Рішення

від 15.04.2013 по справі 2-1570/12

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 2-1570/12

Провадження № 2/727/102/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Чебуришкіній Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, зобов'язання банк прийняти кошти, зобов'язання нотаріуса виключити з реєстру іпотеку та заборону відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, відшкодування шкоди, -

встановив:

Позивач - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 20.03.2008р. між сторонами було укладено кредитний договір № 444pv11-08, відповідно до якого відповідач отримала кошти в сумі 237600 доларів США з оплатою по процентній ставці 15 % відсотків річних на строк до 20.03.2023р.

05.05.2008р. до вищезазначеного договору була укладена додаткова угода № 1, відповідно до якої розмір відсоткової ставки був збільшений до 16 відсотків річних.

Однак, відповідач свої обов'язки по договору виконує неналежним чином, заборгованість за користування кредитом станом на 22.06.2011р. складає 3142715,98 грн. - з яких :

- заборгованість по сплаті кредиту складає 237265,61 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1891789,89 грн.;

- по сплаті процентів - 79581,20 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 634524,78 грн.;

- по сплаті пені - 77308,18 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 616401,31 грн.

А тому просив стягнути з відповідачки цю суму заборгованості та судові витрати по справі.

Відповідач - ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до банку та приватного нотаріуса ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, зобов'язання банк прийняти кошти, зобов'язання нотаріуса виключити з реєстру іпотеку та заборону відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, відшкодування шкоди посилаючись на те, що вона оспорюваний договір підписала, але коштів по ньому не отримувала, відсотки ніколи не сплачувала, додаткову угоду № 1 не укладала і не підписувала.

Також посилалась на те, що договір від імені Банку укладено відділенням № 11 філії «Прикарпатське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», яке не є юридичною особою і не мало повноважень на укладення договору. Крім цього, договір кредиту підписано начальником цього відділення, який не мав довіреності, виданої Банком, на укладання з позичальниками договорів, пов'язаних з банківськими операціями.

Зазначала, що у частина пунктів договору значно погіршують становище позичальника як споживача порівняно з банком. Дані умови є несправедливими. Банк при наданні кредиту не перевірив фінансовий стан позичальника і надав кредит, який значно перевищує фінансові можливості пересічного громадянина. З червня 2008 року настала непередбачувана обставина - всесвітня фінансова криза. Дана істотна зміна становища значно погіршала майновий стан позичальника і призвела до неспроможності погашати кредит.

Договір не містить істотних умов договору, що передбачають відповідальність банку щодо видачі кредиту, в преамбулі спірного договору не вказано реквізити юридичної особи (банку), підписи сторін не скріплені печаткою юридичної особи, не вказана мета споживчого кредиту, не вказано яким правочином буде забезпечуватися зобов'язання, не надано детальний розпис сукупної вартості кредиту. Суми по сплаті відсотків зараховувались не у відповідності до п.4.3 кредитного договору.

Філія банку, в якій їй нібито було видано кредит, була відкрита з порушенням чинного законодавства.

Крім цього, посилалась на те, що 20.03.2008 року був укладений договір іпотеки між Банком та ОСОБА_1, згідно з яким з метою забезпечення виконання зобов'язань в іпотеку банку було передано нежитлові приміщення по АДРЕСА_1.

З урахуванням змінених позовних вимог просила визнати недійсними кредитний договір та договір іпотеки, зобов'язати банк прийняти у неї кошти в сумі 888158,16 грн. за мінусом суми страхування з розстрочкою платежів на 6 місяців, зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_2 виключити з реєстру іпотеку та заборону відчуження предмету іпотеки, вирішити питання щодо відшкодування позичальнику шкоди згідно Закону України «Про захист прав споживачів» та повернути судові витрати по справі.

Представник позивача - банку в судовому засіданні позов підтримав повністю, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити за безпідставністю, і в своїх поясненнях підтвердив обставини. викладені в позовній заяві та запереченнях.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов банку не визнала, свій позов підтримала і в своїх пояснення підтвердила обставини, викладені у позовній заяві, заявах та запереченнях.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про поважні причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов банку підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Судом встановлено, що 20.03.2008р. між сторонами було укладено договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 444pv11-08, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 отримала кошти в сумі 237600 доларів США з оплатою по процентній ставці 15 % відсотків річних на строк до 20.03.2023р. \ т. 1, а.с. 7 \.

Відповідно до заяви про видачу готівки № 5 від 20.03.2008р. відповідач отримала ці кошти \ т.2, аркуші 139 - 142 - справа № 2-103\11\ .

05.05.2008р. до вищезазначеного договору була укладена додаткова угода № 1, відповідно до якої розмір відсоткової ставки був збільшений до 16 відсотків річних \ т. 1, а.с. 9 \.

Однак, відповідач свої обов'язки по договору виконує неналежним чином, заборгованість за користування кредитом станом на 22.06.2011р. складає 3142715,98 грн. \ т. 1, а.с. 60, 61 \- з яких :

- заборгованість по сплаті кредиту складає 237265,61 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1891789,89 грн.;

- заборгованість по сплаті процентів - 79581,20 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 634524,78 грн.;

- заборгованість по сплаті пені - 77308,18 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 616401,31 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.3.4 Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів у випадку порушення позичальником будь-яких умов Договору.

Пунктом 6.1. Кредитного договору встановлено, зокрема, що за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів відповідач повинен сплати позивачу пеню з розрахунку подвійної облікової ставки від простроченої суми за кожен день прострочення. Пеня сплачується у разі порушення відповідачем термінів платежів, передбачених умовами кредитного договору. Сплата пені не звільняє відповідача від зобов'язання сплатити проценти за весь час користування кредитними коштами \ т. 1, а.с. 8 \.

Зазначені умови Кредитного договору узгоджуються з вимогами ч. 2 ст. 1054 ЦК України, та ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якими встановлено, зокрема, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу.

Оскільки зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором не припинені, то вони повинні виконуватись належним чином.

За таких обставин суд вважає, що позов банку підлягає задоволенню оскільки в судовому засіданні встановлено факт отримання відповідачем коштів, часткового погашення тіла кредиту та відсотків і неналежне виконання умов договору в подальшому, правильність нарахування заборгованості.

Доводи зустрічної позовної заяви про те, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов та що умови договору для позичальника є несправедливими - є безпідставними.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1). Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2). Волевиявлення учасників правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі (ч.3). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що волевиявлення відповідача ОСОБА_1 на укладення кредитного договору було вільним і під час його підписання вона була ознайомлена з його умовами та наслідками його укладення.

Будь-яких застережень щодо умов договору позичальник ОСОБА_1 не зробила.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України §1 «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки кредитний договір є консенсуальним, він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами за всіма істотними умовами. Кредитний договір є двостороннім, оскільки він встановлює права і обов'язки як для кредитодавця так і для позичальника, відплатним. Позичальник зобов'язаний сплатити за користування кредитом проценти, розмір яких встановлюється сторонами у договорі. При його укладанні кредитодавець приймає на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту і несе зобов'язання по своєчасному його поверненню та сплаті процентів.

Одночасно, відповідно до положень ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, істотними умовами кредитного договору відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії містить всі істотні умови, необхідні для кредитних договорів.

З огляду на наведене, суд вважає, що ОСОБА_1 не доведено підстав для визнання в судовому порядку недійсним договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії

Сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умов кредитного договору в ОСОБА_1 отримала кошти та прийняла кредитний договір до виконання.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту підтверджується тим, що в тексті касаційної скарги, підписаній нею особисто, на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 27.04.2011р. \ аркуш кас. скарги 4 по справі № 2-103\11- аркуш справи № 2-1570 - 223 т.1 \ відповідач \, а по тій справі позивач \ зазначила, що вона отримала кошти за оспорюваним кредитним договором в сумі 237600 доларів США.

ОСОБА_1 в судовому засіданні не довела обставини того, чому вона, зазначаючи, що не отримувала 20.03.2008 р. кошти за кредитом просить суд зобов'язати Банк прийняти від неї кошти в сумі 888 158,16 грн.

Крім того суд враховує той факт, що в той же день, коли відповідачем було отримано кредит, нею були сплачені кошти за іншим попереднім кредитом - в сумі 87398,15 доларів США \ т. 5, а.с. 36, 63 \.

Після укладення додаткової угоди ОСОБА_1 продовжувала частково виконувати свої зобов'язання за кредитним договором до серпня 2009 року (т.3 а.с. 2 - 29 \.

Факт сплати відповідачем ОСОБА_1 коштів за оспорюваним кредитом підтверджується також наступними документами :

- в зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 \ справа № 2-1570\12, т. 2, а.с. 4 \ особисто зазначила, що за оспорюваним кредитним договором нею було сплачено банку кошти в сумі 43840 доларів США;

- у позовній заяві, в новій редакції позовної заяви та заяві про зміну підстав позовних вимог по цивільній справі № 2-203\11 \ т. 1, а.с. 155, 164, 174 \ відповідач ОСОБА_1 неодноразово зазначала \ тільки в різних сумах \ що нею сплачувались кошти.

Таким чином, обставини справи свідчать, що ОСОБА_1 як споживач, перед укладенням кредитного договору мала повну інформацію, передбачену ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» , а кредитний договір містить умови, визначені частиною 4 вказаної статті Закону та діючим законодавством.

Думка ОСОБА_1 про те, що начальник відділення № 11 філії «Прикарпатське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» підписуючи кредитний договір з нею не мав на те повноважень від ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», спірний кредитний договір не підписаний та не скріплений печаткою юридичної особи - не відповідають обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір з ОСОБА_1 від імені ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» укладено начальником відділення №11 філії «Прикарпатське регіональне управління» ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 02.08.2007 року, посвідченої приватним нотаріусом за реєстровим №3245 \ т.3 а.с. 30 \.

З довіреності від 6.07.2007 року \ оригінал якої був досліджений в судовому засіданні \ вбачається, що ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Голови Правління Хливнюка В.Г. уповноважує керуючого філією «Прикарпатське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» ОСОБА_4 укладати і підписувати від імені Банку договори, пов'язані зі здійсненням Філією та її відділеннями банківських операцій, а також змінювати та розривати їх. Довіреність видана строком на один рік з правом передоручення третім особам. Довіреність зареєстрована в Єдиному реєстрі нотаріальних дій за № кдз 3569 \ т.3 а.с.31 - ксерокопія \.

З довіреності від 2.08.2007 року вбачається, що ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі керуючого Філією «Прикарпатське регіональне управління «ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_4, що діє згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом 06.07.2007 року за реєстром № кдз - 3570, уповноважує начальника відділення №11 філії «Прикарпатське регіональне управління «ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» ОСОБА_3 укладати і підписувати від імені Банку договори, пов'язані із здійсненням відділенням банківських операцій, а також змінювати та розривати їх. Вказана довіреність зареєстрована в реєстрі за №3245 \ т.3 а.с.30 \.

Таким чином, в довіреності, виданій на ОСОБА_3 зазначено, що ОСОБА_4 діє на підставі довіреності, яка зареєстрована в реєстрі за № кдз 3570, замість № кдз 3569.

Суд вважає, що дана помилка ніяким чином не впливає на права та інтереси ОСОБА_1 оскільки правовідносини виникли із зобов'язання, яке має належним чином виконуватися. Крім цього, довіреність, на підставі якої був укладений кредитний договір, була посвідчена приватним нотаріусом та внесена в Єдиний реєстр нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України ).

Дані про те, що довіреність, видана на ОСОБА_3 в установленому порядку визнана недійсною, відсутні.

Позов про визнання цієї довіреності недійсним під час розгляду даної справи не заявлявся і предметом розгляду не був.

З огляду на викладене, коли довіреність недійсною не визнавалась, у суду не має підстав для відмови у позові Банку та задоволення позову про визнання договору кредиту недійсним з цих підстав.

Безпідставними є думка позивача про те, що кредитний договір від імені Банку не підписаний юридичною особою та не скріплений печаткою юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 ЦПК України юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.

Так згідно з Положенням про філію - «Прикарпатське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», затвердженого спостережною радою ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» від 03.07.2007 року філія «Прикарпатське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» є відокремленим структурним підрозділом Банку, не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені та в інтересах Банку. Філія вступає у правові відносини з юридичними та фізичними особами від імені Банку, на підставі цього Положення та довіреності, виданої керуючому Філією \ т.4 а.с.187 \.

Згідно з Положенням про Відділення №11 філії «Прикарпатське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» відділення є спеціалізованою структурною одиницею Банку і безпосередньо підпорядковується Філії «Прикарпатське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та кредит». Відділення не є юридичною особою, здійснює свою діяльність від імені Банку \ ст..1.2, 1.3 Положення \ \ т.4 а.с.178\.

Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір було укладено саме від імені юридичної особи ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», інтереси якого представляв начальник Відділення №11 філії «Прикарпатське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» ОСОБА_3 на підставі довіреності Банку.

У якості підстави для визнання договору недійсним ОСОБА_1 посилається також на те, що в порушення вимог діючого законодавства спірний кредитний договір не скріплено печаткою Банку, однак дані доводи є безпідставними, оскільки текст кредитного договору в цілому підписаний та скріплений печаткою Банку.

Від імені кредитодавця договір підписаний особами, що мають нотаріально посвідчені довіреності, якими їм надано право на підписання від імені юридичної особи такого договору.

Представництвом за ч. 1 ст. 237 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона \ представник \ зобов'язана або має право вчинити право чин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 244 названого Кодексу, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє: довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність від імені Банку видана уповноваженою на це її установчими документами особою та скріплена печаткою Банку.

Навіть якщо і припустити, що уповноважена особа Банку, яка підписувала договір кредиту діяла з перевищенням повноважень, то в силу ч. 2 ст. 241 ЦК України даний кредитний договір все одне вважається схваленим Банком, оскільки Банк своїми наступними діями спрямованими на його виконання, а саме видавши кредитні кошти готівкою 20 березня 2008 року прийняв його до виконання.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити оскільки вона не довела порушення вимог чинного законодавства при укладенні договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії та договору іпотеки, а також яка ж саме шкода на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» їй була заподіяна банком.

Також суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про зобов'язання Банку прийняти суму в з розстрочкою платежів на 6 місяців рівними частинами, врахувавши при цьому всі витрати, понесені по кредитному договору є не належним способом захисту у розумінні ст. 16 ЦК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 215, 204, 216, 237, 239, 241, 244, 525, 526, 549 - 552, 611, 638, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 38, 57, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 3142715 \ три мільйони сто сорок дві тисячі сімсот п'ятнадцять \ грн. 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» судові витрати по справі в сумі 1950 \ одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят \ грн.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, зобов'язання банк прийняти кошти, зобов'язання нотаріуса виключити з реєстру іпотеку та заборону відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, відшкодування шкоди - відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 15 квітня 2013 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: