Рішення

від 25.06.2013 по справі 901/1248/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.06.2013 Справа № 901/1248/13

За позовом Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий Світ», м. Судак

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор», смт Масандра, м. Ялта

про стягнення 600220,78 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - Шпорт Н.І., довіреність №1048 від 10.05.2011, начальник юридичного відділу,

від відповідача - Святкін Є.О., довіреність від 30.01.2013, представник.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство «Завод шампанських вин «Новий Світ» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» суми заборгованості у розмірі 600220,78 грн, у тому числі пеня у розмірі 192825,34 грн, 10% річних за користування коштами у розмірі 130395,44 грн та моральна шкода у розмірі 277000,00 грн, а також судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №375 від 16.12.2012 з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 192825,34 грн та 10% річних за користування коштами у розмірі 130395,44 грн. Також позивач вважає, що відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, відповідач неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу №375 від 16.12.2012 принизив ділову репутацію Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий Світ», у зв'язку з чим повинен відшкодувати моральну шкоду у розмірі 277000,00 грн.

У судовому засіданні представником позивача було надано суду заяву про зменшення позовних вимог на 68,49 грн у зв'язку з помилкою в розрахунках, з яких 27,40 грн - 10% річних, 41,10 грн - пеня.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки позивач скористався своїм правом на зменшення розміру позовних вимог з дотриманням вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, оскільки таке процесуальне право є невід'ємним правом позивача, не суперечить закону, не порушує чиїх-небудь прав та відповідає повноваженням представника позивача наданим йому відповідною довіреністю, яка наявна у матеріалах справи.

Відповідач позовні вимоги позивача визнав частково, у відзиві на позов зазначив, що позивач невірно розмежував період протягом якого стягується пеня та 10% річних з 09.04.2012 по 01.02.2013, оскільки пеня та інша договірна санкція може нараховуватися лише до моменту розірвання договору (припинення зобов'язання), тобто в межах чинного договору. Правовідносини між сторонами за договором припинені за домовленістю сторін 01.07.2012 на підставі додаткової угоди №2 від 30.05.2012. Відповідач надав свій розрахунок пені та 10% річних. Сума надмірно нарахованої суми пені склала 125282,83 грн, 10% річних - 85320,65 грн. В стягненні моральної шкоди в сумі 277000,00 грн просить відмовити повністю, посилаючись на те, що позивачем жодних доказів приниження ділової репутації позивача та підриву довіри до його діяльності суду не надано. Наявність заборгованості не є підставою вважати, що ділова репутація позивача страждає.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2013 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.12.2011 між Державним підприємством «Завод шампанських вин «Новий Світ» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбор» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу №375 (т.1, а. с. 29-30), згідно п. 1.1 якого Продавець зобов'язується в порядку і строки, встановлені договором передати шампанське України класичне та витримані вина ігристі, виробництва Продавця, іменоване в подальшому як «товар», а також сувенірну продукцію, орендовану фірмовою символікою ДП «Завод шампанських вин «Новий Світ», іменовану в подальшому як «супутній товар» у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених в даному договорі.

Пунктом 1.3 договору визначено, що асортимент товару, супутнього товару та ціни, по яким від відпускається, вказані в Додатку №1, Додатку №2 до даного договору, іменовані «специфікація» та є невід'ємною частиною даного договору.

У розділі 2 договору сторонами узгоджено ціну, кількість та асортимент товару.

Так, зокрема, пунктом 2.1 договору визначено, що загальна сума договору становить 30000000,00 грн.

Згідно пункту 2.2 договору кількість, асортимент, ціна за одиницю товару вказується у видатковій та товарно-транспортній накладних, відповідно заявки покупця, яка оформляється у відповідності з Додатком №3 до даного договору.

Відповідно пункту 5.1 договору Покупець після отримання товару, супутнього товару зобов'язаний здійснити оплату за товар, супутній товар в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Продавця з відстрочкою платежу 45 календарних днів з дня відпуску товару, супутнього товару.

26.04.2012 між сторонами була укладена додаткова угода №1 (т. 1, а. с. 126), якою було внесено зміни в пункт 1.3 пункту 1 договору купівлі-продажу №375 від 16.12.2011, а саме: «З 03.05.2012 асортимент товару, який поставляється, супутнього товару та ціни, згідно яких він відпускається, вказані в додатку №7, додатку №2 до договору, які іменуються «Специфікація» і є невід'ємною частиною договору».

30.05.2012 між Державним підприємством «Завод шампанських вин «Новий Світ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбор» було укладено додаткову угоду №2 (т. 2, а. с. 128) до договору купівлі-продажу №375 від 16.12.2011 зі змінами від 26.04.2012, за якою сторони домовились розірвати достроково з 01.07.2012 договір купівлі-продажу №375 від 16.12.2011 зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 26.04.2012.

Державне підприємство «Завод шампанських вин «Новий Світ» на виконання умов договору купівлі-продажу №375 від 16.12.2012, за графіком відвантажень, відвантажило Товариству з обмеженою відповідальністю «Ельбор» товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними, які підписані обома сторонами та посвідчені відповідними печатками (т. 1 а. с. 81-105, т. 3 а. с. 69-83), однак Покупець вказаний товар у повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, що стало підставою для звернення позивача із позовною заявою до Господарського суду Автономної Республіки Крим про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» 1492613,00 грн, за якою було порушено провадження у справі №5002-24/2715-2012.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.10.2012 позов задоволено та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» на користь Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий Світ» стягнуто заборгованість у розмірі 1492613,00 грн.

Вказане рішення залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.11.2012.

15.03.2013 Державним підприємством «Завод шампанських вин «Новий Світ» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» за вих. №423 було спрямовано претензію №1 (т. 1, а. с. 106) з вимогою сплатити у строк до 01.04.2013 нараховану неустойку у вигляді пені, 10% річних та моральну шкоду.

У відповідь на вказану претензію відповідачем було спрямовано позивачу зауваження на претензію за вих. №26 від 26.03.2013 (т. 1, а. с. 107) з пропозицією у строк до 10.04.2013 надіслати на його адресу належним чином оформлену претензію, тобто претензію, до якої додано оригінали та/або належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують вимоги, належно зазначити обставини, на підставі яких пред'явлено претензію, надати всі допустимі та належні докази, що підтверджують ці обставини та належні посилання на відповідні нормативні акти.

Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим із даним позовом за захистом своїх майнових прав та законних інтересів позивач посилається на те, що у порушення взятих на себе зобов'язань по договору купівлі-продажу №375 від 16.12.2011 відповідач не своєчасно здійснив оплату вартості отриманого товару, у зв'язку з чим за період прострочення позивачем нараховано пеню та 10% річних. Також позивач вважає, що внаслідок неналежного виконання умов договору відповідач повинен відшкодувати й моральну шкоду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі, та характеру їх дій, встановлено, що між Державним підприємством «Завод шампанських вин «Новий Світ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбор» виникли правовідносини, що підпадають під дію норм про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем свої зобов'язання за договором виконані належним чином, однак відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару у порушення умов договору не виконував та здійснював її з простроченням, у зв'язку з чим позивачем за періоди прострочення (загалом з 09.04.2012 по 21.01.2013) з урахуванням часткової оплати окремо за кожною видатковою накладною нараховано 10% річних у розмірі 130368,04 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно пункту 7.2 договору купівлі-продажу №375 від 16.12.2011 у разі несплати відпущеного товару, супутнього товару Покупець зобов'язаний оплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки, а також 10% річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 10% річних у розмірі 130368,04 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню. При цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 10% у розмірі 130368,04 грн, враховуючи їх розмір та періоди нарахування.

Також за періоди прострочки відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №375 від 16.12.2012 (загалом з 09.04.2012 по 21.01.2013) позивачем відповідно до умов договору з урахуванням часткової оплати окремо за кожною видатковою накладною нарахована пеня, яка складає 192784,24 грн.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтями 1 та 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1 визначено, що Продавець вправі вимагати від покупця оплату наступних штрафних санкцій:

7.1.1 за прострочку оплати відпущеного Продавцем товару, супутнього товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання щодо оплати отриманого товару, а відтак вимоги про стягнення нарахованої суми пені за загальний період з 09.04.2012 по 21.01.2013 у розмірі 192784,24 грн підлягають задоволенню.

При цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком пені у розмірі 192784,24 грн, враховуючи її розмір та періоди нарахування.

Заперечення відповідача щодо неможливості нарахування пені та 10% річних у зв'язку з розірванням договору, яким їх застосування передбачається, не приймаються судом до уваги у зв'язку з наступним.

Положеннями чинного законодавства (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України) встановлений обов'язок суб'єктів господарювання виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Основні критерії належності виконання містяться у статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов'язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Належне виконання також включає в себе виконання зобов'язання належними сторонами, в обумовлені строки.

Неналежно проведене виконання не припиняє зобов'язання, а лише тягне за собою покладення на боржника нових обов'язків, які становлять міри цивільно-правової відповідальності (відшкодування збитків, стягнення неустойки).

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Статтею 653 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки зміни або розірвання договору, зокрема, частиною 5 вказаної статті встановлено, що якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Так, згідно наявного у матеріалах справи листа за вих. №1096 від 31.05.2012 (т. 2 а. с. 127), позивач звернувся до відповідача з повідомленням про дострокове розірвання договору №375 від 16.12.2011 саме з причини систематичного невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбор» договірних зобов'язань. У листі також зазначалось, що підприємство залишає за собою право продовжувати вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» виконання договірних зобов'язань як шляхом переговорів, так і в судовому порядку.

Отже, доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» щодо належного виконання умов договору виникли під час дії договору, яким також передбачалась можливість нарахування пені та 10% річних у разі порушення умов договору, а тому дострокове розірвання договору за згодою сторін не припиняє зобов'язань відповідача з оплати штрафної санкції та 10% річних за прострочення оплати поставленого на його адресу товару.

Частиною 4 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Невиконання або неналежне виконання зобов'язання є підставою реалізації особою права на захист свого порушеного права.

Порушення зобов'язання є юридичним фактом, з яким пов'язуються певні негативні правові наслідки для правопорушника.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойка за своєю правовою природою є з одного боку заходом (мірою) цивільно-правової відповідальності, з іншого - способом забезпечення виконання зобов'язань.

Отже стаття 611 Цивільного кодексу України прямо вказує про можливість сплати неустойки як на один із можливих правових наслідків зміни або розірвання договору.

Суд також зазначає, що своїми діями з часткової та повної оплати поставленого товару вже після розірвання договору, як це вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельбор» підтвердило свої зобов'язання з оплати поставленого товару, а отже й можливість застосування відповідальності, передбаченої умовами договору за прострочку оплати поставленого товару.

Розірвання договору з 01.07.2012 відбулось з метою припинення взагалі взаємовідносин сторін щодо поставки та оплати товару - шампанського України класичне, витриманих вин ігристі, а також сувенірної продукції. Будь-яких зауважень щодо припинення застосування відповідальності передбаченої умовами договору №375 від 16.12.2011 саме за прострочку оплати вже поставленого на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» товару додаткова угода №2 від 30.05.2012, якою був розірваний договір, не містить.

Обставини даної справи вказують на те, що розірвання договору відбулось зі сторони позивача як міра захисту від неналежного виконання зобов'язання (систематичної несплати за поставлений товар з боку відповідача), а не відповідальності. А тому крім відмови від виконання (розірвання договору) кредитор має право вимагати також і сплати відповідної неустойки, яка і буде мірою цивільно-правової відповідальності.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вказана стаття встановлює окремий випадок відповідальності за неналежне виконання господарського зобов'язання, яке полягає в порушенні строку (терміну) виконання зобов'язання. При цьому певні особливості відповідальності боржника за порушення строків виконання встановлені ст. 231 Господарського кодексу України.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 277000,00 грн відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України. Позивач вважає, що відповідач своїм неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу №375 від 16.12.2012 принизив ділову репутацію Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий Світ», що спричинило зниження престижу та підрив довіри до діяльності підприємства позивача, оскільки він не мав можливості виконувати свої грошові зобов'язання перед іншими контрагентами, а тому відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду.

Позивачем в обґрунтування вказаної вимоги та ділової репутації підприємства зазначається про професійні та управлінські здібності позивача і відповідність його діяльності вимогам законодавства України та його статуту, наведено перелік досягнень колективу, директора та профспілки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі надані докази, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 277000,00 грн виходячи з наступного.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Верховний суд України у Постанові Пленуму №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Будь-яких документальних доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельбор» здійснило дії, наслідком яких з'явилось приниження ділової репутації Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий Світ», посягання на його фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий Світ» позивачем суду не надано.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав суду жодного доказу в підтвердження того, що Державне підприємство «Завод шампанських вин «Новий Світ» зазнало моральної шкоди у розмірі 277000,00 грн та що моральна шкода спричинена саме у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбор», а не будь-яким іншим контрагентом позивача.

Посилання позивача на ті обставини, що через систематичне порушення грошових зобов'язань відповідачем підприємство позивача не отримало і не мало в обігу більш як три мільйона гривень, у зв'язку з чим постачальники відмовлялись від укладання договорів поставки товарів, у тому числі виноматеріалів, що в свою чергу спричинило необхідність оформлення та отримання позивачем у ПАТ «Укрсоцбанк» кредиту на поновлення саме обігових коштів з виплатою щомісяця 19% річних, суд не приймає до уваги у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Дана стаття у поняття підприємництва початково покладає можливі негативні наслідки (ризик) від її здійснення для суб'єкта господарювання (підприємця). Ризиковість підприємницької діяльності виявляється насамперед в імовірному характері прибутку, тобто підприємництво здійснюється з метою отримання прибутку, проте не завжди ця мета може бути досягнута. У таких випадках підприємець самостійно несе всі ризики, пов'язані з негативними майновими наслідками його діяльності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, якщо сторони при укладенні договору передбачили таку відповідальність за порушення зобов'язань, то вимога про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню з урахуванням положень, встановлених ст. 23 Цивільного кодексу України та розяснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 (з відповідними змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Якщо ж умовами договору не визначено моральну (немайнову) шкоду, як один із видів відповідальності, вона підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. При цьому ст. 611 Цивільного кодексу України не треба розуміти так, що вона відсилає до ст. 16 цього кодексу, яка серед способів захисту права називає відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Оскільки це спеціальна норма, яка не може відсилати до загальної норми.

Судом у даній справі розглянута та задоволена вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 192784,24 грн, з чого виходить, що за порушення зобов'язання, встановленого умовами договору купівлі-продажу №375 від 16.12.2012, до відповідача в судовому порядку за вимогою кредитора вже застосовані правові наслідки порушення зобов'язання передбачені сторонами за цим договором.

Таким чином, підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 277000,00 грн відсутні внаслідок їх недоведеності позивачем.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що позивач у ході розгляду справи зменшив суму позовних вимог, суд вважає за необхідне повернути на його користь різницю між сплаченим судовим збором у розмірі 12004,46 грн та сумою судового збору розрахованою з урахуванням зменшення позовних вимог у розмірі 12003,05 грн, а саме 1,41 грн.

Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим суд відшкодовує позивачу судовий збір за рахунок відповідача у розмірі 6463,05 грн (розрахунок здійснено за формулою: сума задоволених позовних вимог х сума сплаченого судового збору / суму заявлених позовних вимог; 323152,28 х 12003,05/600152,28=6463,05).

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 25.06.2013.

Повне рішення складено 01.07.2013.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» (98650, АР Крим, м. Ялта, смт Масандра, вул. Умільців, 2, код ЄДРПОУ 24024531, р/р26003000091079 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) на користь Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий Світ» (98032, АР Крим, м. Судак, смт Новий Світ, вул. Шаляпіна, 1, код ЄДРПОУ 00412665, р/р26004704110202 в АТ «Райффайзен банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ОКПО 00412665, ІПН 004126601105, свідоцтво 100340809) пеню у розмірі 192784,24 грн, 10% річних у розмірі 130368,04 грн та 6463,05 грн судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 277000,00 грн моральної шкоди відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим код ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 рахунок №31211206783002, відкритий в ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, за кодом класифікації доходів бюджету 22030001) на користь Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий Світ» (98032, АР Крим, м. Судак, смт Новий Світ, вул. Шаляпіна, 1, код ЄДРПОУ 00412665, р/р26004704110202 в АТ «Райффайзен банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ОКПО 00412665, ІПН 004126601105, свідоцтво 100340809) суму в розмірі 1,41 грн у зв'язку із зменшенням суми позовних вимог перераховану до Державного бюджету України за платіжним дорученням №335 від 28.03.2013.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Лагутіна