Постанова

від 19.06.2013 по справі 2а-12820/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12820/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Собківа Я.М., Файдюка В.В. Скирді Б.К. Литвиненка М.В. Борисова І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд-1» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2011 року ТОВ «Рембуд-1» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.07.2011 № 0002892311/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04.07.2011 № 0002892311/0.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 01.06.2011 по 07.06.2011 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Рембуд-1» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Моней Фарм» (код ЄДРПОУ 36010626) за період з 01.05.2010 по 31.08.2010.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) в результаті чого позивачем завищено суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 115 012 грн.

За результатами проведеної перевірки, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва складено акт перевірки № 7068/23-11/32485208 від 14.06.2011 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 00002892311/0 від 04.07.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 115 012,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що документами, які наявні в матеріалах справи підтверджено, що на момент здійснення правовідносин із ТОВ «Моней Фарм» позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «Моней Фарм» не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «Моней Фарм», правовідносини відбувалися на підставі договорів та кошторисів до них, суми ПДВ по правовідносинах із позивачем були належним чином визначені ТОВ «Моней Фарм» в податкових деклараціях з податку на додану вартість, що були прийняті податковим органом.

З таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ та п. 1.2 Наказу ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Так як, податкова накладна є підставою для включення до складу податкового кредиту за відповідний період сум ПДВ, то вона безпосередньо відноситься до документів, пов'язаних з нарахуванням податку на додану вартість.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (тут і далі по тексту постанови - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положенням пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену цим підпунктом документами.

Разом з тим, відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит є правом платника податку на зменшення податкових зобов'язань звітного періоду та отримання бюджетного відшкодування, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій та вирахування бюджетного відшкодування.

Дослідженням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Рембуд-1» (Генпідрядник) та ТОВ «Моней Фарм» (Підрядник) укладено договір № 7/7 від 05.05.2010, згідно якого Підрядник здійснює ремонт та перепланування квартир під'їздів № 2-4 в житловому будинку № 2 на вул. Довженка в Шевченківському районі м. Києва.

ТОВ «Моней Фарм» було виписано на адресу ТОВ «Рембуд-1» податкові накладні № 310515 від 31.05.2010 та № 300643 від 30.06.2010 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2010 року та за червень 2010 року.

ТОВ «Рембуд-1» було перераховано грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Моней Фарм» в загальній сумі 582 562,24 грн., в т.ч. ПДВ 97 093,70 грн., що підтверджується банківськими виписками № 419 від 16.06.2010 в сумі 155 000 грн., в т.ч. ПДВ 25 833,33 грн.; № 193 від 16.06.2010 в сумі 95 000 грн., в т.ч. ПДВ 15 833,33 грн.; № 211 від 22.06.2010 в сумі 112 562,24 грн., в т.ч. ПДВ 18 760,37 грн.; № 242 від 14.07.2010 в сумі 220 000 грн., в т.ч. ПДВ 36 666,67 грн.

Станом на кінець періоду за який проводилася перевірка, кредиторська заборгованість за розрахунками ТОВ «Рембуд-1» та ТОВ «Моней Фарм» становить 418 703,03 грн.

Сума податку на додану вартість по вищевказаних податкових накладних включені до податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Рембуд-1» за травень 2010 року в розмірі 60 427 грн. та за серпень 2010 року в розмірі 106 451 грн., відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за травень та за серпень 2010 року та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за травень та серпень 2010 року.

Згідно АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» проведено аналіз сум ПДВ ТОВ «Рембуд-1» та ТОВ «Моней Фарм» та встановлено, що ТОВ «Моней Фарм» не задекларовано податкових зобов'язань за травень, червень 2010 року по контрагенту ТОВ «Рембуд-1», в результаті чого виникли розбіжності між податковим кредитом на загальну суму 166 877,55 грн., в т.ч. по періодах: травень 2010 року на суму 60 427,04 грн; червень 2010 року на суму 106 450,51 грн.

В ході провадження досудового слідства по кримінальній справі № 51-3099 встановлено, що невстановленими особами в 2007-2009 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності повторно були вчинені дії по створенню та придбанню ТОВ «Моней Фарм», яке в подальшому було зареєстроване в Солом'янській районній у м. Києві державній адміністрації, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, державних цільових фондах, отримавши печатку вказаного товариства та відкривши рахунки вказаного суб'єкта господарської діяльності в банківських установах.

Створення та придбання зазначеного суб'єкта господарської діяльності дало змогу невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом реєстрації вказаного підприємства. Використовуючи вказану фіктивну юридичну особу, невстановлені особи отримали можливість, минуючи засновника та директора вказаного підприємства, розпоряджатися банківськими рахунками, складати від імені підприємства фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи, послуги, не надавати первинні документи до контролюючих органів, не сплачувати в повному обсязі до бюджетів та державних цільових фондів податки, збори, обов'язкові платежі.

Враховуючи наявність приводу до порушення кримінальної справи, а також наявність підстав і достатніх даних, які вказують на наявність в діях невстановлених осіб ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України порушено кримінальну справу за фактом створення та придбання суб'єкту підприємницької діяльності - ТОВ «Моней Фарм».

Крім цього, згідно акту № 10273/15-2/36010626 від 19.07.2010 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності відділом адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, ТОВ «Моней Фарм» нараховано штрафні санкції за неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з податку на додану вартість за травень, червень 2010 року в сумі 340 грн.

Згідно проведеного аналізу платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ «Моней Фарм» не задекларовано податкових зобов'язань за березень-липень 2010 року на суму 11 155 253,28 грн., в результаті чого виникли розбіжності між податковими зобов'язаннями ТОВ «Моней Фарм» та податковим кредитом контрагентів-покупців, завищено податкове зобов'язання з ПДВ по операціям з продажу товарів на загальну суму 13 904 368 грн. у зв'язку з ненаданням підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків №№ 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 «Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні тощо.

Засновниками та службовими особами ТОВ «Моней Фарм» рахуються фізичні особи, які ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства не мали.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що факт порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість включених заявлених платником податку сум до податкового кредиту.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Крім того, частиною 1 статті 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З аналізу зазначених положень вбачається, що необхідними ознаками недійсності господарського зобов'язання та нікчемності правочину є невідповідність вимогам закону, вчинення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), порушення публічного порядку, спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Отже, позивачем відображені в податковій звітності взаємовідносини з ТОВ «Моней Фарм» проводились без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення позивачем положень п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є правомірними, а позовні вимоги ТОВ «Рембуд-1» - безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд-1» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2011 № 0002892311/0 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк Я.М. Собків В.В. Файдюк

Повний текст постанови складено та підписано - 25.06.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Собків Я.М.

Файдюк В.В.