Ухвала

від 20.06.2013 по справі 6/596

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2013 р. м. Київ К/9991/12254/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Блажівська Н.Є., Усенко Є.А.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Мельника В.В.,

відповідача - Туман Н.В., Шевченко Н.О., Фатьянова Р.О., Войтенкова Д.Ю.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011

у справі № 6/596

за позовом національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Компанія)

до СДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2008 року Компанія звернулася до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просила визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 18.09.2007 № 0001724120/0, від 27.11.2007 № 0001724120/1, від 17.04.2008 № 0001724120/3, а також рішення СДПІ про результати розгляду первинної скарги від 26.11.2007 № 13465/10/25-019.

Ухвалою названого суду від 28.10.2008 провадження у справі закрито в частині позовних вимог щодо визнання нечинним рішення СДПІ про результати розгляду первинної скарги від 26.11.2007 № 13465/10/25-019 з огляду на відсутність у цього рішення ознак акта індивідуальної дії.

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2010 було об'єднано в єдине провадження з цією справою позовні вимоги Компанії у справі № 6/538, що полягають у визнанні нечинними податкових повідомлень-рішень від 14.08.2007 № 0001624120/0, від 31.10.2007 № 0001624120/1, від 17.04.2008 № 0001624120/3, а також рішення СДПІ про результати розгляду первинної скарги від 26.10.2007 № 12342/10/25-019.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2010 у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що до Державного бюджету України не надійшла сума ПДВ, яка підлягала сплаті Компанією при розмитненні імпортного природного газу, у зв'язку з чим у позивача не виникло права на формування податкового кредиту та на подальше відшкодування відповідних сум ПДВ з бюджету.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позовні вимоги задоволено; усі оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а також рішення СДПІ про результати розгляду первинних скарг платника визнано протиправними. Названа постанова мотивована тим, що Компанія як платник податків сплатила необхідну суму ПДВ під час розмитнення імпортованого природного газу та не несе відповідальності за дії сторонніх осіб (органів державної влади), які беруть участь у багатостадійному процесі перерахування податків до бюджету; чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на отримання бюджетного відшкодування з наявністю або відсутністю у Державному бюджеті України відповідних надходжень.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням підпункту 7.3.6 пункту 7.3, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та дійсним обставинам справи, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення окружного адміністративного суду міста Києва зі спору як скасоване помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги СДПІ з урахуванням такого.

Судами під час розгляду справи встановлено, що податковою інспекцією було проведено виїзні планові перевірки компанії з питань правильності, повноти нарахування ПДВ за травень 2007 року та червень 2007 року. За наслідками цих перевірок податковим органом було складено акти від 02.08.2007 № 670/4120/20077720 та від 07.09.2007 № 768/41-20/20077720, відповідно, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2007 № 0001624120/0, за яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2007 року в розмірі 88 111 217 грн., та податкове повідомлення-рішення від 18.09.2007 № 0001724120/0, згідно з яким Компанії визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2007 року в розмірі 44 781 843 грн.

Так, за результатами цих перевірок СДПІ дійшла висновку про незаконне віднесення позивачем до податкового кредиту з подальшим включенням до розрахунку бюджетного відшкодування суми ПДВ, сплаченого на рахунок Енергетичної регіональної митниці при розмитненні імпортованого у І кварталі 2006 року природного газу.

При цьому відповідач зазначає, що під час митного оформлення природного газу в об'ємі 7 263 471,743 тис. куб.м Компанією було перераховано митному органові ПДВ у сумі 696 924 924 грн. за платіжним дорученням від 29.03.2007 № 1490; на цьому платіжному документі Державним казначейством України було проставлено штамп «оплачено». Однак після закінчення процедури митного оформлення цього природного газу 30.03.2007 за вантажними митними деклараціями № 124000002/7/001013 та № 124000002/7/001014 зазначену суму ПДВ було повернуто Державним казначейством України на рахунок Компанії як помилково зараховані кошти.

Наведені обставини було розцінені податковим органом як свідчення необґрунтованості оспорюваної податкової вигоди платника у зв'язку з відсутністю факту надходження до бюджету сплачених ним коштів.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.2.7 пункту 7.2 цієї ж статті Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

За правилами підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Підпунктом 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначено дату сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Таким чином, відповідно до наведених законодавчих положень при імпорті товару визначальною підставою для формування податкового кредиту ПДВ та подальшого відшкодування податку з бюджету є сплата необхідної суми цього податку під час митного оформлення ввезеного товару.

Відповідно, у разі вчинення усіх об'єктивно необхідних дій під час сплати ПДВ до бюджету платник вважається таким, що належним чином виконав зазначені вимоги Закону.

Однак у розглядуваному випадку, суд першої інстанції з огляду на установлений ним факт повернення позивачеві з бюджету суми ПДВ, сплаченої ним при митному оформленні імпортованого газу, як помилково зараховані кошти, дійшов правильного висновку про невиконання платником законодавчо встановленої умови виникнення у нього права на податковий кредит та правомірно відмовив у позові.

Апеляційний суд наведеної обставини не спростував та безпідставно скасував правильне та вмотивоване рішення суду першої інстанції у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 у справі № 6/596 скасувати.

3. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2010 у справі № 6/596 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Блажівська Є.А. Усенко