Постанова

від 08.07.2013 по справі 901/1015/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року Справа № 901/1015/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання Укркурорт Груп";

відповідача - не з`явився, Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт",

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 21 травня 2013 року у справі № 901/1015/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання Укркурорт Груп" (вул. Баришева, 27, Сімферополь, 95022)

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" (Військове містечко № 3, будівля № 115, Партеніт, Алушта, 98542)

про стягнення 60089,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання Укркурорт Груп" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства Оборони України "Укрвіськкурорт" про стягнення 60089,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору № 16 від 27.04.2010 в частині повернення передплати у зв`язку з частковим виконанням умов договору.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 21 травня 2013 року у справі №901/1015/13 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання Укркурорт Груп" про стягнення 60089,00 грн., задоволена.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що відповідач не приймав участі у судових засіданнях з поважних причин, тому був позбавлений можливості надавати усні пояснення, доводи та міркування. Позивач зазначає, що судом не досліджені умови укладеного між сторонами договору. Крім того, позивач не надав жодного доказу умисного невиконання умов договору та не надав бланки путівок згідно заявок позивача. Також відповідач звертає увагу, що договором не передбачений порядок повернення передоплати не з вини відповідача у зв`язку з неотриманням путівок.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 червня 2013 року, апеляційна скарга прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Дмитрієва В.Є., та призначена до розгляду.

Учасники судового процесу явку уповноважених представників, у судове засідання 08.07.2013 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені відповідно до приписів чинного законодавства.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

27 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання "Укркурорт Груп" (Замовник) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськурорт" (Виконавець) був укладений договір №16 про надання платних послуг з санаторно-курортного лікування клієнтів замовника, відповідно до якого Виконавець зобов'язаний надати платні послуги з санаторно-курортного лікування (в об'ємі та на умовах, обумовлених сторонами в цьому договорі, в санаторіях Міністерства оборони України в 2010 році) клієнтів Замовника після попередньої оплати цих послуг на рахунок Виконавця згідно заявкам Замовника (далі - Договір), ( а.с. 10).

Відповідно до п. 3.4 Договору акт звірки взаємних розрахунків складається сторонами щомісячно, а остаточна звірка розрахунків здійснюється протягом 15 днів після закінчення останнього заїзду.

Строк дії Договору до 31 грудня 2010 року (п.7.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 605120,00грн., як передоплату за санаторно-курортні послуги, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 27.04.2010, 20.05.2010, 27.05.2010, 15.06.2010, 25.06.2010, 29.07.2010, 10.08.2010, 08.09.2010, 29.09.2010, 18.11.2010 (а.с. 11-24).

Відповідач надав клієнтам позивача санаторно-курортні послуги на суму 185000,00грн., що підтверджується актам здачі-приймання робіт (послуг) від 31.07.2010, 31.08.2010, 31.08.2010, 30.09.2010 (а.с. 26-30).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повернув позивачу грошові кошти в сумі 360031,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 29.04.2010, 30.04.2010, 31.07.2010, 04.10.2010, 20.10.2010, 08.11.2010 (а.с. 22-25).

Відтак, на кінець 2010 року відповідач не надав позивачу санаторно-курортні послуги на суму 60089,00грн.

Листом № 14 від 08 серпня 2012 року позивач звернувся з вимогою до відповідача повернути сплатити заборгованість в сумі 60089,00 грн. до кінця 2012 року (а.с. 31). Вказана вимога залишена відповідачем без реагування.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 22.04.2013 переплата за Договором складає 60089,00 грн. Вказаний акт підписаний відповідачем без будь-яких зауважень та скріплений печатками сторін (а.с. 48). Зазначені в акті обставини відповідачем не спростовані.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача з цим позовом у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Господарський суд Автономної Республіки Крим позов задовольнив повністю.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка зберегла майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (необгрунтовано придбане майно) зобов'язане повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, по якій його було придбано, з часом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи було необгрунтоване придбання майна результатом поведінки набувальника майна, потерпілого, інших осіб або наслідком події.

Судом встановлено, що на суму 60089,00 грн. відповідач послуги відповідачу не надав, обумовлений сторонами строк дії Договору закінчився (п.7.1 Договору).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення 60089,00 грн., підстава отримання яких відпала, є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Дослідивши доводи заявника, які викладені в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне.

По-перше, відповідач зазначає, що він був позбавлений можливості надавати усні пояснення, доводи та міркування, оскільки не приймав участі у судових засіданнях з поважних причин.

Судова колегія зазначає, що даний довід заявника апеляційної скарги не підтверджений матеріалами справи у зв'язку з наступним.

Відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 20.02.2013 №28, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно позиції, викладеної у листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 № 01-8/482, дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На ухвалах суду від 22.03.2012 та 24.04.2012 (а.с.1, 57-58), є відмітка канцелярії суду, яка оформлена у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Відповідач про дату, час і місце судових засідань повідомлявся належним чином, поштова кореспонденція була отримана ним своєчасно, заперечень з цього приводу не заявлялось. Це підтверджується і тим, що відповідачем неодноразово направлялись клопотання про відкладення судових засідань в зв`язку з неможливістю юрисконсульта підприємства прийняти участь у судових засіданнях.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи судом першої інстанції розглядалось та було визнано таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не доведено наявність обставин, які встановлені статтею 77 Господарського процесуального кодексу України, що перешкоджає вирішенню спору в даних судових засіданнях.

Відповідач не скористався правами, наданими йому як стороні у справі положеннями Господарського процесуального кодексу України, відзиву або заперечень на позов з документальним їх обґрунтуванням суду не надав, вимоги ухвали суду першої інстанції від 22.03.2013 не виконав, явку свого представника в судові засідання до судів першої та апеляційної інстанції жодного разу не забезпечив.

Одним з доводів заявника апеляційної скарги є те, що позивач не надав жодного доказу умисного не виконання умов договору.

Як зазначалось вище, чинне законодавство зобов`язує сторону повернути майно і в тому випадку, коли сторона правомірно набула майно, однак підстави такого набуття згодом відпали (стаття 1212 Цивільного кодексу України). Наявність вини в такому випадку Цивільним кодексом не встановлюється.

Враховуючи, що відповідачем не доведено наявність обставин для звільнення його від обов`язку повернення передоплати та не надані докази надання послуг на цю суму, суд не приймає даний довід до уваги.

Довід щодо не надання бланків путівок згідно заявок позивача не є підставою для звільнення відповідача від повернення коштів, оскільки Договором не врегульований порядок оформлення та передачі бланків путівок та не встановлена відповідальність за таке порушення.

Крім того, відповідач не має, а тому не надав суду доказів того, що неотримання бланків путівок стали наслідками обставин, які позбавляють відповідача від повернення передплати позивачу в розмірі 60089,00 грн.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарського суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права України.

Таким чином, судова колегія вважає оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим, визнає, що підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2013 року у справі № 901/1015/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді Ю.М. Гоголь

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання Укркурорт Груп" (вул. Баришева, 27, Сімферополь, 95022).

2. Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" (Військове містечко № 3, будівля № 115, Партеніт, Алушта, 98542; вул. Мате Залкі, 17 б, Сімферополь, готель "Звезений", 95053).