Постанова

від 26.06.2013 по справі 826/5993/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 26 червня 2013 року                      № 826/5993/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді – Добрівської Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу   за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби до Приватного підприємства «Драйвєс» про стягнення податкової заборгованості В С Т А Н О В И В: 23 квітня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС звернулась до суду з позовом до ПП «Драйвєс» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 1  127,13 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача утворилась заборгованість у зазначеному розмірі з податку на доходи фізичних осіб, яка на день звернення до суду відповідачем не сплачена. Заходи по погашенню податкового боргу щодо боржника вичерпано і не призвели до погашення боргу, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом. Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2013 року позовну заяву залишено без руху та надано ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС строк для усунення недоліків, зокрема, позивачу необхідно було подати належні докази направлення/вручення податкової вимоги №908 від 24.02.2011 року на підтвердження дотримання податковим органом процедури, що передує стягненню податкового боргу у судовому порядку і зумовлює виникнення у позивача права на звернення до суду з урахуванням законодавчо закріплених строків, передбачених для такого звернення. 14 травня 2013 року на виконання вимог ухвали суду позивач надіслав додаткові документи по справі. Проте, оскільки вимоги ухвали від 26 квітня 2013 року були виконані в неповному обсязі, (не надано доказ направлення/вручення податкової вимоги №908 від 24.02.2011 року) суд був позбавлений можливості розглянути справу в порядку скороченого провадження, тому своєю ухвалою від 15 травня 2013 року призначив справу до розгляду у судовому засіданні, повторно витребувавши від позивача додаткові документи по справі. При цьому, обов'язок по наданню доказів було покладено на керівника ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС, якого попереджено про адміністративну відповідальність відповідно до статті 1853 КУпАП України. В судовому засіданні 23 травня 2013 року представник позивача зазначив про неможливість надання доказів направлення/вручення податкової вимоги у зв'язку з тим, що вказана вимога не направлялась платнику поштою, оскільки працівниками ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС було здійснено виїзд за адресою відповідача та виявлено відсутність його за адресою, що підтверджується актом від 24 лютого 2011 року. У зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвал суду від 26 квітня 2013 року та 15 травня 2013 року щодо надання доказів на підтвердження виникнення у позивача права на звернення до суду із даним позовом судом відкладено розгляд справи на 05 червня 2013 року, з одночасним покладенням на позивача обов'язку по наданню доказів. В призначене на 05 червня 2013 року судове засідання позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, доказів суду не надав, що стало підставою для відкладення розгляду справи на 12 червня 2013 року. 12 червня 2013 року представник позивача повідомила про допущену у позовній заяві помилку щодо суми позову та зазначила, що сума боргу відповідача складає 1  123,97 грн. Одночасно представником позивача надано додаткові документи за наслідками огляду яких, судом встановлено факт невиконання позивачем вимог письмових та протокольних ухвал суду. За клопотанням представника позивача розгляд даної справи було відкладено на 18 червня 2013 року для надання додаткових доказів у справі. 14 червня 2013 року через канцелярію суду представником ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС подано клопотання про зменшення позовних вимог, у якому останній просить стягнути з ПП «Драйвєс» заборгованість у розмірі 1  123,97 грн. В призначене на 18 червня 2013 року судове засідання належним чином повідомлений представник позивача не з'явився, через канцелярію суду направив клопотання, у якому просить здійснювати розгляд справи без участі представника ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС, та підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Разом з тим, витребувані судом документи до суду так і не надав. Відповідач у даній справі повідомлявся про розгляд даної справи у відповідності із вимогами ст.35 КАС України, однак явку повноважного представника не забезпечив, заяв/клопотань до суду не направляв. Враховуючи неявку в судове засідання 18 червня 2013 року представників сторін, зважаючи на заявлене представником позивача клопотання про розгляд справи у його відсутність, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта у даній справі, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів. З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, ознайомившись з наведеними на їх обґрунтування доводами, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне. Приватне підприємство «Драйвєс» (код ЄДРПОУ 35726109) перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС та відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, який набрав чинність з 01.01.2011 року, несе обов'язок по сплаті належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у декларації за січень 2011 року у розмірі 1  123,97 грн. Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України (далі по тексту – ПК України), податкова декларація, розрахунок – це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Згідно п.57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до визначення, наведеного в п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПК України). На виконання вимог ст.59 ПК України ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС склала податкову вимогу від 24 лютого 2011 року №908 на суму 57,85 грн. На підтвердження направлення відповідачу податкової вимоги позивачем надано акт №908 від 24.02.2011 року про неможливість вручення податкової вимоги, акт від 24.11.2011 року про незнаходження відповідача за юридичною адресою. В своїх поясненнях представники позивача повідомили, що податкова вимога №908 від 24.02.2011 року не надсилалась на податкову адресу ПП «Драйвєс», а працівниками ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС було здійснено виїзд за адресою відповідача та виявлено відсутність його за юридичною адресою, про що складено акт, з дати складення якого, за твердженням позивача, слід виходити при визначенні дати, з якої у податкового органу виникло право на звернення до суду. З огляду на повідомлені позивачем обставини та наведені на їх обґрунтування доводи з врахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, при вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача суд виходить з наступного. Як зазначалось вище, п.59.1 ст.59 ПК України закріплено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Згідно пункту 5 Підрозділу 1 «Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб» Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Як вбачається з податкової вимоги №908 від 24 лютого 2011 року, вказана вимога складена на суму 57,85 грн., відтак, в силу положень п.59.1 ст.59 ПК України така вимога підлягала обов'язковому надісланню (врученню) платнику податків. Відповідно до п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст.59 ПК України). Згідно п.58.3 ст.58 ПК України, з урахуванням закріплених в абз.1 п.59.1 ст.59 ПК України положень, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Порядок надсилання (вручення) органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків визначено в розділі IV Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. за № 1037, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за № 1432/18727 (далі по тексту – Порядок №1037). Відповідно до п.4.6 вказаного розділу Порядку №1037, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу в зв'язку з: відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб, відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п.4.7 Порядку №1037). Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що вказані норми визначають виключний перелік обставин, за наявності яких податкова вимога може визнаватись надісланою (врученою) платнику податків, а також дає уявлення щодо доказів, якими можуть підтверджуватись такі факти. Згідно із визначенням, наведеним в ч.1 ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. У відповідності до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Отже, з огляду на зазначені норми ПК України, Порядку №1037 та ст.70 КАС України належним та допустимими доказами на підтвердження направлення (вручення) податкової вимоги можуть бути визнані: - корінець податкової вимоги з підписом уповноваженої особи платника із зазначенням дати отримання; - поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення з підписом уповноваженої особи платника із зазначенням дати отримання; - поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, що повернулось не врученим з відміткою поштового відділення про причини невручення. При цьому, всупереч вищенаведених положень, позивач не надав суду жодного з наведених вище доказів, які б підтверджували виконання податковим органом вимог законодавства щодо порядку та способу направлення податкових вимог. Водночас, надана позивачем, на підтвердження направлення відповідачу копії податкової вимоги №908 від 24.02.2011 року, копія акта від 24.11.2011 року про незнаходження відповідача за юридичною адресою не може бути визнана судом належним і допустимим доказом в розуміння ст.70 КАС України, оскільки такий акт не підтверджує ні направлення податкової вимоги, ні її вручення платнику податків в порядку і спосіб, визначені законодавцем. Крім того, згідно письмових пояснень, наведених позивачем у клопотанні про усунення недоліків від 07.05.2013 року та в заяві від 22.05.2013 року, що були підтверджені представниками позивача в усних поясненнях, податкова вимога №908 від 24.02.2011 року на податкову адресу ПП «Драйвєс» працівниками податкової інспекції не направлялась. Згідно п.95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 ПК України). З огляду на встановлений судом факт не надіслання і не вручення платнику податків податкової вимоги №908 від 24.02.2011 року, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено дотримання визначених чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством порядку, строку і підстав для звернення до суду із даним позовом. Відтак, підстав для задоволення позовних вимог з врахуванням наведених позивачем доводів і наданих на їх обґрунтування доказів суд не вбачає. Керуючись вимогами ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - П О С Т А Н О В И В : В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби до Приватного підприємства «Драйвєс» про стягнення податкової заборгованості з податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року у розмірі 1  123,97 грн. – відмовити повністю. Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 КАС України. Суддя:                                                                                          Н.А. Добрівська