Постанова

від 03.07.2013 по справі 5024/1571/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 5024/1571/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого(доповідач у справі), Короткевича О.Є., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргурозпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Каміон Сервіс" - арбітражного керуючого Сєрової Ольги Юліанівни, м. Каховка Херсонської області на постановувід 13.03.2013 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 5024/1571/2012 господарського суду Херсонської області

за заявою закритого акціонерного товариства "Баско", м. Київ до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Каміон Сервіс", м. Каховка Херсонської області провизнання банкрутом розпорядник майнаарбітражний керуючий Сєрова О.Ю.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 01.11.2012 року порушено провадження у справі № 5024/1571/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Каміон Сервіс" (далі - Боржник, Товариство) за заявою закритого акціонерного товариства "Баско" (далі - Кредитор) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 05.02.2013 року (суддя - П.Д. Пригуза) затверджений реєстр вимог кредиторів Боржника з відповідною черговістю їх задоволення, а саме: грошові вимоги ініціюючого кредитора в розмірі 1 137 049 грн. 40 коп. з яких: 6 512 грн. 00 коп. судових витрат - 1 черга задоволення, 1 130 537 грн. 40 коп. - 4 черга задоволення; ухвалено, що грошові вимоги усіх конкурсних кредиторів, що не заявлені до боржника у даній справі, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство, вважаються погашеними.

Не погодившись із цією ухвалою суду, Каховська об'єднана державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби (далі-Інспекція, ДПІ) звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 05.02.2013 року та визнати кредиторські вимоги Інспекції до Боржника в сумі 198 270 грн. 51 коп.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року (головуючий суддя - Картере В.І., судді: Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.) апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу господарського суду Херсонської області від 05.02.2013 року змінено та пункт 1 викладений в редакції, відповідно до якої визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора в сумі 1 137 049 грн 40 коп. з яких: 1 черга - 6 512 грн 00 коп., 4 черга - 1 130 537 грн 40 коп.; а також вимоги Інспекції в сумі 198 270 грн 51 коп. із задоволенням у третю чергу; в решті ухвалу господарського суду Херсонської області від 05.02.2013 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з такою постановою апеляційного суду, розпорядник майна Боржника - арбітражний керуючий Сєрова О.Ю. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року, а ухвалу господарського суду Херсонської області від 05.02.2013 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом попередньої інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 14, 31 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про визнання вимог ініціюючого кредитора із включенням лише цих вимог до реєстру вимог кредиторів Боржника, місцевий суд встановив, що після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства лише ініціюючим кредитором були заявлені додаткові грошові вимоги, а вимог, що забезпечені заставою майна Боржника, та заборгованості по заробітної платі не виявлено.

Змінюючи це рішення суду першої інстанції та визнаючи також вимоги Інспекції у справі із включенням їх до реєстру вимог кредиторів Боржника, апеляційний суд вказав, що відмова розпорядника майна у визнанні цих вимог безпідставна, так як Інспекція у межах встановленого тридцятиденного строку звернулась із відповідною заявою. Вимоги ж є обґрунтованими та підтверджені доказами у справі.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними висновками апеляційного суду, оскільки вони викладені із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Інспекція саме до господарського суду із заявою із грошовими вимогами не зверталась така заява та відповідні вимоги цим судом не розглядались та ним не надавалась відповідна правова оцінка. Посилання апеляційного суду в спростування цієї обставини на подану апеляційному суду поштову квитанцію (т. 2 а.с. 49) є неналежним, оскільки до цієї квитанції не був доданий опис поштового вкладення, а обставина щодо надіслання господарському суду за цією квитанцією саме заяви Інспекції із грошовими вимогами жодним із судів не встановлювалась.

Згідно ж до норм ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство законодавець прямо визначив обов'язок конкурсних кредиторів за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують .

Наслідки недотримання цих вимог визначені нормами ч. 2 цієї ж статті, про що місцевий суд і вказав в своїй ухвалі.

У зв'язку із цим та виходячи з встановленого нормами ст. 38 ГПК України порядку витребування доказів у господарській справі, а також визначених ст. 101 ГПК України умов перегляду справи в апеляційному порядку за додатковими доказами та умов щодо прийняття цих додаткових доказів (неможливості їх подання заявником з причин, що не залежали від нього), касаційний суд вважає, що апеляційний суд в порушення вказаних норм матеріального та процесуального права прийняв до уваги подану лише на стадії апеляційного оскарження у даній справі заяву Інспекції із кредиторськими вимогами до Боржника, здійснивши розгляд такої заяви та визначених в ній вимог по суті.

При цьому, слід зазначити, що оригінал вказаної заяви ДПІ так і не був наданий суду, лише її копія, на що апеляційний суд уваги не звернув та не надав цьому жодної правової оцінки, у тому числі в контексті вимог ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство.

Що ж до доказів в обґрунтування та на підтвердження заявлених Інспекцією грошових вимог до Боржника, на які послався апеляційний суд та які, за "пропозицією" цього суду в ухвалі від 04.03.2013 року (т. 2 а.с. 54-55), мали бути надані ДПІ у справу, слід вказати, що на момент винесення апеляційним судом 13.03.2013 року та складення 15.03.2013 року повного тексту оскаржуваної постанови ці докази у справі були відсутні. Отже, апеляційний суд розглянув та визнав обґрунтованими та підтвердженими доказами у справі кредиторські вимоги ДПІ за відсутністю цих доказів, що є грубим порушенням норм ст. 4 7 , 32-36, 38, 43 ГПК України.

Поряд з викладеним, колегія суддів звертає увагу та враховує, що матеріали справи містять лист розпорядника майна Боржника, адресований Інспекції 01.02.2013 року та отриманий нею 04.02.2013 року - тобто до винесення місцевим судом ухвали від 05.02.2013 року про розгляд кредиторських вимог у справі та затвердження реєстру вимог кредиторів (т. 2 а.с. 27, 50), в якому (в листі) ДПІ було повідомлено про час та місце проведення судового засідання 05.02.2013 року, а також зазначено, що Інспекцією заява із вимогами до Боржника до господарського суду у встановлений ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство тридцятиденний термін не була надана.

За таких обставин та за визначених вище процесуальних порушень, допущених апеляційним судом, касаційний суд вважає, що висновок цього суду про розгляд по суті та визнання кредиторських вимог ДПІ є неправомірним та таким, що не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як незаконна.

Дійшовши такого висновку та враховуючи предметом даного касаційного перегляду були лише кредиторські вимоги ДПІ у справі, а не іншого визнаного кредитора у справі, касаційні вимоги про залишення без змін оскаржуваної ухвали місцевого суду від 05.02.2013 року не розглядаються.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін) та ст.ст. 4 7 , 32-36, 38, 43, 101, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Каміон Сервіс" - арбітражного керуючого Сєрової Ольги Юліанівни задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 р. у справі № 5024/1571/2012 скасувати.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 04.07.2013 року.