Рішення

від 26.06.2013 по справі 910/4854/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4854/13 26.06.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Темп-4»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс»

про стягнення 71036,13 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача:Іващенко О.В. (дов. № 91/2012/12/04-1 від 04.12.2012) від відповідача: Коваль О.А. (дов. б/н від 28.01.2013) від третьої особи: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Темп-4» про стягнення 68471,16 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 2198,91грн. пені, 84,48 грн. - інфляційної складової боргу, 281,68 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати поставленої та використаної теплової енергії відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530257 від 01.12.2001 за період з 01.10.2012 по 01.02.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 порушено провадження за вищезазначеним позов та призначено справу до розгляду на 11.04.2013 року.

У судовому засіданні 11.04.2013 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Додатково на підтвердження своїх доводів надала письмові докази та документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

За наслідками судового засідання 11.04.2013 залучено до участі у справі у якості третьої особи ТОВ "Водоканал-Сервіс", у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 16.05.2013 та задоволено клопотання сторін про продовження строку розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів, про що винесено ухвалу.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду м. Києва від 16.05.2013 справу № 910/4854/13 передано для розгляду судді Шапталі Є.Ю.

Ухвалою суду від 16.05.2013 зазначену справу прийнято до свого провадження суддею Шапталою Є.Ю. та призначено її до розгляду.

У зв'язку із поверненням судді Полякової К.В. із відрядження, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 справу передано для розгляду судді Поляковій К.В.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

20.05.2013 судом винесено ухвалу про прийняття до свого провадження суддею Поляковою К.В. справи № 910/4854/13 та призначення її розгляду на 06.06.2013 року.

Розгляд справи 06.06.2013 відкладений на 26.06.2013 у зв'язку із неявкою третьої особи та надання додаткових доказів у справі, про судом винесено відповідну ухвалу суду.

26.06.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва третьою особою подані письмові пояснення, у яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс» заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у письмових поясненнях.

Під час судового засідання 26.06.2013 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, додатково пояснив, що розрахунок суми заборгованості позивачем здійснено станом до 01.01.2013, що також підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком ціни позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.06.2013 надав до суду додаткові докази та відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти позовних вимог.

Третя особа до судового засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2001 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» - правонаступник Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (Постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Темп-4» (Споживач) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530257.

Відповідно до п. 1 Договору Постачальник, зобов'язався виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у Договорі.

Згідно з п.п. 2.2.1, Договору постачальник зобов'язаний безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1.

Нарахування оплати споживачу за поставлену та спожиту теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення Договору по приладах обліку та розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 року - затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики. Сторони передбачили можливу зміну тарифів умовами Договору, у період його дії.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору, споживач зобов'язаний дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2 до Договору «Тарифи та порядок розрахунків». Згідно п. 10, зазначеного вище додатку, за спожиту теплову енергію населенням, оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахункови, а за теплову енергію, яка використовується орендарями, оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2012 по 01.02.2013 у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.01.201 склала 68471,16 грн, що підтверджується обліковими картками, доданими позивачем до позовної заяви.

Як на підставу своїх заперечень, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Темп-4» посилається на факт укладання 05.07.2012 Договору про здійснення функцій виконавця комунальних послуг із Товариством з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс». З огляду на вказане, відповідач стверджує, що послуги, у вигляді постачання теплової енергії йому надавались безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс», яке у свою чергу уклало договір купівлі-продажу теплової енергії № 521030 від 13.04.2012 року.

Разом з тим, третя особа, заперечуючи проти позову, зауважує, що між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс» укладено договір купівлі-продажу теплової енергії, до якого у подальшому сторонами вносились зміни шляхом укладання додаткових угод. Додатково третя особа зазначила те, що нею здійснювалось перерахування грошових коштів у рахунок оплати спожитої теплової енергії, однак позивачем грошові кошти повертались на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс».

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов"язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору № 8624026 від 01.06.2007 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Виходячи зі змісту ст. 712 ЦК України, між сторонами виникли зобов"язання за договором поставки, згідно якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використаннч його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим , сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобо"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються положенями статті 193 ГК України.

Під час розгляду даної господарської справи, судом встановлено, що у межах розгляду судом іншого спору між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс», предметом якого було недопущення існування двох договорів з постачання теплової енергії на один об'єкт одночасно, встановлено та зазначено у рішенні № 910/875/13 від 15.03.2013 наступне. Правовідносини ПАТ «Київенерго» та ОСББ «Темп-4» щодо постачання теплової енергії до житлового будинку № 8-а по бульвару Дружби Народів у місті Києві на підставі договору від 01.12.2001 припинились тільки з 01.01.2013 року.

Частиною 2 статті 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З системного аналізу вищезазначеного, суд вважає заперечення відповідача та третьої особи щодо виконавця теплової енергії, хибними, оскільки постачальником ОСББ «Темп-4» теплової енергії до 01.01.2013 є Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Через те, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Темп-4» не здійснило оплату за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2012 по 01.01.2013, тобто не виконало взяте на себе зобов'язання відповідно до договору, у відповідача перед позивачем виникла сума заборгованості у розмірі 68471,16 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 68471,16 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати за отримані послуги у період з 01.10.2012 по 01.01.2013, за договором на постачання теплової енергії у гарячої води №530257 від 01.12.2001, позивач у відповідності до умов п.3.5. Додатку № 4 до вищевказаного договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2198,81 грн. та у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 281,68 грн., а також інфляційні збитки у розмірі 84,48 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом було перевірено розрахунок пені з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань пені за період з 01.10.2012 по 01.02.2013 у розмірі 2198,81 грн.

Крім того, судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 281,68 грн. а також інфляційних збитків у сумі 84,48 грн., з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №530257 від 01.12.2001, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків у відповідності до п.3.5. Додатку №4 договору, а також статей 549 та 625 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України - є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме: пеня - 2198,81 грн., 3% річних - 281,68 грн. та інфляційні втрати - 84,48 грн.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: основний борг - у розмірі 68471,16 грн., пеня - у розмірі 2198,81 грн., 3% річних - 281,68 грн., інфляційні втрати - 84,48 грн.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Темп-4» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс» про стягнення 68471,16 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 2198,91грн. пені, 84,48 грн. - інфляційної складової боргу, 281,68 грн. - 3% річних.- задовольнити повністю.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Темп-4» (01103, місто Київ, Печерський район, Бульвар Дружби Народів, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 23493376) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, місто Київ, Печерський район, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305; п/р 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669) 68471 (шістдесят вісім тисяч чотириста сімдесят одну) гривню 16 копійок боргу за спожиту теплову енергію, 2198 (дві тисячі сто дев'яносто вісім) гривень 81 копійку пені за договором, 84 (вісімдесят чотири) гривні 48 копійок інфляційної складової боргу, 3 % річних сумою 281 (двісті вісімдесят одну) гривню 68 копійок та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 26.06.2013 у присутності представника позивача та представника відповідача.

Повний текст рішення складено - 01.07.2013 року.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова