Постанова

від 06.11.2006 по справі 28/161а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/161а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

06.11.06 р.                                                                             Справа № 28/161а

10 год. 45 хв.                                 Зала судових засідань – кабінет № 213

                                                                                          м. Донецьк, вул. Артема, 157

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді  Кониченка О.М.

При секретарі судового засідання  Трубачовій О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Машино – технологічна станція “Шахтарська” м. Шахтарськ

до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень: № 0000292340/0-123 від 07.02.2006 р. та № 2026/10/25-013-3 від 21.03.2006 р.

За участю представників:

Від позивача: Дмитрієв О.С. – за довір.

Від відповідача: Басик  Н.О.,  Ібатуллін В.В. – за довір.

                                                     ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю “Машино – технологічна станція “Шахтарська” м. Шахтарськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень № 0000292340/0-123 від 07.02.2006 р. та № 2026/10/25-013-3 від 21.03.2006 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на той факт, що  відповідачем визначені податкові зобов'язання за дев'ять місяців 2005 року у сумі 202801 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток у сумі 158849 грн. у зв'язку з тим, що підприємством за результатами фінансово-господарської діяльності півріччя та дев'яти місяців 2005 року не віднесені до складу валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді внесків коштами в статутний фонд підприємства, тобто на думку відповідача внесені засновниками грошові кошти в статутний фонд, з метою збільшення статутного фонду є безповоротною фінансовою допомогою, що підлягає оподатковуванню відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства».

З висновками відповідача позивач не згодний, оскільки відповідно до п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до безповоротної фінансової допомоги відносяться: сума коштів, передана платнику податку відповідно до договорів дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод. Жодна з наведених обставин у спірних відносинах на думку позивача місця не має.

У спірних відносинах має місце перерахування коштів в наслідок збільшення статутного фонду.  Рішення про збільшення статутного фонду було прийнято засновниками товариства 22 червня 2005 року та відображено у Протоколі зборів засновників, згідно якого статутний фонд підприємства збільшується з 16500 грн. до 1000000  грн. Збільшення статутного фонду відображено в бухгалтерському обліку ТОВ «МТС «Шахтарська» у головній книзі підприємства бухгалтерською проводкою Д -т 311 «Розрахунковий рахунок» К-т 40 «Статутний капітал».

Також позивач посилається на те, що відповідно п. 9 Постанови Верховної Ради України «Про затвердження правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 27.06.1995 р. № 247/95 – ВР зазначено, що безповоротною фінансовою допомогою вважається: кредит, наданий  підприємству без вимоги про повернення його основної суми або відсотків, нарахованих на основну суму, незалежно від терміну надання та видів таких кредитів (за винятком субсидій та дотацій, наданих за рахунок бюджетних засобів). За результатами проведеної перевірки відповідач відносить отримані грошові суми в статутний фонд підприємства до складу валового доходу вважаючи їх безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. Внесення додаткових внесків у статутний фонд суспільства як вид господарської діяльності законодавством не визначений. Згідно пп. 4.2.5             п. 4.2 ст. 4 цього же закону до складу валового доходу не включаються суми коштів або вартість майна, що надходять платникові податку у виді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку. Засновниками позивача були фактично використані дані права, а саме - ухвалення рішення про збільшення статутного фонду підприємства і використане право прийняття участі у формуванні статутного фонду товариства, а саме відповідно до суті вищевказаної статті учасник вправі брати участь своїм майном у капіталі товариства не тільки на стадії створення товариства, але і надалі, на підставі рішення про збільшення статутного фонду за рахунок внесення додаткових внесків.

В акті перевірки відповідач зазначає, що один із засновників підприємство ТОВ Центр економічного і науково-технічного розвитку «Вектор», код ЄДРПОУ 24164634, у якого частка в статутному фонді позивача складала 50%, тобто - 8250 грн., взагалі за станом на 18.01.2006 р. не вносив у статутний грошові кошти.

Дані висновки акта не відповідають дійсності виходячи з наступного: 10.07.2002 р. підприємством ТОВ Центр економічного і науково-технічного розвитку “Вектор” у статутний фонд позивача були внесені грошові кошти в сумі 3000 грн., що підтверджується випискою банку від 11.07.2002 р. 21.06.2004 р. підприємством ТОВ Центр економічного і науково-технічного розвитку «Вектор» позивачеві був спрямований лист за №7/6 згідно який підприємство ТОВ Центр економічного і науково-технічного розвитку «Вектор» просить виключити його зі складу засновників позивача і повернути внесені кошти в сумі 3000 грн. у статутний фонд підприємства ТОВ «Машино -Технологічна станція «Шахтарська». 21.06. 2004 р. були проведені збори учасників ТОВ «Машино - Технологічна станція «Шахтарська» на якому було прийняте рішення про призначення представника підприємства ТОВ Центр економічного і науково-технічного розвитку «Вектор» і розглянутий питання про вихід даного підприємства зі складу засновників. 22.06.2005 р. зборами засновників було прийняте рішення про виключення підприємства ТОВ Центр економічного і науково-технічного розвитку «Вектор» зі складу засновників і збільшенні статутного фонду підприємства до 1000000 грн. На момент проведення перевірки відповідачем підприємство ТОВ «Вектор» було ліквідовано і виключене з державного реєстру підприємств і організацій України.  

03.11. 2006 року від позивача до суду надійшли уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просив суд визнати недійсним податкові повідомлення – рішення:  від 07.02.2006 року №  0000292340/0-123, від 21.03.2006 року № 0000292340/1-393.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що підприємством у порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не віднесено до складу валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги, у вигляді внесків грошовими коштами до статутного фонду підприємства, з порушеннями встановленого порядку збільшення статутного фонду, а саме: - не всіма засновниками внесено до статутного фонду визначені Статутом внески, зокрема - ТОВ Центр економічного та науково - технічного розвитку "Вектор", який згідно до чинного статуту ТОВ "МТС Шахтарська", зареєстрованого виконкомом Шахтарської     міської ради від 08.07.2002 р. за № 04053074Ю0010160, є засновником ТОВ "МТС” має частку в статутному фонді у сумі 8250 грн. (50%), однак сума внеску статутного фонду станом на 18.01.2006 р. становить 0 грн. (Зміни до статуту не відбувались та ТОВ Центр економічного та науково - технічного розвитку "Вектор" не виключалося зі складу засновників підприємства) - рішення підприємства про зміну розміру статутного фонду до Державного реєстратора виконавчого комітету Шахтарської міської ради не надавалося та не набрало чинності, оскільки ці зміни не було внесено до Державного реєстру, у тому числі на кінець звітного (податкового) періоду, а саме за 1 півріччя 2005 року, та за 9 місяців 2005 р., що призвело до заниження валового доходу за 9 місяців 2005 р. у сумі 811205 грн. та заниження податку на прибуток за 9 місяців 2005 р. у сумі 202801 грн., у тому числі: 2 квартал 2005 року - 178887 грн. та 3 квартал 2005 року - 23914 грн.

Згідно довідки Державного реєстратора Шахтарської міської ради від 20.01.2006 р., ТОВ "МТС Шахтарська" перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Визначений установчими документами статутний фонд складає 16500 грн. Станом на 19.01.2006 р. державна реєстрація змін до установчих документів не проводилась, та на кінець звітного (податкового) періоду, а саме за 1 півріччя 2005 року, та за 9 місяців 2005 р., рішення товариства про зміну розміру статутного фонду не надавалося до Державного реєстратора виконавчого комітету Шахтарської міської ради та не набрало чинності, оскільки ці зміни не було внесено до Державного реєстру, як того вимагає ст. 16 Закону України «Про господарські товариства».

Таким чином, на думку відповідача додаткові кошти, перераховані засновниками товариства до його статутного фонду, є безповоротною фінансовою допомогою і відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються до складу валового доходу підприємства.

Відповідальність платника податку на прибуток у даному випадку регламентується п. 20.1 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено відповідальність платника податків у порядку та розмірах, визначених законом за правильність нарахування, своєчасності сплати податку та дотримання вимог податкового законодавства.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації відповідно до пункту 2-1 розділу 7 „Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Машинно – технологічна станція „Шахтарська” є юридичною особою, має ідентифікаційний код юридичної особи №32062691, проведена державна реєстрація 8 липня 2002 року.  

Відповідачем у січні 2006 року була проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства та інших законодавчих актів, контроль за якими покладено на органи ДПС за період з 01.10.2002 р. по 30.09.2005 р. на підставі якої складений Зведений Акт від 31 січня 2006 року № 18/23-6/32062691. Висновками акту перевірки встановлені порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в наслідок чого занижено податок на прибуток за 9 місяців 2005 р. у сумі 202801 грн. у тому числі 2 квартал 2005 р. – 178887 грн., 3 квартал 2005 р. – 23914 грн.   

На підставі акту перевірки згідно з підпунктом „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань, платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року №2181-3  відповідачем прийняте податкове повідомлення – рішення  № 0000292340/0-123 від 07.02.2006 р., яки визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 361650,40 грн. (202801 грн. – основний платіж. 158849,40 – штрафна (фінансова) санкція).

Підставою визначення податкових зобов'язань податковим органом визначені норми пункту 3.1 статті 3, та підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначені норми підпунктів 17.1.3, та 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням № 0000292340/0-123 від 07.02.2006 р. позивачем була направлена скарга № 5-03/06 від 05.03.2006 р. до Шахтарської ОДПІ, якою він просить скасувати зазначене податкове повідомлення – рішення.

Рішенням Шахтарської ОДПІ № 2026/10/25-013-3 від 21.03.2006 р. про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення – рішення від 07.02.2006 р.                                     № 0000292340/0-123 на суму 361650,40 грн. залишено без змін, а скарга без задоволення.

За результатами розгляду первинної скарги відповідачем прийняте податкове повідомлення – рішення № 0000292340/1-393 від 21.03.2006 р., яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 361650,40 грн. (202801 грн. – основний платіж. 158849,40 – штрафна (фінансова) санкція).

Позивачем подана повторна скарга № 5104101 від 05.04.2006 р. до ДПА у Донецькій області, якою він просить скасувати рішення Шахтарської ОДПІ від 21.03.2006 р.                             № 2026/10/25-013-3 про результати розгляду первинної скарги та податкове повідомлення – рішення від 07.02.2006 р. № 0000292340/0-123.

18.04.2006 р. Державною податковою адміністрацією у Донецькій області прийнято Рішення № 5428/10/250135 про залишення повторної скарги без розгляду, оскільки позивачем порушено законодавчо встановлений 10 – денний термін для подання скарги на податкові повідомлення – рішення Шахтарської ОДПІ, після отримання рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги.

Не погодившись з рішенням ДПА у Донецькій області № 5428/10/250135 про залишення повторної скарги без розгляду позивач подав скаргу 3 28-1/04 від 28.04.2006 р. до ДПА України. Рішенням ДПА України № 5487/6/25-0215 від 16.05.2006 р. залишено без змін рішення ДПА у Донецькій області від 18.04.2006 р. № 5428/10/25-0135 про залишення повторної скарги без розгляду.     

Суд вважає, що позовні вимоги позивача такими що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Факт внесення засновниками коштів у сумі 715550 грн., у 2 кварталі 2005 року та 95655 грн. у 3 кварталі 2005 року у вигляді поповнення  статутного фонду підприємства не є спірним між сторонами, що підтверджується дослідженнями первинних документів викладених у акті перевірки. Суд не приймає посилання відповідача на порушення позивачем порядку та терміну державної реєстрації змін статутного фонду позивача, як підставу яка змінює суть господарської операції. У будь якому разі кошти за спірними операціями були отримані як внески до статутного фонду, і порушення порядку державної реєстрації змін до Статуту, не змінює не їх суті , ні цільового призначення.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців регулюються Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” №755 – 4 від 15 травня 2003 року який набрав чинності з 1 липня 2004 року. Пунктом 3 розділу 8 „Прикінцеві положення” передбачено що закони, нормативно – правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону (надалі Закон 755).

Аналіз норм статті 58, частини першої статті 83, частини четвертої статті 126 Господарського Кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, наголошують на тому, що Державна реєстрація господарського товариства здійснюється відповідно до закону. Таким законом на момент перерахування коштів був Закон – 755.

Частиною 5 статті 89 Цивільного Кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року передбачено, що зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. З наведеного вбачається знову таки посилання на норми Закону № 755.

Відомості щодо юридичної особи в Єдиному державному реєстрі регулюються статтею 17 зазначеного Закону. Серед них частиною 2 передбачені дані про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного фонду (статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його формування.

Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи регулюється статтею 29 зазначеного Закону.

Статус відомостей Єдиного державного реєстру визначений статтею 18 Закону                        № 755. Частиною першою зазначеної статті передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Частиною 3 зазначеної статті передбачено, якщо відомості , які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

З огляду на зазначене виходячи з даних Єдиного державного реєстру, відомості щодо збільшення статутного фонду внесені до реєстру відповідно до відмітки на новій редакції Статуту позивача (дата реєстрації 01.02.2006 року), і з цієї дати мають статус певних відомостей, наявність яких спростовує всі доводи відповідача щодо отримання позивачем коштів у вигляді безповоротної фінансової допомоги.

Пунктом 4.2 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”  передбачені доходи, які не включаються до складу валового доходу. Серед них підпунктом              4.2.5 зазначеного пункту визначені суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Інвестиція в розумінні пункту 1.28 статті 1 вищезазначеного Закону – господарська операція , яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові, та реінвестиції. Підпунктом 1.28.2 зазначеного пункту визначено, що під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Пряма інвестиція у свою чергу це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Корпоративні права відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частки (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно – правових формах.   

Враховуючи що у спірних відносинах мали місце прямі інвестиції, внаслідок яких засновники товариства придбали право власності на частки у статутному фонді позивача, отримані ним кошти є доходами які не включаються до складу валових доходів. Таким чином підстави для визначення податку на прибуток у сумі 202801 грн. спірним податковим повідомленням – рішенням відсутні. Відсутність підстав для визначення податку обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 158849 грн. 40 коп.  тому позовні вимоги позивача (з урахуванням уточнень позовних вимог від 01.011.2006 року № 1/11-1-06) підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та, керуючись Законами України  „Про оподаткування прибутку підприємств”,  Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Цивільним Кодексом України, Господарським Кодексом України, Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” ст.ст. 2-15, 17, 18, 33-35, 45-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 103-107, 110, 111, 122-143, 151-154, 158, 160, 163, 167, 185, 186, 254, п. 6, 7 розділу 7 “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд    

                                                        ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Машино – технологічна станція “Шахтарська” м. Шахтарськ до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень:  від 07.02.2006 року №  0000292340/0-123, від 21.03.2006 року № 0000292340/1-393., задовольнити.

Визнати повністю недійсним податкове повідомлення – рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції від 07.02.2006 року №  0000292340/0-123.

Визнати повністю недійсним податкове повідомлення – рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.03.2006 року № 0000292340/1-393.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Машино – технологічна станція “Шахтарська” (86200, Донецька область,             м. Шахтарськ, вул. Ватутіна, 2/8, п/р 26009301836 в ООБ № 6687, м. Шахтарськ, МФО 394352, код ЄДРПОУ 32062691)   витрати по сплаті державного мита  у сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні  06 листопада  2006 року в присутності представників сторін.

Повний текст  постанови складено 13.11.2006 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини  5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                              Кониченко О.М.