Рішення

від 27.06.2013 по справі 911/563/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2013 р. Справа № 911/563/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Київській області, м. Київ

до 1) Дніпровського басейнового управління водних ресурсів, м. Вишгород

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Української міжрегіональної товарної біржи "Відродження", м.Київ

про визнання недійсним біржового контракту

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Заступником прокурора Київської області заявлено позов в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Київській області (надалі позивач) до Дніпровського басейнового управління водних ресурсів (надалі відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег" (надалі відповідач-2) про визнання недійсним біржового контракту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення прокуратурою Київської області перевірки було встановлено порушення законодавства при укладенні біржового контракту купівлі-продажу майна від 14.03.2003 р. № 212 між Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів (продавець) та ТОВ "Берег" (покупець).

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2013 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 20.03.2013 р.

18.03.2013 р. на адресу господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що процедура відчуження спірної будівлі позивачем дотримана повністю, оскільки, на час укладення біржового контракту єдиним нормативним документом, який визначав порядок продажу основних засобів бюджетних установ та організацій, була типова інструкція списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства України Міністерства економіки України 10.08.2001 р. № 142/181 відповідно до пункту 22 якої, продаж матеріальних цінностей, які згідно з Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 р. № 64 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31.07.2000 р. за 459/4680, віднесені до основних засобів (у тому числі повністю зношених), здійснюється тільки на конкурентних засадах (через біржі, аукціони та за конкурсом). Крім того, на адресу господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів з додатками.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача-2, розгляд справи відкладено на 09.04.2013 р.

У зв'язку з перебуванням судді Лопатіна А.В. на лікарняному 09.04.2013 р. судове засідання не відбулося.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2013 р. розгляд справи призначено на 17.04.2013 р.

05.04.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача-2 подано відзив на позовну заяву. Крім того, останнім подано заяву про застосування строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.04.2013 р. продовжено строк вирішення спору у даній справі та її розгляд відкладено на 29.04.2013 р.

Згідно розпорядження №101-АР автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.04.2013 справу № 911/563/13-г було передано до розгляду судді Зайцю Д.Г., у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку повноважень судді господарського суду Київської області Лопатіна А.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.05.2013 р. суддею Зайцем Д.Г. прийнято до провадження дану справу та її розгляд призначено на 05.06.2013 р.

Присутній у судовому засіданні 05.06.2013 р. прокурор подав клопотання про залишення позову без розгляду, яке залишається судом без задоволення, оскільки статтею 81 ГПК України не передбачено залишення позову без розгляду за клопотанням учасника судового процесу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.06.2013 р. розгляд справи відкладено на 19.06.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2013 р. розгляд справи відкладено на 27.06.2013 р.

Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Київської області від 21.06.2013 р. № 152-АР у зв'язку з обранням 23.05.2013 р. Лопатіна А.В. на посаду судді безстроково та у зв'язку з необхідністю забезпечення незмінності складу суду і складністю провадження дану справу передано до провадження судді Лопатіну А.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.213 р. справу прийнято до провадження суддею Лопатіним А.В.

27.06.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача 2 подала письмові пояснення по суті спору, відповідно до змісту яких просить у задоволенні позову відмовити та залишити клопотання прокурора про залишення позову без розгляду без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та прокурора, суд

встановив:

Прокуратурою Київської області під час проведення перевірки у листопаді 2012 року додержання Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів вимог законодавства при відчуженні об'єктів державної власності на території Київської області було встановлено порушення законодавства при укладенні біржового контракту купівлі-продажу майна від 14.03.2003 р. № 212 між Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів (продавець) та ТОВ "Берег" (покупець).

06.02.2003 р. відповідач 1 звернувся до ФДМ України листом № АС/5-120 від 06.02.2003 р. з проханням пояснити чи потрібно Дніпровському басейновому управління водних ресурсів отримувати дозвіл ФДМ України на продаж основних засобів.

Листом від 25.02.2003 № 20-4-83 ФДМ України надало відповідачу 1 відповідь у якій зазначило, що відчуження майна бюджетних організацій регламентується Типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженою наказом Держаного казначейства України Міністерства економіки України від 10.08.2001 р.

14 березня 2003 року Джишиашвілі Давид Леовіч (брокер-продавець) в інтересах Дніпровського басейнового управління водних ресурсів (продавець, відповідач 1 у справі), з однієї сторони, та Безкоровайний Віталій Олександрович від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег" (покупець, відповідач 2 у справі) уклали біржовий контракт купівлі-продажу майна на УМТБ "Відродження" (надалі контракт), відповідно до п.1 якого брокер-продавець продає, а брокер-покупець купує наступне майно: виробничо-побутовий будинок, який знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, селище Козин, вул. Придніпровська, 1.

Згідно з п. 2 контракту, ціна останнього складає 21200,00 грн., в т.ч. ПДВ 2533,33 грн.

Відповідно до п. 1.1. положення про Дніпровське басейнове управління водних ресурсів, яке затверджено головою Державного комітету України по водному господарству 27.10.2000 р., Дніпровське басейнове управління водних ресурсів є державною бюджетною організацією з правом ведення позабюджетної діяльності.

Пунктом 6.1. положення передбачено, що джерелом фінансування Дніпровського БУВР є: кошти державного бюджету, кошти місцевих бюджетів та надходження від надання платних послуг.

Згідно з п. 7.1. положення майно Дніпровського БУВР складається з майна, яке є державною власністю і закріплено за ним на праві оперативного управління , та майна, яке придбане за рахунок доходів від позабюджетної діяльності і належить йому на правах власності.

Приписами частин першої та другої ст. 137 ГК України встановлено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що реалізоване майно належало останньому до реалізації на праві власності.

З огляду на вищевказане, при реалізації майна відповідачам необхідно було дотримуватися положень типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, яка була затверджена наказом Держаного казначейства України Міністерства економіки України від 10.08.2001 р. №142/181 (була чинною на дату укладення контракту - 14.03.2003 р.), а не, як зазначає прокурор, положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом ФДМ України № 1477 від 30.07.1999 р., яким встановлено порядок реалізації майна державних підприємств, а не організацій.

Пунктом 1 інструкції передбачено, що остання розроблена з метою встановлення єдиних вимог до порядку списання матеріальних цінностей з балансу установ та організацій, основна діяльність яких здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів (надалі - установи).

Згідно з п. 5 інструкції списання з балансу установ матеріальних цінностей здійснюється шляхом їх: продажу; безоплатної передачі; ліквідації (на підставі акту).

Для визначення непридатності матеріальних цінностей і встановлення неможливості або неефективності проведення їх відновлювального ремонту, а також для оформлення необхідної документації на списання цих цінностей, наказом керівника установи щорічно створюється постійно діюча комісія, яка діє протягом року (п. 6 Інструкції).

Пунктом 8 інструкції встановлено, що за результатами обстеження комісією складаються акти про списання матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 10 інструкції дозвіл на списання з балансу матеріальних цінностей надається керівником установи, установою вищого рівня або головним розпорядником бюджетних коштів в залежності від вартості матеріальних цінностей та причин списання.

Згідно з п. 11 інструкції дозвіл на списання матеріальних цінностей як таких, що непридатні для подальшого використання, морально застарілі, фізично зношені, пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за винятком виявлених в результаті інвентаризації як недостача) надається в такому порядку:

а) з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету: вартістю за одиницю (комплект) в розмірі понад 10000 гривень - з дозволу центрального органу виконавчої влади або іншого головного розпорядника бюджетних коштів.

б) з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів: вартістю за одиницю (комплект) в розмірі понад 5000 гривень - з дозволу місцевої державної адміністрації.

Оскільки, як вбачається з положення про Дніпровське басейнове управління водних ресурсів (п. 6.1.), відповідач 1 фінансується як за рахунок державного бюджету так і за рахунок коштів місцевих бюджетів, то для реалізації майна, яке перебувало на балансі, останньому необхідно було отримати дозволи від центрального органу виконавчої влади та місцевої державної адміністрації.

Відповідно до п. 22 інструкції продаж матеріальних цінностей, які згідно з Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 N 64 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31.07.2000 за 459/4680, віднесені до основних засобів (у тому числі повністю зношених), здійснюється тільки на конкурентних засадах (через біржі, аукціони та за конкурсом) відповідно до Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.09.2000 N 1976 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2000 за N 692/4913, із змінами та доповненнями.

Згідно з п. 23. інструкції продаж будівель (у тому числі приміщень), споруд, транспортних засобів та повністю зношених за даними бухгалтерського обліку матеріальних цінностей, які відносяться до необоротних активів, проводиться за експертною оцінкою. Експертна оцінка - це визначення вартості матеріальних цінностей експертом за договором із установою.

Відповідачами будь-яких доказів дотримання встановленого типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ порядку реалізації майна, яке знаходилось на балансі Дніпровського басейнового управління водних ресурсів суду не надано.

Відповідно до частини першої ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з приписами ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції від 10.01.2003 р., чинній станом на дату укладення контракту) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

У п. 5 роз'яснень наданих Верховним судом України у постанові пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28 квітня 1978 року № 3 (у редакції від 25.05.1998 р., чинній станом на дату укладення контракту) вказано, що за правилами ст. 48 ЦК угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції. Стаття 48 ЦК застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків , при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (статті 45 - 47, 49 - 58 ЦК). Правила зазначеної статті застосовуються також до наслідків визнання недійсною угоди при недодержанні форми, в якій угода під страхом недійсності має бути укладена. У разі визнання угоди недійсною за ст. 48 ЦК суд повинен у рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачами будь-яких доказів дотримання встановленого типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ порядку реалізації майна, яке знаходилось на балансі Дніпровського басейнового управління водних ресурсів суду не надано. Відповідно, господарським судом встановлено, що позов, поданий заступником прокурора Київської області до Дніпровського басейнового управління водних ресурсів та Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег" про визнання недійсним біржового контракту, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

До тверджень відповідачів вказаних у відзивах на позовну заяву суд ставиться критично, оскільки останні є необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

05.04.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача-2 подано заяву про застосування строку позовної давності.

Вказана заява мотивована тим, що позивачу було відомо про укладений контракт ще у 2003 році, що підтверджується листом відповідача 1 від № АС/5-120 від 06.02.2003 р. до ФДМ України та листом-відповіддю останнього від 25.02.2003 № 20-4-83.

У п. 4.1. роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року № 10 вказано, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № АС/5-120 від 06.02.2003 р. відповідач 1 звернувся до ФДМ України з метою отримання роз'яснень щодо необхідності отримання дозволу від останнього на продаж основних засобів.

Листом від 25.02.2003 № 20-4-83, як зазначено вище, ФДМ України повідомив відповідача 1, що відчуження майна бюджетних організацій регламентується Типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженою наказом Держаного казначейства України Міністерства економіки України від 10.08.2001 р.

Таким чином, у вказаних листах відсутня інформація щодо факту укладання біржового контракту купівлі-продажу майна на УМТБ "Відродження" від 14.03.2003 р. Крім того, позивачем у справі є Регіональне відділення Фонду державного майна України в Київській області, а не ФДМ України.

З огляду на вищевказане, заява відповідача 2 про застосування строку позовної давності залишається судом без задоволення.

Відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним біржовий контракт купівлі-продажу майна від 14.03.2003 р., який зареєстрований в реєстрі за № 212, укладений між Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Київська, буд 10-В; код ЄДРПО України 04389466) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Берег" (02068, м. Київ, вул. Григоренка, 33/34, код ЄДРПО України 30306866).

3. Стягнути з Дніпровського басейнового управління водних ресурсів (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Київська, буд 10-В; код ЄДРПО України 04389466) в доход Державного бюджету України (за кодом бюджетної класифікації: ГУ ДКУ у Київський області, р/р 31214206783001, МФО 821018, код за ЄДРПО України 37955989) - 536 (п'ятсот тридцять шість гривень) 50 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег" (02068, м. Київ, вул.Григоренка, 33/34, код ЄДРПО України 30306866) в доход Державного бюджету України (за кодом бюджетної класифікації: ГУ ДКУ у Київський області, р/р 31214206783001, МФО 821018, код за ЄДРПО України 37955989) - 536 (п'ятсот тридцять шість гривень) 50 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.07.2013 р.

Суддя А.В. Лопатін