Рішення

від 10.12.2008 по справі 31/279

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/279

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  31/279

10.12.08

За позовом             Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в

          особі Подільської районної у м. Києві державної адміністрації

До          Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія

          "Карнель", м. Київ

Третя особа          Громадська організація «Гаражний кооператив «Крокус», м. Київ

Про          зобов'язання вчинити дії

Суддя    Качан Н.І.

Представники:  

Від прокуратури          Самардак А.В. –посвідчення № 2

Від позивача           не з'явився

Від відповідача          Згуровська В.В.- пред. по довір.

Від третьої особи          Остапенко В.В. –голова правління

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Подільської районної у місті Києві державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Карнель»про зобов‘язання вчинити певні дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 05-5-31/2798 від 21.03.2008р. позовні матеріали Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Подільської районної у м. Києві державної адміністрації до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Карнель" про зобов'язання вчинити дії повернуті без розгляду на підставі п. 6  ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2008р. ухвалу Господарського суду міста Києва № 05-5-31/2798 від 21.03.2008р. скасовано, а матеріали позовної заяви повернуто для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2008р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 25.06.2008р.

В судовому засіданні 25.06.2008р. було оголошено перерву до 27.06.2008р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2008р., розгляд справи було відкладено на 27.08.2008р., у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача, а також, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Громадську організацію «Гаражний кооператив «Крокус».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2008р., розгляд справи було відкладено на 24.09.2008р., у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2008р., розгляд справи було відкладено на 15.10.2008р., у зв'язку з неявкою представників прокуратури, позивача та третьої особи.

У зв'язку з винятковими обставинами, судове засідання призначене на 15.10.2008р. не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2008р., розгляд справи було призначено на 13.11.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2008р., розгляд справи було відкладено на 03.12.2008р.

В судовому засіданні 03.12.2008р. було оголошено перерву до 10.12.2008р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Свої позовні вимоги Заступник прокурора Подільського району міста Києва (надалі –«заступник прокурора») мотивував тим, що на підставі рішення Київської міської ради народних депутатів у 1993-1997 роках було здійснено будівництво комплексу підземних гаражів на 66 місць. Експлуатуючою організацією зазначеного комплексу, а також спортивних споруд було визначено Відповідача.

У подальшому у 2004 році власниками гаражних боксів було створено громадську організацію «Гаражний кооператив «Крокус»(надалі –«третя особа»), метою якої визначено задоволення та захист прав її членів, спрямованих на утримання та обслуговування гаражів.

Внаслідок неналежної експлуатації Відповідачем гаражного комплексу, невиконання ним дій щодо усунення недоліків, допущених при будівництві комплексу гаражів, Позивачем в установленому порядку було внесено зміни до розпорядження щодо визначення експлуатуючої організації, якими здійснення експлуатації гаражного комплексу та спортивного майданчика було покладено на третю особу.

Позивачем та третьою особою неодноразово вчинялися дії, направлені на зобов‘язання Відповідача виконати вимоги вказаного розпорядження Позивача.

Проте, станом на сьогоднішній день відповідні вимоги розпорядження Позивача Відповідачем не виконано, відповідну проектно-кошторисну та технічну документацію на будівництво та експлуатацію вказаного гаражного комплексу на користь третьої особи не передано.

У зв‘язку з цим, заступник прокурора просив суд зобов‘язати Відповідача виконати вимоги розпорядження Голови Подільської районної у м. Києві державної адміністрації шляхом звільнення гаражного комплексу від власного майна та передачі технічної та проектно-кошторисної документації на будівництво та експлуатацію вказаного гаражного комплексу на користь третьої особи.

У подальшому заступником прокурора було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, якою заступник прокурора уточнив свої позовні вимоги та просив суд зобов‘язати Відповідача виконати розпорядження Голови Подільської районної у м. Києві державної адміністрації шляхом передачі третій особі проектно-кошторисної документації на будівництво та експлуатацію гаражного комплексу та звільнення вказаного гаражного комплексу від власного майна.  

У судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Позивач у судове засідання не з‘явився, своїх пояснень по суті заявлених позовних вимог до суду не надав.

Відповідач у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував та у відповідності до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України (надалі –«ГПК України») надав до суду відзив на позовну заяву. У своєму відзиві Відповідач вказував на безпідставність та необґрунтованість на його думку заявлених позовних вимог, вважаючи їх такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, з огляду на наступне.

Експлуатуючою організацією вказаного вище гаражного комплексу та спортивного майданчика відповідно до розпорядження Голови Подільської районної у м. Києві державної адміністрації було визначено третю особу. З огляду на це, починаючи з дати прийняття вказаного розпорядження, а саме з 2005 року третя особа фактично набула прав та обов‘язків експлуатуючої організації та балансоутримувача вказаного комплексу та, відповідно, мала право здійснювати експлуатацію вказаного комплексу, в тому числі, укладати відповідні договори з компаніями –постачальниками електроенергії та інших комунальних послуг, що було встановлено у 2006 році відповідним рішенням Господарського суду міста Києва.

Вимоги щодо зобов‘язання Відповідача звільнити приміщення гаражів від належного Відповідачу майна, на думку Відповідача, також є безпідставними, оскільки у позовній заяві не вказано, від якого саме майна заступник прокурора просить звільнити гаражний комплекс, а також не надано доказів того, що знаходження такого майна порушує права та законні інтереси Позивача та держави.

З огляду на це, Відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третьою особою у судовому засіданні було надано до суду письмові пояснення, у яких третя особа підтримала поданий заступником прокурора позов та просила суд позовні вимог задовольнити. Крім того, у зазначених письмових поясненнях третьою особою було повідомлено суд про те, що третьою особою неодноразово робилися спроби укладення відповідних договорів з енергопостачальною компанією, проте укладення таких договорів здійснено не було з огляду на неможливість надання відповідних документів на гаражний комплекс та розірвання відповідного договору з Відповідачем. Ненадання Відповідачем третій особі зазначених у позовній заяві документів робить неможливим здійснення третьою особою переобладнання та ремонту інженерних мереж з метою усунення недоліків, допущених при будівництві комплексу гаражів.   

У зв'язку з неявкою Позивача до суду та підтриманням представником прокуратури у судовому засіданні заявлених позовних вимог справа розглядається судом за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 29 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення  спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради народних депутатів від 16.12.1993 р. №48 було затверджено проект відведення Подільській районній державній адміністрації м. Києва земельної ділянки під будівництво «Комплексу»за адресою: м. Київ, пров. Квітневий, 1 (надалі –«Комплекс»).

27.08.1997 р. розпорядженням Голови Подільської районної державної адміністрації міста Києва №779 було затверджено акт державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію у серпні 1997 р. об‘єкта цивільного призначення згідно з додатком (комплексу підземних гаражів на 66 місць) та зобов‘язано замовника передати, а відповідних експлуатаційним організаціям прийняти на баланс об‘єкт та зовнішні мережі.

Відповідно до додатку до вказаного розпорядження експлуатацію Комплексу було покладено на Відповідача, спортивні споруди передано на баланс Відповідача, а інженерні мережі –на баланс відповідних служб.

07.10.2004 р. власниками гаражних боксів Комплексу було створено третю особу. Метою діяльності зазначеної третьої особи було встановлено задоволення та захист членів третьої особи, спрямованих на утримання та обслуговування гаражів Комплексу.

02.07.2005 р. третьою особою було направлено на адресу Позивача звернення за №40 (копія є у матеріалах справи), у якому містилося прохання передати Комплекс на баланс третьої особи. Зазначене звернення було підписано власниками гаражних боксів Комплексу.

Розпорядженням Голови Позивача від 22.07.2005 р. №697 (надалі – «Розпорядження», копія якого є у матеріалах справи) було внесено зміни до розпорядження Голови Подільської районної державної адміністрації міста Києва від 27.08.1997 р. №779, якими покладено на третю особу експлуатацію Комплексу та передано на баланс третьої особи спортивні споруди.

Пунктом 3 вказаного Розпорядження передбачено, що майново-правові питання щодо передачі Комплексу на баланс третьої особи підлягали вирішенню з Відповідачем відповідно до чинного законодавства.

12.01.2006 р., 30.01.2006 р., 20.07.2006 р. третя особа зверталася до Відповідача з відповідними листами за №№46, 48, 60, якими просила Відповідача виконати вимоги Розпорядження та передати Комплекс та всю необхідну документацію на нього третій особі.

18.02.2006 р. представниками третьої особи та Позивача було складено на підписано Акт приймання-передачі (копія є у матеріалах справи), відповідно до якого Комплекс мало бути передано в експлуатацію від Відповідача до третьої особи. Проте, зазначений акт приймання-передачі не було підписано з боку Відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з поданої заступником прокурора позовної заяви підставою для звернення до суду з відповідним позовом було невиконання Відповідачем вимог Розпорядження Голови Позивача, а саме: непередання в установленому порядку на користь третьої особи технічної та проектно-кошторисної документації на Комплекс.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про столицю України –місто-герой Київ»та рішенням Конституційного Суду України у справі №1-39/2001 за конституційним поданням народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів "район" та "район у місті", які застосовуються в пункті 29 частини першої статті 85, частині п'ятій статті 140 Конституції України, і поняття "організація управління районами в містах", яке вживається в частині п'ятій статті 140 Конституції України та в частині першій статті 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", а також щодо офіційного тлумачення положень пункту 13 частини першої статті 92 Конституції України, пункту 41 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно повноваження міських рад самостійно вирішувати питання утворення і ліквідації районів у місті (справа про адміністративно-територіальний устрій) від 13 липня 2001 року №11-рп/2001 виконавчими органами районних у місті Києві рад є відповідні районні у місті Києві державні адміністрації.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчим органам, у тому числі, районних у містах рад, делеговані повноваження щодо здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, за технічним станом, використанням та утриманням інших об‘єктів нерухомого майна усіх форм власності, прийняття рішень про скасування наданих ними дозволів на експлуатацію об‘єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства.

Статтею 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Таким чином, Позивач як районна у місті Києві державна адміністрація одночасно є виконавчим органом відповідної районної у місті Києві ради та здійснює виконання повноважень, зокрема, делегованих йому на підставі закону, а Голова Позивача як голова місцевої державної адміністрації є повноважним приймати відповідні розпорядження, обов‘язкові до виконання.

У матеріалах справи знаходиться копія відповідного Розпорядження, яким було покладено виконання обов‘язків експлуатуючої організації Комплексу на третю особу та зобов‘язано вирішити питання передачі Комплексу на баланс третій особі у відповідності до вимог чинного законодавства. Станом на сьогоднішній день зазначене Розпорядження є чинним, не оскаржувалося та не скасовувалося в установленому порядку керівником місцевої державної адміністрації вищого рівня, Кабінетом Міністрів України, Президентом України або судом, і будь-які докази зворотного сторонами у справі до суду не надавалися, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

З огляду на це, суд приходить до висновку про те, що зазначене Розпорядження є таким, що підлягає обов‘язковому виконанню на території Подільського району міста Києва всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами, в тому числі і Відповідачем.

Визначення поняття «експлуатація будівлі або споруди»міститься у розділі ІІ Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених спільним наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Держнаглядохоронпраці України від 27 листопада 1997 р. N 32/288, відповідно до якого під експлуатацією будівлі або споруди розуміється використання будівлі (споруди) згідно з функціональним призначенням та проведенням необхідних заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації.

Таким чином, здійснення третьою особою функцій експлуатаційної організації Комплексу відповідно до норм чинного законодавства України полягає, у тому числі, у вчиненні передбачених законом заходів щодо збереження існуючих конструкцій та забезпечення виконання ними функцій відповідно до затверджених технічною документацією на такі конструкції вимог та показників.

Як вбачається з пояснень представника прокуратури та третьої особи у судовому засіданні та відповідних письмових доказів у справі, зокрема, тексту Розпорядження, а також листів третьої особи на адресу Відповідача, та не заперечується у судовому засіданні представником Відповідача, Комплекс містить ряд технічних недоліків, допущених під час його будівництва, та перебуває у аварійному стані, що перешкоджає його використанню у повному обсязі з метою досягнення мети будівництва такого Комплексу, а саме: розміщення гаражних боксів та спортивного майданчика.

З огляду на це, існує необхідність у проведенні на такому Комплекс ремонтних робіт та робіт з переобладнання інженерних мереж, що, відповідно до норм чинного законодавства є обов‘язком експлуатуючої організації, якою є третя особа.

Станом на сьогоднішній день проектно-кошторисна та технічна документація на Комплекс знаходиться у Відповідача, що підтверджується, зокрема, листом Позивача на адресу народного депутата України Оробця Ю. М. від 06.06.2005 р. №2406-09, не заперечується представником Відповідача та не спростовується іншими доказами у справі.

Відсутність такої проектно-кошторисної та технічної документації на Комплекс у третьої особи, станом на момент розгляду справи, є перешкодою для здійснення нею у повному обсязі виконання обов‘язків експлуатуючої організації, зокрема, щодо укладення у встановленому порядку договорів на електропостачання, водопостачання та вивіз сміття, що підтверджується, зокрема, відповідними листами компаній –постачальників вищевказаних послуг №048-61-7661 від 02.06.2005 р., №048-6110292 від 19.07.2006 р., №048-521-57-13 та №048-61-3083 від 22.02.2007 р. (копії знаходяться у матеріалах справи). Крім того, відповідно до норм чинного законодавства України проведення ремонтних робіт та переобладнання інженерних мереж Комплексу без зазначеної вище документації також є неможливим.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що невиконанням вимог Розпорядження в частині непередання третій особі проектно-кошторисної та технічної документації на Комплекс Відповідач порушує права та охоронювані законом інтереси третьої особи як експлуатуючої організації та балансоутримувача Комплексу, а тому, відповідно до ст. 121 Конституції України, ст.ст. 15-16 Цивільного кодексу України, ст. 361 Закону України «Про прокуратуру»у заступника прокурора були всі підстави для звернення до суду з відповідним позовом. Тому, вимоги заступника прокурора у частині зобов‘язання Відповідача виконати вимоги Розпорядження шляхом передачі третій особі проектно-кошторисної документації на будівництво та експлуатацію Комплексу є такими, що підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

З твердженням Відповідача про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.01.2006 р. у справі №31/660, у якій брали участь третя особа та Відповідач, встановлено, що відсутність відповідної документації не є перешкодою для здійснення третьою особою своїх прав як балансоутримувача та експлуатаційної організації Комплексу, суд не погоджується, оскільки зазначеним рішенням суду було встановлено факт відсутності перешкод для третьої особи у здійсненні своїх прав як балансоутримувача та експлуатаційної організації Комплексу станом на момент прийняття такого рішення та з огляду на, як зазначено на стор. 3 вказаного рішення, відсутність у матеріалах справи №31/660 відповідних доказів, які б свідчили про зворотне. Проте, факт відсутності таких доказів та перешкод станом на момент розгляду судом справи №31/660 та прийняття у ній рішення ніяким чином не заперечує та не може заперечувати можливості виникнення таких обставин, підтверджених належними та допустимим доказами, у майбутньому та відповідного звернення до суду заінтересованої особи за захистом свого порушеного права та інтересу.

У зв‘язку з цим, зазначене твердження Відповідача не приймається до уваги судом та відхиляється ним.

Що стосується вимог заступника прокурора в частині зобов‘язання Відповідача виконати вимоги Розпорядження шляхом звільнення Комплексу від належного Відповідачу майна, то суд зазначає наступне.   

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заступником прокурора, яким було подано позовну заяву, а також Позивачем не було надано до суду будь-яких належних доказів перебування на Комплексі належного Відповідачу майна, зокрема, переліку такого майна, а також доказів того, що перебування такого майна, у разі його наявності, перешкоджає третій особі здійснювати функції балансоутримувача та експлуатуючої організації.

Крім того, під час розгляду справи, ухвалою від 09.06.2008 р. судом було зобов‘язано Позивача подати до суду документи та пояснення з приводу інформації та листування сторін з заявленого предмету спору. Зазначені вимоги ухвали суду Позивачем виконано не було, відповідні документи у справі, витребувані судом, Позивачем до суду не подавалися, і докази поважності такого неподання, а також неявки Позивача у судове засідання у матеріалах справи відсутні.

З огляду на це, оскільки неявка Позивача до суду перешкоджає вирішенню спору у частині зобов‘язання Відповідача виконати вимоги Розпорядження шляхом звільнення Комплексу від належного Відповідачу майна, а відповідні докази до матеріалів справи Позивачем подано не було, то суд вирішує, що позовні вимоги у зазначеній частині слід залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази у порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, суд задовольняє позовні вимоги у частині зобов‘язання Відповідача виконати вимоги Розпорядження шляхом передачі третій особі проектно-кошторисної документації на будівництво та експлуатацію Комплексу, а у частині зобов‘язання Відповідача виконати вимоги Розпорядження шляхом звільнення Комплексу від належного Відповідачу майна залишає без розгляду.  

У зв‘язку з цим, згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 121 Конституції України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 361 Закону України «Про прокуратуру», ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст. 2, 5, 29, 32, 34, 35, 43, 49, 75, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов‘язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Карнель»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2; ідентифікаційний код 22956673) виконати розпорядження Голови Подільської районної у місті Києві державної адміністрації від 22.07.2005 р. №697 шляхом передачі Громадській організації «Гаражний кооператив «Крокус» (04108, м. Київ, провулок Квітневий, 1; ідентифікаційний код 33304348) проектно-кошторисної документації на будівництво та експлуатацію гаражного комплексу за адресою: м. Київ, провулок Квітневий, 1, розташованого на земельній ділянці, площею 0, 4263 га.

3.          Позовні вимоги в частині зобов‘язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Карнель»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2; ідентифікаційний код 22956673) виконати розпорядження Голови Подільської районної у місті Києві державної адміністрації від 22.07.2005 р. №697 шляхом звільнення гаражного комплексу за адресою: м. Київ, провулок Квітневий, 1, розташованого на земельній ділянці, площею 0, 4263 га від власного майна залишити без розгляду.

4.          Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Карнель» (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2; ідентифікаційний код 22956673) на користь державного бюджету України, - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 85 (вісімдесят п'ять) гривень державного мита та 118 (сто вісімнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          В задоволенні решти позову відмовити.

6.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Дата підписання рішення 15 грудня 2008року.