Ухвала

від 03.07.2013 по справі 2а-16018/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2013 року м. Київ К/800/29715/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року

у справі № 2а-16018/12/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - позивач, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС)

до відкритого акціонерного товариства «Генеральне агентство по туризму «Інтурс-Київ» (далі - відповідач, ВАТ «Генеральне агентство по туризму «Інтурс-Київ»)

про надання дозволу на реалізацію майна, що перебуває у податковій заставі, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС звернулась у листопаді 2012 року до суду з позовом до ВАТ «Генеральне агентство по туризму «Інтурс-Київ» про надання дозволу на реалізацію майна, що перебуває у податковій заставі.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2012 року позов задоволено: надано дозвіл на реалізацію майна ВАТ «Генеральне агентство по туризму «Інтурс-Київ», яке перебуває у податковій заставі згідно актів опису майна № 10/19-125 та № 11/19-125 від 12.03.2012 року на суму податкового боргу у розмірі 968 374,01 грн., а саме: автомобіль Мерседес-Бенс ДНЗ 1975 КИТ, 1993 року випуску, сірого кольору, № шасі НМВ37338513218169, свідоцтво про державну реєстрацію ВЯ428024 від 13.12.1995 року; автомобіль Мерседес-Бенс ДНЗ 1261 КИЕ, 1993 pоку випуску, синього кольору, № кузова WDB124120B886030, свідоцтво про державну реєстрацію ВЦ281583 від 13.12.1995 року; автомобіль Мерседес-Бенс ДНЗ 6598 КИЕ, 1994 pоку випуску, синього кольору, № кузова WDB1241261J018867, свідоцтво про державну реєстрацію АГА308009 від 13.12.1995 року; нежилі приміщення по вул. Госпітальна, 12 (в літері Е) загальною площею 2419,3 кв. м.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2012 року скасована та прийнята у справі нова постанова, якою в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині якої, замість посилання на пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями) зазначити використання норм п. 59.1 та п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України , суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи.

ВАТ «Генеральне агентство по туризму «Інтурс-Київ» зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією м. Києва, як суб'єкт підприємницької діяльності 23.02.1995 року, присвоєно ідентифікаційний код № 02573527 та взяте на облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва як платник податків з 28.03.1995 року № 50223.

Станом на 14.11.2012 року відповідач має податковий борг перед Державним бюджетом у розмірі 968 374,01 гривні, у тому числі з земельного податку в сумі 929 243,05 гривні, з податку на прибуток в сумі 156,73 гривень, штрафні санкції за порушення законодавства про норми обігу готівки в сумі 0,20 гривень та податку на додану вартість в сумі 56 974,03 гривні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведені належними доказами.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позовних вимог, виходив з того, що всупереч вимогам ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції в оскаржуваній постанові не зазначено на підставі яких саме доказів суд встановив спірні обставини, мотиви врахування чи неврахування доказів по справі. Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції приймаючи рішення керувався положеннями пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та встановив, що за правилами цього Закону відповідачу на юридичну адресу було надіслано податкову вимогу № 777 від 19.01.2011 року на суму 53 004,12 гривні, однак станом на 19.01.2011 року даний Закон втратив чинність і застосування його норм до правовідносин, що виникають (існують) з 01.01.2011 року є помилковим. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції посилається на обставини направлення позивачем відповідачу податкової вимоги на суму 53 004,12 гривні та разом з цим вказує, що за відповідачем обліковується борг бюджетом у розмірі 968 374,01 гривні. При цьому судом першої інстанції не було досліджено та не встановлено обставин виникнення зазначеної суми податкового боргу, доказів, які доводять таку обставину.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується висновками суду апеляційної інстанції, який окрім зазначеного, зауважив, що вказуючи про те, що до банківських установ направлялись платіжні вимоги про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків позивача, які були повернуті без виконання, в зв'язку з відсутністю коштів на рахунку, суд першої інстанції не зазначає доказів, на підставі яких зроблено відповідні висновки, не зазначено час, станом на який вимоги про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків відповідача були повернуті без виконання в зв'язку з відсутністю коштів на рахунку.

Суд апеляційної інстанції, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, також вірно вважає, що вказані порушення суперечать правилам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України , оскільки відповідно до вимог п. 95.1., ст. 95 Податкового кодексу України у разі наявності на розрахункових рахунках відповідача коштів на момент розгляду справи судом, така вимога не позивача не може бути задоволена.

Крім цього, судом апеляційної інстанції вірно звернуто увагу на те, що судом першої інстанції розглянуто справу відносно неналежного відповідача, оскільки на момент розгляду справи та прийняття оскаржуваної постанови не існувала така юридична особа, як Відкрите акціонерне товариство «Генеральне агентство по туризму «Інтурс-Київ».

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 КАС України , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року у справі № 2а-16018/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько