бюджету державне мито в сумі 2540,10грн. та державне мито в сумі 85,00грн. за немайнову вимогу, у прийнятті якої судом відмовлено.

При вирішенні питання про розмір судових витрат, суд виходить з того, що за позовні вимоги про стягнення 1923682,68 грн. позивачем сплачено державне мито у розмірі 19236,82 грн. В подальшому позивачем збільшені позовні вимоги, спір був вирішений в межах вимог на загальну суму 2343314,78 грн. Отже за збільшення вимог на 419632,10 грн., позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 8392,64 грн. За клопотанням позивача, сплата судового збору була відстрочена до прийняття рішення по справі, тому з позивача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8392,64 грн. Враховуючи частково задоволення позовних вимог, судові витрати по сплаті державного мита та судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті державного мита та судового збору у сумі 19415,53 грн. (19236,82 грн.+8392,64 грн.=27629,46 грн. - загальна сума від якої судом розрахована пропорція відповідно до задоволених вимог) та 165,84 грн. витрати на оплату інформаційно-технічних послуг. Також з Державного бюджету підлягає поверненню на користь позивача державне мито у розмірі 85,00 грн. яке було сплачено позивачем за немайнову вимогу, яку судом не прийнято. Окрім того, суд керуючись нормами Закону України "Про судовий збір" та враховуючи рекомендації надані в п. 2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України" №7 приходить до висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1609,50 грн. за подачу заяви про забезпечення позову 12.03.2012, яку представник позивача підтримав в судовому засіданні 02.04.2013 та наполягав на її вирішенні та у задоволенні якої судом відмовлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход" (пр. Ленінський, буд. 11б, м. Донецьк, 83102, ЄДРПОУ 31018243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Клас Інжиніринг" (пр. Леся Курбаса, буд. 2-Б, м. Київ, 03148, ЄДРПОУ 34482586) суму основного боргу у розмірі 1093547 (один мільйон дев'яносто три тисячі п'ятсот сорок сім) грн. 80 коп., пеню у розмірі 108000 (сто вісім тисяч) грн. 05 коп., 3% річних в розмірі 145520 (сто сорок п'ять тисяч п'ятсот двадцять) грн. 34 коп., інфляційних втрат у розмірі 299605 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч шістсот п'ять) грн. 36коп., витрати по оплаті державного мита та судового збору у розмірі 19415 (дев'ятнадцять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 53 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 84 коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 12297 (дванадцять тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 45 коп.

3. В іншій частині відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Клас Інжиніринг" (пр. Леся Курбаса, буд. 2-Б, м. Київ, 03148, ЄДРПОУ 34482586) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8392 (вісім тисяч триста дев'яносто дві) грн.64 коп. та у розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Клас Інжиніринг" (пр. Леся Курбаса, буд. 2-Б, м. Київ, 03148, ЄДРПОУ 34482586) надмірно сплачене державне мито у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.

6. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Д.М. Огороднік

Суддя Р.М. Колесник

Суддя К.С. Харакоз

Дата складення повного рішення 21.06.2013.