Постанова

від 01.07.2013 по справі 5011-33/3076-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. Справа№ 5011-33/3076-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: представник Острова В.В. - за довіреністю.

Від відповідача: Володарський О.Е. - директор, Худина Т.М. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

на рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2012 року

у справі № 5011-33/3076-2012 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового

господарства Дніпровського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал"

про стягнення 53 886,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" про стягнення 53 886,28 грн., з яких основний борг у розмірі 25 354,69 грн., яка складається із заборгованості за надані послуги з постачання гарячої води, з постачання холодної води, з постачання холодної води на підігрів, послуги за прийняття стоків та з постачання централізованого опалення, 2 169,04 грн. інфляційні втрати, 1 044,74 грн. 3% річних та 25 336,25 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 190/415-К від 30.09.2003 р. щодо оплати наданих позивачем послуг з централізованого опалення, гарячого водопостачання, холодного водопостачання та каналізації, а також холодної води, яка іде на підігрів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.05.2012 року у даній справі позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва заборгованість за спожиті послуги з холодного водопостачання та послуги з постачання холодної води, яка підігрівається, в розмірі 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 36 коп., три проценти річних в розмірі 93 (дев'яносто три) грн. 74 коп., індекс інфляції в розмірі 151 (сто п'ятдесят одна) грн. 71 коп., пеню в розмірі 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 36 коп., а також 154 (сто п'ятдесят чотири) грн. 66 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково, в частині відмови у стягненні заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач стверджує про те, що після закінчення дії строку договору він продовжував надавати послуги з постачання гарячої води, з постачання холодної води, з постачання холодної води на підігрів, послуги за прийняття стоків та з постачання централізованого опалення, а відповідач приймати вказані послуги.

Крім цього, позивач зазначає про те, що відповідачем в порушення Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від центрального теплопостачання було самовільно відключено комунальні послуги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року зупинено апеляційне провадження у справі № 5011-33/3076-2012 та призначено судову експертизу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 року поновлено апеляційне провадження у даній справі у зв'язку з отриманням висновку судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 12022/12-43 від 15.05.2013 року.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази та висновок судово-економічної експертизи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2003 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал"(споживач) укладено договір про надання послуг № 190/415-К, за умовами якого підприємство на підставі укладених договорів з виробниками та постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК "Водоканал", АТ "Київенерго", СП "Укр-Кап-Пауер") зобов'язується транспортувати по внутрішньо-будинкових мережах нежилого приміщення площею 450,6 м2 за адресою: м.Київ, вул. Марганецька, 22 комунальні послуги, виставляти споживачеві до оплати платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від споживача та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг.

Перелік комунальних послуг та порядок їх розрахунку визначено Додатком № 1 до Договору, а саме відповідачу надаються послуги з центрального опалення, з гарачого водопостачання, холодного водопостачання та каналізація, а також холодна вода, яка йде на підігрів.

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" орендує нежитлове приміщення площею 450,6 м2 за адресою: м.Київ, вул. Марганецька, 22, 1-й поверх, на підставі Договору оренди № 190/415 від 30.09.2003 року та оплачує комунальні послуги, що йому надаються.

Відповідно до п. 2.2. договору, споживач повинен до 10-го числа поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення, електроенергія) поточного місяця в сумі, що визначається на рівні сум минулого місяця (останнього опалювального місяця).

Перерахунок за фактично спожиті комунальні послуги здійснюється на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг місяцем пізніше, шляхом добору або зарахування надмірно сплачених коштів в рахунок майбутніх платежів.

У п. 5.5. договору сторони передбачили, що строк дії договору з 01.10.2003 року по 01.10.2006 року.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг за надані послуги за період з 31.05.2009 року по 01.03.2012 року, тобто після спливу дії договору.

Однак, судовою колегією встановлено, що відповідачу після закінчення строку дії договору позивачем надавалися комунальні послуги, які відповідачем були прийняті та за які відповідач частково здійснював платежі.

З огляду на дані обставини судова колегія приходить до висновку про те, що між сторонами після закінчення дії договору №190/415-К від 30.09.2003 року продовжували існувати правовідносини з надання комунальних послуг.

З матеріалів справи, а саме з табулярів та груп рахунків, вбачається, що відповідачу протягом спірного періоду надавались послуги з централізованого опалення, з гарячого водопостачання, з холодного водопостачання та прийняття стоків, а також послуги з холодної води, що йде на підігрів.

Встановлено, що за період з 31.05.2009 року по 01.03.2012 року у відповідача виникла заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення в розмірі 13 743,47 грн., з гарячого водопостачання в розмірі 8 544,86 грн., з холодного водопостачання та прийняття стоків в розмірі 3 012,36 грн., а також за спожиті послуги з холодної води, що йде на підігрів в розмірі 54,00 грн.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. (20936-08) визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показників засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

За приписами ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Тобто, обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

Відповідно до розрахунку позовних вимог, позивачем до вартості наданих послуг включено вартість холодної води, яка йде на підігрів.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази знаходження на балансі відповідача, в його управлінні, в повному господарському віданні, користуванні, концесії, тощо теплових пунктів (бойлерів) для підігріву холодної води, за яку позивач просить суд стягнути кошти, що не заперечується сторонами у справі.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що позивач не має правових підстав для виставлення рахунків за холодну воду, яка йде на підігрів, оскільки на балансі відповідача не має теплових пунктів (бойлерів).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду № 24/42-48/226-2012 від 16.01.2013 р., № 20/107-18/205-2012 від 24.01.2013 р., № 5011-54/11382-2012 від 06.02.2013 р., № 22/183-54/160-2012 від 07.02.2013 р., № 5011-72/11620-2012 від 14.02.2013 р., № 5011-36/11709-2012 від 28.02.2013 р.

Як вже було встановлено вище, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг № 190/415-К від 30.09.2003 р.

Однак, укладений між сторонами Договір не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості.

В матеріалах справи міститься лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" № 1-1/2009 року до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", в якому відповідач просить укласти договір на придбання холодної води на підігрів (Том 2, а.с. 120 а).

Проте, в матеріалах справи відсутній договір, який регулював би такі відносини між сторонами.

Враховуючи те, що договором № 190/415-К від 30.09.2003р. не передбачений обов'язок відповідача оплачувати обсяги холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води, а інших договорів суду не надано, а також приймаючи до уваги те, що у відповідача не знаходяться теплові пункти (котельні) на балансі, в управлінні, повному господарському віданні, користуванні, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 54,00 грн., вартості холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води.

Як встановлено у Висновку № 12022/12-43 від 15.05.2013 року судово-економічної експертизи, в нежитлових приміщеннях по вул. Марганецька, 22, 1-й поверх є в наявності гаряче та холодне водопостачання.

Крім того, експертом встановлено, що у всіх нежитлових приміщеннях по вул. Марганецька, 22, 1-й поверх відсутнє централізоване опалення, оскільки прилади опалення демонтовані.

Як стверджує відповідач, у січні 2009 року з незалежних від відповідача обставин, через аварію, в приміщенні по вул. Марганецька, 22 припинено надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води, а гаряче водопостачання взагалі ніколи не існувало в даному приміщенні.

В підтвердження зазначеного вище, відповідач вказує на напис головного інженера ЖРЕО № 415 Проценко В.В., скріплений печаткою на листі до КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва від 11.02.2010 року вх. № 449.

Окрім того, з акту обстеження нежитлового приміщення від 27.04.2012 року, за підписом посадових осіб комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, а саме: інженера 1-ї категорії Ворвинець Л.В., майстра з технічної дільниці ЖРЕО-415 Тимошенко А.А., провідного інженера Лященко Ю.Л. та генерального директора ТОВ "Спадщина-Капітал" Паткіна О.Е., вбачається, що в приміщенні по вул. Марганецька, 22, демонтовано опалювальні прилади, стояки ЦО заізольовано та закрито оздоблювальними матеріалами, а опалення приміщення здійснюється електрообігрівачами.

Однак, як пояснив відповідач у нього відсутні докази того, що мала місце саме аварія відповідних мереж, оскільки акт про виникнення аварії не зберігся.

Крім того, судовою колегією встановлено, що відповідачем самовільно відключено комунальні послуги, про що свідчить наступне.

За приписами ст. 25 ЗУ «Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, додержання вимог договору та нормативно правових актів, забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.

Відповідно до п. 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (п. 25 Правил).

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (п. 26 Правил).

Згідно п. 34 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. N 1497, споживач не має права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758.

При цьому, Порядком відключення передбачено, що відключення приміщень здійснюється за проектом монтажною організацією за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи, а по закінченню відключення складається акт, який в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження (п.п. 2.5, 2.6 Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва № 64-1689 від 07.04.2011 року до відповідача, позивачем було роз'яснено відповідачу порядок отримання дозволів на відключення та попереджено про те, що самовільне відключення радіаторів в приміщенні не є підставою для зменшення оплати за недодані послуги.

Однак, як було зазначено вище, актом обстеження нежитлового приміщення за адресою вул. Марганецька, 22, 1-й поверх від 27.04.2012 року, за підписом посадових осіб комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, а саме: інженера 1-ї категорії Ворвинець Л.В., майстра з технічної дільниці ЖРЕО-415 Тимошенко А.А., провідного інженера Лященко Ю.Л. та генерального директора ТОВ "Спадщина-Капітал" Паткіна О.Е., вбачається, що в приміщенні по вул. Марганецька, 22, демонтовано опалювальні прилади, стояки ЦО заізольовано та закрито оздоблювальними матеріалами, а опалення приміщення здійснюється електрообігрівачами.

Крім того, в матеріалах справи відсутній трьохсторонній акт про відключення комунальної послуги за участю позивача, постачальника комунальної послуги та відповідача, як це передбачено п. 3.1.6. договору.

Враховуючи те, що відповідачем не надано належних доказів дотримання встановленої процедури відключення вказаного приміщення від центрального опалення, судова колегія приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем боргу з оплати за послуги з центрального опалення в розмірі 13 743,47 грн. та гарячого водопостачання в розмірі 8 544,86 грн.

Крім того, судовою колегією встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Спадщина - Капітал" після спливу строку дії договору надавались послуги з холодного водопостачання, які оплачувались останнім, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 38 від 17.11.2009 року про оплату комунальних послуг (холодна вода) за листопад 2009 року в розмірі 500 грн. та платіжним дорученням № 4 від 21.01.2010 року про оплату комунальних послуг (холодна вода) за грудень 2009 року в розмірі 100 грн.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з холодного водопостачання підлягають задоволенню у розмірі 2 512,36 грн., оскільки позивачем при подачі позовної заяви не враховано платежі товариства з обмеженою відповідальністю Спадщина - Капітал" від 17.11.2009 року та від 21.01.2010 року.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 2 169,04 грн. інфляційних втрат, 1 044,74 грн. 3% річних за період прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг з водопостачання з 21.06.2009 року по 01.03.2010 року.

Проте, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, перерахувавши розмір 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ» за період прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг з водопостачання з лютого 21.06.2009 року по 01.03.2010 року, судова колегія прийшла до висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 2 007,84 грн. та 4 588,13 грн. інфляційних втрат.

Однак, враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, судова колегія приходить до висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 2 169,04 грн., 3% річних у розмірі 1 044,74 грн. за період прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг з водопостачання з 21.06.2009 року по 01.03.2010 року.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 2.4. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату платежів, передбачених п.2.1. договору, споживач сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 1% від розміру несплачених платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 року, № 686-XIV, суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Позивачем нараховано відповідачу 25 336,25 грн. пені за період прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг з водопостачання з лютого 2009 року по березень 2010 року.

Однак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судова колегія прийшла до висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 24 800,69 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому вона підлягає задоволенню частково.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2012 р. у даній справі підлягає зміні.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2012 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2012 року у справі № 5011-33/3076-2012 - змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 52, кв. 2, ідентифікаційний код 31608938) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) основного боргу в розмірі 24 800,69 коп., 3 % річних в розмірі 1 044,74 грн., інфляційні втрати в розмірі 24 800,69 грн., пеню в розмірі 1 577,47 грн. судового збору за подання позовної заяви, 804,17 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

3. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 5011-33/3076-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.