Постанова

від 14.08.2013 по справі 5011-33/3076-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Справа № 5011-33/3076-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А., суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою

відповідальністю "Спадщина-

Капітал"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 01.07.2013 року

у справі № 5011-33/3076-2012 Господарського суду міста Києва

за позовом комунального підприємства по

утриманню житлового

господарства Дніпровського району м. Києва

до товариства з обмеженою

відповідальністю "Спадщина-

Капітал"

про стягнення 53 886,28 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Решитниченко О.С. дов. від 14.05.2013 р.,

відповідача - Володарський О.Е. дов. - директор,

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 12.08.2013 р. у зв'язку з занятістю судді Ходаківської І.П. для розгляду касаційної скарги у цій справі, призначено колегію суддів у складі: головуючий - Кравчук Г.А., судді - Мачульський Г.М., Полянський А.Г.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 р. (суддя - Мудрий С.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (заборгованість за спожиті послуги з холодного водопостачання та послуги з постачання холодної води, яка підігрівається в розмірі 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 36 коп., три проценти річних в розмірі 93 (дев'яносто три) грн. 74 коп., індекс інфляції в розмірі 151 (сто п'ятдесят одна) грн. 71 коп., пеню в розмірі 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 36 коп., а також 154 (сто п'ятдесят чотири) грн. 66 коп. судового збору. В іншій частині позову відмолено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 р. (судді - Коршун Н.М., Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2012 р. змінено. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 52, кв. 2, ідентифікаційний код 31608938) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) основного боргу в розмірі 24 800,69 коп., 3 % річних в розмірі 1 044,74 грн., інфляційні втрати в розмірі 24 800,69 грн., пеню в розмірі 1 577,47 грн. судового збору за подання позовної заяви, 804,17 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині позову відмовити.

Не погоджуючиcь з рішенням господарського та постановою апеляційного господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Спадщина- Капітал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2003 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" (споживач) було укладено договір про надання послуг № 190/415-К.

Згідно умов договору, підприємство на підставі укладених договорів з виробниками та постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК "Водоканал", АТ "Київенерго", СП "Укр-Кап-Пауер") зобов'язується транспортувати по внутрішньо-будинкових мережах нежилого приміщення площею 450,6 м2 за адресою: м. Київ, вул. Марганецька, 22 комунальні послуги, виставляти споживачеві до оплати платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від споживача та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг.

Згідно переліку комунальних послуг та порядку їх розрахунку який визначено у Додатку № 1 до Договору, відповідачу надаються послуги з центрального опалення, з гарячого водопостачання, холодного водопостачання та каналізація, а також холодна вода, яка йде на підігрів.

Судами було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" орендує нежитлове приміщення площею 450,6 м2 за адресою: м. Київ, вул. Марганецька, 22, 1-й поверх, на підставі Договору оренди № 190/415 від 30.09.2003 року та оплачує комунальні послуги, що йому надаються.

Згідно п. 2.2. договору, споживач повинен до 10-го числа поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення, електроенергія) поточного місяця в сумі, що визначається на рівні сум минулого місяця (останнього опалювального місяця). Перерахунок за фактично спожиті комунальні послуги здійснюється на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг місяцем пізніше, шляхом добору або зарахування надмірно сплачених коштів в рахунок майбутніх платежів.

Сторони передбачили, що строк дії договору з 01.10.2003 року по 01.10.2006 року.

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг за надані послуги за період з 31.05.2009 року по 01.03.2012 року. Суд дійшов висновку про те, що між сторонами після закінчення дії договору № 190/415-К від 30.09.2003 року продовжували існувати правовідносини з надання комунальних послуг.

З табулярів та груп рахунків, вбачається, що відповідачу протягом спірного періоду надавались послуги з централізованого опалення, з гарячого водопостачання, з холодного водопостачання та прийняття стоків, а також послуги з холодної води, що йде на підігрів.

За період з 31.05.2009 року по 01.03.2012 року у відповідача виникла заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення в розмірі 13 743,47 грн., з гарячого водопостачання в розмірі 8 544,86 грн., з холодного водопостачання та прийняття стоків в розмірі 3 012,36 грн., а також за спожиті послуги з холодної води, що йде на підігрів в розмірі 54 грн.

Згідно ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. (20936-08) визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Згідно ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Апеляційним господарським судом правомірно відзначено, що обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

Відповідно до розрахунку позовних вимог, позивачем до вартості наданих послуг включено вартість холодної води, яка йде на підігрів.

Оскільки докази знаходження на балансі відповідача, в його управлінні, в повному господарському віданні, користуванні, концесії, тощо теплових пунктів (бойлерів) для підігріву холодної води відсутні, за яку позивач просив суд стягнути кошти, суд дійшов висновку, що позивач не має правових підстав для виставлення рахунків за холодну воду, яка йде на підігрів, оскільки на балансі відповідача не має теплових пунктів (бойлерів).

В матеріалах справи міститься лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" № 1-1/2009 року до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", в якому відповідач просив укласти договір на придбання холодної води на підігрів. Однак, в матеріалах справи відсутній договір, який регулював би такі відносини між сторонами.

Враховуючи те, що договором № 190/415-К від 30.09.2003 р. не передбачений обов'язок відповідача оплачувати обсяги холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води, а інших договорів суду не надано, а також приймаючи до уваги те, що у відповідача не знаходяться теплові пункти (котельні) на балансі, в управлінні, повному господарському віданні, користуванні, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 54 грн., вартості холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 12022/12-43 від 15.05.2013 року в нежитлових приміщеннях по вул. Марганецька, 22, 1-й поверх є в наявності гаряче та холодне водопостачання. Експертом встановлено, що у всіх нежитлових приміщеннях по вул. Марганецька, 22, 1-й поверх відсутнє централізоване опалення, оскільки прилади опалення демонтовані.

Відповідач стверджував, що у січні 2009 року з незалежних від відповідача обставин, через аварію, в приміщенні по вул. Марганецька, 22 припинено надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води, а гаряче водопостачання взагалі ніколи не існувало в даному приміщенні. Відповідач вказував на напис головного інженера ЖРЕО № 415 Проценко В.В., скріплений печаткою на листі до КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва від 11.02.2010 року вх. № 449.

Згідно акту обстеження нежитлового приміщення від 27.04.2012 року, за підписом посадових осіб комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, а саме: інженера 1-ї категорії Ворвинець Л.В., майстра з технічної дільниці ЖРЕО-415 Тимошенко А.А., провідного інженера Лященко Ю.Л. та генерального директора ТОВ "Спадщина-Капітал" Паткіна О.Е., в приміщенні по вул. Марганецька, 22, демонтовано опалювальні прилади, стояки ЦО заізольовано та закрито оздоблювальними матеріалами, а опалення приміщення здійснюється електрообігрівачами.

Відповідач пояснив, що у нього відсутні докази того, що мала місце саме аварія відповідних мереж, оскільки акт про виникнення аварії не зберігся. Також, апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачем самовільно відключено комунальні послуги.

Відповідно до п. 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (п. 25 Правил).

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (п. 26 Правил).

Згідно п. 34 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. N 1497, споживач не має права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758. Порядком відключення передбачено, що відключення приміщень здійснюється за проектом монтажною організацією за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи, а по закінченню відключення складається акт, який в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження (п.п. 2.5, 2.6 Порядку).

З листа Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва № 64-1689 від 07.04.2011 року до відповідача, вбачається, що позивачем було роз'яснено відповідачу порядок отримання дозволів на відключення та попереджено про те, що самовільне відключення радіаторів в приміщенні не є підставою для зменшення оплати за недодані послуги.

Однак, актом обстеження нежитлового приміщення за адресою вул. Марганецька, 22, 1-й поверх від 27.04.2012 року, вбачається, що в приміщенні по вул. Марганецька, 22, демонтовано опалювальні прилади, стояки ЦО заізольовано та закрито оздоблювальними матеріалами, а опалення приміщення здійснюється електрообігрівачами.

Судом правомірно звернуто увагу на те, що в матеріалах справи відсутній трьохсторонній акт про відключення комунальної послуги за участю позивача, постачальника комунальної послуги та відповідача, як це передбачено п. 3.1.6. договору.

Враховуючи те, що відповідачем не надано належних доказів дотримання встановленої процедури відключення вказаного приміщення від центрального опалення, позивачем правомірно нараховано борг з оплати за послуги з центрального опалення в розмірі 13 743,47 грн. та гарячого водопостачання в розмірі 8 544,86 грн.

Також, апеляційним господарським судом вірно нараховано заборгованість за послуги з холодного водопостачання, що підлягають задоволенню у розмірі 2 512,36 грн., оскільки позивачем при подачі позовної заяви не враховано платежі товариства з обмеженою відповідальністю Спадщина - Капітал" від 17.11.2009 року та від 21.01.2010 року.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано відповідачу 2 169,04 грн. інфляційних втрат, 1 044,74 грн. 3% річних за період прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг з водопостачання з 21.06.2009 року по 01.03.2010 року.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про стягнення відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 169,04 грн., 3% річних у розмірі 1 044,74 грн. за період прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг з водопостачання з 21.06.2009 року по 01.03.2010 року.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 2.4. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату платежів, передбачених п. 2.1. договору, споживач сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 1% від розміру несплачених платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 року, № 686-XIV, суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Позивачем було нараховано відповідачу 25 336,25 грн. пені за період прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг з водопостачання з лютого 2009 року по березень 2010 року. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 24 800,69 грн.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Разом з цим, в резолютивній частині постанови судом зроблено описку, не вірно зазначені суми пені та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача. В зв'язку з чим, пункт 2 резолютивної частини постанови підлягає змінні.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина- Капітал" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 року у справі № 5011-33/3076-2012 Господарського суду міста Києва змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини в наступній редакції: " Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 52, кв. 2, ідентифікаційний код 31608938) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) основного боргу - 24 800,69 коп., 3 % річних в розмірі 1 044,74 грн., 2 169,04 грн. інфляційних витрат та 24 800,69 грн. пені. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 року у справі залишити без змін.

Головуючий суддя Кравчук Г.А.

Судді Мачульський Г.М.

Полянський А.Г.