Постанова

від 25.06.2013 по справі 901/1015/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року Справа № 901/1015/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Балюкової К.Г.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання Укркурорт Груп";

відповідача - не з`явився, Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт",

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 21 травня 2013 року у справі № 901/1015/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання Укркурорт Груп" (вул. Баришева, 27, Сімферополь, 95022)

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" (Військове містечко № 3, будівля № 115, Партеніт, Алушта, 98542)

про стягнення 60089,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання Укркурорт Груп" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства Оборони України "Укрвіськкурорт" про стягнення 60089,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору № 16 від 27.04.2010 в частині повернення передплати у зв`язку з частковим виконанням умов договору.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 21 травня 2013 року у справі №901/1015/13 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання Укркурорт Груп" про стягнення 60089,00 грн., задоволена.

21 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання Укркурорт Груп" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що відповідач ухиляється від добровільного повернення грошових коштів понад два роки та від участі у судових засіданнях по цій справі, що дає позивачеві підстави вважати, що він буде ухилятися від виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 21 травня 2013 року у справі №901/1015/13 заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання Укркурорт Груп" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволена, вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Державного підприємства Міністерства Оборони України "Укрвійськкурорт" в розмірі 60089,00 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку Державного підприємства Міністерства Оборони України "Укрвійськкурорт" за № 260009301070101 в ФАБ "Південний".

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач не виконав договірні зобов`язання, у зв`язку з чим за ним виникла заборгованість в сумі 600089,00 грн., яку він не повертає більш ніж три роки, що є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника (відповідача).

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що позивачем не обгрунтовані причини звернення із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову. Позивач зазначає, що заява мотивована лише посиланням на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, що не є достатньою підставою для задоволення заяви. Крім того, позивач не надав жодного доказу витрачання відповідачем грошових коштів не для здійснення розрахунків з ним та наявність коштів на рахунках відповідача в банку.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 червня 2013 року відновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційна скарга прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Дмитрієва В.Є., та призначена до розгляду.

Розпорядженням від 25 червня 2013 року суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Балюкову К.Г., розгляд справи почато спочатку.

Учасники судового процесу явку уповноважених представників, у судове засідання 25.06.2013 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені відповідно до приписів чинного законодавства.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, закінчується строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 101, 106 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Крім того, в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

- обґрунтування необхідності забезпечення позову;

- який саме вид забезпечення належить застосувати;

- чому саме цей вид належить застосувати.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять:

- факти про наявність у боржника - відповідача майна (зокрема, грошових сум, цінних паперів тощо), або наявність такого майна, що належить боржнику, в інших осіб;

- ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі - Постанова), у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до абзацу другого пункту третього цієї Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши висновки суду першої інстанції, судова колегія визнає їх передчасними, а доводи та усні заперечення позивача по справі такими, що не підлягають врахуванню з наступних підстав.

При винесенні ухвали суд керувався фінансовим станом та інтересами позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання Укркурорт Груп" та визнав за можливе вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Докази витрачання відповідачем грошових коштів не для здійснення розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання Укркурорт Груп" позивач не має, суду не надав.

Позивачем взагалі не надано жодного доказу в обгрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника (відповідача).

Крім того, судом першої інстанції не встановлено витрачання відповідачем грошових коштів не для здійснення розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання Укркурорт Груп" та наявність або відсутність коштів, за рахунок яких може бути виконано рішення суду.

Судом також не встановлено природу рахунку, на який накладено арешт, що може призвести до перешкоджання господарської діяльності відповідача.

З вищевикладеного вбачається, що судом першої інстанції зроблений помилковий висновок про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання Укркурорт Груп" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Таким чином, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Згідно вимог статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про неповне з`ясування господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали у справі та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини першої статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2013 року у справі № 901/1015/13 скасувати.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання Укркурорт Груп" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді К.Г. Балюкова

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання Укркурорт Груп" (вул. Баришева, 27, Сімферополь, 95022).

2. Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" (Військове містечко № 3, будівля № 115, Партеніт, Алушта, 98542; вул. Мате Залкі, 17 б, Сімферополь, готель "Звезений", 95053).