Рішення

від 25.06.2013 по справі 5011-8/15337-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/15337-2012 25.06.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дона»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна»

про звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 2176518,00 грн. та визнання права власності на предмет іпотеки

Суддя Полякова К.В.

Представники :

від позивача: Новиков О.Є. (дов. № 08.6-186/84-40 від 17.01.2013),

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Урсоцбанк» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дона» за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» про звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 2176518,00 грн. та визнання права власності на предмет іпотеки.

Позов обґрунтований тим, що позивач реалізує своє право передбачене умовами Договору іпотеки від 06.06.2007, укладеного між позивачем та відповідачем. Оскільки боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» не повернена сума кредиту у строк та не сплачені відсотки за користування кредитом, відповідно до Договору відновлювальної кредитної лінії № 18/059-КВ укладених між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та третьою особою.

Ухвалою Господарського суду м Києва від 02.11.2012 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 22.11.2012 року.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 08.11.2012 позивач надав клопотання про витребування доказів.

21.11.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю направити свого представника для участі у судовому засіданні.

Під час судового засідання 22.11.2012 року представники позивача подали до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, у рахунок погашення заборгованості у розмірі 2176800,00 грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не забезпечила явку свого представника для у часті у судовому засідання, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

За наслідками судового засідання, враховуючи клопотання відповідача, судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 13.12.2012 року.

30.11.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю «Дона» через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подано клопотання про призначення судової експертизи, оскільки на думку відповідача вартість предмета іпотеки значно занижена у відповідності до оцінки проведеної позивачем.

13.12.2012 у судовому засіданні, заслухавши представників позивача, суд роз'яснив, що розгляд клопотання відповідача про призначення судової експертизи відкладено на більш пізніший термін, та оголосив про відкладення розгляду справи на 24.01.2013 року.

23.01.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшив розмір заявлених вимог, розмір яких з урахуванням уточнень складає 2331011,84 грн.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 24.01.2013 справу № 5011-8/15337-2012 для вчинення процесуальних дій передано судді Шкурдовій Л.М. у зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 24.01.2013 справу № 5011-8/15337-2012 прийнято до свого провадження суддею Шкурдовою Л.М. та розгляд справи призначено на 07.02.2013 року.

У зв'язку із поверненням судді Полякової К.В. із відпустки, 25.01.2013 розпорядженням Заступника Голови Господарського суду від 25.01.2013 справу № 5011-8/15337-2012 передано для розгляду судді Поляковій К.В.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Ухвалою суду від 25.01.2013 зазначену справу прийнято суддею Поляковою К.В. до свого провадження та призначено її розгляд на 07.02.2013 року.

Під час судового засідання 07.02.2013 судом розглянуто та прийнято клопотання представників позивача щодо уточнень позовних вимог, а також роз'яснено, що подальший розгляд справи буде здійснюватись у межах уточнених позовних вимог, відповідно до яких сума заборгованості складає 2331011,84 грн., розгляд справи відкладений на 14.03.2013, про що винесено відповідну ухвалу.

Відповідач та третя особа до судового засідання 14.03.2013 не зявились, причини неявки суду не повідомили, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Участь у призначеному судовому засіданні бере експерт, яким було здійснено оцінку нерухомого майна, що є предметом іпотеки, на який в межах даної справи, заявленні вимоги про звернення стягнення.

Представниками позивача у судовому засіданні надано до суду Звіт про незалежну оцінку вартості нерухомого майна: окремої двоповерхової будівлі загальною площею 158,5 кв.м, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 37/2. Під час дослідження даного звіту у судовому засіданні, експертом Чумаченком М.В. надані пояснення, у яких він зазначив, що оцінку було проведено на підставі документів, наданих банком, та з врахуванням зовнішнього обстеження об"єкту оцінки, оскільки відповідач чинив перешкоди у доступі до внутрішніх приміщень об"єкту оцінки.

За результатами судового засідання, судом призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (ухвала суду від 14.03.2013 наявна в матеріалах справи).

Ухвалою суду від 14.03.2013 зупинено провадження у справі №5011-8/15337-2012 до проведення судової будівельно-технічної експертизи та повернення справи до Господарського суду міста Києва.

12.06.2013 відділом діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва отримано від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи № 5011-8/15337-2012 та ухвала від 14.03.2013 без виконання у зв'язку із не забезпеченням попередньої оплати за проведення експертизи.

Ухвалою суду від 14.06.2013 провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду на 25.06.2013 року.

До судового засідання відповідач та третя особа не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про вручення поштового відправлення 17.06.2013, що долучено до матеріалів справи.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач та третя особа не з'явились на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Під час судового засідання 25.06.2013 судом розглянуто лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, у якому значиться про причини повернення матеріалів справи без висновку експерта. Такими причинами вказано не забезпечення попередньої оплати за проведення експертизи, яке у свою чергу було покладено на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дона».

У судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання про можливість здійснення оплати вартості експертизи позивачем.

Представник позивача під час судового розгляду заперечував проти здійснення оплати, посилаючись на ті обставини, що ним, до подання позову до суду, проведено незалежну оцінку предмета іпотеки та до матеріалів справи додано Звіт про незалежну оцінку вартості нерухомого майна: окремої двоповерхової будівлі загальною площею 158,5 кв.м, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 37/2.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» (позичальник) укладено Договір кредитної лінії № 18/059-КВ (а. с. 12-17).

У подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод до Договору відновлювальної кредитної лінії № 18/059-КВ, якими змінювалися умови договору, зокрема: збільшувався розмір ліміту кредитування, збільшувався розмір процентів річних за кредитом та комісій, продовжувалися строки дії договору, встановлювалися нові графіки погашення заборгованості, збільшувалися та зменшувалися відсоткові ставки за користування кредитними коштами, тощо (а. с. 8-11).

Із врахуванням додаткових угод до Договору відновлювальної кредитної лінії №18/059-КВ від 06.06.2007 пунктом 1.1.1. договору із наступними змінами передбачено, що банк здійснює позичальнику надання кредиту окремими частинами, - траншами, зі сплатою 14% процентів річних за Кредитом та комісій, в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться у Додатку 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього Договору, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 1000000,00 доларів США, відповідно до графіку зниження максимального ліміту заборгованості.

Досліджуючи умови укладеного між сторонами Договору про відновлювальну кредитну лінію з додатковими угодами, судом встановлено, що відповідно до п. 2.3. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, за методом «факт/360», де «факт» - фактична кількість днів у періоді, за яким здійснюється нарахування процентів, а « 360» - умовна кількість днів у році.

Пунктом 2.4. Договору про надання відновлювальної кредитної лінії визначено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті виданого кредиту щомісячно не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані відсотки, а також в день повернення заборгованості за Кредитом в повній сумі на рахунок відкритий в ПАТ «Укрсоцбанк».

На виконання Кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеними умовами договору.

Після спливу терміну дії Договору кредиту (04.07.2010), Позичальником, в порушення п.п. 1.1., 2.4, 3.3.6, 3.3.7 Договору кредиту, не сплачено заборгованість по кредиту та не сплачено відсотки за користування кредитними коштами.

Як передбачено п. 4.1. Договору кредиту, у разі прострочення Позичальником строків погашення Кредиту та/або сплати відсотків, комісій, зазначених у п.п. 1.1.1., 3.3.6.1., 3.3.15., 3.3.17., 2.4., 2.5. цього Договору, Позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період невиконання зобов'язань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

Згідно п. 3.2.7. Договору кредиту у разі порушення Позичальником зобов'язань, визначених у п.п. 3.3.3.-3.3.18. цього Договору кредиту, за письмовим повідомленням Кредитора до Позичальника, односторонньому порядку розірвати цей Договір, що має наслідком дострокове, протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня отримання Позичальником відповідної письмової вимоги кредитора, виконання Позичальником всіх своїх зобов'язань за Договором кредиту, а саме: повернення Кредиту, сплату процентів, комісій, а також сплату можливої неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків,завданих простроченням виконання. Після погашення зазначених вимог цей Договір вважається розірваним.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика"глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад"ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Окрім цього, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Разом з тим, позивач наполягає на тому, що він виконав свої зобов'язання за кредитними договорами, зокрема, надав позичальнику грошові кошти в обумовленій сторонами сумі, що підтверджено наявними у матеріалах справи копії листів-заявок (а. с. 18, 19, 20, 21).

Втім, позичальник не виконав взяті на себе за Договором відновлювальної кредитної лінії зобов'язання, а саме, не повернув основну суму кредиту та не сплатив процент користування кредитними коштами, отже, станом на 30.03.12 заборгованість ТОВ «Енглер-Україна» складає 11298074 (одинадцять мільйонів двісті дев'яносто вісім тисяч сімдесят чотири) гривні 23 копійок, а саме:

- сума заборгованості за кредитом - 929 524 (дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять чотири) дол. США 22 центи, що за курсом НБУ складає 7 423 831 (сім мільйонів чотириста двадцять три тисячі тридцять одна) гривня 09 копійок;

- сума заборгованості за відсотками - 291 861 (двісті дев'яносто одна тисяча вісімсот шістдесят один) дол. США 70 центів, що за курсом ІІБУ складає 2 331 011 (два мільйони триста тридцять одна тисяча одинадцять) гривень 84 копійок;

- сума заборгованості за комісіями - 6 424 (шість тисяч чотириста двадцять чотири) дол. США 54 центи, що за курсом НБУ складає 51 310 (п'ятдесят одна тисяча триста десять) гривень 87 копійок;

- розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 154 387 (сто сорок чотири тисячі сімдесят шість) дол. США 48 центів, що за курсом НБУ складає 1 232 974 (один мільйон двісті тридцять дві тридцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 61 копійок;

- розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 32 422 (тридцять дві тисячі двісті тридцять дев'ять) дол. США 13 центів, що за курсом НБУ складає 258 945 (двісті п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять) гривень 82 копійки.

Із поданого до суду розрахунку вбачається, що у межах даного позову позивач заявляє до стягнення суму заборгованості за відсотками, що складає 2331011,84 грн.

Під час судового розгляду відповідачем не заперечувався та не спростовувався факт наявності заборгованості за Договором відновлювальної кредитної лінії № 18/059-КВ.

При дослідженні правовідносин, що виникли між сторонами, судом також було встановлено, що у забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» між ПАТ «Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) та ТОВ «Дона» (Іпотекодавець), яка виступає майновим поручителем ТОВ «Енглер-Україна» укладено Іпотечний договір від 06.06.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н.П., зареєстрований у реєстрі за № 3596, за умовами якого Іпотекодавцем, передано Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме:

- нежилі приміщення (в літ. Б), двоповерхового приміщення загальною площею 158,5 м 2 , що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 37/2 та належить Відповідачу на праві приватної власності на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2005 року у справі № 36/667, яке набрало законної сили, зареєстрованого в КП «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухоме майно», згідно реєстраційного напису від 30.12.2005 року, записаного у реєстрову книгу № 128-П-170 за реєстровим № 7668-п.

Також, у зв'язку із внесенням змін до кредитних договорів відповідні зміни вносились до Іпотечного договору, шляхом укладання договорів про внесення змін (а. с. 12,13).

Заставна вартість Предмету іпотеки за згодою сторін становить 1781180,00 грн., про що зазначено у Договорі від 29.07.2009 про внесення змін до Іпотечного договору від 06.06.2007 року. Одночасно, умовами Іпотечного договору відображено балансову вартість предмета іпотека у розмірі 86300,00 грн. (п.1.3. Іпотечного договору).

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні ті користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі не виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього божника у порядку встановленому цім законом.

За приписами статті 33 ЗУ «Про Іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Цією ж статтею передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 37 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Як вбачається із умов Іпотечного договору від 06.06.2007, із врахуванням змін внесених Договором від 29.07.2009 про внесення змін до Іпотечного договору від 06.06.2007, пунктом 1.4. визначено суть та розмір забезпечених іпотекою вимог - виконання позичальником перед іпотекодержателем зобов'язань, зокрема, сплата процентів за користування Кредитом, в розмірі та порядку, визначеному Договором, яким обумовлено Основне зобов'язання та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному Договором, яким обумовлено Основне зобов'язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за умови додержання статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 4.5. Договору іпотеки визначено, що Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із перелічених в даному положенні договору способів, в тому числі шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Частиною 3 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

У відповідності до Висновку про вартість майна від 16.10.2012 року, наданому суб'єктом оціночної діяльності ПП «Енергомакс» (сертифікат № 12021/11 від 09.06.2011 р.), вартість Предмет іпотеки складає 2176800,00 грн. з ПДВ.

На виконання положення ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» щодо необхідності надсилання іпотекодавцю та боржнику вимоги про усунення порушення, Позивачем 09.12.2011 надіслана відповідачу та Третій особі письмові вимоги, в якій їм запропоновано погасити заборгованість за Кредитним договором, а також попереджено, що у випадку невиконання вимоги у тридцятиденний строк з моменту її отримання Банком будуть застосовані заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Визначені сторонами способи позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають іпотекодержателю: або запропонувати іпотекодавцю укласти та посвідчити нотаріально окремий договір про позасудове врегулювання, або застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого написи чи до суду із позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У зв'язку з залишенням вказаних вимог без задоволення, Банком прийнято рішення про задоволення вимог до ТОВ «Енглер-Україна» за Договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 18/059-КВ від 06 червня 2007 року, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - нежилі приміщення (в літ. Б), двоповерхового приміщення загальною площею 158,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 37/2 та належить на праві власності ТОВ «ДОНА».

Відповідач у поданому до суду відзиві, посилається той факт, що вартість предмета іпотеки, визначена звітом, значно занижена, з огляду на що клопотав про призначення судової будівельно-технічної експертизи, однак не забезпечив оплату проведення експертизи, систематично не з'являвся до судових засідань та ігнорував вимоги ухвал суду, у зв'язку і з чим суд досліджує та надає правову оцінку лише доказам, наявним у матеріалах справи, у тому числі Звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна (а. с. 39).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

При дослідженні судом умов укладеного між сторонами договору іпотеки, зокрема пункту 4.5. договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки та його продаж для погашення заборгованості здійснюється за вибором іпотекодержателя одним із наступних способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

До особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до частини 2 статті 36 Закону України «Про іпотеку» обрання того чи іншого способу звернення стягнення на предмет іпотеки є правом іпотекодержателя, яке він реалізує на свій розсуд.

Згідно статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки здійснюється на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, до якого дорівнюється відповідне застереження у договорі іпотеки.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З положень статті 1 статті 15 Цивільного кодексу України вбачається, що будь-яке суб'єктивне цивільне право, в тому числі таке, що виникло на підставі договору, в тому числі, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, підлягає захисту в суді, у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення статті 15 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями частини 2 статті 124 Конституції України, яка передбачає, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Такий спосіб захисту суб'єктивних цивільних прав, як визнання права, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України.

Слід враховувати той факт, що відповідне застереження було включено сторонами спору до Іпотечного договору від 06.06.2007 у момент його укладення, тобто в той момент, коли були відсутні будь-які порушення умов Договору відновлювальної кредитної лінії № 18/059-КВ з боку ТОВ «Енглер-Україна», а відповідно, і підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

За вказаних обставин, у суду відсутні підстави для позбавлення Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судового захисту його права, яке виникло на підставі відповідного застереження у Іпотечному договорі від 06.06.2007 року.

Також, слід зазначити, що у разі, якщо такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, передбачений договором іпотеки, іпотекодержатель може реалізувати його у судовому порядку, шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на предмет іпотеки.

Суд звертає увагу на те, що за своєю правовою природою право іпотеки, що належить іпотекодержателю має похідну, залежну природу від вимоги, яка забезпечена іпотекою, та нерозривно з нею пов'язано. Це підтверджується положеннями чинного цивільного законодавства, зокрема, частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку», яка прямо зазначає, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Аналогічна правова позиція міститься й у постанові Верховний суд України 3-139гс11 від 26.12.2011 року «установивши, що за договорами застави позасудовим способом звернення стягнення на заставлене майно Банком, як заставодержателем, обрано передачу майна у його власність, господарські суди, з висновками яких погодився касаційний суд, обґрунтовано визнали за позивачем право власності на заставлене майно».

У матеріалах справи наявний Звіт про незалежну оцінку вартості нерухомого майна: окремої двоповерхової будівлі загальною площею 158,5 кв.м, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 37/2., складений експертною фірмою Приватним підприємством «Енергомакс», оцінювачем Чумаченко М.В., відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки складає 2176800,00 грн. (з ПДВ).

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про оскарження зазначеного висновку експерта, а також докази які б спростовували недостовірність зазначеної у ньому інформації.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання права власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 06.06.2007 у рахунок погашення суми заборгованості за відсотками Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» за Договором відновлювальної кредитної лінії № 18/059-КВ від 06.06.2007 у розмірі 2331011,84 грн. підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку, про можливість задоволення позовних вимог позивача щодо звернення стягнення, та визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки та погоджується з доводами позивача про те, що він має право використовувати наступні способи звернення стягнення на іпотечне майно передбачені іпотечним договором.

До того ж, суд зауважує, що позивачем неодноразово у межах розгляду справи вносилися уточнення позову, які за своє суттю є збільшенням позовних вимог, однак, сплата судового збору Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» у відповідному співвідношенні не не здійснювалась.

За приписами п. 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» з урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами статті 49 ГПК України.

Так, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у розмірі 43530,36 грн. суд покладає на відповідача. А також, сума судового збору недосплачена позивачем у дохід Державного бюджету України у розмірі 3089,88 підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дона» за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» про звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 2331011,84 грн. та визнання права власності на предмет іпотеки - задовольнити повністю.

У рахунок часткового погашення суми заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» (03127, місто Київ, вулиця 40-річчя Жовтня, будинок 120, корпус 1; код ЄДРПОУ 31721290) перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (03150, місто Київ, вулиця Ковпака, будинок 29; код ЄДРПОУ 00039019), а саме суми заборгованості за відсотками у розмірі 2331011 (два мільйони триста тридцять одна тисяча одинадцять) гривень 84 копійки з ПДВ за Договором відновлювальної кредитної лінії № 18/059-КВ від 06.06.2007, звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 06.06.2007, зареєстрованого у реєстрі за № 3596, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (03150, місто Київ, вулиця Ковпака, будинок 29; код ЄДРПОУ 00039019) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дона» (04053, місто Київ, вулиця Гоголівська, будинок 37/2; код ЄДРПОУ 31732281) та знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Гоголівська, будинок 37/2 шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (03150, місто Київ, вулиця Ковпака, будинок 29; код ЄДРПОУ 00039019) на предмет іпотеки - нежилі приміщення (в літері Б), двоповерхова будівля загальною площею 158,50 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Гоголівська, будинок 37/2.

Оціночна вартість предмета іпотеки 2176800 (два мільйони сто сімдесят шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з ПДВ.

Визнати за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (03150, місто Київ, вулиця Ковпака, будинок 29; код ЄДРПОУ 00039019) право власності на нежилі приміщення (в літері Б), двоповерхова будівля загальною площею 158,50 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Гоголівська, будинок 37/2 та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Дона» (04053, місто Київ, вулиця Гоголівська, будинок 37/2; код ЄДРПОУ 31732281) на праві власності на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2005 року у справі № 36/667, яке набрало законної сили, зареєстрованого у Комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна згідно реєстраційного напису 30.12.2005 року, записаного у реєстрову книгу № 128-п-170 за реєстровим № 7668-п.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дона» (04053, місто Київ, вулиця Гоголівська, будинок 37/2; код ЄДРПОУ 31732281) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, місто Київ, вулиця Ковпака, будинок 29; код ЄДРПОУ 00039019) судовий збір у розмірі 43530 (сорок три тисячі п'ятсот тридцять) гривень 36 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дона» (04053, місто Київ, вулиця Гоголівська, будинок 37/2; код ЄДРПОУ 31732281) у дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3089 (три тисячі вісімдесят дев'ять) гривень 88 копійок.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та результативну частини у судовому засіданні 25.06.2013 року у присутності представника позивача.

Повний текст рішення складено 01.07.2013 року.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова