Постанова

від 21.06.2013 по справі 908/986/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.06.2013 р. справа №908/986/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівТатенко В.М., Шевкової Т.А. за участю представників сторін: від позивача: не з`явився від відповідача:не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного підприємства «Сабіла», м.Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від 25.04.2013р. (повний текст підписано 26.04.2013р.) по справі№908/986/13 (суддя Давиденко І.В.) за позовомДепартаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м.Запоріжжя до Приватного акціонерного підприємства «Сабіла», м.Запоріжжя простягнення 5 607,11грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.04.2013р. у справі №908/986/13 позовні вимоги Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м.Запоріжжя до Приватного акціонерного підприємства «Сабіла», м.Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВАТ «Запоріжжитлоцивільбуд» №390 від 25.01.2000р. в розмірі 5 607,11грн. - задоволені в повному обсязі.

Приватним акціонерним підприємством «Сабіла», м.Запоріжжя подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що договір оренди припинив дію 25.01.2005р., оскільки додаткова угода від 10.05.2006р. про продовження терміну дії договору до 25.01.2011р. є нікчемною в силу положень ч.1 ст.220 ЦК України.

Позивач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився. На адресу суду надіслав лист, згідно якого зазначив, що апеляційну скаргу підтримує, однак у зв`язку з неможливістю з`явитись у судове засідання просить суд розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та про відкладання даної справи сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного підприємства «Сабіла», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВАТ «Запоріжжитлоцивільбуд» №390 від 25.01.2000р. в розмірі 5 607,11грн.

Позовні вимоги до Приватного акціонерного підприємства «Сабіла», м.Запоріжжя обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВАТ «Запоріжжитлоцивільбуд» №390 від 25.01.2000р. щодо сплати у встановлений строк орендної плати, в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 5 607,11грн. за період з липня 2010р. по лютий 2013р.

Задовольняючи позовні вимоги до Приватного акціонерного підприємства «Сабіла», м.Запоріжжя суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором оренди державного нерухомого майна №390 від 25.01.2000р.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Так, 25.01.2000р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Сабіла" (Орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВАТ "Запоріжжитлоцивільбуд" №390 (далі - договір оренди).

В подальшому, Закритим акціонерним товариством "Сабіла" змінено організаційно-правову форму на Приватне акціонерне підприємство. Відповідні зміни до договору оренди сторонами не вносились.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на теперішній час балансоутримувачем спірного орендованого майна є КП "ВРЕЖО №13".

Додатковою угодою від 01.08.2005р. до договору оренди в преамбулі договору змінено Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області на Управління житлового господарства Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 01.06.2011р. змінено сторону (Орендодавця) в договорі оренди, а саме, Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Відповідно до п.1.1 договору оренди, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення в житловому будинку, розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 45 "б", яке знаходиться на балансі ВАТ "Запоріжжитлоцивільбуд" та не ввійшло до його статутного Фонду, а саме: вбудовані нежитлові приміщенняв цокольному поверсі п'ятиповерхового житлового будинку по вул. 40 років Радянської України, 45 "б", загальною площею 41,2 кв.м: приміщення літера А-5, кімнати №18, №52, площею 37,8 кв.м; приміщення сумісного користування площею 3,4 кв.м. (далі - майно).

Призначення приміщень - для розміщення офісу (п.1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що вступ Орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі вказаного майна.

Як встановлено господарським судом, Орендодавцем було передано, а Орендарем прийнято нежитлове приміщення в житловому будинку по вул. 40 років Радянської України, 45-б, яке знаходиться на балансі ВАТ "Запоріжжитлоцивільбуд" та не ввійшло до його статутного фонду, про що свідчить акт прийому-передачі від 26.11.2002р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно із п.3.1 договору (в редакції додаткової угоди №6 від 26.11.2002р.), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 з урахуванням змін та доповнень, внесених постановами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 3.2 договору оренди передбачено, що розмір місячної орендної плати за перший місяць оренди (січень 2000р.) становить 55,02грн., збільшений на індекс інфляції за грудень 1999р. - січень 2000р.

Відповідно до п.3.3 договору сторонами узгоджено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно, шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Орендна плата перераховується орендарем самостійно, шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. Орендна плата перераховується орендарем самостійно до місцевого бюджету м. Запоріжжя за місцем знаходження об'єкта, що здається в оренду, щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця (п.3.4 договору в редакції Додаткової угоди від 01.08.2005р.).

Пунктом 3.5 договору, в редакції Додаткових угод від 20.01.2009р. та від 08.02.2010р. визначено, що орендна плата перераховується Орендарем самостійно до місцевого бюджету м. Запоріжжя за місцем знаходження об'єкта, щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.5.2 договору встановлено, що Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 10.1 договору сторонами погоджено, що цей договір діє з 25.01.2000р. по 25.01.2003р. строком на три роки.

Додатковою угодою від 03.02.2003р. термін дії договору продовжено до 25.01.2006р. Додатковою угодою від 10.05.2006р. сторонами було продовжено строк дії договору оренди на п`ять років, тобто до 25.01.2011р.

Пунктом 10.6 договору встановлено, що в разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору, після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

За приписом ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, враховуючи умови договору та відсутність заяв сторін про припинення договору оренди, останній вважається пролонгованим в силу приписів ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ще на п`ять років, тобто до 25.01.2014р.

Наразі, предметом оренди за договором №390 від 25.05.2000р. є державне майно, тому правовідносини сторін щодо порядку користування ним регулюються приписами Закону України „Про оренду державного та комунального майна". Як передбачено ст.18 зазначеного Закону, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Згідно вимог статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог, передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як стверджує позивач, відповідач в узгоджені строки та в узгоджених розмірах орендну плату не вносив, внаслідок чого за останнім склалася заборгованість за оренду приміщення за період з липня 2010р. по лютий 2013р. в розмірі 5 607,11грн.

Однак, дослідивши матеріали справи та перевіривши вказаний позивачем розрахунок боргу колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що визначена позивачем заборгованість в розмірі 5 607,11грн. є арифметично невірною, оскільки з урахування умов додаткових угод від 04.06.2007р., 07.04.2010р. сума заборгованості за оренду приміщення за період з липня 2010р. по лютий 2013р. становить 5 566,27грн. Інших доказів у підтвердження заявленої суми боргу позивачем не представлено, як і не надано обґрунтованого розрахунку вказаної ним заборгованості.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, оскільки доказів оплати заборгованості з орендної плати за договором оренди в розмірі 5 566,27грн. відповідачем не надано, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 5 607,11грн. за період з липня 2010р. по лютий 2013р. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 5 566,27грн.

Виходячи із викладених вище підстав, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 25.04.2013р. у справі №908/986/13 підлягає скасуванню в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 40,84грн.

В решті рішення господарського суду Запорізької області за мотивами, зазначеними апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Заперечення відповідача щодо нікчемності договору оренди нерухомого майна №390 від 25.01.2000р., в зв'язку з тим, що даний договір не був нотаріально посвідчений, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки на момент укладання договору оренди нерухомого майна №390 від 25.01.2000р. діяв Цивільний кодекс УРСР (в редакції 1963р.), відповідно до ст.ст.4, 151 якого, цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством України, зокрема з передбачених законодавством угод, а також із угод, які йому не суперечать. Отже, спірний договір оренди майна від 25.01.2000р. мав відповідати вимогам законодавства, які існували на час його укладання, зокрема вимогам встановленим ЦК УРСР від 18.07.1963р. для договорів майнового найму.

Форма спірного договору оренди від 25.01.2000р. відповідала вимогам чинного законодавства на час укладання даного договору. Так, для укладання договору найму (оренди) достатнім було надання договору простої письмової форми, а його нотаріальне посвідчення не вимагалося (ст.257 ЦК УРСР від 18.07.1963р.), а вимоги щодо обов`язкового нотаріального посвідчення договору найму будівлі з`явилися у законодавстві починаючи з 01.01.2004р., тобто коли договір оренди від 25.01.2000р. вже діяв. Крім того, відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 28.12.2004р. №9135, договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), які укладені до набуття чинності ЦК України, не повинні підлягати нотаріальному посвідченню (переукладатися), оскільки вони проводжують свою дію.

Згідно з ч.1 ст.59 ЦК УРСР від 18.07.1963р. недійсною є угода визнана недійсною в судовому порядку, отже, відсутність нотаріального посвідчення спірного договору оренди майна не призводить до його недійсності, а поняття нікчемності правочину, як підстави вважати такий договір недійсним без підтвердження вказаного факту в судовому порядку, в ЦК УРСР від 18.07.1963р. було взагалі відсутнє, а тому у відповідача немає правових підстав вважати, що спірний договір оренди є нікчемним з моменту його укладання.

Що стосується додаткових угод до договору від 03.02.2003р. та від 10.05.2006р., апеляційний суд зазначає, що дані додаткові угоди також не підлягають нотаріальному посвідченню, оскільки враховуючи, що договір оренди укладений сторонами в період дії Цивільного кодексу УРСР, ст.257 якого не покладала на юридичних осіб додаткових обов'язків щодо нотаріального посвідчення чи державної реєстрації таких договорів, суд першої інстанції з урахуванням приписів ст.654 ЦК України дійшов правильного висновку, що оскільки чинним на момент укладення договору законодавством обов'язкового його нотаріального посвідчення та державної реєстрації не вимагалось, таке посвідчення та реєстрація не є обов'язковим і при укладенні додаткових угод до такого договору.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо порушення та неправильного застосування господарським судом норм матеріального права, та не заперечує правильність і законність оскаржуваного судового акту в частині визнання правомірним та діючим договору оренди №390 від 25.01.2000р. та додаткових угод до нього.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають пропорційному розподілу між сторонами згідно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сабіла", м.Запоріжжя задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 25.04.2013р. у справі №908/986/13 скасувати в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 40,84грн.

Абзац перший резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції: „Позов Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради задовольнити частково".

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції: „Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сабіла" (69037, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 45-Б, код ЄДРПОУ 20478459) на користь місцевого бюджету Орджонікідзевського району ГУДКСУ в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 38025409, р/р 33212871700007, призначення платежу: за оренду 22080401, МФО 813015) 5 566,27грн. - боргу, 1707,97грн. - судового збору".

Стягнути з Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, р/р №35415001004293 в ГУДКСУ Запорізької області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 37573068) на користь Приватного акціонерного товариства "Сабіла" (69037, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 45-Б, код ЄДРПОУ 20478459) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 153,98грн.

Господарському суду Запорізької області видати накази у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 18.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 21.06.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: В.М. Татенко

Т.А. Шевкова