Постанова

від 27.06.2013 по справі 826/5397/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року № 826/5397/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МК Сервіс" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 10 грудня 2012 року № 000658228 та № 000657228.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, закони України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Сервіс" неправомірно зроблений висновок про безпідставність включення до податкового кредиту та до складу валових витрат рекламних послуг, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Реклама-Дизайн" і Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Мета", оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заперечень по суті заявлених позовних вимог суду не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МК Сервіс" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

В період з 19 листопада 2012 року по 21 листопада 2012 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі направлення від 19 листопада 2012 року № 1765/2-8, наказу від 15 листопада 2012 року № 1853, виданих Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києві Державної податкової служби, згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та в зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого з ОВС СУ Державної податкової служби у м. Києві від 9 липня 2012 року про призначення документальної позапланової виїзної перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києві Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Сервіс" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО Мета" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 26 листопада 2012 року № 8167/22-817/34189078, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "МК Сервіс":

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, статей 3, 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 58 441 грн., в тому числі по періодах: за І квартал 2011 року на суму 21 833 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 22 808 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 36 608 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 36 608 грн.;

- пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 49 300 грн., в тому числі по періодах: за лютий 2011 року на суму 17 467 грн., за квітень 2011 року на суму 9 833 грн., за травень 2011 року на суму 10 000 грн., за липень 2011 року на суму 12 000 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 10 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 000657228, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "МК Сервіс" суму грошового зобов'язання в розмірі 55 301 грн., з якої: за основним платежем - 49 300 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 001 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100;

- № 000658228, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "МК Сервіс" суму грошового зобов'язання в розмірі 58 442 грн., з якої: за основним платежем - 58 441 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 11021000.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 22 лютого 2013 року № 1772/10/12-1-03 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 10 грудня 2012 року № 000657228 та № 000658228, а первинну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Сервіс" від 19 грудня 2012 року № 19-1/12-12 (вхідний № 6961/10 Державної податкової служби у м. Києві від 25 грудня 2012 року) - без задоволення.

Рішенням Державної податкової служби України від 30 березня 2013 року № 4814/6/10-2115 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 10 грудня 2012 року № 000657228, № 000658228 та рішення Державної податкової служби у м. Києві, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірки прийшла до висновку про завищення позивачем валових витрат та про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО Мета" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" на підставі акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 27 червня 2012 року № 454/22-8/37401232 про результати невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ "НВО Мета" за період з 1 грудня 2010 року по 31 серпня 2011 року та акту Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 3 липня 2012 року № 1579/22-222/37500602 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 28 січня 2011 року по 29 лютого 2012 року.

Так, актом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 27 червня 2012 року № 454/22-8/37401232 про результати невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ "НВО Мета" за період з 1 грудня 2010 року по 31 серпня 2011 року встановлено:

- порушення частини п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "НВО Мета" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаним правочинам не був переданий в порушення статей 662, 655, 656 Цивільного кодексу України;

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 1 грудня 2010 року по 31 серпня 2011 року, які підпадають під визначення статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статті 138 Податкового кодексу України;

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 1 грудня 2010 року по 31 серпня 2011 року, які підпадають під визначення статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" та статті 185 Податкового кодексу України.

В акті Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 3 липня 2012 року № 1579/22-222/37500602 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 28 січня 2011 року по 29 лютого 2012 року зазначено, що ОСОБА_1 в протоколі допиту від 25 травня 2012 року зазначив, що ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" придбано без мети здійснення діяльності зазначеної в статутних документах та за грошову винагороду. Фактично фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" він не здійснював, рахунками та майном не розпоряджався, бухгалтерську та податкову звітність не вів. Також в акті зазначено, що допитаний по справі засновник та директор ТОВ "НВП "Арт Пром", ТОВ "НВЦ "Електропромторг", ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн", ТОВ "НВО "Мета", ТОВ "ТК "Поділля-Інвест", ТОВ "РД Сервіс", ТОВ "Гранд Альянс Плюс" ОСОБА_1 показав, що вказані підприємства він зареєстрував (перереєстрував) у державних органах без мети здійснення фінансово-господарської діяльності за вказівкою ОСОБА_3 та за грошову винагороду.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, суд зазначає, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. У пункті 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України зазначено, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

На час виникнення спірних правовідносин діяли закони України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пунктом 1.7, підпунктом 7.4.1, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Мета", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "МК Сервіс", як замовником, укладено договір про надання послуг № 010211, за умовами якого замовник замовляє, а виконавець зобов'язується здійснити комплекс заходів по організації трансляції рекламних матеріалів замовника на регіональних телерадіокомпаніях України, згідно сітки трансляції та завдання на трансляцію рекламних матеріалів, що додається. В пункті 2.1 договору зазначено, що завдання на трансляцію рекламних матеріалів, що додаються до цього договору, повинно містити: характер відео сюжетів, що мають транслюватися, період трансляції, кількість РТРК, загальну кількість виходів на всіх РТРК, вартість хвилини рекламного часу та повну вартість робіт.

Згідно рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Мета" від 28 лютого 2011 року № 11, вартість послуг за розміщення рекламних відеоматеріалів на регіональному ТБ України складає 104 800 грн.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Мета" виписало на користь позивача податкову накладну від 28 лютого 2011 року № 34 на загальну суму 104 800 грн., в тому числі ПДВ - 17 466,67 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Мета" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МК Сервіс" підписаний акт виконаних робіт (надання послуг) від 28 лютого 2011 року № 11.

На підтвердження перерахування коштів на користь ТОВ "НВО "Мета" за надані послуги з розміщення відеоматеріалів на регіональному ТБ України позивачем надано виписки по рахунку в ПАТКБ "Правекс-Банк".

1 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Реклама-Дизайн", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "МК Сервіс", як замовником, укладено договір про надання послуг № 010411-1, за умовами якого замовник замовляє, а виконавець зобов'язується здійснити комплекс заходів по організації трансляції рекламних матеріалів замовника на регіональних телерадіокомпаніях України, згідно сітки трансляції та завдання на трансляцію рекламних матеріалів, що додається. В пункті 2.1 договору зазначено, що завдання на трансляцію рекламних матеріалів, що додаються до цього договору, повинно містити: характер відео сюжетів, що мають транслюватися, період трансляції, кількість РТРК, загальну кількість виходів на всіх РТРК, вартість хвилини рекламного часу та повну вартість робіт.

Згідно рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Реклама-Дизайн" від 19 травня 2011 року № 1905-01, від 14 червня 2011 року № 1406-1, від 20 липня 2011 року № 2007-01, загальна вартість послуг за розміщення відеоматеріалів на регіональному ТБ України складає 191 000 грн.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК "Реклама-Дизайн" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 1 від 30 квітня 2011 року на загальну суму 59 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 833,33 грн.;

- № 19 від 31 травня 2011 року на загальну суму 60 000 грн., в тому числі ПДВ - 10 000 грн.,

- № 30 від 22 липня 2011 року на загальну суму 72 000 грн., в тому числі ПДВ - 12 000 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРК "Реклама-Дизайн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МК Сервіс" підписані акти виконаних робіт (надання послуг) від 30 квітня 2011 року № 1, від 31 травня 2011 року № 1406-1 та від 22 липня 2011 року № 30.

На підтвердження перерахування коштів на користь ТОВ "ТРК "Реклама-Дизайн" за надані послуги з розміщення відеоматеріалів на регіональному ТБ України позивачем надано виписки по рахунку в ПАТКБ "Правекс-Банк".

Отже, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання згідно укладених договорів від 1 лютого 2011 року № 010211 та від 1 квітня 2011 року № 010411-1 виконані ТОВ "МК Сервіс" та ТОВ "НВО "Мета" і ТОВ "ТРК "Реклама-Дизайн" у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій надані звіти про виконання організації трансляції рекламних матеріалів на регіональному телебаченні України у лютому 2011 року, квітні 2011 року, травні 2011 року та у липні 2011 року, згідно яких ТОВ "НВО "Мета" та ТОВ "ТРК "Реклама-Дизайн" організовано трансляцію програми "Соган-ТV" на телеканалах ТК "Веселка" (Кіровоградська область, м. Світловодськ), ТОВ "ТV-4" (м. Тернопіль), ТРК "Шанс" (Хмельницька область, м. Шепетівка), ТК "Вежа" (Сумська область, м. Конотоп), Полонському ТВ-каналу (Хмельницька область, м. Полонне), ТБ "Прилуки" (Чернігівська область, м. Прилуки), ТК "Луч" (Луганська область, м. Красний Луч), Городоцькому районному ТРПЦ (Хмельницька область, м. Городок), ТК "Антел" (Луганська область, м. Антрацит), РТС "Гребінка" (Полтавська область, м. Гребінка), ТРК "Ніка" (АР Крим, смт. Чорноморське), ТРК "6 Канал" (Донецька область, м. Горлівка), ТРК "Взгляд" (Дніпропетровська область, м. П'ятихатки), ТОВ ДП "Контакт-Славута" (хмельницька область, м. Славута), ТРО "Тисмениця" (Івано-Франківська область, м. Тисмениця), ОДТРК "Крим" (Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь), ТРК "Неаполь" (Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь), ТРК "Астра" (Полтавська область, м. Червонозаводська), ТРК "Слобожанка" (Харківська область, м. Чугуїв), ТОВ "ТРК "Дубно" (Рівненська область, м. Дубно), ТЦ "Альфа" (Черкаська область, м. Тальне) та ТРК "Атлант" (Дніпропетровська область, м. Апостолове).

Також позивачем надано записаний на СД-диску відео ролик, який транслювався на регіональному ТБ України, в якому міститься сюжет щодо здійснення ТОВ "МК Сервіс" гарантійного та ремонтного обслуговування, проведення ремонтних робіт та капітального ремонту автомобілів. Відеозапис оглянутий судом.

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Сервіс" від 14 грудня 2012 року № 14/12, ТОВ "МК Сервіс" в лютому, квітні, травні, липні 2011 року проведена рекламна компанія. В січні 2011 року валовий дохід підприємства склав 397 213 грн. Після проведення рекламної компанії валовий дохід в лютому 2011 року склав 421 420 грн., на кінець вересня 2011 року - 553 436 грн. Після проведення рекламної компанії у ТОВ "МК Сервіс" з'явилися клієнти не тільки в м. Києві, а й з Київської, Рівненської, Дніпропетровської, Харківської, Полтавської та Черкаської областей України.

На підтвердження отримання додаткових замовлень, та відповідно отримання прибутку, внаслідок розміщення ТОВ "НВО "Мета" та ТОВ "ТРК "Реклама-Дизайн" відеоматеріалів на регіональному ТБ України позивачем надано первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні та акти виконаних робіт) складені за участю ТОВ "МК Сервіс" та ТОВ "Дистрибуційні мережі", ПАТ "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів", ТОВ "Фірма Інор", ЗАТ ТВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", КП "АТП" Шевченківської районної у м. Києві ради, ТОВ "Мастер-Люкс", ТОВ "Ергопак", ТОВ "Термінал-М", АВКТВТ "Рівненська кондитерська фабрика", ЗАТ "Агріматко-Україна", ТОВ "Біотехнології 2000", ПП "Укрпалетсистем", ВАТ Виробничо-наукове підприємство "Укрзооветпромпостач", ДП фірмою "Екотехніка-М", ПП "Метал Холл Буд", ТОВ "ВКФ Спайк", ТОВ будівельно-інжиніринговою компанією "Прима-Терм", АБ "ДіамантБанк", ПП "Автомагістраль", ТОВ "Ергопак", ТОВ "Торгівельна компанія ТБС", ТОВ "Азія-Трансбус", ТОВ "Екогран", ТОВ "Демчук-ТРАНС", ТОВ "Рман Сервіс Груп", ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка", СТОВ "Дружба-Нова", ПрАТ "Завод будівельних виробів-1", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ "ЛСДМ Транс", ТОВ "Арсенал-Центр", ТОВ "Альтіс-Спецбуд", ТОВ "МД Груп", ТОВ "ММК Буд", ТОВ "Плеттак", ПрАТ "Київ-Атлантик Україна".

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на матеріали досудового розслідування відносно того, що допитаний по справі засновник та директор ТОВ "НВП "Арт Пром", ТОВ "НВЦ "Електропромторг", ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн", ТОВ "НВО "Мета", ТОВ "ТК "Поділля-Інвест", ТОВ "РД Сервіс", ТОВ "Гранд Альянс Плюс" ОСОБА_1 показав, що вказані підприємства він зареєстрував (перереєстрував) у державних органах без мети здійснення фінансово-господарської діяльності за вказівкою ОСОБА_3 та за грошову винагороду, суд зазначає, що матеріали досудового розслідування (протоколи допиту свідків, підозрюваного та обвинуваченого) не можуть бути виключними доказами вини у вчиненні злочину, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили, як це передбачено частиною другою статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України. Згідно частини четвертої статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. При цьому, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Разом з тим, суд зазначає, що під час письмового провадження у справі судом направлено судовий запит, згідно клопотання представника відповідача, до Печерського районного суду міста Києва з метою отримання вироку суду по обвинуваченню ОСОБА_1

З отриманої на судовий запит постанови Печерського районного суду міста Києва від 21 вересня 2012 року у справі № 1-555/12 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 205, частинами першою, другою, третьою статті 358 Кримінального кодексу України вбачається, що ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію".

При цьому, постановою Печерського районного суду міста Києва не встановлено обставин щодо здійснення ОСОБА_1 пособництва службовим особам ТОВ "МК Сервіс" в умисному ухиленні від сплати податків.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що матеріали досудового розслідування та постанова Печерського районного суду міста Києва від 21 вересня 2012 року у кримінальній справі № 1-555/12 не можуть бути доказами на підтвердження того, що договори від 1 лютого 2011 року № 010211 та від 1 квітня 2011 року № 010411-1 укладені між ТОВ "МК Сервіс" та ТОВ "НВО "Мета" і ТОВ "ТРК "Реклама Дизайн" без мети реального настання правових наслідків, а з метою ухилення від сплати податків.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ "НВО "Мета" і ТОВ "ТРК "Реклама-Дизайн", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагентів не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12).

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Сервіс" є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний), оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" є: оптова торгівля електропобутовими приладами, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, Н.В.І.Г., інші види оптової торгівлі, рекламна діяльність, надання інших комерційних послуг, виробництво фільмів.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Мета" є: інші види оптової торгівлі, оптова торгівля електропобутовими приладами, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, Н.В.І.Г., оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням, рекламна діяльність, надання інших комерційних послуг.

Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності ТОВ "МК-Сервіс" та його контрагентів.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно визначено валові витрати та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ "НВО "Мета" і ТОВ "ТРК "Реклама-Дизайн", тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 10 грудня 2012 року № 000658228 та № 000657228 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Сервіс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 10 грудня 2012 року № 000658228.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 10 грудня 2012 року № 000657228.

. 4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Сервіс" судові витрати у розмірі 1 137 (одна тисяча сто тридцять сім) грн. 44 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева