Постанова

від 01.07.2013 по справі 924/211/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"01" липня 2013 р. Справа № 924/211/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Авто Експрес"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.04.2013р.

у справі № 924/211/13-г (суддя Шпак В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УА ТГ"

до відповідача Приватного підприємства "Авто Експрес"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "НБА-ГРУПП"

про стягнення 213 704,63 грн., з яких 64 594,63 грн., - вартість трактора, 91110 грн., вартість послуг перевезення, 58000 штраф за порушення зобов`язання

за участю представників сторін:

позивача: Мельник А.І.;

відповідача: Баблонюк О.В.;

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.04.2013 р. у справі № 924/211/13-г позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УА ТГ" до Приватного підприємства "Авто Експрес" про стягнення 213 704,63 грн., з яких 64 594,63 грн. - вартість трактора, 91 110 грн. - вартість послуг перевезення, 58000, 00 грн. - штраф за порушення зобов`язання задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства „Авто Експрес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УА ТГ" 64 594,63 грн. вартості трактора, 91 110 грн. вартості послуг перевезення, 45 000 грн. штрафу, 4 274,08 грн. судового збору. У стягненні 13 000 грн. штрафу відмовлено.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 20.12.2012 р. позивач придбав у Фермерського господарства Ле Горо Шен, що знаходиться в м. Маріні 28270 Прюдманш Франція трактор 404 4х4, 1980 року виписку за ціною 6 000 євро, що підтверджується контрактом №GR-2012-08-20 від 20.08.2012 р. 19.09.2012 р. між Приватним підприємством „Авто Експрес" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „УА ТГ" (замовник) було укладено договір № 19/09/12 про перевезення вантажів.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач згідно із платіжним дорученням перерахував відповідачу 91 110 грн. за міжнародні перевезення. Факт відгруження зазначеного трактора підтверджується товарно-транспортною накладною (СМR), з якої вбачається, що перевізник отримав товар 24.09.2012 р. 05.10.2012 р. на розрахунковий рахунок ПП „Авто Експрес" позивачем були перераховані кошти за перевезення та штрафні санкції, які були нараховані перевізником ТОВ „НБА ГРУПП" станом на 05.10.2012 р., (за простій автомобіля; додатково замовлений спец.дозвіл; та додатковий пробіг автомобіля), цього ж дня кошти були перераховані перевізнику ТОВ „НБА ГРУПП", оскільки ПП „Авто Експрес" виступив посередником у даній ситуації.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було враховано відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Місцевий суд зауважив, що той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

З огляду на вказане, місцевий суд зазначив, що вимоги позивача про стягнення 64 594,63 грн. вартості трактора та 91 110, 00 грн. вартості послуг перевезення є правомірними та підлягають до задоволення.

Крім того, з урахуванням п. 4.5 договору від 19.09.2010 р., яким передбачено, що за прострочення доставки вантажу виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 250 грн. за кожний день прострочення при перевезеннях по Україні, та 500 грн. за кожний день прострочення при міжнародних перевезеннях, ст. ст. 83, 230 ГК України, ст.. ст.. 549, 551 ЦК України, п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р., суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу до 45 000 грн., у зв'язку з чим відмовив у стягненні 13 000, 00 грн. штрафу.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 64 594,63 грн. (вартість трактора), 91 110, 00 грн. (вартість послуг перевезення) та 45 000, 00 грн. штрафу за порушення зобов`язання.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Авто Експрес" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 29.04.2013 р. у справі № 924/211/13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Відповідно до вимог ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоді, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

В силу вимог п. 2 ст. 308 ГП України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Скаржник наголошує на тому, що суттєвим для встановлення наявності зобов'язання є моменту прийняття вантажу перевізником.

Відповідачем у судовому засіданні, як стверджує скаржник, було документально підтверджено, що відповідач виступив лише посередником і вантаж у відправника не отримував. Таким чином, відповідач багажу не отримував, а тому не має зобов'язань перед позивачем на його повернення.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що вантажовідправник не передавав представнику відповідача по даній справі - ПП "Авто Експрес" вантажу, тому позов підлягає до обов'язкового відхилення. Позивач уклав договір про перевезення з одним перевізником (відповідачем по справі - ПП "Авто Експрес"), а багаж вантажовідправник передав зовсім іншому перевізнику - Focus Truck Logistic.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Позивач та третя особа не скористалися своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідача, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

1 липня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Зауважила, що підстави для стягнення з відповідача вартості вантажу у зв'язку із його втратою відсутні, оскільки відповідач вантажу для перевезення не отримував, останній було передано ТОВ "НБА-Групп". У зв'язку з цим відповідати за втрату вантажу повинна третя особа - ТОВ "НБА-Групп".

З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 29.04.2013 р. у справі № 924/211/13-г слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УА ТГ" в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Крім того, пояснив, що договірні правовідносини по перевезенню вантажу виникли у позивача із відповідачем на підставі укладеного договору № 19/09/12 від 19.09.2012 р. Жодних інших договорів позивачем укладено не було, ТОВ "УА ТГ" не уповноважувало інших учасників судового процесу, крім ПП "Авто Експрес", на отримування вантажу .

З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТОВ "НБА-ГРУПП" в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що всі учасники судового процесу були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі, та Реєстр Рівненсього апеляційного господарського суду на відправку рекомендованої кореспонденції від 10.06.2013 р. (а.с. 133 - 135), а також те, що явка представників сторін та третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення штрафу в сумі 45 000, 00 грн., виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, що 20.12.2012 р. позивач придбав у Фермерського господарства Ле Горо Шен, що знаходиться в м. Маріні 28270 Прюдманш Франція трактор 404 4х4, 1980 року виписку за ціною 6 000 євро, що підтверджується контрактом № GR-2012-08-20 від 20.08.2012р., випискою з банківського рахунку позивача, заявою про продаж транспортного засобу (а.с. 11-16, 50-52) та сертифікатом продажу від 31.08.2012 р.

19.09.2012 р. між Приватним підприємством „Авто Експрес" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „УА ТГ" (замовник) було укладено договір № 19/09/12 про перевезення вантажів (далі по тексту - Договір, а. с. 7-8).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з перевезення вантажів до пункту призначення, в тому числі шляхом залучення до виконання перевезень третіх осіб (перевізників), та видачі їх особі, яка має право на одержання вантажів, оформлення відповідної документації, а також надаватиме інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажів відповідно до замовлення, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Пунктом 2.1 договору обумовлено, що замовник зобов'язується надавати замовлення на перевезення вантажу. В замовленні зазначається вартість перевезення, адреса і час завантаження; маршрут; найменування, характер, вага та загальна вартість вантажу, адреса завантаження та розвантаження (здачі), особа, уповноважена на прийом вантажу, терміни доставки вантажу, необхідні допоміжні послуги. Прийняте до виконання замовлення є невід'ємною частиною даного договору. Забезпечити виконавця вантажно-супроводжувальними документами, пов'язаними з характером вантажу. Своєчасно прийняти надані послуги та оплатити вартість наданих послуг.

Відповідно до п. 2.2 виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з перевезення вантажів відповідно до умов п. 1.1 цього договору та згідно із замовленням. Доставити вантаж у визначений в замовленні пункт призначення в терміни, зазначені замовником, та передати вантаж уповноваженій особі вантажоодержувача відповідно до кількості місць, зазначених в товарно-транспортній накладній (СМR). Здача вантажів вантажоодержувачу в пункті призначення за масою та кількістю місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від змовника. Забезпечити збереження вантажу в дорозі та супроводження вантажу на маршруті слідування.

Вартість послуг визначається в замовленні та в подальшому зазначається в актах наданих послуг. Підставою для проведення розрахунків по даному договору є підписаний сторонами акт наданих послуг та оригінал товарно-транспортної накладної (СМR) з підписами вантажовідправника та вантажоодержувача. Замовник зобов'язаний підписати акт наданих послуг протягом 5 банківських днів з моменту його пред'явлення виконавцем, або у такий самий термін письмово повідомити виконавця про свої заперечення. Замовник зобов'язаний сплатити вартість наданих послуг протягом 15 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг, якщо іншу не обумовлене в заявці (п.3.1, п.3.2).

У розділі 4 Договору сторони погодили порядок відповідальності сторін.

Так, відповідно до п. 4.3 за втрату (недостачу) вантажу виконавець несе відповідальність в розмірі вартості втраченого (розміру недостачі) вантажу та штрафних санкцій, які були пред'явлені замовнику вантажоодержувачем. При цьому доказом вини виконавця є акт, складений та підписаний представниками вантажоодержувача і виконавця, в якому відображено факт втрати (недостачі) або пошкодження вантажу.

Згідно з пунктом 4.5 Договору за прострочення доставки вантажу виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 250 грн. за кожний день прострочення при перевезеннях по Україні, та 500 грн. за кожний день прострочення при міжнародних перевезеннях.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 29.09.2012 р. між ПП «Авто Експрес» (замовник) та ТОВ «НБА - ГРУПП» (виконавець) було укладено договір про перевезення вантажів, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з перевезення вантажів до пункту призначення, в тому числі шляхом залучення до виконання перевезень третіх осіб (перевізників), та видачі їх особі, яка має право на одержання вантажів, оформлення відповідної документації, а також надаватиме інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажів відповідно до замовлення, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (а.с. 80-81).

13.03.2012 р. між ООО «НБА ГРУП» (замовник) та Focus Truck Logistick (виконавець) укладено Договір доручення на транспортно-експедиторське обслуговування. Відповідно до п. 1 вказаного договору, даний договір обумовлює порядок взаємовідносин при організації перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні та заявках за ці перевезення між замовником та виконавцем. Замовник доручає, а виконавець на підставі заявок замовника зобов'язується за винагороду організувати в інтересах замовника транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, пред'явлених ним для перевезення автомобільним транспортом (а.с. 38-39).

У заявці № 19/09/12 до договору № 19/09/12 від 19.09.2012р. на перевозку вантажів автотранспортом вартість послуг перевезення становить 6300 євро за одну одиницю сільгосптехніки. Датою загрузки зазначено 21.09.2012 р. (а.с. 29).

В матеріалах справи міститься платіжне доручення № 209 від 05.10.2012р., з якого вбачається, що позивач перерахував відповідачу 91 110, 00 грн. за міжнародні перевезення в тому числі штрафні санкції (а.с. 10).

Факт відвантаження трактора підтверджується товарно-транспортною накладною (СМR), з якої вбачається, що перевізник Focus Truck Logistick, якого відповідно до п. 1.1 Договору було залучено до перевезення відповідачем через третю особу, отримав товар 24.09.2012 р. (а.с. 45).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2012 р., 07.12.2012 р. позивач звернувся до відповідача з вимогами терміново виконати умови договору №19/09/12 від 19.09.2012р. на перевезення вантажів автотранспортом та передати вантаж, зазначений в заявці від 19.09.2012р. (а.с.12, 19).

Листом № 20/11 від 20.11.2012 р. відповідач повідомив позивача, що згідно підписаного договору № 19/09/12 від 19 вересня 2012 року між ПП „Авто Експрес" та ТОВ „УА ТГ", він зобов'язався здійснити перевезення м. Брезоль (Франція) - м. Кам'янець-Подільський (Україна). Перед підписанням договору керівництвом ТОВ „УА ТГ" та ПП „Авто Експрес", за допомогою перекладача, в усній формі було оговорено, що ПП „Авто Експрес" не має особистого транспорту, який би міг перевозити великогабаритні вантажі і було узгоджено, що ПП „Авто Експрес" залучить до перевезення іншого перевізника, який зможе реалізувати дане перевезення, (згідно п.1.1.). Перевізником виступив ТОВ „НБА ГРУПП", договір з яким було додатково надано позивачу. 05.10.2012 р. на розрахунковий рахунок ПП „Авто Експрес" позивачем були перераховані кошти за перевезення та штрафні санкції, які були нараховані перевізником ТОВ „НБА ГРУПП" станом на 05.10.2012 р., (за простій автомобіля; додатково замовлений спец.дозвіл; та додатковий пробіг автомобіля), цього ж дня кошти були перераховані перевізнику ТОВ „НБА ГРУПП", оскільки ПП „Авто Експрес" виступив посередником у даній ситуації (а.с. 21).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні положення діючого законодавства.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України є договір.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України , за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 313 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами; якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі; перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.

За приписами ч. 2 ст. 919 ЦК України вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

Статтею 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

При цьому, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

В силу приписів ст.. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами статтей 9 Конституції України та 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" - Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві. Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожного перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Відповідно до статей 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Пунктом 1 ст. 9 Конвенції встановлено, що накладна, так як не доведено протилежного, є доказом договірних відносин і посвідченням прийняття вантажу перевізником (транспортером).

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів закріплює форму міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR), яка підтверджує факт приймання-передачі вантажу та наявність договірних відносин між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем), а також умови перевезення вантажу на основі положень Конвенції.

Отже, наявна в матеріалах справи товарно-транспортна накладна (СМR) є належним доказом та допустимим доказом у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження факту виникнення договірних правовідносин та отримання вантажу перевізником.

Якщо встановлена втрата вантажу чи якщо вантаж не прибув після закінчення терміну, передбаченого в статті 19, одержувач може від свого імені пред'явити перевізнику вимоги, основані на праві, що витікає з договору перевезення (стаття 13 Конвенції).

Згідно зі статтею 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки; перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

В силу дії статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику, а згідно з п.1 ст.23 Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Відповідно до ст. 19 Конвенції вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін або, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику.

Той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим (ч. 1 ст. 20 Конвенції).

При цьому, матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем належним чином своїх договірних зобов'язань щодо оплати послуг за перевезення вантажу, що підтверджується платіжним дорученням №209 від 05.10.2012р., яке міститься в матеріалах справи.

В той же час, як було встановлено вище, між відповідачем та ТОВ «НБА - ГРУПП» (виконавець) було укладено договір про перевезення вантажів від 19.09.2012 р.

При цьому, п. 1.1. Договору про перевезення вантажів №19/09/12 від 19.09.2012 р., укладеного між Приватним підприємством „Авто Експрес" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „УА ТГ" (замовник), відповідачеві було надано право надавати замовнику послуги з перевезення вантажів до пункту призначення, в тому числі шляхом залучення до виконання перевезень третіх осіб (перевізників).

Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Натомість, як свідчать встановлені обставини справи, перевізник залучений до перевезення через третю особу відповідачем, отриманий вантаж до пункту призначення у встановлені терміни не доставив. Вказані дії свідчать про втрату вантажу, що є підставою для відповідальності відповідача за порушення договірного зобов'язання.

Таким чином, невиконання ТОВ «НБА - ГРУПП» договірних зобов'язань не звільняє від відповідальності відповідача за втрату вантажу.

З урахуванням наведених вище приписів діючого законодавства та встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу того, що вимога позивача про стягнення з відповідача 64 594,63 грн. вартості трактора та 91 110 грн. вартості послуг перевезення є правомірною, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягає до задоволення.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 58 000 грн. штрафу за період з 05.10.2012 р. по 28.01.2013 р., судова колегія вважає, що такі вимоги є безпідставними, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити з огляду на наступне.

За умовами пункту 4.5 договору від 19.09.2010 р. за прострочення доставки вантажу виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 250 грн. за кожний день прострочення при перевезеннях по Україні, та 500 грн. за кожний день прострочення при міжнародних перевезеннях.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, закон надає сторонам можливість встановити відповідальність окремо як за невиконання, так із за неналежне виконання зобов'язання.

Пунктом 4. 5 Договору передбачено відповідальність за неналежне виконання зобов'язання, а саме за прострочення строків доставки вантажу, а не за його недоставку чи втрату вантажу.

За таких обставин, коли вантаж взагалі недоставлено, а позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків у вигляді його вартості, відсутні підстави для задоволення таких вимог. Адже, у зв'язку з тим, що відповідачем взагалі не було здійснено доставку вантажу, то відповідно не може мати місця у даному випадку прострочення його доставки.

З огляду на вказане, вимоги позивача в цій частині заявлені з порушенням визначених законом та умовами договору вимог, а тому не підлягають до задоволення.

Натомість, суд першої інстанції всупереч наведеним вище вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, визнав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу обгрунтованими зменшивши розмір штрафу до 45 000 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, підставами для скасування аба зміни рішення місцевого суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржником на підтвердження своєї правової позиції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Таким чином, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення позову щодо стягнення з відповідача 64 594, 63 грн. вартості трактора та 91 110 грн. вартості послуг перевезення.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апелянта в частині відсутності визначених законом підстав для стягнення з відповідача штрафу є цілком обгрунтованими, відповідають встановленим обставинам справи, а тому апеляційна скарга в цій частині підлягає до задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 29.04.2013 р. у справі № 924/211/13 - г слід скасувати частково та прийняти нове, яким в задоволенні позову в частині стягнення штрафу відмовити. В решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Авто Експрес" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 29.04.2013 р. у справі № 924/211/13 - г скасувати в частині стягнення з Приватного підприємства "Авто Експрес " 45 000 грн. штрафу.

Прийняти в цій частині нове рішення. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „УА ТГ" про стягнення з Приватного підприємства "Авто Експрес" 45 000 грн. штрафу відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „УА ТГ" (с. Залісся Друге, Кам'янець-Подільського району, вул. Кармелюка, 13, код ЄДРПОУ 37328273) на користь Приватного підприємства „Авто Експрес" (м. Кам'янець-Подільський, вул. Крип'якевича, 2-А код ЄДРПОУ 37368452) - 580 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Хмельницької області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Справу № 924/211/13-г надіслати господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.