Рішення

від 01.07.2013 по справі 5011-76/18723-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 5011-76/18723-2012 01.07.13

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 5011-76/18723-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ЛТД», м. Сімферополь Автономної Республіки Крим,

до Державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ, та

товариства з обмеженою відповідальністю «Люмус-Нова», м. Сімферополь Автономної Республіки Крим,

про визнання свідоцтва України № 130203 на знак для товарів і послуг недійсним,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача-1 - Гнідої Ю.Ю. (довіреність від 16.11.2012 №2-8/9288);

відповідача-2 - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ЛТД» (далі - ТОВ «АЛЬФА ЛТД») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило суд:

- визнати недійсним свідоцтво України № 130203 на знак для товарів і послуг «КРИМСЬКИЙ», зареєстроване на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю «Люмус-Нова» (далі - ТОВ «Люмус-Нова»);

- зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг та здійснити офіційну публікацію.

Позов з посиланням, зокрема, на приписи абзацу п'ятого пункту 2 і абзацу другого пункту 3 статті 6 та статті 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"» (далі - Закон) мотивовано невідповідністю зареєстрованого на ім'я ТОВ «Люмус-Нова» знака для товарів і послуг умовам надання правової охорони та порушенням прав позивача як власника торговельної марки за свідоцтвом України № 109632.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2012 порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2013 замінено первісного відповідача -Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України належним - Державною службою інтелектуальної власності України (далі - Служба).

11.02.2013 Службою подано суду відзив на позовну заяву, в якому названий відповідач у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі, оскільки позивачем не доведено факту порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи інтересів.

25.02.2013 ухвалою господарського суду міста Києва призначено у справі № 5011-76/18723-2012 експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності (далі - НДСЕ); провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

24.05.2013 судом отримано від Науково-дослідного центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності висновок судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 20.05.2013 № 33/13; ухвалою від 27.05.2013 провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні 01.07.2013 представник відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіславши суду телеграму про розгляд справи без його участі; представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

З метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, врахувавши принцип вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який втілено у статті 6 Європейської конвенції з прав людини, господарський суд міста Києва дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.07.2013 без участі представників позивача і відповідача-2 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представника відповідача-1, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «АЛЬФА ЛТД» є володільцем свідоцтва України № 109632 на знак для товарів і послуг «КРЫМСКИЙ» (комбінований), зареєстрований для товарів 33 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП) «алкогольні напої (крім пива), а саме коньяк, бренді»; дата подання заявки - 17.06.2008; дата публікації відомостей про видачу свідоцтва - 10.07.2009.

ТОВ «Люмус-Нова» є володільцем свідоцтва № 130203 на знак для товарів і послуг «КРИМСЬКИЙ» (словесний), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП; дата подання заявки - 16.03.2009; дата публікації відомостей про видачу свідоцтва - 25.10.2010.

За приписами статті 494 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і пункту 4 статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» (далі - Закон) набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 статті 5 Закону передбачено, що правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Згідно з підпунктом «а» пункту 1 статті 19 Закону свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

За приписами абзацу п'ятого пункту 2 статті 6 Закону не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Відповідно до пункту 4.3.1.9 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України від 28.07.1995 № 116 (у редакції наказу Держпатенту України від 20.08.1997 № 72) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.08.1995 за № 276/812, до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.

Абзацом другим пункту 3 статті 6 Закону передбачено, що не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

Отже, обставини, зазначені в абзаці п'ятому пункту другому статті 6 Закону та в абзаці другому пункту 3 цієї ж статті Закону, є самостійними підставами для відмови в наданні правової охорони.

При цьому наведений припис абзацу п'ятого пункту другого статті 6 Закону є абсолютним критерієм для відмови в наданні правової охорони та стосується виключно змісту самого заявленого на реєстрацію позначення (його власної видимої оманливості), тоді як можливість сплутування з іншими раніше зареєстрованими або заявленими на реєстрацію знаками інших осіб як відносний критерій та наслідки цього (зокрема, щодо можливості введення в оману) мають правове значення при застосуванні пункту 3 статті 6 та пункту 5 статті 16 Закону.

Враховуючи викладене, розгляду в даному судовому провадженні підлягають вимоги позивача про визнання свідоцтва України 130203 на знак для товарів і послуг з підстав, наведених в абзаці другому пункту 3 статті 6 Закону.

Так, відповідно до частини п'ятої статті 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

У пункті 65 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що у вирішенні спорів, пов'язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань (зокрема, про те, чи займає певний елемент домінуюче положення у зображенні знака; чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману щодо місця походження та якості товарів, позначених цим знаком; які частини зображення є тотожними з іншим зображенням; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо), господарському суду необхідно, якщо схожість не має очевидного характеру, призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта. Господарські суди не повинні встановлювати схожість знаків для товарів і послуг на власний розсуд.

З метою роз'яснення питань про те, чи є знак для товарів і послуг «КРИМСЬКИЙ» за свідоцтвом України № 130203 тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів і послуг «КРЫМСКИЙ» за свідоцтвом України № 109632, раніше зареєстрованим в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів, господарський суд міста Києва призначив у справі експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручив НДСЕ.

24.05.2013 судом отримано від НДСЕ висновок судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 20.05.2013 № 33/13, в якому зазначено, що словесні елементи знаків для товарів і послуг «КРИМСЬКИЙ» і «КРЫМСКИЙ» не є об'єктами самостійної охорони, а внесені до знаків як елементи, що не охороняється; експертом досліджувалися кольори (коричневий, білий), якими виконано словесний елемент знака для товарів і послуг за свідоцтвом України № 130203 та зображувальних елементів торговельної марки за свідоцтвом України № 109632.

За результатами проведеного дослідження судовий експерт дійшов висновку про те, що знак для товарів і послуг «КРИМСЬКИЙ» за свідоцтвом України № 130203 не є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів і послуг «КРЫМСКИЙ» за свідоцтвом України № 109632, раніше зареєстрованим в Україні на ім'я іншої особи при порівнянні його за охоронюваними елементами.

Господарським судом з огляду на зібрані у справі докази, зокрема, висновок судової експертизи у відповідній частині, з'ясовано, що знак для товарів і послуг «КРЫМСКИЙ» за свідоцтвом України № 130203 не є схожим настільки, що їх можна сплутати зі знаком для товарів і послуг «КРЫМСКИЙ» за свідоцтвом України № 109632 стосовно товарів 33 класу МКТП, тобто встановлено відповідність оспорюваного знака для товарів 33 класу МКТП умовам надання правової охорони на момент подання заявки на реєстрацію відповідного позначення, а відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.07.2013.

Суддя О. Марченко