Окрема ухвала

від 26.06.2013 по справі 826/5993/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

О К Р Е М А У Х В А Л А

26 червня 2013 року № 826/5993/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби до Приватного підприємства «Драйвєс» про стягнення податкової заборгованості

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС звернулась до суду з позовом до ПП «Драйвєс» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 1 127,13 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача утворилась заборгованість у зазначеному розмірі з податку на доходи фізичних осіб, яка вважається узгодженою у встановленому законодавством порядку, однак, на день звернення до суду відповідачем не сплачена. Заходи по погашенню податкового боргу щодо боржника вичерпано і не призвели до погашення боргу, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2013 року позовну заяву залишено без руху та надано ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС строк для усунення недоліків, зокрема, позивачу необхідно було подати належні докази направлення/вручення податкової вимоги №908 від 24.02.2011 року на підтвердження дотримання податковим органом процедури, що передує стягненню податкового боргу у судовому порядку і зумовлює виникнення у позивача права на звернення до суду з урахуванням законодавчо закріплених строків, передбачених для такого звернення.

14 травня 2013 року на виконання вимог ухвали суду позивач надіслав додаткові документи по справі. Проте, оскільки вимоги ухвали від 26 квітня 2013 року були виконані в неповному обсязі, (не надано доказ направлення/вручення податкової вимоги №908 від 24.02.2011 року) суд був позбавлений можливості розглянути справу в порядку скороченого провадження, тому своєю ухвалою від 15 травня 2013 року призначив справу до розгляду у судовому засіданні, повторно витребувавши від позивача додаткові документи по справі. При цьому, обов'язок по наданню доказів було покладено на керівника ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС, якого попереджено про адміністративну відповідальність відповідно до статті 185 3 КУпАП України.

В судовому засіданні 23 травня 2013 року представник позивача зазначив про неможливість надання доказів направлення/вручення податкової вимоги у зв'язку з тим, що вказана вимога не направлялась платнику поштою, оскільки працівниками ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС було здійснено виїзд за адресою відповідача та виявлено відсутність його за адресою, що підтверджується актом від 24 лютого 2011 року.

Під час розгляду справи по суті судом на підстави наявних в матеріалах справи доказів і наданих представниками позивача поясненнями, зафіксованих і в заявах позивача від 07.05.2013 року та в заяві від 22.05.2013 року, було встановлено факт не направлення податковою інспекцією податкової вимоги №908 від 24.02.2011 року на адресу платника податків.

Так, на підтвердження направлення відповідачу податкової вимоги позивачем надано акт №908 від 24.02.2011 року про неможливість вручення податкової вимоги, акт від 24.11.2011 року про незнаходження відповідача за юридичною адресою. В своїх поясненнях представники позивача повідомили, що податкова вимога №908 від 24.02.2011 року не надсилалась на податкову адресу ПП «Драйвєс», а працівниками ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС було здійснено виїзд за адресою відповідача та виявлено відсутність його за юридичною адресою, про що складено акт, з дати складення якого, за твердженням позивача, слід виходити при визначенні дати, з якої у податкового органу виникло право на звернення до суду.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктами 21.1.2 та 21.1.3 пункту 21.1 статті 21 Податкового Кодексу України (далі по тексту - ПК України) на посадових осіб контролюючих органів покладено обов'язок забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій і забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень.

Крім іншого, до функцій державної податкової служби належать: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених ПК України (п.п.19 1 .1.1 п. 19 1 .1 ст. 19 1 ПК України); забезпечення ведення обліку податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на органи державної податкової служби, та складання звітності щодо стану розрахунків платників з бюджетом (п.п.19 1 .1.8. п.19 1 .1 ст.19 1 ПК України); здійснюють контроль за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі (п.п.19 1 .1.15 п.19 1 .1 ст.19 1 ПК України); забезпечення визначення в установлених ПК України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених ПК України та законами України, за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.п.19 1 .1.33. п.19 1 .1 ст.19 1 ПК України); здійснюють внутрішній контроль та аудит стану додержання законодавства, виконання посадових (службових) обов'язків в органах державної податкової служби, на підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (п.п.19 1 .1.35 п.19 1 .1 ст.19 1 ПК України).

Згідно п.95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 ПК України).

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно пункту 5 Підрозділу 1 «Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб» Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Як вбачається з податкової вимоги №908 від 24 лютого 2011 року, вказана вимога складена на суму 57,85 грн., відтак, в силу положень п.59.1 ст.59 ПК України така вимога підлягала обов'язковому надісланню (врученню) платнику податків.

Відповідно до п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст.59 ПК України).

Згідно п.58.3 ст.58 ПК України, з урахуванням закріплених в абз.1 п.59.1 ст.59 ПК України положень, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення .

Порядок надсилання (вручення) органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків визначено в розділі IV Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. за № 1037, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за № 1432/18727 (далі по тексту - Порядок №1037).

Відповідно до п.4.6 вказаного розділу Порядку №1037, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу в зв'язку з: відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб, відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п.4.7 Порядку №1037).

Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що вказані норми визначають виключний перелік обставин, за наявності яких податкова вимога може визнаватись надісланою (врученою) платнику податків, а також дає уявлення щодо доказів, якими можуть підтверджуватись такі факти.

Отже, з огляду на зазначені норми ПК України, Порядку №1037 та ст.70 КАС України належним та допустимими доказами на підтвердження направлення (вручення) податкової вимоги можуть бути визнані:

- корінець податкової вимоги з підписом уповноваженої особи платника із зазначенням дати отримання;

- поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення з підписом уповноваженої особи платника із зазначенням дати отримання;

- поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, що повернулось не врученим з відміткою поштового відділення про причини невручення.

При цьому, всупереч вищенаведених положень, позивач не надав суду жодного з наведених вище доказів, які б підтверджували виконання податковим органом вимог законодавства щодо порядку та способу направлення податкових вимог. Натомість, повідомив суд про те, що податкова вимога платнику податків не направлялась, а її вручення останньому виявилось неможливим з огляду на відсутність платника за місцем реєстрації.

Водночас, надана позивачем, на підтвердження направлення відповідачу копії податкової вимоги №908 від 24.02.2011 року, копія акта від 24.11.2011 року про незнаходження відповідача за юридичною адресою не визнана судом належним і допустимим доказом в розуміння ст.70 КАС України, оскільки такий акт не підтверджує ні направлення податкової вимоги, ні її вручення платнику податків в порядку і спосіб, визначені законодавцем.

Відтак, зібрані у справі докази свідчать про неналежне виконання ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС покладених на органи ДПС функцій щодо вжиття всіх заходів, перелік яких чітко визначений національним законодавством, щодо стягнення з платника податків заборгованості перед бюджетом та про порушення закріплених в ПК України і в Порядку №1037 вимог, які є обов'язковими для виконання органами ДПС.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.166 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Беручи до уваги встановлені під час розгляду справи порушення податковим органом положень законодавства, якими на посадових осіб контролюючого органу покладено обов'язок по забезпеченню сумлінного виконання покладених на них функції і по забезпеченню ефективної роботи та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень, суд вважає за необхідне даною ухвалою звернути увагу начальника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на викладені в ухвалі обставини для їх усунення та вжиття заходів по запобіганню порушень вимог законодавства в подальшому.

Суд також вважає за доцільне повідомити посадових осіб Державної податкової служби України та Прокуратури у Голосіївському районі міста Києва на виявлені судом факти порушення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС вимог податкового законодавства, що стали підставою для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову про стягнення з ТОВ «Драйвєс» податкового боргу у розмірі 1 127,13 грн.

Керуючись положеннями ст.159, ст.160, ст.166 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Винести окрему ухвалу щодо порушення посадовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби вимог податкового законодавства - п.59.1 ст.59, п.8.3 ст.58 Податкового кодексу України, п.4.6 розділу IV Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. за № 1037, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за № 1432/18727.

Направити дану окрему ухвалу начальнику Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби для проведення перевірки роботи інспекції з метою виявлення причин, які зумовили виникнення викладених в ухвалі обставин, а також для усунення виявлених судом порушень та вжиття заходів по запобіганню таких порушень вимог законодавства в подальшому.

Направити дану окрему ухвалу до Державної податкової служби України та Прокуратури у Голосіївському районі міста Києва для відповідного реагування.

Зобов'язати начальника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби, Державну податкову службу України та Прокуратуру у Голосіївському районі міста Києва в місячний строк з моменту отримання даної окремої ухвали повідомити Окружний адміністративний суд м. Києва про виконання даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Н.А. Добрівська