Постанова

від 01.07.2013 по справі 5023/4992/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року Справа № 5023/4992/12

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Телеком" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 р. (головуючий суддя Істоміна О.А., судді Білецька А.М., Гончар Т.В.) у справі№ 5023/4992/12 Господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Голден Телеком" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Австрія" за участю представників: позивачаКупрійов Р.А., відповідачаТкаченко І.В.,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія" суми заборгованості у розмірі 22.187,10 грн. Заявлену вимогу позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору №ХА-148/12 про надання телекомунікаційних послуг, укладеного між сторонами 28 травня 2012 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.12.2012 р. у справі №5023/4992/12 позовні вимоги задоволені повністю: стягнуто з ТОВ "Австрія" на користь ТОВ "Голден Телеком" 22.187,10 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 р. рішення Господарського суду Харківської області від 11 грудня 2012 року у справі №5023/4992/12 скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати, а рішення місцевого суду - залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 4-2, 43 ГПК України ст. 526 ЦК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Телеком" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Австрія" (відповідач) був укладений договір №ХА-148/12 про надання телекомунікаційних послуг. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язувався надавати відповідачеві телекомунікаційні послуги згідно з переліком та в обсягах, замовлених останнім, а відповідач, у свою чергу, зобов'язувався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 4.5 договору відповідач повинен був своєчасно здійснювати оплату за надані послуги, а саме: розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць повинні були проводитись протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Місцевим судом встановлено, що позивачем були надані послуги за спірним договором на суму 22.187,10 грн. за період з травня 2012 року по вересень 2012 року, що підтверджується відповідними рахунками, виставленими до сплати відповідачу: рахунок № 4605078-О/490471 від 31 травня 2012 року на суму 4.587,10 гривень; рахунок № 4686189-О/490471 від 30 червня 2012 року на суму 4.400,00 гривень; рахунок №4767496-О/490471 від 31 липня 2012 року на суму 4.400,00 гривень; рахунок №4849053-О/490471 від 31 серпня 2012 року на суму 4.400,00 гривень; рахунок №4922197-О/490471 від 30 вересня 2012 року на суму 4.400,00 гривень. Факт направлення вищевказаних рахунків на адресу відповідача підтверджується відомостями та списками згрупованих внутрішніх простих листів, наявними у матеріалах справи.

Відповідач, у свою чергу, вищевказані рахунки не оплатив, доказів такої оплати до суду не надав. Таким чином, заборгованість відповідача за договором склала 22.187,10 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що на момент прийняття рішення у матеріалах справи були відсутні будь-які докази погашення відповідачем боргу в добровільному порядку, місцевий суд підставно визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що всупереч п. 1.5 договору інсталяційні роботи, визначенні замовленнями № № 1, 2 до спірного договору, позивачем не проводились, а копії рахунків та нарядів, подані на підтвердження факту надання послуг, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік".

Апеляційним судом встановлено, що між позивачем та відповідачем були підписанні замовлення № 1 та замовлення № 2, якими передбачалось перед початком надання телекомунікаційних послуг виконання позивачем інсталяційних робіт. Зазначеними замовленнями, зокрема пунктом С, передбачається, що оператор - позивач у справі приступає до виконання інсталяційних робіт за умови 100 % передоплати.

Оскільки відповідач не вніс 100 % попередню оплату та не оплатив виставлені позивачем рахунки для оплати інсталяційних послуг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що телекомунікаційні послуги не починали надаватися відповідачу.

Колегія суддів враховує, що згідно з пунктом 1.5 договору послуги починають надаватися з моменту підписання замовлення, якщо інше не вказано у замовленні. У разі, якщо замовлення передбачає виконання робіт щодо підключення кінцевого обладнання до телекомунікаційної мережі оператора (інсталяційних послуг), послуги починають надаватися з моменту прийняття абонентом виконаних інсталяційних робіт.

З наведеного вбачається, що у разі замовлення інсталяційних робіт телекомунікаційні послуги починають надаватися з моменту прийняття абонентом виконаних інсталяційних робіт. Разом з тим, умовами договору не передбачено звільнення відповідача від оплати комунікаційних послуг у випадку їх надання до закінчення інсталяційних робіт. Судами не встановлено технічної неможливості надання таких послуг до закінчення інсталяційних робіт.

Крім того, апеляційний суд встановив, що 10.10.2012 р. ТОВ "Голден Телеком" своїм листом № 5239 повідомив відповідача, що згідно з договором № ХА-148/12 від 28.05.2012 р. сервіси були надані 29.05.2012 р., про що свідчать наряди на виконання робіт з підключення обладнання, підписані з боку ТОВ "Австрія" його представником. У зв'язку з тим, що умови договору ТОВ "Австрія" не виконує, за абонентом обліковується заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в розмірі 22.187,10 грн.

Однак апеляційним судом зроблено нічим необґрунтований висновок про те, що підпис в графі "клієнт" у даних нарядах належить невідомій особі. Як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції взагалі не встановлювались та не досліджувались обставини щодо підписання вказаних нарядів. Апеляційним судом не визначено та не долучено до матеріалів справи жодних доказів, які б могли свідчити про підписання вказаних нарядів неуповноваженою особою. А тому висновок про те, що вони підписані неуповноваженою особою, не ґрунтується на належних та допустимих доказах та встановлених за процесуальними правилами обставинах.

Також апеляційний суд, відхиляючи рахунки за послуги зв'язку як належні докази, не визначив кола інших доказів, які б могли підтвердити чи спростувати факт надання послуг, та не витребував їх для долучення до матеріалів справи.

Колегія суддів відзначає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що копії рахунків за послуги зв'язку не можуть підтверджувати факт надання послуг, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік» та Положенню про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. та не містять ані підписів представників сторін, ані печаток обох підприємств, є помилковим з огляду на таке.

Відповідно до п. 74 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295 "Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг" під час здійснення оплати послуг з надсиланням рахунків оператор, провайдер за кожний розрахунковий період безоплатно надсилає абонентові рахунок для оплати послуг, в якому зазначаються: 1) найменування, місцезнаходження і платіжні реквізити оператора, провайдера; 2) номер телефону чи іншого мережевого ідентифікатора кінцевого обладнання або інша інформація, що ідентифікує абонента; 3) прізвище та ініціали (для фізичних осіб) або найменування (для юридичних осіб) абонента; 4) розрахунковий період; 5) дата формування рахунка; 6) номер особового рахунка абонента; 7) види наданих послуг; 8) дата, напрямок зв'язку та тривалість міжміських та міжнародних розмов; 9) плата, отримана протягом розрахункового періоду; 10) сума невикористаних коштів на особовому рахунку абонента на початок та кінець розрахункового періоду; 11) належна до сплати сума за видами послуг; 12) сума податку на додану вартість та інших обов'язкових зборів (платежів) відповідно до законодавства; 13) загальна сума, що належить до сплати; 14) строк оплати рахунка; 15) телефон для довідок та адреса веб-сайта (за наявності); 16) інші відомості, передбачені оператором, провайдером відповідно до законодавства та договору.

Згідно з пунктом 72 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295 "Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг" розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору. У разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.

Згідно з п. 4.2 Договору у разі, якщо замовлення передбачає надання телекомунікаційних послуг в кредит (післяоплату) оплата наданих послуг здійснюється абонентом у десятиденний строк після отримання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі неотримання рахунку до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, Абонент повинен звернутися до Оператора для отримання рахунку та здійснити оплату до граничного строку, зазначеного у цьому договорі.

Відтак, відсутність печатки та підписів уповноваженої особи відповідача на рахунках за послуги зв'язку не можуть свідчити про ненадання телекомунікаційних послуг, а тому висновок апеляційного суду про те, що телекомунікаційні послуги не надавались відповідачу не ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За висновком колегії суддів, місцевий суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив підставність доводів позивача та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Телеком" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 р. скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2012 р. у справі залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія" (вул. Єнакіївська, 14, м. Харків, 61099, ідент. код 37461972) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Телеком" (вул. Хрещатик, 19а, м. Київ, 01001, ідент. код 19028202) 860,25 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков