Рішення

від 10.06.2013 по справі 922/1538/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р.Справа № 922/1538/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргпрім Твердосплав", м. Харків до 1- ого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ціль-8", м. Харків , 2-ого відповідача - Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецької області про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Трембач А.П. (дов. б/н від 18.04.2013р.).

Представник першого відповідача - не з'явився.

Представник другого відповідача - Собченко М.В. (дов. № 17/644 від 29.04.2011р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оргпрім Твердосплав" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ціль-8" та Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" 56417,03 грн. основного боргу, 5099,39 грн. інфляційних витрат а також, просив суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ціль-8" та Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" 3% річних в сумі 4487,80 грн..

Свої вимоги обгрунтовує посиланням на укладення між позивачем та другим відповідачем договору поставки №15/1506 від 10.12.2009 року, відповідно до умов якого позивач поставив другому відповідачеві товар по видатковим накладним, проте останній свої зобов*язання щодо оплати поставленого товару не здійснив.

Разом з тим, позивач вказував на те, що оскільки ПАТ "Енергомашспецсталь" прострочило виконання свого обов*язку щодо своєчасної сплати послуг позивачу, в зв*язку з чим, перший відповідач ТОВ "Ціль-8" відповідно до умов договору поруки несе солідарну відповідальність з ПАТ "Енергомашспецсталь" за прострочення оплати послуг ТОВ "Оргпрім Твердосплав" у вигляді 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене та невиконання другим відповідачем своїх обов'язків щодо оплати товару, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом до відповідачів за захистом свого порушеного права.

Ухвалою господарського суду від 12.04.2013 року порушено провадження у справі №922/1538/13, розгляд справи призначено на 24.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 24.04.2013 року відмовлено в задоволенні клопотання першого відповідача про розгляд справи без його участі та задоволено клопотання другого відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, розгляд справи відкладено на 10.06.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 10.06.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, через канцелярію господарського суду за вх. № 20551 від 05.06.2013р. надав розрахунок інфляційних нарахувань, крім того, в судовому засіданні надав докази, які свідчать про направлення виставлених позивачем рахунків на оплату товару та видаткових і податкових накладних в підтвердження передачі товару другому відповідачу.

Представник першого відповідача в судове засідання 10.06.2013 року не з'явився, витребуваних судом документів не надав, ухвала суду від 24.04.2013р., яка була направлена за адресою відповідача, повернулась до господарського суду з приміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Представник другого відповідача в судовому засіданні 10.06.2013 року заперечує проти позовних вимог позивача, за вх.№21119 від 10.06.2013 року надав відзив на позовну заяву та за вх.№21106 ВІД 10.06.2013 року надав пояснення стосовно своєї позиції по суті спору, в яких наголошував на тому, що з наданих до справи доказів не вбачається, що у останнього виник обов*язок по оплаті продукції.

Свої заперечення мотивує тим, що обов*язок по оплаті продукції поставленої позивачем відповідно специфікацій за договором, виникають у другого відповідача за двох умов, а саме, 1) поставки позивачем продукції та 2) передання пакету товаросупровідних документів, зазначених у п. 6.1 договору.

На підставі викладеного, ПАТ "Енергомашспецсталь" наголошував на відсутності в матеріалах справи доказів, які б свідчили про передачу позивачем пакету товаросупровідних документів після поставки відповідної продукції, зокрема, виставлених на оплату рахунків-фактур. Крім того, другий відповідач зазначав, що додані позивачем до матеріалів справи рахунки на оплату продукції, які датовані 2010 роком, не можуть бути належними доказами, оскільки в графі "Покупець" позивачем вказано неіснуюче на той момент підприємство, а саме ПАТ "Енергомашспецсталь", в той час, як рішення про зміну найменування підприємства на публічне акціонерне товариство було прийнято ВАТ "Енергомашспецсталь" на загальних зборах лише 21.04.2013 року.

Також, представник другого відповідача в судовому засіданні 10.06.2013 року наголосив на неотриманні від позивача копії позовної заяви, в зв*язку з чим, заявив усне клопотання про відкладання розгляду справи та про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів для надання доказів по справі та повного та об'єктивного розгляду справи.

Господарський суд розглянувши вищевказані клопотання другого відповідача, вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні, оскільки в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про направлення позивачем копії позовної заяви разом з додатками на адресу відповідача, про що свідчить відповідний опис вкладення у цінний лист від 10.04.2013 року, завірений печаткою поштового відділення.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що провадження у даній справі порушено 12.04.2013 року, тобто дана справа слухається судом досить тривалий час, в зв*язку з чим, сторони, зокрема, відповідач, мали достатньо часу для надання відповідних доказів по справі, ознайомлення з матеріалами справи, а тому враховуючи приписи статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), відповідно до якої кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону, суд не вбачає правових підстав для відкладання та продовження строку розгляду справи, оскільки наявних в матеріалах справи доказів достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та другого відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

10 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оргпрім твердосплав" (Постачальником) та Відкритим акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь") (Покупцем) укладено договір поставки №15/1506.

Відповідно до п.1.2 договору постачальник зобов'язується продати покупцю продукцію, а покупець в свою чергу зобов'язаний відповідно до умов даного договору оплачувати та приймати замовлену продукцію в строки передбачені договором.

Пунктом 1.3. визначено, що найменування, асортимент, кількість, якісні та інші характеристики продукції, її ціна, строки і умови поставки вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору ціна на продукцію вказується в специфікаціях, які являються невід'ємною частиною договору.

Розділом п'ятим договору визначено умови поставки та транспортування, зокрема згідно пунктів 5.1., 5.2. строки і умови поставки товару вказуються у специфікаціях. Постачальник являється вантажовідправником. Датою поставки товару вважається дата його вручення покупцю з додатком пакету документів, визначених в п.6.1. договору.

За умовами п. 6.1 договору в обов'язки постачальника окрім поставки продукції входить також передача оригіналів наступних документів:

- рахунки;

- сертифікат якості - для продукції вітчизняного виробництва, для імпортної продукції - паспорт або інструкцію по використанню;

- накладні;

- податкові накладні.

Згідно п.9.3. договору умови оплати вказуються у доданих специфікаціях до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до специфікацій №4 від 05.01.2010 року, №12 від 15.02.2010 року, №23 від 30.03.2010 року та №30 від 02.08.2010 року до договору № 15/1506 від 10.12.2009 року вартість товару склала 56417,03 грн.

Згідно умов оплати продукції, вказаних в специфікаціях, оплата продукції повинна бути здійснена відповідачем протягом 30-ти календарних днів після отримання продукції та документів, зазначених в п. 6.1 договору.

Пунктами 6.2, 6.3 договору визначено, що якщо на момент передачі продукції які-небудь з документів будуть відсутні, вони повинні бути надані позивачем на протязі двох календарних днів після передачі продукції. У випадку не надання документів у строк вказаний в п. 6.2 договору, постачальник сплачує покупцю за кожен день прострочки пеню в розмірі 0,1 вартості товару, поставленого без відповідних документів.

На виконання умов договору поставки № 15/1506 від 10.12.2009 року позивач поставив другому відповідачу товар на суму 56417,03 грн., що підтверджується видатковими накладними №218 від 17.06.2010 року на суму 2085,54 грн., №320 від 27.08.2010 року на суму 2085,54 грн., №395 від 15.10.2010 року 4171,08 грн., №112 від 08.04.2010 року на суму 9964,19 грн., №219 від 17.06.2010 року на суму 7440,0 грн., №300 від 10.08.2010 року на суму 30670,68 грн., другий відповідач товар отримав, на підставі довіреностей, які видані ВАТ "Енергомашспецсталь" своїм представникам на отримання товару, які додані позивачем до матеріалів справи, проте другий відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не здійснив, заборгованість другого відповідача складає 56 417,03 грн., вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на момент розгляду справи відповідач заборгованості в розмірі 56 417,03 грн. за отриманий за договором поставки товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 56 417,03 грн.

Щодо посилання другого відповідача стосовно того, що обов*язок по оплаті продукції, поставленої позивачем відповідно специфікацій до договору виникають у другого відповідача за умов передання позивачем пакету товаросупровідних документів, зазначених у п. 6.1. договору, господарський суд вважає необґрунтованими, оскільки, як свідчать матеріали справи, позивачем неодноразово передавались та направлялись відповідні товаросупровідні документи на адресу саме ВАТ "Енергомашспецсталь", що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 20.09.2010 року та від 15.04.2011р. на підтвердження повторного надсилання відповідачеві оригіналів товаро - супровідних документів по договору № 15/1506 від 10.12.2009 р.

Крім того, господарський суд констатує, що договором № 15/1506 від 10.12.2009 р. та діючим законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі та в зв*язку з чим, наголошує, що відповідач мав право пред'явити штрафні санкції передбачені п. 6.3 укладеного між сторонами договору або застосувати вимоги ст. 666 ЦК України, за умови, якщо останній вважав, що його право порушене.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Судом в процесі розгляду справи по суті встановлено, що другий відповідач не встановлював строку для передання документів, не відмовлявся від договору, з відповідними письмовими претензіями не звертався до позивача та не повернув товар.

Щодо посилання другого відповідача на те, що видаткова накладна № 112 від 08.04.2010 року та рахунок на оплату від 08.04.2010 року не є доказом поставки товару саме за договором поставки № 15/1506 від 10.12.2009 року, так як не містять посилання на договір, не приймаються судом до уваги, оскільки, як свідчать матеріали справи, видаткова накладна № 112 від 08.04.2010 року була складена позивачем та підписана сторонами саме на виконання умов специфікації № 12 до договору від 15.02.2010 року. Також, необхідно зазначити, що загалом вся продукція по спірним видатковим накладним №218 від 17.06.2010 року, №320 від 27.08.2010 року., №395 від 15.10.2010 року, №112 від 08.04.2010 року, №219 від 17.06.2010 року, №300 від 10.08.2010 року, передавалась в рамках договору № 15/1506 від 10.12.2009 року, про що свідчать довіреності № 1897 від 26.08.10 р., № 730 від 08.04.10 р., № 2459 від 15.10.10 р., №1326 від 17.06.10 р., № 1326 від 17.06.10 р., № 1779 від 10.08.10 р. з посиланням саме на спірний договір № 15/1506 від 10.12.2009 року.

Крім того, судом не приймаються заперечення другого відповідача щодо специфікації № 17 від 01.03.2009 року, оскільки остання не являється предметом заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору поставки, виконання належним чином зобов'язань позивачем щодо поставки товару та не проведення при цьому всіх належних розрахунків відповідачем за отриманий товар, позовні вимоги щодо стягнення з другого відповідача суми основного боргу в розмірі 56 417,03 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлені позовні вимоги, в яких останній просить суд стягнути з другого відповідача інфляційних витрат в сумі 5099,39 грн.

Господарський суд констатує, що належним виконанням зобов'язання є виконання прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу інфляційних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що другий відповідач не надав суду доказів сплати суми основної заборгованості за договором або обґрунтованих заперечень проти позову, суд встановив, що інфляційні у розмірі 5099,39 грн. нараховані відповідно до норм чинного законодавства, перевірені судом, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що 10 грудня 2009 р. між позивачем та першим відповідачем укладено договір поруки, за яким перший відповідач зобов'язався у разі порушення другим відповідачем умов договору № 15/1506 самостійно виконати зазначений обов'язок другого відповідача перед позивачем, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором у вигляді трьох відсотків річних від простроченої суми.

Згідно ч. 1-3 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч.1-3 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (ч.1 ст. 559 ЦК України).

Господарський суд проаналізувавши розрахунок позивача 3% річних на суму 4487,80 грн., які позивач заявив до стягнення з першого та другого відповідачів солідарно, зауважує, що позивачем невірно здійснено вищевказаний розрахунок, в зв*язку з чим, господарський суд самостійно за допомогою ІПС "Законодавство" перевірив та перерахував нараховані 3% річних, з урахуванням чого, встановив наступне:

- прострочення за видатковою накладною №218 від 17.06.2010 року на суму 2085,54 грн. складає з 28.07.2010 року по 10.04.2013 року та 3% річних становить 169,01 грн.

- прострочення за видатковою накладною №320 від 27.08.2010 року на суму 2085,54 грн. складає з 27.09.2010 року по 10.04.2013 року та 3% річних становить 158,56 грн.

прострочення за видатковою накладною №395 від 15.10.2010 року на суму 4171,08грн. складає з 15.11.2010 року по 10.04.2013 року та 3% річних становить 300,32 грн.

прострочення за видатковою накладною №112 від 08.04.2010 року на суму 9964,08грн. складає з 09.05.2010 року по 10.04.2013 року та 3% річних становить 873,03 грн.

прострочення за видатковою накладною №219 від 17.06.2010 року на суму 7440,0грн. складає з 28.07.2010 року по 10.04.2013 року та 3% річних становить 602,95 грн.

прострочення за видатковою накладною №300 від 10.08.2010 року на суму 30 670,68 грн. складає з 10.09.2010 року по 10.04.2013 року та 3% річних становить 2374,67 грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних відповідно ІПС "Законодавство" становить 4478,54 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що позивач свої зобов'язання щодо умов договору виконав належним чином, а другий відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню солідарно з першого та другого відповідача частково на суму 4478,54 грн. В іншій частині позовних вимог щодо солідарного стягнення з першого та другого відповідача 3% річних на суму 9,26 грн. в задоволенні позову суд відмовляє, як безпідставно заявлених.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на другого відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 553, 554, 543, 655, 692, 712 ЦК України, 173,174, 181, 265 ГК України, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, місто Краматорськ, код 00210602, р/р 26009302746277 у філії "Гол. упр. ПАТ ПІБ в Донецькій області", МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргпрім Твердосплав" (61054, Харківська область, місто Харків, Московський район, вулиця Магаданська, буд. 7, код 32761512, р/р 26001012704400 в ПАТ "Укрсиббанк", МФО 351005) - 56 417,03 грн. основного боргу, інфляційних витрат в сумі 5099,39 грн., 1720,26 грн. судового збору.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, місто Краматорськ, код 00210602, р/р 26009302746277 у філії "Гол . упр. ПАТ ПІБ в Донецькій області", МФО 334635) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ціль-8" (61120, Харківська область, місто Харків, Московський район, вулиця Тимурівців, буд.34, кв.150, код 34632240, р/р 26008059583900 у ПАТ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргпрім Твердосплав" (61054, Харківська область, місто Харків, Московський район, вулиця Магаданська, буд.7, код 32761512, р/р 26001012704400 в ПАТ "Укрсиббанк", МФО 351005) - 3% річних в сумі 4478,54 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.06.2013 р.

Суддя Попович І.М.