Постанова

від 02.07.2013 по справі 28/99-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р. Справа№ 28/99-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Гарник Л.Л.

Доманської М.Л.

за участю представників сторін:

від ініціюючого кредитора: не з'явився;

від боржника: Олексенко Н.В. - представник за довіреністю від 03.01.2013;

розпорядника майна арбітражний керуючий Соловйов Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Соловйова Євгена Олександровича на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.04.2013 у справі № 28/99-б (суддя Копитова О.С.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Віжн ТБ», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Поверхность спорт-ТВ», м. Київ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віжн ТБ» звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю «Поверхность спорт-ТВ» з урахуванням приписів ст. 1, 3-14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2011, що залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2011, за вказаною заявою порушено провадження у справі № 28/99-б, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі № 28/99-б визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ТОВ «Віжн ТБ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Поверхность Спорт-ТВ» на 1 475 912,62 грн., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Соловйова Євгена Олександровича, зобов'язано заявника за його рахунок у десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів, розпорядника майна надати на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника та призначено попереднє судове засідання на 18.10.2011.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 у справі № 28/99-б скасовано ухвалу підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 04.08.2011 та припинено провадження по справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 у справі № 28/99-б скасовано, а ухвалу підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі № 28/99-б залишено в силі.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Поверхность Спорт-ТВ» було опубліковано в газеті «Голос України» від 13.08.2011 № 150 (5150).

До місцевого господарського суду 12.06.2012 від борника надійшла заява про припинення провадження в частині вимог ТОВ «Віжн ТБ».

16.04.2013 року представником боржника подано клопотання про припинення провадження по справі, яке обґрунтоване тим, що вимоги ініціюючого кредитора повністю погашені, в зв'язку з чим провадження по справі в частині вимог ініціюючого кредитора припинено, конкурсні вимоги перед ПАТ «Банк Кіпру» відсутні, а вимоги Компанії УЄФА, на думку боржника, не можуть розглядатися в межах справи про банкрутство та повинні розглядатись в межах позовного провадження. Боржник вважає, що господарський суд не правомочний розглядати по суті вимоги Компанії УЄФА до боржника, оскільки, в процедурі банкрутства при розгляді заяв з грошовими вимогами до боржника господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів. Боржник стверджує, що у нього з Компанією УЄФА існує господарський спір, який потребує вирішення в позовному провадженні. Також, боржник наголошує, що згідно умов, укладених між сторонами договорів вирішення зазначеного спору віднесено сторонами до компетенції Міжнародного арбітражу при Торгово-промисловій палаті Швейцарії згідно зі швейцарським законодавством.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року у справі № 28/99-б (суддя Копитова О.С.) припинено провадження по справі та дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

При цьому, суд першої інстанції керувався ст.ст. 1, 6, 14, 15, 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Соловйов Євген Олександрович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року у справі № 28/99-б, справу направити для розгляду господарським судом міста Києва.

Апеляційна скарга мотивована неповним дослідженням обставин справи судом першої інстанції та порушенням норм матеріального права, а саме ч. 2 ст. 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

01.07.2013 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду ТОВ «Поверхность спорт-ТВ» було подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

Розпорядник майна підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Представник боржника в судовому засіданні 02.07.2013 заперечив вимоги апеляційної скарги, з підстав, викладених в запереченнях на апеляційну скаргу.

Інші сторони та учасники провадження у справі своїх представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи є докази належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності сторін, представники яких не з'явилися, за доказами наявними в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 N 2343-XII (надалі - Закон) у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Стаття 1 Закону визначає кредитора у справі про банкрутство як юридичну або фізичну особу, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена в установленому порядку.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 названого Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 7 ст.1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

При цьому, безспірні вимоги кредиторів це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника ( абз. 8 ст. 1 Закону).

Відповідно до матеріалів справи в місячний термін з моменту виходу оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Поверхность спорт - ТВ» до господарського суду міста Києва з кредиторськими вимогами до боржника звернулось, зокрема, публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру».

Заява про визнання кредиторських вимог мотивована тим що між акціонерним банком «Автозазбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Кіпру») та TOB «Поверхность Спорт-ТВ» було укладено кредитний договір № 002-194/2007 від 26.12.2007.

Так, в заяві банк зазначав, що станом на 07.09.2011 року заборгованість боржника перед банком складається з 6 990 000 грн. заборгованість по кредиту, 77 560,27 грн. нараховані проценти, 262 843,15 грн. заборгованість по простроченим процентам, пеня за прострочення сплати процентів в розмірі 1 029,70 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується представниками сторін в суді апеляційної інстанції боржник не визнав вимог банку в повному обсязі та зазначав у відзиві на заяву про визнання кредитором, що станом на дату подання заяви з вимогами у банку відсутні конкурсні вимоги до боржника. При цьому боржник посилався на невірний розрахунок процентів здійснений банком. Крім того, боржник зазначав про здійснення часткової оплати в розмірі 133 212,32 грн. поручителем боржника, що відповідно унеможливлює нарахування пені.

Боржник стверджував, що всі вимоги заявлені банком є поточними, суми нарахованих відсотків виникли в період після порушення провадження по справі, а строк повернення кредиту ще не настав. Також боржник подав докази проведення з банком розрахунків по поточним вимогами щодо сплати процентів.

Як вбачається з матеріалів справи 20.03.2012 року ПАТ «Банк Кіпру» подано уточнення кредиторських вимог, в яких банк зазначив про відсутність у боржника простроченої заборгованості, однак, з посиланням на ч. 6 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначав про наявність підстав включення його до реєстру вимог кредиторів, в зв'язку з тим, що банк має в заставі майно боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема поданих банком документів, 26.03.2008 року та 04.07.2008 року між банком та боржником було укладено договори застави майна (транспортних засобів) до кредитного договору № 002-130/2006 від 18.09.2006 року, у відповідності до яких боржник передав в заставу банку транспортні засоби. При цьому транспортні засоби були передані боржником банку в забезпечення вимог, що випливають з кредитного договору № 002-130/2006 від 18.09.2006 року та додаткових угод до нього, укладених між банком та дочірнім підприємством «Поверхность ТВ». Тобто зазначене майно передано в заставу банку не на забезпечення вимог останнього до боржника, а в забезпечення виконання зобов'язань іншого підприємства. Жодних вимог до боржника відносно невиконання зазначених договорів банк не висував на дату подання заяви.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» місцевим господарським судом вірно встановлено, що до реєстру вимог кредиторів підлягають включенню лише дані про майно боржника, яке є предметом застави, згідно зазначених договорів.

Згідно довідки банку № 0604-05/561 від 23.01.2012 року прострочена заборгованість по тілу кредиту та відсоткам відсутня. Судом першої інстанції встановлено в судовому засіданні з пояснень представника банку, що конкурсні вимоги до боржника відсутні. Даний факт не заперечувався представниками сторін у суді апеляційної інстанції.

Аналізуючи, вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що за наведених обставин у місцевого господарського суду були відсутні підстави для визнання банку конкурсним кредитором боржника, а тому правомірно відхилив вимоги публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру».

Відповідно до матеріалів справи в місячний термін з моменту виходу оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Поверхность Спорт - ТВ» до господарського суду міста Києва з кредиторськими вимогами до боржника звернулась компанія «СОЮЗ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ФУТБОЛЬНИХ АСОЦІАЦІЙ».

Як вбачається з заяви про визнання кредитором вимоги компанії «СОЮЗ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ФУТБОЛЬНИХ АСОЦІАЦІЙ» обґрунтовані тим, що між нею та ТОВ «Поверхность Спорт-ТВ» укладено договір про права трансляції матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Суперкубку УЄФА від 20.11.2008 та договір про права трансляції матчів Ліги Європи УЄФА від 20.11.2008.

Компанія «СОЮЗ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ФУТБОЛЬНИХ АСОЦІАЦІЙ» зазначає, що боржником в повному обсязі зобов'язання щодо оплати отриманих прав не здійснено і станом на день подання заяви заборгованість боржником не погашена та становить 16 500 000,00 євро, що еквівалентно 181 752 895,50 грн., з яких за договором щодо Ліги чемпіонів УЄФА та Суперкубку УЄФА 14 158 540,00 євро, що еквівалентно 155 960 947,94 грн. та за договором щодо Ліги Європи УЄФА 2 341 460,00 євро, що еквівалентно 25 791 947,56 грн.

Крім того, заявник з посиланням на п. 2.5 договорів просив визнати його кредитором боржника на суму нарахованої пені в розмірі 2 000 547,95 євро, що еквівалентно 22 036 689,85 грн.

17.07.2012 до загального відділу місцевого господарського суду від компанії «СОЮЗ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ФУТБОЛЬНИХ АСОЦІАЦІЙ» надійшла заява про уточнення кредиторських вимог, згідно якої розмір нарахованої пені за затримку платежів становить 1 661 673,00 євро, що еквівалентно 16 637 678,67 грн. При здійсненні перерахунку заявником враховано період введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до матеріалів справи, а саме письмових заперечень на грошові вимоги, боржником вимоги компанії «СОЮЗ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ФУТБОЛЬНИХ АСОЦІАЦІЙ» не визнані. Боржник зазначав, що між ним та компанією УЄФА існує спір, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Боржник стверджував, що компанія своїми листами від 15.07.2011 року повідомила про розірвання договорів з негайним ефектом на підставі п. 11.2 договору ЛЧ з наслідками відповідно до п. 11.4 цього договору та на підставі п.10.2 договору ЛЄ з наслідками відповідно до п. 10.4 цього ж договору і відповідно всі права на трансляцію автоматично перейшли до УЄФА. Після розірвання договорів боржник фактично не використовував і не використовує права на трансляцію футбольних матчів сезону 2011/2012 та відповідно не зобов'язаний їх оплачувати. При цьому боржник зазначає, що компанією «СОЮЗ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ФУТБОЛЬНИХ АСОЦІАЦІЙ» укладено нові ліцензійні договори з ТОВ «Студія 1+1» за якими права на трансляцію матчів Ліги Чемпіонів та Ліги Європи УЄФА сезону 2011/2012 продано зазначеній компанії. В зв'язку з зазначеним боржник заперечує і проти нарахування штрафних санкцій.

Щодо кредиторських вимог компанії «СОЮЗ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ФУТБОЛЬНИХ АСОЦІАЦІЙ» по заборгованості за сезон 2009/2010 боржник зазначав, що дана заборгованість утворилась в зв'язку тим, що субліцензіат, погоджений компанією «СОЮЗ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ФУТБОЛЬНИХ АСОЦІАЦІЙ», Національна телекомпанія України не здійснила оплату використаних нею прав на користь боржника. Боржник стверджує, кредитор фактично сам своїми діями спричинив виникнення боргу , оскільки погодив обов'язкову субліцензію з особою, яка не може своєчасно виконувати свої обов'язки з оплати, а боржник не мав можливості укласти договір субліцензії з іншою телекомпанією. З посиланням на приписи ст. 258 Цивільного кодексу України та ст. 232 Господарського кодексу України боржник вказував на відсутність підстав для визнання вимог компанії відносно пені.

При цьому, боржник стверджував, що подані Компанією УЄФА на підтвердження своїх вимог лише копії договорів не можуть довести розмір кредиторських вимог в повному обсязі, оскільки договори не підтверджують факту здійснення господарських операцій з передачі компанією боржнику прав на трансляції. Боржник наголошував на необхідності дослідження інших документів та доказів, зокрема, пов'язаних з укладенням боржником договорів субліцензії, тощо.

Представник боржника як в місцевому господарському суді так і в суді апеляційної інстанції зазначав, що для визначення обгрунтованості вимог кредитора та встановлення їх розміру необхідно досліджувати певні обставини, що не можуть бути предметом розгляду суду в межах справи про банкрутство, в зв'язку з відсутністю у суду повноважень щодо вирішення між сторонами господарського спору.

В матеріалах справи містяться заперечення компанії «СОЮЗ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ФУТБОЛЬНИХ АСОЦІАЦІЙ» на відзив боржника, в яких компанія зазначила про безпідставність посилань боржника на українське законодавство, оскільки, умовами договорів визначено, що договори тлумачаться та регулюються відповідно до норм матеріального права Швейцарії. Також, в запереченнях з посиланням на умови договорів кредитор зазначає, що сторони в договорах домовились про те, що у випадку припинення дії/розірвання договорів у боржника залишається зобов'язання сплатити компанії «СОЮЗ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ФУТБОЛЬНИХ АСОЦІАЦІЙ» усі суми передбачені до його сплати договорами. Крім того, компанія УЄФА зазначала, що не заперечує того факту, що її вимоги до боржника не є безспірними в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак, стверджує, що закон не містить обов'язкової вказівки щодо безспірності вимог всіх конкурсних кредиторів і обґрунтованість заявлених кредиторами вимог розглядається господарським судом в попередньому засіданні. В зв'язку з чим клопотання боржника про припинення провадження по справі вважала безпідставним.

Піддаючи системному аналізу положення ст.ст. 1, 6, 7, 14, 15 спеціального Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», колегія суддів робить висновок, що завдання господарського суду у попередньому засіданні полягає у визнанні наявності у кредитора грошових вимог до боржника, які підтверджені належними та допустимими доказами, а не у вирішенні майнового спору між боржником та кредитором по суті. Господарський суд зобов'язаний перевірити обґрунтованість підстав виникнення грошових вимог, а також їх розмір. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги конкурсних кредиторів до боржника можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, товарно-транспортними накладними, рахунками,платіжними документами, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про наявність цивільно-правових відносин між сторонами та підтверджують факт заборгованості боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. (Зазначеної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постановах № 8Б/1216 від 27.09.2011 року, № 9/83 від 19.10.2010 року, тощо).

При цьому слід зазначити, що у процедурі банкрутства при розгляді заяв з грошовими вимогами до боржника, господарський суд обмежений колом учасників провадження у справі про банкрутство, що передбачене ст. 1 спеціального Закону, не має можливості залучати до участі у справі третіх осіб, як то передбачено положеннями Господарського процесуального кодексу України, витребовувати у них пояснення та докази. В справі про банкрутство господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів поданими документами.

На обґрунтування своїх вимог компанією УЄФА подано укладені між нею та ТОВ «Поверхность Спорт-ТВ» договори про права трансляції матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Суперкубку УЄФА від 20.11.2008 та про права трансляції матчів Ліги Європи УЄФА від 20.11.2008. При цьому, в зв'язку з тим, що відповідно до умов зазначених договорів розгляд спорів по суті що виникають із цих договорів здійснюється за нормами права Швейцарії, Компанією УЄФА додано юридичний висновок з апостилем, щодо тлумачення договорів та спірних відносин за ними згідно права Швейцарії із засвідченими витягами з законів Швейцарії.

Відповідно до оскаржуваної ухвали боржник заперечував в місцевому господарському суді щодо поданих доказів та вказував на необхідності отримання офіційного перекладу норм швейцарського права, з дотриманням положень Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства від 07.06.1968 року. В разі неотримання зазначених документів, боржник вважає за можливе використовувати право України.

Окрім норм права, що повинні використовуватись при розгляді вимог Компанії УЄФА боржник заперечував і суму боргу, і факт правомірності боргу в цілому, а також зазначав про наявність спору відносно обсягу переданих прав боржнику за умови існування обов'язку в договорах субліцензії та зобов'язань по обсягу обов'язкових трансляцій матчів та програм, в тому числі й субліцензіатом погодженим самим УЄФА - Національною телекомпаніє. України, тощо.

Враховуючи викладені обставини та приймаючи до уваги зазначені вище положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» апеляційний суд вважає, що господарський суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність між сторонами господарського спору, який не обмежується лише встановленням розміру заборгованості боржника перед кредитором на підставі поданих доказів, а потребує детального дослідження здійснення господарських операцій не тільки сторонами договорів, а й інших осіб, що не входить до компетенції господарського суду при розгляді кредиторських вимог в межах справи про банкрутство. Крім того, згідно умов, укладених між сторонами договорів вирішення всіх спорів між сторонами повинно здійснюватись на підставі норм швейцарського права міжнародним арбітражем при Торгово-промисловій палаті Швейцарії.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те що вимоги компанії УЄФА не підтверджені належним чином, а тому відсутні підстави для їх визнання судом. При цьому суд, вважає за доцільне зазначити, що невизнання вимог компанії УЄФА за викладених вище підстав не позбавляє компанію можливості звернутися до компетентного суду для вирішення спору з боржником та в подальшому ініціювання провадження по справі про банкрутство боржника в разі наявності встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підстав та дотримання визначених строків.

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи відхилення вимог ПАТ «Банк Кіпру» та припинення провадження по справі в частині вимог ініціюючого кредитора, місцевий господарський суд правомірно зробив висновок щодо наявності підстав для припинення провадження по справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Поверхность Спорт-ТВ».

Враховуючи вищенаведене доводи апеляційної скарги розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Соловйова Євгена Олександровича з урахуванням встановлених обставин справи, правильності висновку суду не спростовують.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягає. Судові витати за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 86, 91, 94, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 18.04.2013 у справі № 28/99-б залишити без змін, апеляційну скаргу розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Соловйова Євгена Олександровича залишити без задоволення.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Гарник Л.Л.

Доманська М.Л.