Постанова

від 03.07.2013 по справі 12/447

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

   РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2013 року                                                                                      Справа № 12/447 Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. ,  суддя Дужич С.П. при секретарі Кнапець М.В.   за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився   розглянувши апеляційну скаргу відповідача ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"  на ухвалу господарського суду Житомирської області від 30.04.13 р. у справі                № 12/447 (суддя - Сікорська Н.А.) за позовом Закритого акціонерного товариства "Будівельне управління №9 Полтаванафтогазбуд" до  Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" скарга на дії ДВС ВСТАНОВИВ: ЗАТ "Будівельне управління №9 Полтаванафтогазбуд" (м. Полтава, вул.. Ветеринарна, 22/302) звернулось в господарський суд Житомирської області з позовною заявою до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» (м. Житомир, вул.. Фещенко-Чопівського, 35) про стягнення 306  601,02 грн. Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.04.07р. позов задоволено частково. 22.05.07р. на виконання рішення господарського суду Житомирської області від 19.04.07р. видан наказ. 15.04.13р. від ПАТ по газопостачанню і газифікації "Житомиргаз" надійшла скарга на дії Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, відповідно до якої скаржник просить: визнати неправомірними дії Корольовського відділу ДВС Житомирського МУЮ по винесенню постанови від 08.04.13 р. за виконавчим провадженням ВП №8295245 про стягнення з боржника виконавчого збору з примусового виконання Наказу № 12/447 від 22.05.07р.; скасувати постанову Корольовського відділу ДВС Житомирського МУЮ № 37478033 від 19.09.13 р. про стягнення виконавчого збору в сумі 18084,58 грн. з ПАТ "Житомиргаз"; скасувати постанову від 08.04.13р. про арешт коштів боржника на залишок в сумі 18084,58 грн. винесеної на підставі постанови про стягнення виконавчого збору № 37478033 від 19.03.13р. Ухвалою господарського суду від 30.04.13 р. відмовлено в задоволені скарги на дії Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ. При цьому суд зазначив, що не встановлено порушень законодавства при виконанні наказу № 12/447, тому в задоволенні скарги на дії ДВС відмовив. Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду першої інстанції відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 115-119) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, просить ухвалу господарського суду Житомирської області від 30.04.13 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати дії відділу ДВС такими, що суперечать чинному законодавству України. Апелянт зокрема зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що відповідачу взагалі не було відомо про поновлення виконавчого провадження. Строк добровільного виконання 21.02.13 р. передує даті винесення вищевказаної постанови, тобто дії державного виконавця свідчать про неправомірність винесення постанови. В підтвердження викладеного посилається, зокрема, на п. 2 ЗУ № Про внесення змін до    ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-економічного комплексу, щодо порядку погашення заборгованості" від 13.01.11 р. Представник відповідача не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Водночас, позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі. Крім того, на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача, в яком він просить відкласти розгляд справи на іншу дату. При цьому клопотання щодо продовження розгляду справи не надходило. Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму № 18 від 26.012.11 р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника. При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. ч. 1 – 5 ст. 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Враховуючи вищевказане та приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи доказами. Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03.10.07р. Корольовським ВДВС Житомирського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 12/447 про стягнення 310  992,13 грн. (а.с. 5). 07.06.2008 р. виконавче провадження зупинено  на підставі п.15 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент винесення постанови), у зв'язку з внесенням підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до ЗУ "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". 04.01.2013р. виконавче провадження поновлено. 19.03.2013 р. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 18048,01 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 36,57 грн. Крім того, 19.03.2013 р.,  постановою державного виконавця накладено арешт на кошти боржника в сумі 196441,90 грн., з яких: 178357,32 грн. - заборгованість згідно наказу господарського суду № 12/447 від 22.05.2007 р.; 18048,01 грн. - виконавчий збір; 36,57 грн. - витрати на проведення виконавчих дій (а.с. 63-67). Дана постанова направлена на адресу боржника та фінансових установ 02.04.2013 р., що підтверджується випискою з Журналу вихідної кореспонденції Корольовського ВДВС. Факт направлення постанови про накладення арешту простою кореспонденцією не суперечить чинному законодавству. 05.04.2013 р. у зв'язку із сплатою боржником боргу в повному обсязі державний виконавець закінчив виконавче провадження № ВП 8295245 з примусового виконання наказу № 12/447, про що  винесено відповідну постанову (а.с. 60). 08.04.2013 р. постановою державного виконавця накладено арешт на кошти боржника в розмірі 18084,58 грн., що складає суму виконавчого збору та виконавчих витрат (а.с. 76). 11.04.2013 р. відкрито виконавче провадження № ВП 37478033 щодо стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на користь держави в сумі 18084,58 грн. (а.с.57). Перевіряючи відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, колегія суддів виходить з наступного. Пунктом 3.7 ст.3 Закону України   "Про   заходи, спрямовані   на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" встановлено, що виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо підприємств паливно-енергетичного комплексу, підлягають зупиненню на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості. В свою чергу, відповідно до пункту 3.4 статті 3 цього ж Закону процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2013 року. За умовами абз. 4 ч. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження зупиняється у випадку, передбаченому пунктом 15 статті 37 цього Закону, - до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Згідно п. 5 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк. Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2013 р., у відповідності до вищевказаних норм права державний виконавець виніс постанову про поновлення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду № 12/447 від 22.05.2007 р. Вказана постанова є законною, чинною  і  правомірність її винесення ніким не оскаржена (а.с. 48). Оскільки, строк закінчення дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу визначено законодавчо (01.01.2013 р.), суд приходить до висновку, що скаржнику мало бути відомо про ймовірність і необхідність поновлення державним виконавцем виконавчого провадження. Крім того, факт звернення боржника до суду 29.12.2012 р. із заявою  про розстрочку  виконання рішення суду  від 19.04.2007 р. по справі №12/447 на п'ять років, яка розглянута судом першої інстанції і за результатами її розгляду винесено ухвалу від 05.04.2013 р., вказує про обізнаність ПАТ "Житомиргаз" щодо необхідності поновлення державним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012 у справі № 1-26/2012 щодо офіційного тлумачення п.15 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положеннями ч.1 ст.41, ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.115 ГПК України, п.п.1.3,1.4 ст.1, ч.2 ст.2, абзацу 6 п.3.7 ст.3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", щодо визначення зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень. Враховуючи викладене, Рівненський апеляційний господарський суд не бере до уваги доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про необізнаність щодо поновлення державним виконавцем виконавчого провадження. Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Як вбачається з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції Корольовського ВДВС, постанову від 04.01.2013 р. про поновлення виконавчого провадження на адресу скаржника було направлено 09.01.2013 р. простою кореспонденцією за вихідним № 253, що не суперечить приписам ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", а тому спростовує твердження скаржника про не надіслання йому постанови від 04.01.13р.. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 05.03.13р. боржник повідомив відділ ДВС про те, що ним було сплачено борг на загальну суму 130512,21 грн.  (а.с. 20). Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постановою від 03.10.2007 р. про відкриття виконавчого провадження  державним виконавцем боржнику надано строк для добровільного виконання рішення до 10.10.2007 р. В добровільному порядку - до 10.10.2007 р. рішення господарського суду боржником не виконано, що надавало державному виконавцю підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору ще в 2007 р.  Примусове виконання наказу господарського суду зупинено 07.06.2008 р. Оскільки боржником у наданий строк для самостійного виконання сплачено лише частково борг в розмірі 130512,01 грн., 19.03.2013 р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 18 048,01 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 36,57 грн. (а.с. 51, 54). Враховуючи вищенаведене, колегія суду констатує, що постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на загальну суму 18084,58 грн. винесено після поновлення виконавчого провадження - 19.03.2013 р., що не суперечить нормам ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, доводи апелянта, щодо несвоєчасного отримання ним постанови від 19.03.13р. колегія суду вважає безпідставними, оскільки. Згідно копії виписок з Журналів № 3-29 реєстрації вихідної кореспонденції постанов про стягнення виконавчого збору та № 3-30 реєстрації вихідної кореспонденції постанов про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, зазначені постанови Корольовським ВДВС надіслано на адресу боржника 19.03.2013 р.. Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗУ "Про виконавче провадження", у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм ЗУ "Про виконавче провадження", державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Враховуючи вищевказану норму, суд констатує те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що боржник після отримання постанови від 19.03.13р., звертався до відділу ДВС з заявою про відкладення виконавчих дій в зв'язку з несвоєчасним отриманням постанови про стягнення з боржника виконавчого збору. Враховуючи вказане, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що державним виконавцем дотримано вимоги ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" та не порушено порядок надіслання боржнику постанов про стягнення виконавчого збору та витрат. Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст. ст. 11, 52 Закону України "Про виконавче провадження" щодо законодавчого визначення арешту на майно та умов його накладення. Водночас, твердження  скаржника, що у постанові від 05.04.2013 р. про закінчення виконавчого провадження не вказано про прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та про виділення її в окреме провадження, судом не береться до уваги, виходячи з наступного. Частиною ч. 7 ст. 28 ЗУ "Про виконавчий збір" встановлено, що у разі завершення або закінчення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі (ч. 4 ст. 28). Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій винесена відповідно до вимог чинного законодавства України. Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,   ПОСТАНОВИВ: Ухвалу господарського суду Житомирської області від 30.04.13 р. у справі № 12/447 залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" - без задоволення.           Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили. Справу №12/447 повернути господарському суду Житомирської області. Головуючий  суддя                                                                      Бучинська Г.Б. Суддя                                                                                              Філіпова Т.Л. Суддя                                                                                              Дужич С.П.