Постанова

від 04.06.2014 по справі 910/4854/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Справа № 910/4854/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого, доповідача),

Вовка І.В.,

Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2013 року у справі № 910/4854/13 за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Темп-4", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс", про стягнення суми, -

Встановив:

У березні 2013 року публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Темп-4" про стягнення 68471,16 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 84,48 грн. інфляційних, 281,68 грн. 3 % річних, 2198,81 грн. пені, посилаючись на порушення відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 грудня 2001 року № 530257 в частині розрахунків, за період з 1 жовтня 2012 року по 1 лютого 2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11 квітня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс".

Рішенням господарського суду м. Києва від 26 червня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 68471,16 грн. боргу, 84,48 грн. інфляційних, 281,68 грн. 3 % річних, 2198,81 грн. пені, 1720,50 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2013 року рішення місцевого суду скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі та доповненні до неї позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 1 грудня 2001 року сторонами укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530257, за умовами якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у договорі.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, в період з 1 жовтня 2012 року по 1 січня 2013 року у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в сумі 68471,16 грн., несплата якої стала підставою для звернення позивача з даним позовом.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15 березня 2013 року у справі № 910/875/13 встановлено, що правовідносини сторін на підставі договору від 1 грудня 2001 року № 530257 припинились лише з 1 січня 2013 року.

Встановивши зазначені обставини, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст.ст. 525, 526, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що, оскільки до 1 січня 2013 року постачальником теплової енергії відповідачу був позивач, відповідач зобов'язаний оплатити постачальнику вартість фактично поставленої теплової енергії, а тому, позовні вимоги стосовно стягнення суми основної заборгованості підлягають задоволенню.

Разом з тим, на підставі ст.ст. 549, 611, 612, 625, 631 Цивільного кодексу України, ст.ст. 232, 230 Господарського кодексу України, судом в повному обсязі задоволено й вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних, 3 % річних і пені, нарахованих позивачем на суму боргу за прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, з посиланням на правильність відповідних розрахунків позивача.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність скасування судового рішення у справі та відмови в задоволенні позову в повному обсязі, виходячи з того, що відповідачем 5 липня 2012 року укладено договір про здійснення функцій виконавця комунальних послуг з товариством з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс", яким, в свою чергу, в якості споживача укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 521030 від 13 квітня 2012 року з позивачем, як з постачальником. Таким чином, відповідач перераховував кошти за отриману теплову енергію товариству з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс", а останнє, за договором № 521030 від 13 квітня 2012 року, перераховувало ці грошові кошти позивачу. Відсутність доказів повернення перерахованих третьої особою позивачу грошових коштів свідчить про прийняття позивачем виконання зобов'язання відповідачем, здійсненого третьою особою, а тому, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.

Проте, з висновком апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову погодитись не можна.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу за період з жовтня по грудень 2012 року за договором № 530257 від 1 грудня 2001 року, тоді як суд апеляційної інстанції, вказуючи на погашення боргу відповідача перед позивачем, послався на договір № 521030 від 13 квітня 2012 року, укладений відповідачем з третьою особою, і який, згідно фактів, встановлених рішенням господарського суду м. Києва від 15 березня 2013 року у справі № 910/875/13, набув чинності лише з 1 січня 2013 року, що свідчить про неможливість зарахування грошових коштів, сплачених в жовтні 2012 року в сумі 270000грн. за договором №521030 від 13 квітня 2012 року, в рахунок погашення заборгованості за договором № 530257 від 1 грудня 2001 року.

Крім того, відповідно до п. 9.4 договору №530257 від 1 грудня 2001 року жодна зі сторін не має права передавати свої права та обов'язки за даним договором третій стороні, без письмової згоди іншої сторони. При наявності такої необхідності договір потрібно переоформити на нового суб'єкта договору.

Частиною 1 ст. 275 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Таким чином, з огляду на зазначене, правові підстави для зарахування коштів, перерахованих третьою особою позивачу, в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем, відсутні, що свідчить про неправомірність прийнятої апеляційним судом постанови та необхідність її скасування.

Водночас, висновок місцевого господарського суду про наявність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 530257 від 1 грудня 2001 року в частині розрахунків за поставлену теплову енергію, та зобов'язання відповідача оплатити цей борг разом з нарахованими штрафними санкціями, є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а тому, рішення господарського суду першої інстанції у справі зміні або скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2013 року у справі № 910/4854/13 скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 26 червня 2013 року - залишити без змін.

Головуючий Гончарук П.А.

Судді Вовк І.В.

Малетич М.М.