Ухвала

від 15.05.2013 по справі 2а-1670/7755/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р.Справа № 2а-1670/7755/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Хорішко О.М., представника відповідача Плахотничого Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2013р. по справі № 2а-1670/7755/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод"

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство " Карлівський машинобудівний завод ", звернувся до суду з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000032200 від 16.12.2011 року, яким до нього застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 45 698,31 грн. та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення №0000362301 від 16.12.2011 року в частині донарахування ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" податку на додану вартість в сумі 22 000 грн.

19 лютого 2013 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства " Карлівський машинобудівний завод " відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погодившись з зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" зазначає, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що закінчився законодавчо встановлений строк застосування штрафу (пені) за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Крім того, вважає, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про непідтвердженість господарських операцій позивача з ТОВ "Рондобуд".

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод " зареєстровано у встановленому законом порядку, перебуває на податковому обліку у Карлівській МДПІ та є платником податку на додану вартість.

Карлівською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Карлівський машинобудівний завод " з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року.

02.12.2011 року за результатами перевірки складено акт № 362/23/14311169, яким встановлено порушення позивачем п.п 7.2.3 п.7.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 22 000 грн., ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", в частині несвоєчасного надходження імпортного товару від нерезидента фірми "Getrierbebau NORD" при виконанні контракту №132/2007 від 15.03.2007 року. ( а.с.11-25)

16.12.2011 року на підставі висновків акту перевірки Карлівською МДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення №0000032200, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 45 698,31 грн., та податкове повідомлення - рішення №0000362301 від 16.12.2011 року, яким ПАТ "Карлівський машинобудівний завод " донараховано податок на додану вартість в сумі 95782 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 39 659,50 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв у межах наданих повноважень, та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Підпунктом 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено , що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, законодавством встановлено правило першої події. Підприємство має право отримати податковий кредит або у разі сплати коштів, або отримання податкової накладної. Такому правилу кореспондується правило визначення податкового зобов'язання, згідно з яким датою виникнення податкового зобов'язання вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2010 року між ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" (Генпідрядник) та ТОВ "Рондобуд" (Субпідрядник) укладено договір №111010СП субпідряду на монтаж обладнання.

Об'єктом надання монтажних послуг за означеним договором був елеватор, що розташований за адресою с. Антипівка, Золотоніський район, Черкаська область.

За умовами даного договору субпідрядник ТОВ «Рондобуд» (01001 м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 8, оф. 7. ЄДРПОУ 36844639) в особі директора Свиридюка Андрія Володимировича) приймає на себе і зобов'язується виконати власними силами за завданням Генпідрядника (ВАТ «Карлівський машинобудівний завод» в особі генерального директора Камишіна Олександра Миколайовича) роботи по монтажу обладнання наведеного в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки позивачем було надано акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад ТОВ «Рондобуд» код ЄДРПОУ 36844639.

Зі змісту акту приймання виконаних підрядних робіт №1 (який без дати його складання) неможливо встановити які саме монтажні роботи були виконані Субпідрядником в якому обсязі та в чому вони полягають, що також ставить під сумніви реальність надання самих послуг та їх фактичне використання Позивачем у господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Разом з тим матеріали справи містять копію договору про надання послуг з монтажу обладнання від 21.09.2010р. №210910М (а.с. 122-125) відповідно до якого ТОВ «Красногірське» - Замовник доручає, а ВАТ «Карлівський машинобудівний завод» - Підрядник власними силами та за власний рахунок бере на себе зобов'язання здійснити монтаж обладнання (елеватора) за адресою с. Антипівка, Золотоніський р-н, Черкаська область.

На виконання умов договору надання послуг позивачем до матеріалів справи додано копію акту здачі-приймання робіт від 17.11.10 №1776 та «акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за листопад, виписку з рахунку, інструкцію з монтажу. (а.с. 126.165)

Колегія суддів зазначає, що вищезазначені акт здачі-приймання робіт від 17.11.10 не може підтверджувати реальність виконання монтажних робіт позивачем, оскільки із його змісту не можливо встановити осіб, що брали участь в його підписанні та підтверджують дані господарські відносини від імені Підрядника - ВАТ «Карлівський машинобудівний завод» та Замовника - ТОВ «Красногірсеке».

Зі змісту акту приймання виконаних підрядних робіт №1 (який без дати його складання) підписаного Позивачем з ТОВ «Красногірське» неможливо встановити які саме монтажні роботи були виконані Підрядником в якому обсязі та в чому вони полягають, що також ставить під сумніви реальність надання самих послуг та їх фактичне використання Позивачем у господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Крім того, ПАТ «Карлівський машинобудівний завод» у додатках 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ за жовтень 2010 року (оформленої відповідно до наказу ДПА України 30.05.97р. №166 у редакції наказу ДПА України від 17.03.08р. №159) в переліку постачальників відображено податкову накладну від 14.10.2010р. №101402 на загальну суму 132000грн. (в т.ч. ПДВ 22 000грн.), яка виписана ТОВ «Рондобуд» код ЄДРПОУ 36844639, але ТОВ «Рондобуд» не відображено взаємовідносини з Позивачем у декларації по ПДВ (додаток 5) за жовтень 2010 року про що існує розбіжність у системі співставлення між контрагентами у жовтні 2010р..у розмірі 22 000грн.

Разом з тим в ході зустрічної перевірки ТОВ «Рондобуд» проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва (акт від 04.03.11 №1603/23-4/3684439) встановлено, що підприємство не мало ні основних засобів, ні трудових ресурсів необхідних для виконання договору від 11.10.10 №111010СП субпідряду на монтаж обладнання, відповідно до п.1.1. якого ТОВ «Рондобуд» зобов'язується виконати умови договору (монтажно-будівельні роботи) власними силами за завданням Генпідрядника.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 275 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Статтею ст. 877 ЦК України регламентовано, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

За змістом ст. 879 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Також слід зауважити, що кошторис це документ, в якому зазначається постатейний перелік витрат на виконання робіт і який є додатком до договору підряду, його невід'ємною частиною. Він дозволяє встановити не тільки розмір ціни, а і чітко визначити її складові елементи. Скласти його може як замовник так, і підрядник. Для договорів підряду в будівельному середовищі кошторис складається в обов'язковому порядку.

Також слід відмітити, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. Для спрощення порядку прийняття робіт встановлені типові форми документів, необхідні для їх передання-прийняття, а саме 1) «Акт приймання виконаних підрядних робіт»(ф. № КБ-2в); 2) «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-3). В актах міститься інформація про вартість виконаних будівельно-монтажних робіт, зданих замовнику, а також про витрати, пов'язані з виконанням цього обсягу робіт. Саме ці суми формують доходи по будівельному контракту в конкретному звітному періоді. Зазначена в актах сума витрат, що відносяться до виконаних робіт, являє собою собівартість виконаних робіт. У довідці визначається вартість таких робіт. На підставі зазначених документів замовник робить розрахунки за виконаний підрядником обсяг робіт.

Необхідно відзначити, що «Акт приймання виконаних підрядних робіт»(ф. № КБ-2в) і «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-3) призначені винятково для обліку виконаних підрядних робіт і їхньої вартості. Зазначені типові форми поширюються на будівельні підприємства і будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності, незалежно від форми власності, які виконують будівельні і монтажні роботи; роботи з капітального і поточного ремонту будинків і споруджень; інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства і джерел фінансування цих робіт.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів (первинних документів) на підтвердження, які саме монтажно-будівельні роботи було виконано Субпідрядником у якому обсязі та які потужності (механізми, людський потенціал - фізична праця) були задіяні при виконанні умов договору Субпідрядником, відсутня довідка про вартість виконаних підрядних робіт встановленої форми №КБ-3.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів отримання Субпідрядником технічного завдання, технічної та проектно-кошторисної документації на об'єкт будівництва, графіка виробництва монтажних і спеціальних робіт (що є обов'язковим за п.1.3 Договору від 11.10.10), відсутні докази походження будівельного обладнання задіяного у монтажно-будівельних роботах елеватора, матеріали справи не містять доказів яким чином отримано (та хто с власником) комплектуючих (продукції зазначеної у п.п.1.1.1. Договору субпідряду від 11.10.10 №111010СП) за рахунок яких було збудовано елеватор.

Крім того, а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції позивачем не надано доказів виконання ТОВ «Рондобуд» тих послуг, до виконання яких останнє залучалося як субпідрядник, докази отримання субпідрядником технічного завдання, технічної та проектної документації на об'єкт, який ТОВ «Рондобуд» повинно було змонтувати, надати докази походження такого обладнання, докази його передачі виконавцю, який здійснюватиме монтаж, та ін.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено належними доказами реальність господарських операцій з ТОВ «Рондобуд», за рахунок яких ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" частково сформувало свій податковий кредит у відповідному звітному періоді, оскільки з наданих суду документів (угод, податкових накладних та актів здачі - прийняття виконаних робіт) неможливо в повному обсязі встановити факт проведення монтажних робіт, встановити, хто саме здійснював означені договором та актами монтажні роботи, за допомогою якої техніки, що унеможливлює підтвердження реальності оподаткованих операцій та дійсного їх використання у господарській діяльності позивача.

З огляду на вищезазначене, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту в перевіряемому періоді є обґрунтованими, а винесене податкове повідомлення-рішення №0000362301 від 16.12.2011 року в частині донарахування ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" податку на додану вартість в сумі 22 000 грн. прийнято відповідачем у межах наданих повноважень, та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення - рішення № 0000032200 від 16.12.2011 року, яким до ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 45 698,31 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаним рішенням Карлівською МДПІ було застосовано санкції за порушення ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині несвоєчасного надходження імпортного товару від нерезидента фірми "Getrierbebau NORD" при виконанні контракту №132/2007 від 15.03.2007 року.

Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Приписами статті 4 вказаного Закону передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

На виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Указу Президента України від 21.01.98 N 41/98 "Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі", інших нормативно-правових актів Національний банк України визначає такий порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними, імпортними операціями, який регламентується Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. № 136 та Зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 р. за № 338/3631 (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до п.1.3 Інструкції передбачено, що якщо договір передбачає поставку товару, здійснення платежу в кілька етапів, то банк здійснює контроль за строками розрахунків за експортними операціями окремо за кожним фактом здійснення поставки товару, а за імпортними операціями - окремо за кожним фактом здійснення платежу.

Вимогами п. 1.10. Інструкції передбачено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо:

- вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

- вимоги однорідні;

- строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги;

- між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Разом з тим п. 3.3. Інструкції регламентує, що банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших

випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до п. 5.8. Інструкції банк у довільній формі повідомляє податковий орган про факт зняття з контролю операції резидента на підставі документів про припинення зобов'язань за цією операцією шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами (пункт 1.10 розділу 1 цієї Інструкції).

Вимогами п.5.9. Інструкції передбачено, що банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 2 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів. У наступному звітному місяці інформація про ці порушення вже не надається.

Як було обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, до податкового органу станом на дату завершення перевірки та станом на дату розгляду судом справи від ПАТ КБ «ПриватБанк» на виконання п. 5.8 Інструкції не надходило повідомлення про зняття з контролю імпортної операції по контракту позивача №132/2007 від 15.03.2007р., а отже дане порушення триває.

Матеріалами справи підтверджено, що 15.03.2007 року між ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" та фірмою "Getrierbebau NORD" укладено контракти №132/2007 від та №003-2010 від 27.01.2010 року на поставки товарів.

Контрагентом позивача було порушено вимоги зазначених контрактів та не поставлено у встановлені строки частково оплачених згідно наданих платіжних доручень товарів (циліндричні зубчасті передачі редукторів (без двигуна) моноблоки з паралельними валами , двигуни змінного струму багатофазних потужністю понад 7,5 кВТ.).

Факт того, що вказані товари не були своєчасно поставлені фірмою "Getrierbebau NORD" у встановлені законом строки не заперечувався і самим позивачем.

Позивач зазначив, що заборгованість за даними поставками була усунута шляхом проведення між сторонами контракту взаємозаліку однорідних вимог та оформленням відповідного акту, а ПАТ КБ "ПриватБанк" повинен був зняти з валютного контролю вказану фінансову операцію.

Вказаний Акт про проведення взаємозаліку однорідних вимог підписаний 15.03.2010 року та поданий 07.11.2011 року (більш, ніж через рік) до ПАТ КБ "ПриватБанк" для зняття з валютного контролю відповідної фінансової операції, що підтверджується наявним у матеріалах справи листом - відповіддю останнього. (а.с. 225-227)

Але факт того, що заборгованість згідно контракту №132/2007 від 15.03.2007 року по платіжних дорученнях від 15.01.2010 року та від 29.01.2010 року на загальну суму 8 180 євро була припинена у встановлені законом строки шляхом оформлення взаємозаліку, не ставився під сумнів і самим податковим органом.

Матеріалами справи підтверджено, що мала місце оплата покупцем ПАТ «Карлівський машинобудівний завод» в адресу постачальника фірми "Getrierbebau NORD" згідно платіжного доручення від 30.04.2010 року №8359 в сумі 12 655 євро, за якою не було поставлено товар, а повернуто частину коштів в сумі 9 165 євро, інша частині коштів (3 460 євро) не повернута покупцю. Граничний термін надходження товару минув 27.10.2010 року. Термін прострочення склав 246 днів (з 27.10.2010 року по 30.06.2011 року). За порушення граничного терміну отримання товару нараховано пеню в розмірі 28 105,17 грн.

Згідно платіжного доручення від 31.08.2010 року №9256 мала місце оплата в сумі 987 євро, з граничним терміном поставки товару 27.02.2011 року. Вказана сума не була погашена фірмою "Getrierbebau NORD" , термін прострочення поставки товару склав 123 дні ( з 27.02.2011 року по 30.06.2011 року). За порушення граничного терміну отримання товару нараховано пеню в розмірі 3 925,27 грн.

Згідно платіжного доручення від 06.09.2010 року № 9313 мала місце оплата покупцем ПАТ «Карлівський машинобудівний завод» в адресу постачальника фірми "Getrierbebau NORD" в сумі 1001 євро, з граничним терміном поставки товару 05.03.2011 року. Вказана сума не була погашена фірмою "Getrierbebau NORD", термін прострочення поставки товару склав 117 днів ( з 05.03.2011 року по 30.06.2011 року). За порушення граничного терміну отримання товару нараховано пеню в розмірі 3 862,31 грн.

Згідно платіжного доручення від 21.09.2010 року №9423 мала місце оплата покупцем ПАТ «Карлівський машинобудівний завод» в адресу постачальника фірми "Getrierbebau NORD" в сумі 2303 євро, з граничним терміном поставки товару 20.03.2011 року. Вказана сума не була погашена фірмою "Getrierbebau NORD", термін прострочення поставки товару склав 102 днів (з 20.03.2011 року по 30.06.2011 року). За порушення граничного терміну отримання товару нараховано пеню в розмірі 7 839,73 грн.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази звернення позивача до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, про надання відповідних висновків щодо відстрочення більш як на 180 днів поставки товару, як це передбачено ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно застосовано до ПАТ Карлівський машинобудівний завод" штрафні санкції в сумі 45 698,31 грн., тому податкове повідомлення - рішення № 0000032200 від 16.12.2011 року є законним, обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2013р. по справі № 2а-1670/7755/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 20.05.2013 р.